ПОСТАНОВА 27.10.2021, Справа № 916/1526/20, ВС у складі суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Білоуса В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100843508
У травні 2020 року Кредитор звернувся до г/с
із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника, посилаючись на неспроможність боржника
виконати після настання встановленого строку грошових зобов`язань перед
кредитором, що на момент прийняття рішення про відкриття провадження було також
підтверджено постановою апеляційного г/с
від 26.05.2020 по справі №916/1453/19 (чинною, станом на 16.02.2020). Провадження
у справі про банкрутство було відкрито ухвалою від 16.06.2020. У січні 2021
року Боржник звернувся до г/с із заявою про перегляд ухвали від 16.06.2020 за
нововиявленими обставинами. Як на нововиявлену обставину Боржник посилався
на прийняття ВС ухвали від 02.09.2020 у справі №
916/1453/19 (про задоволення заяви Кредитора та прийняття відмови заявника від
позову до Боржника про стягнення коштів,
визнання нечинними судових рішень та закриття провадження у справі №
916/1453/19), яка є підставою для скасування ухвали г/с від 16.06.2020 у справі
про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника. Місцевий г/с ухвалою від 09.02.2021 та
апеляційний г/с постановою від 12.04.2021 відмовили в задоволенні заяви, обґрунтувавши
відмову тим, що ухвала ВС від 02.09.2020 у справі № 916/1453/19 прийнята
після прийняття судом першої інстанції ухвали від 16.06.2020 про відкриття
провадження у справі про банкрутство Боржника, отже є обставиною, яка мала
місце після прийняття такого рішення, не існувала та не могла існувати на
момент його прийняття. З огляду на що, наведені заявником обставини не можуть
вважатися нововиявленими, оскільки виникли пізніше. Верховний Суд частково
задовольнив касаційну скаргу Боржника, скасував судові рішення нижчих судів та
направив матеріали справи на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши,
що висновки нижчих судів про те, що наведені Боржником обставини не є та не можуть бути
нововиявленими, є формальними та
здійсненими без належного дослідження суті інституту перегляду судового рішення
за нововиявленими обставинами у контексті спірних правовідносин сторін; суди
безпідставно ухилилися від розгляду та оцінки доводів боржника, викладених у
заяві про перегляд ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство за
нововиявленими обставинами.
Висновки про застосування норм права
Ø Процесуальний закон не розрізняє правових наслідків скасування рішень судів судом касаційної інстанції із правовими наслідками визнання таких рішень нечинними. При цьому, скасоване судове рішення, як і визнане нечинним, не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.
Ø Визнання нечинним (через відмову від позовних вимог) судового рішення, на якому безпосередньо ґрунтувалось інше судове рішення, є підставою для перегляду цього (іншого) судового рішення за нововиявленими обставинами у розумінні приписів п. 3 ч.2 ст. 320 ГПК України, зокрема й у справах про банкрутство.
Ø У з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку визнання нечинним судового рішення, яке було підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, має значення лише сам факт встановлення відповідних обставин (тобто визнання нечинним рішення) після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. До цієї підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не застосовується критерій обов`язку існування такої обставини під час первинного розгляду справи.
Ø ВС зауважує, що норми КУзПБ, на відміну від положень Закону про банкрутство (частина перша ст. 11 цього Закону), не передбачають обов`язку кредитора надавати до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство доказів безспірності вимог у вигляді рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, та доказів відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора. Тому, факт скасування /визнання нечинним/ судового рішення, яким суд обґрунтовував ухвалу про відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 39 КУзПБ, будучи підставою для перегляду цієї ухвали за нововиявленими обставинами, не може бути обов`язковою підставою для скасування цієї ухвали за результатом такого перегляду. Так, у кожному конкретному випадку, г/с належить дослідити, чи грошові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовані лише скасованим /визнаним нечинним/ судовим рішенням, чи кредитором надано інші докази, якими підтверджується обґрунтованість його вимог до боржника та їх безспірність.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Ø
Частиною
1 ст. 2 КУзПБ передбачено,
що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України,
іншими законами України.
Ø
Рішення,
постанови та ухвали г/с, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими
закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство
(неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом про банкрутство, що
набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними
обставинами (ч.1 ст. 320ГПК України).
Ø
Відповідно
до ч.2 ст.320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за
нововиявленими обставинами є:
· істотні
для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути
відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
·
встановлений
вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи
від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання
завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка,
завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних
доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
· скасування
судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що
підлягає перегляду.
Ø
Таким
чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою
процедурою і є можливим лише за наявності підстав для такого перегляду та за
умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за
нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.
Ø
Процедура
перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є
тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів
сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених
обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом
(незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали,
неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм
процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості
врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи,
оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли
підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими
обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового
рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої
стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову ВП ВС у справі №
19/028-10/13 від 30.06.2020 (п.7.4-7.5)).
