ПОСТАНОВА 14 грудня 2021 року, Справа
№ 914/71/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102147733
У справі про банкрутство ДКП по побутовому
обслуговуванню населення "Мрія" (далі-Боржник), провадження у якій
відкрито 05.02.2019, а 18.02.2019 Боржника визнано банкрутом та відкрито
ліквідаційну процедуру, 12.11.2019 ліквідатор подав заяву про притягнення Бориславської
міської ради Львівської області (далі-власник банкрута) до субсидіарної
відповідальності. Заява обґрунтована тим, що власник банкрута не вжив достатніх
заходів на виконання обов`язку, направленого на запобігання неплатоспроможності
підприємства; збитковість підприємства була відображена ще з 2014 року і в
подальшому підприємство працювало лише в збиток, однак, жодних рішень з
вирішення цього питання власником прийнято не було; ціни на послуги були нижче
статистичних, що відповідно й призвело до збитковості, передумовою цього стало
невідповідність наданих банкрутом послуг та цін до рівня ринкових, на чому в
тому числі й наголошував власник підприємства, проте жодних дієвих заходів
вжито не було; відсутність у банкрута статутного капіталу, ліквідних основних
засобів та інших ресурсів, за рахунок яких підприємство могло здійснювати свою
діяльність та вивести її на економічний вигідний рівень (станом на 2014 рік
основні засоби були зношені на 97%). Місцевий г/с ухвалою від 14.05.2021
у задоволенні заяви ліквідатора відмовив, мотивувавши тим, що власник банкрута не
мав права втручатися в господарську діяльність боржника, зокрема, щодо
встановлення платних послуг підприємства, а лише шляхом проведення планових та
позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності, давати рекомендації
щодо покращення фінансового стану підприємства та проведення дій щодо погашення
боргів та не нарощення нових. Суд зазначив, що ліквідатором не надано доказів
того, що власником банкрута вчинялися дії з доведення боржника до банкрутства. Апеляційний
г/с постановою від 19.08.2021 ухвалу місцевого г/с скасував з підстав того,
що місцевий г/с порушив норми процесуального права в частині забезпечення ліквідатору
права на участь у судовому засіданні. (не забезпечивши проведення
відеоконференцзв`язку, встановив неявку учасників в судове засідання, розгляд
справи не відклав та розглянув без участі ліквідатора, чим порушив ч. 7 ст.4 ГПК України). Разом з тим
апеляційний г/с визнав обґрунтованим та правомірним висновок місцевого г/с про
відсутність підстав для притягнення Бориславської міської ради до субсидіарної
відповідальності у даній справі, враховуючи те, що ліквідатором не надано
доказів, що свідчили б про вчинення міською радою дій з доведення боржника до
банкрутства, та беручи до уваги, що міська рада, як власник, не мала права
втручатися в господарську діяльність боржника. Верховний Суд залишив
постанову апеляційного г/с без змін, вказавши, що суд апеляційної інстанції
дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення
Бориславської міської ради до субсидіарної відповідальності у даній справі, так
як ліквідатором не доведено вчинення суб`єктом відповідальності будь-яких дій,
направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте
майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її
погашення, а також прийняття суб`єктом відповідальності рішення при виведення
активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його
інших зобов`язаннях. А з приводу аргументів щодо неврахування судом апеляційної
інстанції правових позицій ВС, наведених у постановах від 18.10.2018 у справі №923/1297/14;
від 05.02.2019 у справі №923/1432/15; від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12;
від 10.03.2020 у справі № 902/318/16; висновку ЄСПЛ викладеного в п. 62 рішення
у справі "Єршова проти РФ", ВС вказав, що вважає їх необґрунтованими
з огляду на те, що відсутні підстави вважати, що вказані у справах правові
висновки не враховані судом апеляційної інстанції, так як судові рішення у
наведених справах ухвалені за іншої фактично-доказової бази, і що відсутні
підстави для застосування у даній справі рішення ЄСПЛ у справі "Єршова
проти РФ" від 08.04.2010, оскільки, визнаючи відповідальність
муніципального органу за боргами утвореного ним комунального підприємства, ЄСПЛ
виходив зі встановлених судами фактичних обставин справи, що муніципальне
підприємство визнано банкрутом, заявниця внесена у перелік кредиторів. Крім
того, у справі було встановлено, що комунальне унітарне підприємство на праві
господарського відання було доведено до банкрутства саме діями його
засновників.
