ПОСТАНОВА 15 квітня 2021 року, Справа № 904/3325/20, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О.О. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96501402
ОКРЕМА ДУМКА 15 квітня 2021 року, Справа № 904/3325/20,
https://reyestr.court.gov.ua/Review/97770839
23.06.2020 ПрАТ "ДМЗ" (далі -
Боржник) подав до г/с заяву
про затвердження плану санації Боржника до відкриття справи про банкрутство,
процедуру проведення якої було ініційовано за рішенням загальних зборів
акціонерів Боржника (протокол від 16.04.2020). До
Плану санації Боржник включив вимоги 244 кредиторів, відніс їх усіх до категорії – «Інші кредитори», поділивши за
критеріями: простроченої
кредиторської заборгованості, кредиторської заборгованості за рішенням суду, що
не набрало законної сили та кредиторської заборгованості, строк сплати якої ще
не настав. Порядок задоволення
вимог кредиторів (1,2 млрд грн) було визначено на умовах відстрочки на 2 роки від дня затвердження судом
Плану санації, а задоволення вимог кредиторів мало здійснюватися протягом року поквартально
рівними частинами. Призначення керуючого санацією не передбачалося, обов`язок з
нагляду за дотриманням та виконанням плану санації покладено на керівника
Боржника. Боржник звертаючись до суду із заявою посилався на відповідність
Плану санації вимогам Закону, вигідність для кредиторів санації порівняно з
ліквідацією з посиланням на наявний ліквідаційний аналіз. План санації був
схвалений на Загальних Зборах кредиторів 22.06.2020, у яких взяло участь
лише 14 кредиторів, з яких за схвалення плану санації проголосували 2 кредитори,
в т. ч. ТОВ "Індорбуд", якому належало 790,8 тис. голосів (63,4%), які той набув на
підставі укладених 04.05.2020 з ПрАТ «Суха балка» (підконтрольна по відношенню
до Боржника юридична особа) договорів відступлення права вимоги, яке не було реалізоване
за договорами про надання Боржнику поворотної фінансової допомоги. Проти голосували
кредитори, яким належало 106,2 тис. голосів (8,53%); заперечення стосувалися, зокрема
того, що до плану санації не включено усіх кредиторів, не вказано конкретних
заходів, які сприятимуть відновленню платоспроможності Боржника, наявні
розбіжності в реальних сумах заборгованості боржника перед кредиторами та
сумами, вказаними в плані санації, погашення відбувається поза межами
дворічного строку санації, на який її введено щодо Боржника та на який
відстрочено виконання вимог кредиторів, - на третій рік, що суперечить меті та
суті процедури досудової санації, наявні ознаки заінтересованості ТОВ
«Індорбуд» щодо Боржника, відсутність права участі останнього у зборах
кредиторів, оскільки строк виконання зобов`язань боржника перед ним ще не
настав і це призвело до порушення порядку голосування кредиторами за
схвалення плану санації на загальних зборах, ін. Місцевий г/с ухвалою від
31.07.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 18.11.2020)
План санації затвердив, ввів санацію, визначив, що затверджений судом План є
обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включено до нього. Рішення мотивовано
відсутністю підстав для відмови у затвердженні Плану санації, його відповідністю
вимогам законодавства, відсутністю порушень при його затвердженні, які б вплинули
на результати голосування при його схваленні, а заперечення кредиторів
наведеного не спростовують. У якості підстав касаційного оскарження судових
рішень скаржники посилалися на неправильне застосування судами норм
матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування ст.5
КУзПБ у подібних правовідносинах. Верховний Суд більшістю голосів касаційні
скарги залишив без задоволення. Суддя Банасько О.О. з таким рішенням погодився не повністю,
вказав, що ВС належно не мотивував залишення без змін оскаржуваних
рішень і висловив окрему думку, згідно якої колегії суддів необхідно було
касаційні скарги задовольнити повністю, судові рішення нижчих судів скасувати, прийняти
нове рішення про відмову затвердженні плану санації.
Короткі висновки:
8.6.Незважаючи на врегулювання досудової
санації спеціальним законом з процедур банкрутства - КУзПБ, законодавець
між тим не поширює весь комплекс засобів та механізмів правового
регулювання, що характерні для процедури банкрутства, зокрема конкурсний
характер та черговість задоволення вимог кредиторів з дотриманням саме
визначеної Кодексом для процедури банкрутства черговості задоволення вимог
кредиторів, …
Єдине застереження щодо
черговості … до плану санації не включаються вимоги першої і четвертої черг
задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом.
