ПОСТАНОВА 19 січня 2022 року, cправа
№ 910/14647/19, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду: Ткаченко Н.Г.- головуючого, Жукова С.В.,
Банаська О.О., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102761833
У жовтні 2019 року ГУ ДПС у Полтавській
області звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш", у відкритті якої місцевий г/с ухвалою
від 15.07.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 29.10.2020)
та КГС ВС (постанова від 27.01.2021), відмовив.
ГУ ДПС на підставі п. 3 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" заявило до суду клопотання про повернення судового збору, у
задоволенні якого місцевий г/с ухвалою від 26.07.2021 відмовив з посиланням на
те, що за результатами розгляду заяви ГУ ДПС про відкриття провадження у справі
про банкрутство ПрАТ "Полтавхіммаш" здійснювалося провадження у
справі №910/14647/19 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Апеляційний
г/с ухвалою від 06.09.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за
апеляційною скаргою; виходив з того, що зазначена ухвала місцевого г/с не
підлягає апеляційному оскарженню відповідно до ст. 255 ГПК України. В касаційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати ухвалу
апеляційного г/с від 06.09.2021 щодо оскарження ухвали місцевого г/с від
26.07.2021; підставами для касаційної скарги було зазначено порушення судом
апеляційної інстанції ст.123, 255, 236 ГПК України і ст.9
КУзПБ. Верховний Суд касаційну скаргу
задовольнив та направив справу до апеляційного г/с для здійснення апеляційного
провадження, вказавши, що висновок суду апеляційної інстанції про те,
що ухвала суду про відмову у поверненні сплаченого судового збору не
може бути оскаржена в апеляційному порядку, є помилковим.
Короткі висновки:
Ø тлумачення та застосування положень ст.255
ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/ неможливості
поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж
шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо
від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в
апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Ø ухвала про відмову у поверненні сплаченого
судового збору за подання заяви про порушення провадження у справі про
банкрутство, яка прийнята судом після відмови у відкритті провадження у цій
справі, може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням
відсутності відкритого провадження у справі, особа, яка подає апеляційну
скаргу, не може включити заперечення на таку ухвалу до апеляційної
скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню, а
відтак не може і поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом
оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у
поверненні сплаченого судового збору.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Відповідно
до ст. 6 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод кожен має право
на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ø
ЄСПЛ
зауважує, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує
в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під
час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів,
додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з
урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги
процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та
роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів
якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх
накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної
скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та
повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого
метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Ø
Основними
засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд
справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового
рішення (п.8 ч. 2 ст. 129
Конституції України).
Ø
Частиною 1 ст. 255 ГПК визначено
перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному
порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Ø
Зі
змісту цієї норми вбачається, що в переліку ухвал суду першої інстанції, які
можуть бути оскаржені окремо від рішення в апеляційному порядку, відсутня
ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору.
Ø
Разом
з тим, відповідно до ч. 3 ст. 255
ГПК України заперечення на ухвали, що не
підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної
скарги на рішення суду.
Ø
ЄСПЛ
зазначає, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм
належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які
можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом
(SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20.02.2014).
Ø
У
контексті зазначеного, ВС вважає, що тлумачення та застосування
положень ст. 255 ГПК України має відбуватися із урахуванням можливості/ неможливості
поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж
шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо
від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в
апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.
Ø
Однак,
судом апеляційної інстанцій не було враховано, що у даному випадку ухвала
про відмову у поверненні сплаченого судового збору за подання заяви про
порушення провадження у справі про банкрутство, яка прийнята судом після
відмови у відкритті провадження у цій справі, може бути оскаржена в
апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням відсутності відкритого
провадження у справі, особа, яка подає апеляційну скаргу, не може
включити заперечення на таку ухвалу до апеляційної
скарги на судове рішення, яке підлягає оскарженню, а
відтак не може і поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження
в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у поверненні
сплаченого судового збору.
Ø У зв`язку з наведеним, висновок суду
апеляційної інстанції про те, що ухвала суду про відмову у
поверненні сплаченого судового збору у даному випадку не може бути оскаржена в
апеляційному порядку, є помилковими.
Ø
Статтею 236 ГПК
України встановлено, що судове рішення повинно
ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ø
Законним
є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні
норм процесуального права.
Ø
Судове
рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим
Кодексом.
Ø
Враховуючи
викладене, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не
відповідає.
Ø
Відповідно
до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд
касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які
стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі
встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування
судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду
нові докази або додатково перевіряти докази.
Ø
Відтак,
встановивши наведені вище порушення, згідно норм ст. 310 ГПК України, ВС у
складі колегії суддів КГС дійшов висновку, що ухвала Північного апеляційного
господарського суду від 06.09.2021 у справі № 910/14647/19 про відмову у
відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, а справа у
скасованій частині - направленню до Північного апеляційного господарського суду
для здійснення апеляційного провадження.
Немає коментарів:
Дописати коментар