Позиція Верховного Суду
28. 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який встановлює умови та порядок відновлення
платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою
задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної
особи.
29. Згідно з п.2 Прикінцевих
та перехідних положень КУзПБ з дня введення в
дію цього Кодексу визнано таким, що
втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.
30. Отже, з огляду на пряму дію норм КУзПБ вони підлягають
застосуванню при розгляді цієї справи незалежно від дати відкриття провадження
у справі про банкрутство та визнання банкрутом ДКП по побутовому обслуговуванню
населення "Мрія".
31. Частиною 2 ст.61 КУзПБ, положення якої кореспондуються із положеннями ч.5 ст.41
Закону про банкрутство (чинного на момент
введення ліквідаційної процедури) визначено, що під час здійснення своїх
повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно
до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника
у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
32. Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є
самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою
ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб,
у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб
у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану
неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є
встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт,
об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.
33. Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має
проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під
впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а
також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і
переходу в стадію банкрутства боржника.
34. Суд апеляційної інстанції, звертаючись до правових висновків ВС,
наведених у постановах від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у
справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у
справі №902/318/16, вірно зазначив, що законодавцем не конкретизовано, які
саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення.
При вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом
звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для
покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також
положення ч.1 ст. 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство (ст.1, ст.34 КУзПБ), з огляду
на які такими діями можуть бути:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених
на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи
збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення
активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його
інших зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на
вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових
інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало
наслідком настання неплатоспроможності боржника.
35. Відповідно до ч.2 ст.61
КУзПБ на ліквідатора покладається обов`язок
доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта
відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та
відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі
банкрутства). Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить
до об`єктивної сторони цього правопорушення.
…
39. Згідно ст.24 ГК
України управління господарською діяльністю у
комунальному секторі економіки здійснюється через систему
організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів
місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до
комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права
господарського відання або права оперативного управління.
40. Право господарського відання є речовим правом суб`єкта
підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном,
закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням
правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у
випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна,
закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва,
здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна
безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в
оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.ч. 1,2 ст. 136 ГК України).
…
42. З огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій встановили,
що Бориславська міська рада Львівської області, як власник, не мала права
втручатися в господарську діяльність боржника, зокрема, щодо встановлення
платних послуг підприємства, а лише шляхом проведення планових та позапланових
перевірок фінансово-господарської діяльності, давати рекомендації щодо
покращення фінансового стану підприємства та проведення дій щодо погашення
боргів та не нарощення нових. В свою чергу, обов`язки щодо проведення перевірок
та надання рекомендацій для покращення діяльності міська рада виконувала. Отже,
наведеним спростовуються аргументи касаційної скарги, зазначені в п.14.5.,
14.7. постанови.
43. Крім того, судами встановлено, що між ДКП
"Житлово-експлуатаційна контора " 2" та ДКП по побутовому
обслуговуванню населення "Мрія" було укладено договір оренди
нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар
приймає в строкове платне користування нерухоме майно площею 77,4 кв.м , яке
знаходиться по вул. Коваліва, 14а в м. Бориславі, на першому поверсі
п`ятиповерхового будинку, що знаходиться на балансі ДКП ЖЕК № 2, вартість якого
становить за експертною оцінкою 201 943,00 грн, майно передається в
оренду з метою розміщення перукарні.