В свою чергу, … участь у санації
всіх кредиторів боржника та включення всіх зобов`язань боржника до плану
санації не є вимогою до плану санації …, а невключення до плану санації всіх
кредиторів Боржника не є порушенням …
Поряд з викладеним, поділ
кредиторів на категорії за одним із критеріїв - в залежності від виду
вимог, не містить прямого посилання на черговість, а тому не ототожнюється
з черговістю у розумінні ст.64 цього Кодексу. При цьому другий критерій
поділу на категорії прямо зазначений в Законі - наявність/відсутність
забезпечення.
Практичне ж застосування
поділу на категорії в залежності від виду вимог у досудовій процедурі санації
полягає у вимозі
законодавця передбачити в плані санації різні умови задоволення вимог для
кредиторів різних категорій (ч.2 ст.5 Кодексу), а також у вимозі схвалення
плану санації у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють
більше ніж 50 % від загальної суми незабезпечених вимог, з однаковими (не
гірше) умовами для задоволення вимог кредиторів, незалежно від того
"за" чи "проти" схвалення плану санації голосував окремий
кредитор (абзац 2 ч.3, абзац 5 ч.4 ст.5 КУзПБ).
8.7. … законодавець надавши суду згідно з
положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінити План
санації, … не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку
кожного із запланових боржником у плані санації заходів відновлення
платоспроможності боржника. Водночас у суду зберігається обов`язок ураховувати
вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для кредиторів
порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного аналізу (абзац 2
ч.2 ст.5 КУзПБ).
8.11. Щодо порушень при
схваленні плану санації законодавства,
що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів,
то такі порушення, хоча і не визначені прямо Законом, однак ними можуть
бути:
- процедурні порушення
під час схвалення плану санації, які прямо вказують на порушення організації
проведення загальних зборів кредиторів та/або проведення голосування, що
доводяться конкретними доказами: неповідомлення кредиторів про проведення
загальних зборів тощо,
- матеріальні порушення,
зокрема порушення порядку формування переліку кредиторів боржника та
недотримання вимог ст.5 КУзПБ при визначенні складу розміру їх вимог
для включення до плану санації та кількості колосів для участі на загальних
зборах кредиторів: використання недостовірної інформації щодо заінтересованості
кредиторів стосовно боржника, щодо суми та складу вимог тощо.
8.12. …доведення кредитором,
який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, того факту,
що в разі ліквідації боржника …, його вимоги були б задоволені в
розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до
умов плану санації, … ; … порушується судом у разі, якщо умови погашення
вимог кредитора (кредиторів), що не брали участь в голосуванні або
проголосували проти …, настільки не відповідають встановленим КУзПБ умовам
задоволення у процедурі ліквідації боржника (виходячи, зокрема з доказів
щодо вартості майна Боржника, кошти від продажу якого можуть бути використані
для задоволення конкретного кредитора), що є очевидною відмінність від
розміру задоволення вимог кредиторів згідно з планом санації порівняно з
розміром задоволення у процедурі ліквідації (з урахуванням встановлених
Кодексом правил та черговості визнання у справі про банкрутство).
При цьому … відповідні
обставини мають стосуватись лише кредитора (кредиторів), що не брали участь в
голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації, та не є підставою
для відмови судом в затвердженні плану санації, якщо мають місце щодо інших
кредиторів.
8.16. …за встановленого ст.5 КУзПБ правового
регулювання санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство функція
судового контролю цієї процедури є обмеженою та зумовлена ініціативою учасників
цієї процедури на вчинення конкретних, встановлених Законом дій.
8.Позиція Верховного Суду та висновки
щодо застосування норм права
8.2.Підстави, порядок застосування, здійснення санації боржника
до відкриття провадження у справі про банкрутство, порядок виникнення та
врегулювання відповідних правовідносин між сторонами (кредитором та боржником)
визначені положеннями ст. 5 КУзПБ.
Згідно з ч.1 цієї статті КУзПБ ініціатива
щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про
банкрутство належить Боржнику, про що його засновниками (учасниками,
акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється
відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про
банкрутство (далі - план санації).
8.3.В ч.2 ст.5 КУзПБ законодавець визначив
перелік умов та відомостей, що обов`язково має містити план санації, а саме:
- розміри, порядок і строки погашення
вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
- заходи щодо виконання плану санації
та нагляду за виконанням плану санації;
- обсяг повноважень керуючого
санацією (у разі його призначення).
