ПОСТАНОВА 11 листопада 2021 року, Справа № 5023/1123/12, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102010225
У справі про банкрутство ФОП,
провадження у якій здійснювалося у 2010-2011 роках, 12.01.2011 було проведено аукціон, по
результатам якого 24.01.2011 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку;
за новим розглядом місцевий г/с ухвалою від 04.04.2011 припинив провадження у
справі про банкрутство як безпідставно порушеної, після чого ФОП подав нову
заяву про банкрутство, за результатами розгляду якої 01.03.2012 порушена нова справа,
20.08.2012 ФОП визнано банкрутом і в межах цієї нової справи інший ліквідатор
ФОП у жовтні 2019 року подав до суду заяву, в якій просив визнати недійсними
результати аукціону та договір купівлі-продажу майна банкрута, укладений 24.01.2011
в припиненій справі. Заява ліквідатора була обґрунтована відсутністю в
матеріалах раніше порушеної справи доказів підготовки і проведення аукціону, не
проведення покупцем розрахунку за майно, не проведення ліквідатором розрахунків
з кредиторами. На незаконність порушення справи про банкрутство, як самостійну
підставу для визнання недійсним оспорюваного правочину, ліквідатор не посилався
(зазначив про це лише під час апеляційного перегляду справи та в доводах
касаційної скарги). Місцевий г/с 25.05.2021 у задоволенні заяви відмовив
з підстав пропуску строку позовної давності та ненадання доказів поважності
причин пропуску такого строку. Апеляційний г/с 06.09.2021 апеляційну
скаргу залишив без задоволення, змінив мотивувальну частину ухвали місцевого г/с,
резолютивну частину залишив без змін, вказавши
на недоведеність підстав вимог заяви. Верховний Суд залишив касаційну
скаргу без задоволення, погодившись, що з підстави, вказаній у заяві,
недійсність оспорюваних аукціону та
договору не доведена, що не позбавляє ліквідатора права повторно звернутися із заявою про визнання
недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута з інших підстав,
зокрема через незаконність порушення справи про банкрутство.
Короткі висновки:
56. …неподання ліквідатором таких документів (доказів підготовки і проведення аукціону )…
не може бути достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину
недійсним, адже відповідні відомості і документи подаються ліквідатором… у разі
завершення ліквідації банкрута, чого у справі № Б-39/66-10 не відбулося через
її припинення.
62. … доводи (відсутність розрахунку покупця
за майно) не стосуються предмету доказування у цій справі та не
відповідають обраному ліквідатором способу захисту порушеного права.
69. …щодо недійсності оспорюваного правочину через не проведення
ліквідатором розрахунків з кредиторами за результатами реалізації майна
банкрута, …зазначені обставини стосуються наслідків виконання оспорюваного
правочину та за умови доведення можуть бути підставою для юридичної
відповідальності ліквідатора або відшкодування завданої ним шкоди.
73. …відсутність у матеріалах попередньої
справи про банкрутство ФОП документів щодо аукціону з продажу майна банкрута не
є доказом порушення порядку його підготовки та проведення, адже провадження у
справі № Б-39/66-10 припинене до етапу на якому у ліквідатора виникає
обов`язок подати суду підсумкові документи, зокрема щодо відчуження майна
боржника.
Висновки щодо застосування норм права
103. Можливість здійснення та обсяг судового
контролю щодо дотримання вимог Закону
про банкрутство від 14.05.1992 № 2343-XII (у
відповідній редакції, чинній до 19.01.2013) при реалізації майна банкрута у
припиненій провадженням справі, що здійснюється за заявою ліквідатора у
порушеній пізніше справі про банкрутство того самого боржника, обумовлений як
обставинами здійснення та припинення провадження у первісній справі про
банкрутство, так і предметом та підставами заяви про визнання результатів
аукціону недійсними, а обов`язок доказування тих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень стосовно недійсності
оспорюваного правочину, виходячи з положень ч.1, 3, 4 ст.74 ГПК
України, покладається саме на цих учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і
висновків суду першої та апеляційної інстанції
28. Враховуючи, що провадження у справі № Б-39/66-10 про
банкрутство ФОП здійснювалося у 2010-2011 роках, оспорювані аукціон
проведено 12.01.2011 та договір укладено 24.01.2011, а провадження у
справі №5023/1123/12 порушено … 01.03.2012 суди попередніх
інстанцій правильно застосували до спірних правовідносин за цією заявою
ліквідатора положення Закону про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013.