44. В подальшому рішенням Бориславської міської ради від 29.09.2016
за № 372, враховуючи звернення колишнього керівника ДКП по побутовому
обслуговуванню населення "Мрія" Л. Щербанік від 21.04.2016 вказане
приміщення було надано банкруту в безоплатне користування терміном на 2 роки
для розміщення перукарні.
45. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського
суду, що вказаним вище рішенням від 29.09.2016 за № 372 Бориславська міська
рада Львівської області звільнила боржника від оплати за користування
приміщенням, що перебувало на праві повного господарського відання в ДКП по
побутовому обслуговуванню населення "Мрія", з метою уникнення
нарощення боргів по орендній платі за нерухоме майно, чим в свою сприяло
покращенню господарської діяльності підприємства.
46. Суд апеляційної інстанції також встановив, що арбітражним
керуючим не долучено до матеріалів справи звіту за результатами проведення
аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного підприємства
(висновки про наявність ознак з дій приховування банкрутства, фіктивного
банкрутства чи доведення до банкрутства, та рекомендації щодо подальшого
розвитку підприємства) за три роки до дати порушення справи про банкрутство, у
разі наявності ознак неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що
призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв`язку з чим боржник був
не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити
обов`язкові платежі, у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення
ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства,
фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України 19.01.2006 за №
14 (у редакції наказу Міністерства
економіки України від 26.10.2010 за № 1361).
47. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов
висновку, що ліквідатором не доведено вчинення суб`єктом відповідальності
будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для
розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника
без наміру її погашення, а також прийняття суб`єктом відповідальності рішення
при виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність
боржника по його інших зобов`язаннях.
48. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов
обґрунтованого висновку про відсутність підстав для притягнення Бориславської
міської ради Львівської області до субсидіарної відповідальності у даній
справі.
49. Аргументи касаційної скарги (п. 14.1. постанови), щодо
неврахування судом апеляційної інстанції правових позицій ВС, наведених у
постановах від 18.10.2018 у справі №923/1297/14; від 05.02.2019 у справі №923/1432/15;
від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12; від 10.03.2020 у справі № 902/318/16;
висновку ЄСПЛ викладеного в п. 62 рішення у справі "Єршова проти РФ",
колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
49.1. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність
суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового
регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця,
підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст
правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів)
визначається обставинами кожної конкретної справи.
49.2. У справі №923/1297/14 розглядався спір про
покладення субсидіарної відповідальності на власника боржника - Каховську
міську раду та Орган управління майном - Виконавчий комітет Каховської міської
ради. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій
про задоволення заяви ліквідатора боржника та покладення субсидіарної відповідальності
на його власника - Каховську міську раду та орган управління майном -
Виконавчий комітет Каховської міської ради, у зв`язку з доведенням до
банкрутства КП "Наш дім" та стягнення з них суми зобов`язань КП
"Наш дім". У цій справі суди встановили, що Каховська міська рада, як
власник і засновник боржника, та виконавчий комітет Каховської міської ради, як
орган управління майном боржника, приймали рішення, що мали на меті передати
майнові активи боржника іншій юридичній особі для того, аби після порушення
справи про банкрутство на такі майнові активи не було би звернуто стягнення для
задоволення вимог кредиторів, при цьому створивши умови, за яких боржник став
неплатоспроможним та визнаний банкрутом. Також, згідно висновку ГТУЮ у
Херсонській області від 21.04.2017, є наявними ознаки фіктивного банкрутства, а
також доведено, що стан неплатоспроможності боржника настав як наслідок
передачі (вилучення) активів боржника на баланс іншого комунального
новоствореного підприємства.
