ПОСТАНОВА 23 листопада 2021 року, Справа № 916/3200/17(916/2146/20), Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючий, суддів: Банаська О.О., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101673403
У справі про банкрутство ПАТ «ТВФ «Чорне Море» (далі-Боржник),
провадження у якій було відкрито 07.02.2018, а 25.09.2020 Боржника визнано
банкрутом, Боржник звернувся до г/с із позовною заявою про скасування рішень
про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.05.2020, прийнятих державним
реєстратором на об’єкти нерухомого майна та припинення права власності Відповідача
на вказане майно. Підставою оспорюваних реєстраційних дій та набуття права
власності були іпотечні договори з майновим поручителем, видані 31.03.2014 та договори
відступлення прав вимоги за іпотечним договором, видані 05.11.2019 (відповідач
фактично задовольнив забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності
на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки). Місцевий г/с рішенням від 15.01.2021,
яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова від 20.04.2021 ) позов
задовольнив. Судові рішення мотивовані тим, що реалізація майнових активів
боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у
справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ та не може здійснюватися
поза цим провадженням, як і виконання (погашення) забезпечених вимог. Верховний
Суд залишив залишив судові рішення нижчих судів без змін.
Короткі висновки:
39. …
- … сплив строку дії мораторію щодо
задоволення вимог забезпечених кредиторів не змінює порядку звернення стягнення
на таке майно, що прямо випливає зі змісту ч.3 ст.41 КУзПБ, якою
передбачено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою г/с, у провадженні
якого перебуває справа про банкрутство боржника та ч.6 цієї статті, за якою
задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є
предметом задоволення, здійснюється в межах провадження у справі про
банкрутство;
- …реалізація майнових активів
боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у
справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, та виключає
можливість реалізації поза цим провадженням, як і виконання (погашення)
забезпечених вимог;
- …звернення стягнення на майно
боржника за вимогами, мораторій за якими припинився, у тому числі і
вимогами забезпечених кредиторів, здійснюється виключно за ухвалою г/с, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника
32.1. Відповідно
до ст.12 і 33
Закону України «Про іпотеку» одним зі способів
захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет
іпотеки.
32.2. Підставами
звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчого напису
нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.3
ст.33 Закону України «Про іпотеку»).
32.3. Наведене
вище дає підстави для висновку, що Закон України «Про іпотеку» визначає такі способи звернення стягнення на
предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на
підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення
стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист
(згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).
32.4. Способами
задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет
іпотеки на підставі рішення суду (ст.39) є: 1) реалізація предмета іпотеки
шляхом проведення прилюдних торгів (ст.41-47); 2) продаж предмета іпотеки
іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38).
32.5. Статтею 37
Закону України «Про іпотеку» передбачено, що
іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття
права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права
власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є
договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в
іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими
наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет
іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення
вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про
задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід
права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для
внесення відповідних відомостей до ДРРПНМ. Право власності іпотекодержателя на
предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності
іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог
іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення
про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є
предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
32.6. Дія Закону
України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( далі - Закон) поширюється на відносини, що
виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно,
розміщене на території України, та обтяжень таких прав (ст.1 цього
Закону).
32.7. Пунктом 1 ч.1 ст.2
Закону встановлено, що державна реєстрація
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і
підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на
нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до ДРРПНМ.
32.8. Порядок проведення державної реєстрації прав
визначений приписами статті 18 Закону.
32.9. Згідно вимог ст.19
Закону державна реєстрація прав, серед іншого,
проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують
виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу
державної реєстрації прав разом із заявою.
32.10. Згідно п.2 ч.3 ст.10
Закону державний реєстратор перевіряє документи
на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви
про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації
прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
32.11. Пунктом 12 Порядку «Про державну реєстрацію речових
прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого ПКМУ від 25.12.2015 № 1127 (далі
- Порядок), передбачено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної
реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює
черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно,
відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства,
відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими
правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної
реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав,
відмови в державній реєстрації прав.
32.12. Відповідно до п.1- 3 ч.3 ст.26 Закону (у редакції,
чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав,
внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав
на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.п. «а» п.2 ч.6 ст.37 цього Закону, а також у
разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів,
на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі
судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова
особа МЮУ (у випадку, передбаченому п.п.«а» п.2 ч.6 ст.37 цього
Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни
чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного
реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування
документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також
скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним
визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових
прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
32.13. Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній
редакції (яка діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), способами
судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про
скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове
рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких
проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної
реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав
законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має
супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням
речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства
(за наявності таких прав).
Така правова позиція висловлена ВС у
постанові від 10.11.2021 у справі № 921/721/19.
33. Державна реєстрація речових прав на
нерухоме майно є юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та
підтвердженні державою набутого особою речового права на нерухомість та є
елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до
виникнення речових прав. При цьому, реєстрація права власності хоча і є
необхідною умовою, з якою закон пов`язує виникнення речових прав на нерухоме майно,
однак реєстраційні дії є похідними від юридичних фактів, на підставі яких
виникають, припиняються чи переходять речові права, тобто державна реєстрація
сама по собі не є способом набуття права власності (висновки ВС у постановах
від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19,
від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18).
34. Провадження у справі про банкрутство ПАТ «ТВФ «Чорне море»
відкрито та введено мораторій під час дії Закону про банкрутство) у редакції станом на
07.02.2018 .
