ПОСТАНОВА 25 жовтня 2021 року, Справа № 915/686/21, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100673084
Товариство звернулось до г/с із заявою про
забезпечення позову до подання позовної заяви про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу об’єктів нерухомості шляхом:1)заборони Фінансовій
компанії вчиняти будь-які дії, спрямовані на користування, передачу у
власність, передачу у користування (у тому числі відчуження, перереєстрації,
реєстрації, визнання права власності тощо) щодо об`єктів нерухомого майна; 2) заборони
органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати
будь - які реєстраційній дії щодо об`єктів нерухомого майна. В обґрунтування
необхідності забезпечення позову заявник зазначав про те, що згідно інформації
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно… об`єкти нерухомості,
належні заявнику (за його твердженням), були незаконно відчужені на користь Фінансової
компанії на підставі договорів
купівлі-продажу нерухомого майна від 19.04.2021,
посвідчених приватним нотаріусом. За
твердженням заявника, таке відчуження відбулося без будь-якого повідомлення
власника майна та всупереч заборонам, встановленим ухвалами г/с від 12.07.2016
та від 07.11.2017 у справі № 915/715/16.
Перебування на даний час спірного майна у власності ФК створює передумови
для подальшої його передачі цією особою у власність або у користування іншим
фізичним або юридичним особам. Крім
того, Товариство у заяві про забезпечення позову зазначало, що має намір у строк, встановлений ч.3 ст. 138 ГПК України, звернутися
до суду з позовом до ФК про визнання недійсними договорів купівлі - продажу об`єктів нерухомого майна від 19.04.2021.
Місцевий г/с ухвалою від 26.05.2021 заяву про забезпечення позову до
подання позовної заяви задовольнив, заборонив ФК вчиняти будь-які дії,
спрямовані на користування, передачу у власність, передачу у користування (у
тому числі відчуження, перереєстрація, реєстрація, визнання права власності
тощо) щодо об`єктів нерухомого майна; Заборонив органам, які здійснюють
реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні
дії щодо об`єктів нерухомого майна. Ухвала
місцевого г/с обґрунтована тим, що запропоновані заявником заходи забезпечення
позову є обґрунтованими, вжиття вказаних заходів спрямоване на забезпечення
ефективності судового захисту порушеного права, за захистом яких позивач має
намір звернутися до г/с. При постановленні ухвали місцевий г/с,
керуючись ст.136, 137
ГПК України, виходив з того, що наявність у ФК правомочностей
власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в т. ч. під час
розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі,
розпорядитись спірною нерухомістю на користь третіх осіб. Апеляційний г/с
постановою від 22.07.2021 апеляційну скаргу задовольнив частково, заяву про
забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнив частково, заборонив ФК
вчиняти дії, спрямовані на передачу у власність, передачу у користування іншим
особам об`єктів нерухомого майна. В іншій частині ухвалу залишив без змін. Постанова
апеляційного суду обґрунтована тим, що обрані місцевим г/с заходи забезпечення
позову шляхом заборони ФК вчиняти дії, спрямовані на передачу у
власність, передачу у користування іншим особам спірних об`єктів нерухомого
майна є розумними, співмірним та адекватними. Водночас, за висновком суду
апеляційної інстанції, забезпечення позову шляхом заборони ФК користування цими
об`єктами є таким, що порушує його права та законні інтереси, як власника цього
майна. Щодо обраних судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом
заборони ФК вчиняти будь-які дії щодо відчуження, перереєстрації, реєстрації,
визнання права власності тощо, суд апеляційної інстанції зазначив, що цей
спосіб забезпечення позову, не є ефективним.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Відповідно
до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право
вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову,
так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може
істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ø
Метою
забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа,
заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих
недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне
виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому
числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого
рішення (аналогічний висновок викладено у постанові ВП ВС від 05.06.2018 у
справі № 543/730/14-ц).
Ø
У
вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити
оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних
заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог
заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між
конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи
спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в
разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання
рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного
захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття
таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та
охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Ø
Достатньо
обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими
пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Ø
Адекватність
заходу забезпечення позову,
що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам,
на забезпечення яких він вживається.