49.3. У справі № 923/1432/15 розглядався спір про
покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його
засновників. Суд касаційної інстанції скасовував постанову суду апеляційної
інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким було задоволено
позов. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції з
огляду на встановлені судом обставини приховування керівником та засновниками
ТОВ "Завод кормових добавок "ДЕН" активів товариства, які згідно
з поданою боржником звітністю до органів статистики існували станом на 2012
рік, відсутності на рахунках боржника грошових коштів, неподання керівником ТОВ
"Завод кормових добавок "ДЕН" фінансової звітності товариства за
період 2013-2015 років, порушення засновниками вимог Статуту боржника щодо
необхідності вжиття заходів до зменшення статутного капіталу боржника у випадку
зменшення його активів та необхідності оголошення про самоліквідацію і
банкрутство у випадках його неплатоспроможності, що мало наслідком тривалу
неплатоспроможність боржника, фактичне припинення ним подання податкової
звітності та господарської діяльності, внаслідок чого вимоги ініціюючого
кредитора не були задоволені за рахунок активів боржника у процедурі його
банкрутства.
49.4. У справі № 5023/4388/12 розглядався спір про
покладення субсидіарної відповідальності на Лозівську міську раду Харківської
області в порядку ч.7 ст.77 ГК
України та ч.10 ст.78 ГК України за доведення до банкрутства комунальних підприємств.
У цій справі суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та
залишив в силі рішення суду першої інстанції, враховуючи обставини прийняття
Лозівською міською радою Харківської області завідомо нераціонального рішення
щодо вилучення активів підприємства відповідача та передала ці активи третім
особам; результатом цього вилучення активів стало різке погіршення фінансового
стану комунального підприємства та неспроможність здійснювати статутну
діяльність, що призвело до виникнення наведеної вище заборгованості; постійне
зростання питомої ваги дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги
(до 95,5%) свідчить про те, що жодних заходів для її стягнення за період
діяльності підприємства не вживалося.
49.5. У справі № 902/318/16 розглядався спір про
покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його
власника - Барську міську раду. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні
заяви ліквідатора. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної
інстанції, скасував ухвалу суду першої інстанції та задовольнив заяву
ліквідатора про покладення на Барську міську раду субсидіарної відповідальності
за зобов`язаннями Боржника з огляду на сукупність обставин (дій та
бездіяльності Барської міської Ради), які зумовили неможливості Боржником
здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, істотним
збільшенням суми зобов`язань, що в подальшому створили умови та підстави для
порушення справи про банкрутство з неможливостю задовольнити ці вимоги у межах
справи про банкрутство за рахунок майна Боржника, зокрема: створення Боржника
для здійснення комерційної господарської діяльності із закріпленням за ним на
праві повного господарського відання майна комунальної власності -
територіальної громади міста Бар в особі Барської міської ради; вилучення у
Боржника всього майна за рішенням Барської міської ради від 30.07.2012;
обставини стабільного та послідовного збільшення зобов`язань Боржника перед
Кредитором за укладеними між ними договорами купівлі-продажу природного газу
після вилучення у Боржника за рішенням Барської міської ради 30.07.2012 всього
майна, за рахунок якого він здійснював свою виробничу діяльність; обставини
відсутності інших об`єктів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси
Боржника та за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів, бездіяльність
Барської міської ради стосовно Боржника через невизначення для нього після
вилучення майна інших способів та засобів отримання прибутку або джерел
погашення ним заборгованості перед кредиторами.
49.6. З викладеного вбачається, що судові рішення у наведених
вище справах ухвалені за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та
зібраних у них доказів), ніж у справі № 914/71/19 судове рішення в якій
переглядається, відтак відсутні підстави вважати, що вказані у справах
правові висновки не враховані судом апеляційної інстанції за інших обставин
справи та зібраних у ній доказів.
49.7. Крім того, відсутні підстави для застосування у даній
справі № 914/71/19 рішення ЄСПЛ у справі "Єршова проти РФ" від
08.04.2010, оскільки, визнаючи відповідальність муніципального органу за боргами
утвореного ним комунального підприємства, ЄСПЛ виходив зі встановлених судами
фактичних обставин справи, що муніципальне підприємство визнано банкрутом,
заявниця внесена у перелік кредиторів. Крім того, у справі було встановлено, що
комунальне унітарне підприємство на праві господарського відання було доведено
до банкрутства саме діями його засновників.
Немає коментарів:
Дописати коментар