ПОСТАНОВА 19 січня 2022 року, cправа № 917/809/14, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735879
Рішенням г/с від 12.06.2014 у
справі № 917/809/14 стягнуто з ДП "Полтавський облавтодор"
(далі-Боржник) на користь ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" (далі-Кредитор)
14,8 млн грн основного боргу та 73 тис. грн судового збору; 08.08.2014 видано наказ про його примусове виконання, за
яким 21.05.2020 відкрито виконавче провадження, яке в подальшому державний
виконавець приєднав до зведеного виконавчого провадження, до складу якого
входило 56 виконавчих проваджень про стягнення на користь як юридичних так і
фізичних осіб грошових коштів на загальну суму 42 млн грн. Державний виконавець виставив платіжну вимогу
04.01.2021, яку Банк виконав 05.01.2021, списані з рахунку Боржника кошти 42
млн грн були зараховані на рахунок управління Міністерства юстиції, відкритий в
ДКСУ. Ухвалою г/с від 11.05.2021 було відкрито провадження у справі №
917/777/20 про банкрутство Боржника, і 13.05.2021 державний виконавець,
керуючись п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону
України "Про виконавче провадження", виніс
постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. Кредитор 02.08.2021 подав в
орган ДВС заяву про розподіл та перерахування стягнутих з боржника грошових
коштів за зведеним виконавчим провадженням, чого зроблено не було, що і зумовило
звернення Кредитора до суду з відповідною скаргою на бездіяльність державного
виконавця, яка була подана у серпні 2021. У скарзі Кредитор, зокрема, просив суд
поновити процесуальний строк на подання скарги як такий, що пропущений з
поважних причин; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця, яка
полягає у нерозподілі стягнутих з Боржника 42 млн; зобов’язати державного виконавця вжити заходи щодо такого розподілу, підготувати відповідні розпорядження,
підготувати та направити казначейській службі для виконання відповідні платіжні
доручення про перерахування коштів. Місцевий г/с ухвалою від
30.08.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 10.11.2021)
у задоволенні скарги відмовив, мотивував тим, що постанови про зупинення
вчинення зведеного виконавчого провадження від 13.05.2021, до складу якого
входить 56 виконавчих проваджень, були винесені правомірно. Апеляційний г/с
залишаючи без змін ухвалу від 30.08.2021, дійшов висновку, що наявність
зупинення свідчить, що державний виконавець не може провадити виконавчі дії, а
саме провадити розподіл грошових коштів, що виключає можливість визнання
бездіяльності державного виконавця неправомірною, оскільки постанова про
зупинення є чинною, недійсною не визнавалась та не скасовувалась, дії
державного виконавця по винесенню постанови про зупинення вчинення виконавчих
дій до суду не оскаржувались, будь-яких рішень про неправомірність таких дій
немає, тоді як надання оцінки діям державного виконавця щодо винесення
постанови про зупинення вчинення виконавчих дій не входить наразі до предмета
дослідження з огляду на предмет та підстави скарги на бездіяльність державного
виконавця. Верховний суд скасував судові рішення нижчих судів з
направленням справи на новий розгляд до суду першї інстанції, вказавши, що суди
не дослідили зведене виконавче провадження, що унеможливило встановлення
фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,
зокрема, рішення яких судів виконуються у зведеному виконавчому провадженні, що
позбавляє можливості перевірити дотримання судами при розгляді скарги правил
предметної юрисдикції, порушення яких є обов`язковою підставою для скасування
рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
Короткі висновки:
44.За зведеним виконавчим провадженням
виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно
від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
45.При цьому законодавство не передбачає
порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного
виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або
приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у
якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій.
46.Отже, оскільки чинним законодавством не врегульовано
порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного
виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому
об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій, то відповідно до ч.1 ст.287 КАСУ такі спори відносяться до
юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами
адміністративного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
31.Відповідно до ст. 339
ГПК України сторони виконавчого провадження
мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення,
ухваленого відповідно до цього Кодексу,
порушено їхні права.