Також в цій частині ст.5 КУзПБ законодавець
навів умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану
санації на умовах дискреції - за розсудом Боржника: планом санації може бути
передбачено:
-поділ кредиторів, які беруть участь у
санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності)
забезпечення вимог таких кредиторів;
-різні умови задоволення вимог для
кредиторів різних категорій;
-заходи з отримання позик чи кредитів;
-умови, передбачені ч.2 ст. 51 цього
Кодексу.
До плану санації додається ліквідаційний
аналіз, який свідчить про
вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією
боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який
підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.
8.4.Відповідно до ч.3 ст.5 КУзПБ у разі якщо план санації
передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання) боргів
чи їх частини, план санації вважається схваленим органом стягнення в
частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових платежів) на умовах
плану санації без необхідності голосування органу стягнення. При цьому
податковий борг, який виник у строк, що передував трьом рокам до дня проведення
зборів кредиторів, визнається безнадійним та списується, а податковий борг,
який виник пізніше, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах плану
санації, що мають бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які
проголосували за схвалення плану санації.
Відповідно до ч.3 ст.5 КУзПБ умови
плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в
голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації боржника, повинні
бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які проголосували
за схвалення плану санації.
При цьому до плану санації не включаються
вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим
Кодексом; а вимоги кредиторів, які не були змінені або реструктуризовані
боржником, можуть бути виключені боржником із плану санації.
Погодження та реалізація плану санації не
вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який не
бере участі в плані санації.
8.6.Незважаючи на врегулювання досудової санації спеціальним
законом з процедур банкрутства - КУзПБ, законодавець між тим не
поширює весь комплекс засобів та механізмів правового регулювання, що
характерні для процедури банкрутства, зокрема конкурсний характер та
черговість задоволення вимог кредиторів з дотриманням саме визначеної Кодексом
для процедури банкрутства черговості задоволення вимог кредиторів, у
зв`язку із чим спростовуються аргументи скаржника в п.5.1.3.
Єдине застереження щодо черговості задоволення вимог кредиторів містить
абзац 3 ч.3 ст.5 Кодексу, відповідно до якого до плану санації не
включаються вимоги першої і четвертої черг задоволення вимог кредиторів,
визначених цим Кодексом.
В свою чергу, наведена норма разом з
положенням другого речення абзацу 4 ч.3 та абзацу 1 ч.10 ст.5 КУзПБ вказують
на те, що участь у санації всіх кредиторів боржника та включення всіх
зобов`язань боржника до плану санації не є вимогою до плану санації у
розумінні положень ч.2 ст.5 КУзПБ, а невключення до плану санації всіх
кредиторів Боржника не є порушенням наведених норм Закону, чим
спростовуються протилежні аргументи скаржників (п.п.5.1.1 п.5.1)
Поряд з викладеним, поділ кредиторів на
категорії за одним із критеріїв - в залежності від виду вимог, не
містить прямого посилання на черговість, а тому не ототожнюється з черговістю у
розумінні ст.64 цього Кодексу. При цьому другий критерій поділу на
категорії прямо зазначений в Законі - наявність/відсутність
забезпечення.
Практичне ж застосування поділу на
категорії в залежності від виду вимог у досудовій процедурі санації полягає у вимозі законодавця передбачити в плані
санації різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій (ч.2 ст.5
Кодексу), а також у вимозі схвалення плану санації у кожній категорії
незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 % від загальної суми
незабезпечених вимог, з однаковими (не гірше) умовами для задоволення вимог
кредиторів, незалежно від того "за" чи "проти" схвалення
плану санації голосував окремий кредитор (абзац 2 ч.3, абзац 5 ч.4 ст.5 КУзПБ).
Недотримання ж положень абзацу 1 ч.3, абзацу 5 ч.4 ст.5 КУзПБ в умовах Плану санації щодо
порядку задоволення вимог кредиторів за категоріями скаржники не спростовували,
що підтверджується наступним.
Так, суди з посиланням на відомості
бухгалтерського обліку та фінансової звітності Боржника (пункт 3.13)
встановили, що використані в плані санації, загальна сума кредиторських вимог
Боржника станом на 31.05.2020 складає 5,4 млрд грн ; оборотні активи – 953,4
млн грн; заборгованість відповідно до бухгалтерської звітності Боржника і яка
включена до плану санації – 1,2 млрд грн.
Отже, Боржник включив в План санації
відомості щодо усієї кредиторської заборгованості, яка обліковувалась станом на
31.05.2020.