34. Відповідно до ч.2 та 3 ст.30 Закону про банкрутство ліквідатор
забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна
банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна
банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом
кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна
банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу
(аукціону) визначається згідно із Законом України "Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
35. Продаж майна банкрута оформляється договорами
купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів
України (ч.10 ст.30 Закону про
банкрутство).
36. Отже, порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається
згідно із Законом України
"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" та Законом про
банкрутство, а продаж майна банкрута оформляється
договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем згідно з вимогами цих законів так
і загальних приписів цивільного законодавства.
37. Тлумачення положень ст.30 Закону про банкрутство у
сукупності з нормами статей 13, 16, 17, 18-1, 20, 23 Закону України
"Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" дає підстави для висновку,
що процедура реалізації майна банкрута на аукціоні з подальшим
оформленням його результатів шляхом укладення договору купівлі-продажу
визначена законодавцем як цілісний процес, що зобов`язує організатора аукціону
дотримуватися визначеного законом порядку
підготовки та проведення аукціону в ліквідаційній процедурі з подальшим
належним оформленням результатів відчуження
майна банкрута шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна з
переможцями аукціону (аналогічна правова позиція викладена у постанові
Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 5023/1123/12).
38. Процедура проведення аукціону у
справі про банкрутства складається з чотирьох етапів її організації: передпідготовка проведення аукціону
(призначення ліквідатора, вибір організатора аукціону, оформлення проекту
договору на проведення аукціону, узгодження умов реалізації заставного майна з
забезпеченим кредитором, визнання організатора аукціону учасником справи про
банкрутство); підготовка до проведення аукціону (укладення договору з
організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в
аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону); проведення аукціону
та оформлення його результатів.
39. Порушення порядку організації будь-якого з цих етапів є
підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому. Отже,
вирішуючи спір щодо визнання недійними результатів аукціону з продажу майна
банкрута, суд має встановити факт дотримання порядку його проведення на кожному
з етапів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного
Суду від 04.10.2018 у справі № 910/3638/15-г).
40. За правовою природою процедури реалізації майна банкрута на
прилюдних торгах (аукціоні), яка складається з підготовки, проведення
торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію
нерухомого майна; повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів,
а також стартову ціну реалізації майна), продажу майна (забезпеченні переходу
права власності на майно боржника до покупця - учасника прилюдних торгів
(аукціону), та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо
проведення прилюдних торгів (аукціонів), складання за результатами їх
проведення відповідного акта та з оформленням договірних відносин
купівлі-продажу майна на публічних торгах, аукціон є правочином (вказаний
висновок відповідає усталеній правовій позиції, викладеній зокрема у постановах
ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС від
17.10.2018 у справі № 904/8745/15 та від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09).
41. Виходячи з такого обґрунтування Верховний Суд у складі судової
палати для розгляду справ про банкрутство КГС зазначив у постанові від
17.10.2018 у справі № 904/8745/15, що відчуження майна з прилюдних
торгів (аукціонів) належить до угод купівлі-продажу і така угода може
визнаватися недійсною в судовому порядку.
42. За змістом положень ч.11 ст.17, ч.1 ст. 25 Закону про банкрутство, ст.20
Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" (в редакції на момент
виникнення спірних правовідносин) угода боржника у справі про банкрутство, у
тому числі з відчуження майна, може бути визнана недійсною як з підстав,
передбачених спеціальним законодавством, так і за загальних підстав недійсності
правочину, що визначені цивільним законодавством України.
50. …Верховний Суд акцентує, що можливість
здійснення та обсяг судового контролю щодо дотримання правил підготовки і
проведення аукціону з продажу майна банкрута у справі, провадження в якій
припинене, що здійснюється за заявою ліквідатора у порушеній пізніше справі про
банкрутство того самого боржника, обумовлений як обставинами здійснення та
припинення провадження у первісній справі про банкрутство, так і предметом та
підставами заяви про визнання результатів аукціону недійсними, а обов`язок доказування
тих обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог або
заперечень стосовно недійсності результатів аукціону, виходячи з положень ч.1,
3, 4 ст.74 ГПК України, покладено саме на цих учасників.
53. …провадження у справі № Б-39/66-10 було припинено на тій
стадії її розгляду, під час якої Закон
про банкрутство не передбачає обов`язку
ліквідатора подавати суду підсумкові документи за результатами ліквідаційної
процедури, зокрема відомості та документи щодо продажу майна боржника, адже за
змістом ст.32 цього Закону такі
документи додаються до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.