Ø
Нововиявлені
обставини - це юридичні
факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її
розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які
виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до
нововиявлених обставин (див. постанову ВС у складі колегії суддів Першої
судової палати КЦС від 21.10.2020 у справі № 726/938/18).
Ø
При
розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв`язку із
скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або
постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акту може
бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд
обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акту, не
посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за
змістом скасованому, або коли саме скасування акту означає протилежне вирішення
питання (наприклад, виконком міської, районної Ради народних депутатів скасував
своє рішення з приводу безоплатного вилучення самовільно збудованого
громадянином будинку і дав згоду узаконити будівлю) (рекомендації з питань
застосування норм процесуального права, викладені у п.7 постанови Пленуму ВС
України від 27.02.81 №1 "Про практику перегляду судами у зв`язку з
нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що
набрали законної сили").
Ø
Згідно
рекомендацій щодо застосування норм процесуального закону (ГПК України у його
редакції до 15.12.2017), що містяться у п.3 постанови Пленуму ВГСУ
від 26.12.2011 №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал,
постанов за нововиявленими обставинами", у
з`ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за
нововиявленими обставинами згідно з п.2-5 ч.2 ст.112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних
обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Ø
Варто
зазначити, що п.4 ч.2 ст. 112 ГПК
України (у редакції до 15.12.2017), який входить
до перелічених, було передбачено, що підставою для перегляду судових рішень
господарського суду за нововиявленими обставинами є скасування судового
рішення,яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що
підлягають перегляду.
Ø
Колегія
суддів також враховує правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від
14.04.2021 у справі № 9901/819/18, згідно якого вирішуючи питання про
скасування судового рішення з підстав, визначених п.3 ч.2 ст. 361 КАС (скасування
судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке
підлягає перегляду), суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку
судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення
може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд
обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням
(актом) чи виходив із вказаного акту, не посилаючись прямо на нього.
Ø
Наведене
свідчить про сталу та послідовну правову практику ВС у питанні
застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду
судових рішень за нововиявленими обставинами, зокрема, у випадку скасування
судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що
підлягає такому перегляду.
Ø …, у контексті правовідносин, щодо яких
виник спір, колегія суддів ВС вважає такі висновки передчасними, оскільки в
цьому випадку, - визнання судового рішення нечинним (як і скасування такого
рішення), має місце не момент виникнення цього факту, а його правові наслідки.
Ø
Як
зазначалось, за приписами ст. 320
ГПК України підставою для перегляду судового
рішення за нововиявленими обставинами є, серед іншого, скасування судового
рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає
перегляду (п.3 ч.2 ст. 320 ГПК України).
Ø
Проте,
у цій справі судами встановлено, що постанову апеляційного г/с від 26.05.2020
та рішення місцевого г/с від 25.09.2019 у справі № 916/1453/19 визнано судом
касаційної інстанції нечинними, у зв`язку із відмовою позивача від позову та
прийняттям такої відмови ВС, а не скасовано, як то вимагають приписи п. 3
ч.2 ст. 320 ГПК України.
Ø
Суд
касаційної інстанції зауважує, що згідно ч.2 ст. 317 ГПК України з моменту прийняття
постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення,
постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну
силу та подальшому виконанню не підлягають.
Ø
Відтак
обґрунтованими є доводи скаржника, що процесуальний закон не розрізняє правових
наслідків скасування рішень судів судом касаційної інстанції із правовими
наслідками визнання таких рішень нечинними, оскільки в силу прямої норми закону
правові наслідки як скасування, так і визнання нечинними судових рішень є
цілком ідентичними.
Ø
Крім
того, колегія суддів зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст. 333 ГПК України суд
апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про
поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він
закриває провадження у справі.
Ø
Вказані
норми процесуального закону додатково підтверджують факт того, що скасоване
судове рішення, як і визнане нечинним, не породжує жодних правових наслідків з
моменту його ухвалення.
Ø З урахуванням наведеного вище, колегія
суддів КГС ВС вважає, що визнання нечинним (через відмову від позовних
вимог) судового рішення, на якому безпосередньо ґрунтувалось інше судове
рішення, є підставою для перегляду цього (іншого) судового рішення за
нововиявленими обставинами у розумінні приписів п. 3 ч.2 ст. 320 ГПК України, зокрема
й у справах про банкрутство.
Ø Таким чином, у з`ясуванні наявності
підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку
визнання нечинним судового рішення, яке було підставою для ухвалення судового
рішення, що підлягає перегляду, має значення лише сам факт встановлення
відповідних обставин (тобто визнання нечинним рішення) після вирішення спору
або розгляду справи про банкрутство. До цієї підстави перегляду судового
рішення за нововиявленими обставинами не застосовується критерій необхідності
існування під час первинного розгляду справи.