Водночас, як встановили суди, поділ
кредиторів на категорії здійснений Боржником в Плані санації умовно за
критеріями: простроченої кредиторської заборгованості, кредиторської
заборгованості за рішенням суду, що не набрало законної сили, та кредиторської
заборгованості, строк оплати якої ще не настав, у зв`язку із чим Боржник згідно
з Планом санації визнав неспроможність виконання грошових зобов`язань на суму 1,2
млрд грн за настанням кінцевого строку їх погашення, що стало підставою
розроблення Плану санації, яким передбачено здійснення комплексу заходів,
направлених на погашення зазначеної кредиторської заборгованості задля
відновлення платоспроможності Боржника та запобігання його банкрутству.
А тому Суд погоджується з висновками,
зокрема апеляційного суду в оскаржуваному рішенні, що наведений розподіл
кредиторської заборгованості не є вибірковим підходом щодо включення Боржником
лише частини вимог конкретного кредитора до Плану санації, а означає, що станом
на конкретно визначену дату, на яку розроблено та затверджений План санації,
існує прострочена заборгованість, яку Боржник неспроможний реально погасити без
застосування процедури досудової санації; а невизначення в Плані санації
порядку погашення решти кредиторських вимог пов`язано лише з тим, що строк їх
виконання є таким, що не настав, тобто відповідні особи не набули статусу
кредиторів.
Таким чином Суд дійшов висновку, що невключення
до плану санації всіх кредиторів Боржника не є порушенням наведених норм
Закону, чим спростовуються протилежні аргументи скаржників (п.5.1.1 п.5.1).
8.7.В контексті визначених Кодексом умов плану санації та в
контексті заперечуваних скаржниками умов Плану санації Боржника щодо заходів
відновлення платоспроможності, які, на думку скаржників не містять конкретики
та не підтверджені доказами їх вжиття та намірів Боржника на їх вжиття (п.п.5.1.4
п.5.1), Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо вимог законодавця
у частині деталізації та обсягу інформації яка міститься в Плані санації з
огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.4 КУзПБ з метою
запобігання банкрутству боржник до відкриття провадження у справі про
банкрутство вживає організаційно-господарські, управлінські, інвестиційні,
технічні, фінансово-господарські, правові заходи відповідно до законодавства.
Наявність або відсутність таких заходів
характеризує відповідність плану санації вимогам КУзПБ. При цьому боржник,
насамперед, зацікавлений у виконанні плану санації та несе всі негативні
наслідки його невиконання. Основний напрямок цих норм Кодексу полягає в:
своєчасності застосування заходів, що запобігають банкрутству боржника;
вигідності для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією
боржника.
Обставини ж вигідності Плану санації для
включених до нього кредиторів встановлені судами з посиланням на наявний
ліквідаційний аналіз
(пункт 3.12), відповідно до якого:
…
Між тим скаржники, заперечуючи
ліквідаційний аналіз як підставу для складення Плану санації, між тим не
спростували наявність в Плані санації закладеного законом в ч.2 ст.5 Кодексу
вирішального показника цього аналізу, а саме вигідності для кредиторів
виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.
При цьому Суд зазначає, що законодавець
надавши суду згідно з положеннями ч.2 ст.5 КУзПБ повноваження перевіряти
та оцінити План санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати
деталізовану економічну оцінку кожного із запланових боржником у плані санації
заходів відновлення платоспроможності боржника.
Водночас у суду зберігається обов`язок
ураховувати вирішальний критерій - вигідність виконання плану санації для
кредиторів порівняно з ліквідацією, опираючись на відомості ліквідаційного
аналізу (абзац 2 ч.2 ст.5 КУзПБ).
8.8.Частина 4 ст.5 КУзПБ регулює
порядок схвалення плану санації.
Для схвалення плану санації боржник
скликає збори кредиторів шляхом письмового повідомлення всіх кредиторів, які
відповідно до плану санації беруть участь у санації. Одночасно боржник надає
цим кредиторам план санації та розміщує оголошення про проведення зборів
кредиторів на офіційному веб-порталі судової влади України. Збори кредиторів
скликаються не раніше ніж через 10 днів після розміщення такого оголошення.
Якщо план санації передбачає участь у
санації забезпечених кредиторів, такий план санації має бути схвалений у кожній
категорії забезпеченими кредиторами, які володіють двома третинами голосів
кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених до плану санації, у
такій категорії. При цьому вимоги забезпечених кредиторів, які є
заінтересованими особами стосовно боржника, не враховуються для цілей
голосування при схваленні плану санації.
Якщо планом санації передбачається зміна
пріоритету вимог забезпечених кредиторів, план санації має бути схвалений
кожним таким кредитором.