Ø
Заходи
забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків
від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які
можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності
права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та
майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ø
Отже
умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення
господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити
неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення
порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок
викладений у постановах ВП ВС від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17,
постановах ВС від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №
916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19).
Ø
Оскільки
заявник має намір звернутися до суду з такими вимогами, у разі задоволення яких
судове рішення не вимагатиме примусового виконання, то у цьому випадку має
застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення
позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може
істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених
чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або
має намір звернутися до суду.
Ø
За
таких обставин має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу
забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного
захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного
цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Ø
Вказана
правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати
КГС у складі від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Ø
Законом
не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду
під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному
конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності,
допустимості та достовірності.
Ø
Згідно
з п.2, 4 ч.1 ст. 137 ГПК України позов може бути забезпечено, серед іншого, забороною
відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії
щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно
відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Ø
…,
врахувавши предмет і підстави позову, з яким заявник має намір звернутися до
суду, суд першої інстанції виходив з наявності зв`язку між конкретними заходами
забезпечення позову і предметом позовних вимог, оскільки перебування спірних
об`єктів нерухомості у власності ФК, отриманих
відповідачем за оспорюваними договорами
купівлі-продажу, створює передумови для подальшої передачі цих
об`єктів у власність іншим особам, а відтак існує реальна загроза, що невжиття
заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на
користування, передачу у власність, передачу у користування (у тому числі
відчуження, перереєстрація, реєстрація, визнання права власності тощо) щодо
об`єктів нерухомого майна, здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо об`єктів
нерухомого майна, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або
поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову).
Ø
Адже
у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачем буде здійснено
відчуження, перереєстрацію спірного майна, заявник не зможе захистити або
поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом
без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Ø
Переглядаючи
ухвалу першої інстанції за апеляційною скаргою ФК апеляційний суд правильно
вказав, що обрані місцевим господарським судом заходи забезпечення позову,
шляхом заборони ФК вчиняти дії, спрямовані на передачу у власність,
передачу у користування іншим особам спірних об`єктів нерухомого майна, є
розумними, співмірним та адекватними.
Ø
Водночас,
встановивши, що на час розгляду заяви про забезпечення позову право власності
на спірні об`єкти нерухомого майна належить саме ФК, апеляційний суд дійшов
обґрунтованого висновку, що забезпечення позову шляхом заборони користування
вказаними об`єктами є таким, що порушує закріплені в ст. 317 ЦК України права
та законні інтереси ФК як власника цього майна.
Ø
Враховуючи
наведене Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про забезпечення
позову шляхом вжиття відповідних заходів, передбачених п.2 ч.1 ст. 137 ГПК України, задля
запобігання в подальшому можливому ускладненню чи унеможливленню ефективного
захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника,
захищаючи які він має намір звернувся з позовом.
Ø
Колегія
суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника, що вжиті судом
апеляційної інстанції заходи є абсолютно неспівмірними заявленим позивачем
позовним вимогам про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого
майна та скасування реєстрації права власності на нерухоме
майно. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти
дії, спрямовані на передачу у власність, передачу у користування іншим особам
спірних об`єктів нерухомого майна, жодним чином не обмежить права та законні
інтереси відповідача, зазначений захід забезпечення позову має тимчасовий
характер та не позбавляє відповідача його конституційних прав як
власника цього майна, а також не перешкоджає займатись господарською
діяльністю.
Ø
Вищенаведене
забезпечує збереження балансу інтересів сторін, а вжиття заходів забезпечення
позову застосовані судом апеляційної інстанції виключно як гарантія забезпечення
виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Ø
Відтак,
доводи скаржника про порушення судами приписів статей 136, 137 ГПК
України не знайшли свого підтвердження під час
перегляду справи судом касаційної інстанції, тому відхиляються колегією суддів.
Немає коментарів:
Дописати коментар