32.За приписами ст. 124
Конституції України судові рішення ухвалюються
судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.
33.Статтею
18 ГПК України передбачено, що судові рішення,
що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної
влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами,
фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої
законом.
34.Відповідно до ч. 1 ст.
326 ГПК України судові рішення, що набрали
законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках,
встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана
Верховною Радою України, - і за її межами.
35.Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного
на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій,
спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів
фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
36.Відповідно до ст. 1
Закону України "Про виконавче провадження" виконавче
провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання
судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) -
сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на
примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у
спосіб, що визначені Конституцією України,
цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими
відповідно до цього Закону, а також
рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають
примусовому виконанню.
37.Відповідно до ч. 1 ст.
74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення,
дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання
судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами
до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
38.Згідно з ч. 1 ст. 340
ГПК України скарга подається до суду, який
розглянув справу як суд першої інстанції.
39.Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність
державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за
правилами ГПК України.
40.Частиною 1 ст. 287 КАС
України (у редакції станом на час звернення зі
скаргою) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця,
приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій,
мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо
вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено
їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший
порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
41.Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження
рішень, дій чи бездіяльності відділу ДВС, крім тих, що передбачені прямо в
окремому законі.
42.Наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень,
ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів,
якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню, є підставою для розгляду
скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу ДВС у порядку адміністративного
судочинства.
43.Порядок вчинення виконавчих дій регулюється Законом України "Про виконавче провадження", за змістом ст.30 якого виконання кількох рішень про стягнення
коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше
виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого
провадження.
44.За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі
дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої
юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
45.При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової
особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час
виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання
судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
46.Отже, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку
судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під
час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання
судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно
до ч.1 ст.287 КАСУ такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та
підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
47.Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВП ВС від
14.03.2018 у справі № 14-19цс18, від 20.06.2018 у справі № 14-207цс18, від
17.10.2018 у справах № 12-192гс18 та № 12-189гс18, від 14.11.2018 у
справі № 14-354цс18, від 16.01.2019 у справі № 14-447цс18 та від
27.05.2019 у справі № 14-546цс18.
48.Суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили та не
встановили, рішення судів якої юрисдикції чи інших (не судових) органів
виконуються у зведеному виконавчому провадженні …. При цьому оскаржуючи дії
державного виконавця, ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" просило
визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця у здійсненні зведеного
виконавчого провадження № 34007292, яка полягає у нерозподілі коштів в сумі
42016298,58 грн та просило, в тому числі, зобов`язати державного виконавця
вжити заходи щодо перерахування грошових коштів з рахунку Північно-Східного
міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), відкритому в
Головному управлінні Державної казначейської служби у Сумській області на розрахункові
рахунки інших стягувачів у зведеному виконавчому провадженні, у тому числі на
розрахунковий рахунок ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл". Отже, результат
розгляду вказаної скарги ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" на
відповідну бездіяльність державного виконавця матиме правові наслідки для
всіх стягувачів у межах цього зведеного виконавчого провадження.
49.Суди попередніх інстанцій не визначилися із характером спірних
правовідносин, не дослідили зведене виконавче провадження, що унеможливило
встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення
справи.
50.Невстановлення судами попередніх інстанцій наведених вище
фактичних обставин позбавляє Верховний Суд можливості перевірити дотримання
судами при розгляді скарги ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" правил
предметної юрисдикції.
53.Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених ст.20 - 23 цього Кодексу, є
обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної
скарги (ч. 2 ст. 313 ГПК України).
54.Відповідно до ч. 4 ст.
310 ГПК України справа направляється на новий
розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права
допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду
першої інстанції.
55.З урахуванням вищенаведеного, судові рішення не можуть вважатися
законними і обґрунтованими та в силу ст.
310 ГПК України підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду
якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доказам,
доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до
установлених обставин і вимог закону.
Немає коментарів:
Дописати коментар