Ø
Тому,
помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що вказані в заяві
обставини (визнання нечинною постанови суду апеляційної інстанції ухвалою ВС
від 02.09.2020 у справі № 916/1453/19) не можуть вважатися нововиявленими,
оскільки не існували та не могли існувати на момент постановлення ухвали г/с про
відкриття провадження у справі про банкрутство від 16.06.2020, адже виникли
пізніше.
Ø
Натомість,
суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника про те, що визнання
нечинною постанови апеляційного г/с від 26.05.2020 у справі № 916/1453/19,
яка спростовувала спірність грошових вимог Кредитора до Боржника як субсидіарного боржника та створила грошові
вимоги щодо сплати судового збору, є нововиявленою для справи обставиною
в розумінні положень п. 3 ч.2 ст.
320 ГПК України, оскільки втратило чинність,
примусовість та обов`язковість рішення суду, на якому ґрунтувалась ухвала місцевого
г/с від 16.06.2020 у справі № 916/1526/20 про відкриття провадження у справі
про банкрутство Боржника.
Ø
Таким
чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що наведені Боржником обставини, зокрема прийняття ВС ухвали від
02.09.2020 у справі № 916/1453/19, не є та не можуть бути нововиявленими у
розумінні чинного процесуального законодавства, суд касаційної інстанції вважає
формальними та здійсненими без належного дослідження суті інституту перегляду
судового рішення за нововиявленими обставинами у контексті спірних
правовідносин сторін.
Ø
Поряд
з цим, ВС зауважує, що норми КУзПБ, на відміну від положень Закону про
банкрутство (ч.1 ст.11 цього Закону), не передбачають обов`язку кредитора надавати до заяви
про відкриття провадження у справі про банкрутство доказів безспірності вимог у
вигляді рішення суду про стягнення боргу, що набрало законної сили, та доказів
відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора. Тому, факт
скасування /визнання нечинним/ судового рішення, яким суд обґрунтовував ухвалу
про відкриття провадження у справі про банкрутство у порядку ст.
39 КУзПБ, будучи підставою для перегляду цієї ухвали
за нововиявленими обставинами, не може бути обов`язковою підставою для
скасування цієї ухвали за результатом такого перегляду. Так, у кожному
конкретному випадку, г/с належить дослідити, чи грошові вимоги ініціюючого
кредитора обґрунтовані лише скасованим /визнаним нечинним/ судовим рішенням, чи
кредитором надано інші докази, якими підтверджується обґрунтованість його вимог
до боржника та їх безспірність.
Ø
Разом
з тим, судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень
наведеного враховано не було, вказані обставини належним чином не досліджено.
Ø
Колегія
суддів вважає, що без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалені
у справі судові рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованими.
Ø
Крім
того, як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, при зверненні
із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
боржник, серед іншого, зазначав, що грошові вимоги ініціюючого кредитора
ґрунтувались на доводах про те, що боржник як юридична особа створений шляхом
виділу із ТОВ "Молокозавод" та повинен нести субсидіарну
відповідальність за зобов`язаннями цього товариства, що виникли до моменту
завершення виділу, із договору поставки, підтверджені рішенням місцевого г/с від
28.01.2015 у справі № 916/2718/18. При цьому, як під час розгляду справи №
916/1453/19, так і під час розгляду справи про банкрутство Боржник заперечував
існування свого субсидіарного обов`язку перед Кредитором. Таким чином, на
переконання боржника, між сторонами у справі існував чіткий спір щодо обсягу
(розміру) та взагалі наявності субсидіарного грошового зобов`язання, а витрати
зі сплати судового збору взагалі є заборгованістю, обов`язок сплати якої
виникає виключно із рішення суду.
Ø
Однак,
вказані доводи скаржника (боржника) залишились без належної правової оцінки
судів попередніх інстанцій, як щодо спірності субсидіарного обов`язку перед Кредитором
за зобов`язаннями ТОВ "Молокозавод", які виникли до моменту
завершення виділу, так і щодо того, що витрати зі сплати судового збору взагалі
є заборгованістю, обов`язок сплати якої виникає виключно із рішення суду.
Ø
Суд
першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний г/с, обмежився виключно
зазначенням того, що провадження у справі про банкрутство Боржника було відкрито ухвалою місцевого г/с від
16.06.2020, у зв`язку з наявністю непогашеної заборгованості боржника перед
кредитором, що на момент прийняття рішення про відкриття провадження було також
підтверджено постановою апеляційного г/с
від 26.05.2020 (чинною, станом на 16.02.2020).
Ø
Таким
чином, суди попередніх інстанцій безпідставно ухилились від розгляду та оцінки
вказаних доводів боржника, викладених у заяві про перегляд ухвали про відкриття
провадження у справі про банкрутство за нововиявленими обставинами.
Немає коментарів:
Дописати коментар