За заявою забезпеченого кредитора до плану
санації включається положення про відмову забезпеченого кредитора від
забезпечення. Такий кредитор є незабезпеченим кредитором у частині тих вимог,
щодо яких він відмовився від забезпечення.
План санації має бути схвалений у кожній
категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 відсотками
від загальної суми незабезпечених вимог, включених до плану санації, у такій
категорії. При цьому вимоги незабезпечених кредиторів, які є заінтересованими
особами стосовно боржника, не враховуються для цілей голосування при схваленні
плану санації.
Якщо план санації передбачає задоволення
вимог окремого кредитора негайно після затвердження плану санації, такі вимоги
не враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
План санації не впливає на вимоги кредитора
до третіх осіб, якщо кредитор з такими вимогами проголосував проти схвалення
плану санації. Затвердження судом плану санації щодо первісного зобов`язання не
припиняє пов`язаних з ним додаткових зобов`язань згідно зі ст.604 ЦК
України, якщо заставодержатель проголосував проти такого плану.
8.9.Формальні вимоги до звернення до суду для затвердження
плану санації, до переліку документів, що додаються до заяви про затвердження
плану санації тощо визначені ч.5 ст.5 КУзПБ, процедура прийняття судом заяви
про затвердження плану санації, підстави для відмови у її прийнятті та для
повернення її без розгляду – ч.6 ст.5 КУзПБ, а порядок призначення до розгляду
та проведення судового засідання з розгляду плану досудової санації – ч.7 ст.5
КУзПБ .
Дотримання вимог Закону в цій частині
встановлено судами (пункти 3.1, 3.3, 3.12, 3.16, 3.18) та скаржниками не
заперечується.
8.10.Частиною 8 ст.5 КУзПБ визначений
порядок розгляду та затвердження судом плану санації, а також підстави для
відмови у затвердження цього плану.
Г/с розглядає заяву про затвердження плану
санації не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідної заяви до розгляду.
Г/с зобов`язаний заслухати кожного
присутнього на засіданні кредитора, який має заперечення щодо плану санації,
навіть якщо такий кредитор проголосував за схвалення плану санації.
За відсутності підстав для відмови в
затвердженні плану санації господарський суд виносить ухвалу про затвердження
плану санації. Цією ухвалою скасовується мораторій. Ухвала про затвердження
плану санації набирає чинності з моменту її постановлення.
Г/с постановляє ухвалу про відмову в
затвердженні плану санації, якщо:
-при схваленні плану санації були допущені
порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних
зборів кредиторів;
-кредитор, який не брав участі в
голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі
ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б
задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені
відповідно до умов плану санації;
-боржником були надані недостовірні
відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.
Постановлення ухвали про відмову в
затвердженні плану санації не є перешкодою для повторного схвалення такого
плану санації зборами кредиторів відповідно до вимог законодавства та звернення
боржника до господарського суду із заявою про затвердження плану санації.
Ухвала господарського суду про відмову в
затвердженні плану санації скасовує мораторій та всі інші заходи, вжиті судом.
Щодо задоволення забезпечених вимог
кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія
мораторію припиняється автоматично після спливу 60 календарних днів з дня
прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації, якщо господарським
судом протягом цього часу не розглянуто заяву про затвердження плану санації.
8.11.Щодо порядку застосування наведених норм Кодексу, а саме ч.4
та 8 ст.5 КУзПБ, в контексті порядку схвалення плану санації та підстав для
відмови у затвердження плану санації плану, Суд конкретизує позицію щодо кожної
з підстави для відмови, у зв`язку із чим зазначає про таке.
Щодо порушень при схваленні плану санації законодавства, що могли вплинути на
результат голосування загальних зборів кредиторів, то такі порушення,
хоча і не визначені прямо Законом, однак ними можуть бути:
- процедурні порушення під
час схвалення плану санації, які прямо вказують на порушення організації
проведення загальних зборів кредиторів та/або проведення голосування, що
доводяться конкретними доказами: неповідомлення кредиторів про проведення
загальних зборів тощо,
- матеріальні порушення,
зокрема порушення порядку формування переліку кредиторів боржника та
недотримання вимог ст.5 КУзПБ при визначенні складу розміру їх вимог
для включення до плану санації та кількості колосів для участі на загальних
зборах кредиторів: використання недостовірної інформації щодо заінтересованості
кредиторів стосовно боржника, щодо суми та складу вимог тощо.