54. Зважаючи на предмет розгляду у цій
справі обов`язковим елементом доказування є обставини розпорядження
ліквідатором майном боржника не у спосіб та не у межах повноважень,
передбачених спеціальним законодавством під час підготовки та проведення
аукціону з продажу майна банкрута у ліквідаційній процедурі, що є
підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.
55. На учасників справи покладено обов`язок доказування тих
обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень,
виходячи з положень ч.1, 3, 4 ст.74 ГПК
України, а суд не може збирати докази, що стосуються
предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у
випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи
їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
56. Отже, враховуючи, що ліквідатор ФОП
вимогу про визнання недійсним оспорюваного правочину обґрунтував
відсутністю в матеріалах раніше порушеної справи № Б-39/66-10 доказів підготовки
і проведення аукціону з продажу майна банкрута, суди попередніх
інстанцій правильно виходили з того, що за змістом ст.30, 32, 47, 48
Закону про банкрутство, неподання ліквідатором
таких документів до завершальної стадії ліквідаційної процедури чи їх
відсутність в матеріалах справи № Б-39/66-10 (припиненої через її безпідставне
порушення після скасування постанови про визнання боржника банкрутом) не
може бути достатньою підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним,
адже відповідні відомості і документи подаються ліквідатором на
затвердження господарському суду у разі завершення ліквідації банкрута,
чого у справі № Б-39/66-10 не відбулося через її припинення.
Щодо доводів про відсутність доказів
розрахунку покупця за придбане майно
57. …Верховний Суд зауважує, що зазначені обставини вказують на
невиконання покупцем зобов`язань за договором купівлі-продажу, замість
недійсності правочину на підставі ч.1 ст.
203 ЦК України, визначеній ліквідатором у заяві, що є
предметом розгляду.
58. Правовідносини з реалізації майна боржника, включеного у
ліквідаційну масу банкрута, врегульовані, поряд із нормами спеціальних законів,
також загальними нормами цивільного законодавства, що регламентують зокрема
правовідносини з купівлі-продажу - глава 54, підрозділ 1, розділ ІІІ
книги п`ятої ЦК України.
59. Так, відповідно до ч.4 ст.
656 цього Кодексу до договору купівлі-продажу на
біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу
валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів
купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
60. За змістом ч.1 ст.691 та ст.692 ЦК України ціна
товару є істотною умовою договору купівлі-продажу, а оплата товару за
узгодженою в цьому договорі ціною є обов`язком покупця; у разі ж порушення
покупцем цих умов та обов`язку (зокрема, якщо покупець відмовився прийняти та
оплатити товар), у продавця виникає право за своїм вибором вимагати оплати
товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
61. Згідно з ч.2 ст.651 ЦК
України договір може бути змінено або розірвано
за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору
другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди
друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
62. Враховуючи наведене ВС вважає правильним
відхилення судами попередніх інстанцій зазначених аргументів ліквідатора,
позаяк такі обставини не доводять недійсності оспорюваних результатів аукціону
та їх встановлення не матиме наслідків про які просить заявник, отже такі
доводи не стосуються предмету доказування у цій справі та не відповідають
обраному ліквідатором способу захисту порушеного права.
Щодо доводів нездійснення ліквідатором
розрахунків з кредиторами за результатами реалізації майна
63. …колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що
законодавець покладає на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого
санацією, ліквідатора) як спеціального суб`єкта, обов`язок діяти сумлінно та
розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
64. Відповідно до ч.1 ст.25
Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого
призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання
майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції
з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та
оцінку майна банкрута згідно з законодавством; виконує повноваження керівника
(органів управління) банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення
та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно
банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у
порядку, передбаченому цим Законом.
65. Механізм захисту права кредитора, інших учасників
справи про банкрутство від помилки або незаконних дій ліквідатора законодавець
реалізував серед іншого, визначивши обсяг і підстави відповідальності
арбітражного керуючого за невиконання або неналежне виконання обов`язків у ч.8
та 9 ст.31 Закону про банкрутство.
66. На відшкодування завданої неправомірними діями
ліквідатора шкоди спрямовані приписи ч.7 ст.31 Закону про банкрутство щодо
обов`язкового страхування діяльності арбітражного керуючого та можуть бути
застосовані загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду,
передбачені ст.1166 ЦК України.
67. Відповідні гарантії закріплено у КУзПБ, що
введений в дію 21.10.2019, який серед іншого визначає підстави і порядок
відшкодування шкоди, заподіяної з вини арбітражного керуючого.