34.1. Стаття 16
Закону про банкрутство встановлює, що з моменту
відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, серед іншого,
пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх
задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Одночасно з відкриттям провадження
(проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі
господарського суду, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
34.2. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство
боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс
юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок,
викладений у постанові ВП ВС від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці
постанов КГС ВС у справах про банкрутство).
34.3. Як положення Закону про банкрутство (до втрати ним чинності з 21.10.2019
з введенням в дію з цієї дати КУзПБ та
у разі наявності підстав для застосування до правовідносин його положень), і
положення чинного КУзПБ визначають
правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо
якого відкрито провадження у справі про банкрутство та застосовані відповідні процедури.
34.4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення
виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і
зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення
мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч.1 ст.19 Закону про банкрутство).
34.5. Згідно ч.3 ст.19
Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та
інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави,
за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку
відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження
на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних
від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення
інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно
та виконання рішень у немайнових спорах.
34.6. За приписами ч.6 ст.19 Закону про банкрутство під час
процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті
вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється
дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна
боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у
справі про банкрутство.
34.7. Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження
у справі про банкрутство (ч.7 ст.19
Закону про банкрутство).
34.8. Враховуючи, що провадження у справі № 916/3200/17 про
визнання банкрутом АТ «ТВФ «Чорне Море» порушено за нормами Закону про банкрутство,
колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що,
відповідні юридичні наслідки, що є підставою цього позову, виникли з
врахуванням саме його положень.
35. З 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, у п.4 Прикінцевих та
перехідних положень якого визначено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється
відповідно до його положень.
36. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції,
оскаржені реєстраційні дії (п.9.9, 9.10 цієї Постанови) були вчинені
25.05.2020, заява … подана до суду 23.07.2020, тобто під час здійснення
процедури розпорядження майном боржника (постанова про визнання боржника
банкрутом від 25.09.2020) та дії КУзПБ.
37. Як про це зазначено вище (пункт 6 цієї Постанови), підставою
позову, зокрема, визначено порушення ТОВ «ФК «Геліос» положень ст.41
чинного КУзПБ.
37.1. Відповідно до ч.1 ст.41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог
кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і
зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк
виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо
сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення
мораторію.
37.2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що
зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення
вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна
повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання
судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання)
боржника та місцезнаходженням його майна (ч.2 ст.41 КУзПБ).
37.3. Приписами ч.3 цієї статті передбачено, що протягом
дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється,
зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що
містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення
здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства,
крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих
з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника),
перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про
продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
37.4. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не
поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та
нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне
пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю
та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги
за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника
вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абз 1 ч.5 ст.41 КУзПБ).
37.5. Відповідно до ч.8 ст.41 КУзПБ дія мораторію припиняється з
дня закриття провадження у справі про банкрутство. Щодо задоволення
забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом
забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170
календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо г/с
протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом
або ухвалу про введення процедури санації.
37.6. В ч.6 ст.41
КУзПБ закріплено, що задоволення забезпечених
вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення,
здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
37.7. Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на
які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою
господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч.5
ст.41 КУзПБ).
38. Провадження у справі № 916/3200/17(916/2146/20) за
касаційною скаргою ТОВ «ФК «Геліос», ухвалою Верховного Суду від 06.07.2021
було зупинено до розгляду палатою з розгляду справ про банкрутство КГС ВС
справи № 905/1923/15 (пункт 17 цієї Постанови).
38.1. Постановою Верховного Суду у складі палати з розгляду
справ про банкрутство КГС ВС від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15 касаційні
скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольський млинкомбінат» та
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби
Міністерства юстиції України задоволено, постанову Східного апеляційного
господарського суду від 13.10.2020 скасовано, ухвалу Господарського суду
Донецької області від 17.08.2020 залишено в силі.
38.2. За правовими висновками палати з розгляду справ про
банкрутство КГС ВС правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення
на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про
банкрутство.
Суд дійшов висновку, що після спливу 170
днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом
протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника
банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених
вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом
забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого
перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за
результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими.
39. Враховуючи викладене вище, колегія суддів констатує, що
наступні висновки судів першої і апеляційної інстанції:
- про сплив строку дії мораторію щодо
задоволення вимог забезпечених кредиторів не змінює порядку звернення стягнення
на таке майно, що прямо випливає зі змісту ч.3 ст.41 КУзПБ, якою
передбачено, що звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не
поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою г/с, у провадженні
якого перебуває справа про банкрутство боржника та ч.6 цієї статті, за якою
задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є
предметом задоволення, здійснюється в межах провадження у справі про
банкрутство;
- про те, що реалізація майнових активів
боржника, які є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у
справі про банкрутство в порядку, передбаченому КУзПБ, та виключає
можливість реалізації поза цим провадженням, як і виконання (погашення)
забезпечених вимог;
- що звернення стягнення на майно боржника
за вимогами, мораторій за якими припинився, у тому числі і вимогами
забезпечених кредиторів, здійснюється виключно за ухвалою г/с, у провадженні
якого перебуває справа про банкрутство боржника, -
зроблені у відповідності до наведених вище норм законодавства, що регулює процедуру банкрутства та відповідають правовим висновкам Верховного Суду у складі палати з розгляду справ про банкрутство КГС ВС висловленим у постанові від 22.09.2021 у справі № 905/1923/15.
Немає коментарів:
Дописати коментар