У зв`язку з цими висновками Суд відхиляє
аргументи скаржника про невідповідність рішення про схвалення Плану санації,
які мотивовані зазначенням про голосування за це рішення ТОВ
"Індорбуд" як заінтересованої особи (п.5.1.5.), оскільки суди не
встановили обставин заінтересованості цієї особи стосовно Боржника у
розумінні положень ст.1 КУзПБ. Водночас, дослідження фінансових,
економічно-господарських зв`язків окремих кредиторів з Боржником, окрім тих, що
прямо визначені законом, не входить в межі дослідження згідно зі ст.5
КУзПБ.
8.12.Щодо доведення кредитором, який не брав участі в
голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, того факту,
що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його
вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які
будуть задоволені відповідно до умов плану санації, Суд зазначає про таке.
Насамперед питання доведення цієї
підстави порушується судом у разі, якщо умови погашення вимог кредитора
(кредиторів), що не брали участь в голосуванні або проголосували проти
схвалення плану санації, настільки не відповідають встановленим КУзПБ умовам
задоволення у процедурі ліквідації боржника (виходячи, зокрема з доказів
щодо вартості майна Боржника, кошти від продажу якого можуть бути використані
для задоволення конкретного кредитора), що є очевидною відмінність від
розміру задоволення вимог кредиторів згідно з планом санації порівняно з
розміром задоволення у процедурі ліквідації (з урахуванням встановлених
Кодексом правил та черговості визнання у справі про банкрутство).
При цьому Суд, з урахуванням правил
звернення за захистом порушеного права у господарському процесі (ст.4 ГПК
України) та закріпленого у господарському процесі принципу диспозитивності (ст.14
ГПК України), зважує на те, що відповідні обставини мають стосуватись лише
кредитора (кредиторів), що не брали участь в голосуванні або проголосували
проти схвалення плану санації, та не є підставою для відмови судом в
затвердженні плану санації, якщо мають місце щодо інших кредиторів.
8.13.Щодо стверджуваних скаржниками обставин недостовірності
наданих Боржником відомостей стосовно кредиторських вимог, щодо розбіжностей у
сумах цих вимог між зазначеними Боржником в Плані санації та наведеними
кредиторами, то Суд погоджується із висновками апеляційного суду про право
кредитора вирішити відповідний спір з Боржником в окремому судовому провадженні
з подальшим корегуванням Плану санації в порядку, передбаченому положеннями
абзацу 3 ч.10 ст.5 КУзПБ.
8.14.Так, відповідно до положень ч.10 ст.5 КУзПБ затверджений
г/с план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включені до
плану санації.
Водночас, згідно з положеннями цієї
частини ст.5 КУзПБ законодавець допустив можливість внесення змін
до плану санації як в цілому - у порядку, встановленому для його
затвердження, так і в індивідуальному порядку, надавши боржнику і
кредитору право шляхом укладення договору змінити свої права і
обов`язки, передбачені планом санації, зокрема, передбачити відстрочення чи
розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору
порівняно з умовами плану санації. При цьому копія такого договору
надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та
інвесторам.
Слід наголосити, що договірний характер
внесення змін до плану санації обумовлює і відповідний передбачений Законом
спосіб захисту, якщо буде мати місце факт порушення права будь-кого із
учасників плану та процедури досудової санації та мати місце ініціатива для
захисту цього права.
Поряд з цим законодавець передбачив
можливість припинення г/с процедури санації на підставі заяви боржника або
кредитора у разі порушення виконання плану санації, за наявності підстав
вважати, що такий план санації не буде виконаний (абзац 4 ч.10 ст.5 Кодексу).
Ухвала г/с про припинення процедури
санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У
такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній
частині (абзац 5 ч.10 ст.5 Кодексу).
Таким чином у наведений спосіб законодавець
надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру
кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за
виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушення прав
будь-якого із наведених суб`єктів.
Контролюючі функції суду за виконанням плану санації з поданням
суб`єктом звернення заяви про порушення виконання плану санації (що містить
викладення підстави вважати, що такий план санації не буде виконаний) та полягають
у перевірці обставин щодо відповідних підстав і, за умови підтвердження
цих підстав, суд може захисти відповідне порушене право, припинивши процедуру
санації, скасувавши вжиті судом заходи, а план санації за таких обставин
вважається розірваним.
8.15.Дійшовши висновку в пункті 8.14, Суд відхиляє аргументи
скаржників в п.5.1.2, а також в п.5.1.5 в тій частині аргументів, що стосуються
порушеного скаржниками питання щодо правового інструментарію задля захисту
кредиторів, зокрема, від дій "штучного кредитора" при схваленні та
затвердженні судом плану досудової санації, оскільки наведені в п.8.14 висновки
стосовно застосування положень, зокрема ч.10 ст.5 КУзПБ, вказують на
врегулювання законодавцем способів захисту прав учасників плану та процедури
досудової санації на будь-якому етапі цієї процедури.