68. За змістом ст.25
цього Кодексу шкода, заподіяна особі внаслідок
незаконних дій арбітражного керуючого, відшкодовується відповідно до закону, а заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки
арбітражного керуючого - за рахунок страхування його професійної
відповідальності. Шкода, заподіяна особі внаслідок умисних дій чи бездіяльності
арбітражного керуючого, відшкодовується арбітражним керуючим.
69. З огляду на наведене Верховний Суд погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій про відхилення, як безпідставних, доводів
ліквідатора … щодо недійсності оспорюваного правочину через не проведення
ліквідатором розрахунків з кредиторами за результатами реалізації майна
банкрута, позаяк зазначені обставини стосуються наслідків виконання
оспорюваного правочину та за умови доведення можуть бути підставою для
юридичної відповідальності ліквідатора або відшкодування завданої ним шкоди.
70. Зокрема, у разі притягнення Фоміна Г. В. до кримінальної
відповідальності за привласнення отриманих коштів, за висновком ВС у
постановах від 21.01.2020 у справі № 369/1850/18 та від 02.09.2020 у справі №
452/435/17 початок перебігу позовної давності за вимогами потерпілих
про відшкодування шкоди, завданої колишнім арбітражним керуючим, збігатиметься
з моментом повідомлення про підозру цій особі у кримінальному провадженні.
71. Верховний
Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій
стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту
дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря
доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду
вважити доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така
обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило,
стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування
стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш
вірогідним, ніж протилежний (подібний висновок викладений у постановах
ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №
917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №
917/2101/17).
72. Такий
підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні від 23.08.2016 у
справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах
загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза
розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натоміть, у
цивільних справах закон не вимагає такого
високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням
"балансу вірогідностей" …Суд повинен вирішити, чи з`являється
вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості
тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
73. З
огляду на зазначене та встановлені судами обставини справи ВС погоджується з
висновком попередніх інстанцій стосовно недоведення ліквідатором ФОП …
сукупності правових і фактичних підстав для визнання недійсним оспорюваного
правочину (аукціону від 12.01.2011, результати якого оформлено договором
купівлі-продажу від 24.01.2011), позаяк доводи заявника частково
спростовуються встановленими судами обставинами чи виходять за межі предмета
доказування у цій справі, а саме посилання ліквідатора на
відсутність у матеріалах попередньої справи про банкрутство ФОП документів щодо
аукціону з продажу майна банкрута не є доказом порушення порядку його
підготовки та проведення, адже провадження у справі № Б-39/66-10 припинене
до етапу на якому у ліквідатора виникає обов`язок подати суду підсумкові
документи, зокрема щодо відчуження майна боржника.
74. Таких
висновків не спростовує посилання касанта на правову позицію,
наведену у постанові ВС у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС від 17.10.2018 у справі № 904/8745/15, за якою припинення
провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, як порушеного
безпідставно, не перешкоджає розгляду в позовному провадженні спору про
визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна банкрута, адже в
оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій надали правову оцінку доводам
ліквідатора та обґрунтували їх відхилення, отже здійснили розгляд заяви про
визнання недійсним оспорюваного правочину по суті, незважаючи на припинення
провадження у справі про банкрутство в межах якої його вчинено, що в цілому
узгоджується з наведеним висновком касаційного суду.
Щодо посилання на незаконність порушення
провадження у справі № Б-39/66-10 про банкрутство ФОП, як підставу
для визнання недійсним оспорюваного правочину.
83. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень та заяви …,
що є предметом розгляду, у цій заяві ліквідатор на незаконність порушення
справи про банкрутство, як самостійну підставу для визнання недійсним
оспорюваного правочину, не посилався, зазначивши про це лише під час
апеляційного перегляду справи.
84. Тобто, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності господарського
судочинства така підстава заявлених вимог ліквідатора не входила до предмету
дослідження під час їх вирішення судом першої інстанції.
85. За наведеного висновок апеляційного суду щодо неможливості
дослідження та урахування відповідних доводів боржника та кредитора під час
апеляційного перегляду справи є правомірним і обґрунтованим з огляду на
імперативні приписи ч.5 ст.269 ГПК
України
87. Водночас, зазначене не позбавляє
ліквідатора ФОП Солонара В. І. права повторно звернутися із заявою про визнання
недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута з інших підстав,
зокрема через незаконність порушення справи про банкрутство, що узгоджується з
відповідним висновком у постанові ВС у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 17.10.2018 у справі №
904/8745/15.
Немає коментарів:
Дописати коментар