8.16.Узагальнюючи наведені висновки, Суд зазначає, що за
встановленого ст.5 КУзПБ правового регулювання санації боржника до
відкриття провадження у справі про банкрутство функція судового контролю
цієї процедури є обмеженою та зумовлена ініціативою учасників цієї процедури на
вчинення конкретних, встановлених Законом дій.
8.17.Дійшовши цього висновку, з урахуванням встановлених судами
обставин прийняття засновниками Боржника рішення щодо ініціювання процедури
санації до відкриття провадження у справі про банкрутство, здійснення
оголошення про проведення зборів кредиторів Боржника щодо розгляду та схвалення
Плану санації, його розгляду та схвалення, надання оцінки умовам Плану санації,
підставам для відповідних умов, порядку його подання на затвердження судом, Суд
погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність
перешкод для затвердження Плану санації Боржника та про наявність підстав для
затвердження цього плану.
8.18.Таким чином доводи скаржників про порушення норм Кодексу,
інших положень Закону та про відсутність підстав для затвердження Плану санації
Боржника у цій справі не знайшли свого правого та матеріального підтвердження,
не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому
відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
8.19. … оскаржувані постанова апеляційного суду та ухвала суду
першої інстанції підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
ОКРЕМА ДУМКА 15 квітня 2021 року, Справа № 904/3325/20, https://reyestr.court.gov.ua/Review/97770839
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона
обґрунтована
28. При прийнятті зазначеної постанови від 15.04.2021 з наведеними у ній
висновками погоджуюсь не повністю та відповідно до ч.3 ст.34 ГПК України
висловлюю окрему думку щодо ухваленої постанови з огляду на таке.
30. У справі, що переглядається, до правових питань, що виникають в процедурі
санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство та які
необхідно було вирішити Верховному Суду з урахуванням змісту оскаржуваних
судових рішень і доводів касаційних скарг належало з`ясувати:
- чи допускається боржнику на власний розсуд включати до плану санації лише
частину кредиторів, а щодо обраних кредиторів включати до плану санації лише
частину їх вимог що є підставою виникнення зобов`язання між сторонами та чи не
є це дискримінаційним обмеженням в отриманні майна та покладенням надмірного
тягаря на кредитора ?
- чи допускається включення до плану санації орієнтовних заходів без
підтвердження їх доказами ?
- чи допускається погашення вимог кредиторів за межами процедури санації ?
- чи допускається затвердження плану санації в якому відсутні заходи
контролю, які долучено до справи на стадії апеляційного розгляду після
затвердження такого плану судом першої інстанції ?
- чи набуло ТзОВ "Індорбуд" прав кредитора, оскільки договори про
надання поворотної фінансової допомоги не передбачають конкретних строків
повернення коштів, а встановлюють залежність настання строку повернення коштів
від першої письмової вимоги ПрАТ "Суха Балка" в якій буде зазначено
строки повернення коштів і яка відсутня;
- чи підлягає розширювальному тлумаченню критерій заінтересованості особи
стосовно боржника, чи є фіктивними договори відступлення права вимоги та який
спосіб заперечення участі в процедурі штучного кредитора ?
- чи допускається надання судом аналізу фінансово-економічного стану
боржника при затвердженні плану санації ?
31. Тому у постанові від 15.04.2021 у цій справі ВС мав відреагувати на
доводи скаржників наведені в їх касаційних скаргах, сформулювавши з огляду на
підстави касаційного оскарження (п.3 ч.2 ст.287 ГПК України) відповідні
висновки надавши відповіді на зазначені вище питання.
Щодо включення боржником на власний розсуд до плану санації лише частини
кредиторів, а стосовно обраних кредиторів включення до плану санації лише
частини їх вимог
32. За змістом ч.1 ст.5 КУзПБ правом ініціювати процедуру санації до відкриття
провадження у справі про банкрутство законодавець наділив боржника після
прийняття відповідного рішення засновників (учасників, акціонерів) на якого
виходячи із аналізу приписів ч.2-5 цієї статті покладається обов`язок: а) підготувати
план санації; б) скликати збори кредиторів для
його схвалення; в) подати план санації на затвердження до
господарського суду за місцезнаходженням боржника.
33. Таким чином підготовка та оформлення плану санації згідно зазначених вище
імперативних норм відносяться до прерогативи боржника.
34. Надаючи оцінку доводам скаржників щодо можливості включення до плану
санації частини кредиторів, а стосовно обраних кредиторів включення до плану
санації лише частини їх вимог слід проаналізувати наступні норми:
- ч.2 ст.5 КУзПБ в якій закріплено вимоги до плану
санації, зокрема у плані санації визначаються розміри, порядок і строки
погашення вимог кредиторів, які беруть участь у
санації. До того ж планом санації може бути передбачено поділ кредиторів, які
беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та
наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
- ч.3 ст.5 КУзПБ за приписами якої у разі якщо план
санації передбачає розстрочення чи відстрочення або прощення (списання)
боргів чи їх частини, план санації вважається схваленим
органом стягнення в частині задоволення вимог з податків, зборів (обов`язкових
платежів) на умовах плану санації без необхідності голосування органу
стягнення. До плану санації не включаються вимоги першої та другої черг
задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом. Вимоги кредиторів,
які не були змінені або реструктуризовані боржником, можуть бути виключені
боржником із плану санації. Погодження та реалізація плану санації не
вважаються порушенням договору між боржником та будь-яким кредитором, який
не бере участі в плані санації;
- ч.4 ст.5 КУзПБ якою унормовано, що для схвалення
плану санації боржник скликає збори кредиторів шляхом
письмового повідомлення всіх кредиторів, які
відповідно до плану санації беруть участь у санації. Якщо план санації
передбачає участь у санації забезпечених кредиторів, такий план санації має
бути схвалений у кожній категорії забезпеченими кредиторами, які володіють 2/3
голосів кредиторів від загальної суми забезпечених вимог, включених
до плану санації, у такій категорії. План санації має бути схвалений у
кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50
відсотками від загальної суми незабезпечених вимог, включених до
плану санації, у такій категорії;
- ч.6 ст.5 КУзПБ згідно якої в ухвалі про прийняття
заяви до розгляду зазначаються час і місце проведення судового засідання у
справі та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів,
які включені до плану санації. Копія ухвали надсилається боржнику, кредиторам та
інвесторам, які відповідно до плану санації беруть участь у санації;
- ч.7 ст.5 КУзПБ якою передбачено, що кандидатура
керуючого санацією обирається присутніми на загальних зборах кредиторів,
чиї вимоги у сукупності становлять більше 50 відсотків загальної суми
вимог, включених до плану санації;
- ч.9 ст.5 КУзПБ якою визначено, що г/с замінює
керуючого санацією за клопотанням присутніх на загальних зборах кредиторів,
чиї вимоги у сукупності становлять більше 50 відсотків загальної суми вимог, включених
до плану санації, в порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті;
- ч.10 ст.5 КУзПБ якою врегульовано, що затверджений
господарським судом план санації є обов`язковим для всіх кредиторів, вимоги
яких включені до плану санації;
- ч.11 ст.5 КУзПБ в якій зазначено, що за результатами
виконання плану санації боржник або керуючий санацією
(у разі його призначення) подає до г/с заяву про затвердження звіту про
виконання плану санації, до якої додаються: звіт про виконання плану санації;
докази надсилання копії заяви та звіту кредиторам, які
беруть участь у санації, інвесторам та боржнику (якщо заява подана
керуючим санацією). Ухвала про призначення судового засідання для розгляду
такої заяви надсилається кредиторам, які беруть
участь у санації, інвесторам, боржнику та керуючому санацією.
35. Із наведених вище норм убачається, що законодавцем вжиті різні
словосполучення "кредиторів, які беруть участь у санації",
"кредитором, який не бере участі в плані санації","кредиторів,
вимоги яких включені до плану санації", "не включаються
вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів", "розстрочення
чи відстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини",
граматичне та логічне тлумачення яких приводить до висновку про те, що законодавцем
допускаються випадки щодо невключення боржником до плану санації усіх
кредиторів чи усієї суми боргу включених до плану санації кредиторів.
36. З огляду на те, що зазначені вище норми в частині вжитих термінів "боржник",
"кредитор" носять відсильний характер з метою
визначення суб`єктного складу учасників цієї процедури слід звернутися до ст.1
КУзПБ, яка регулює понятійний апарат цього кодексу, зокрема:
- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі
фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові
зобов`язання, строк виконання яких настав;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган,
уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо
забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску
на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх
повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових
зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до
боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні
кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття
провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою
майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що
виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
37. Також слід прийняти до уваги ч.5 ст.4 КУзПБ згідно якої, санація боржника
до відкриття провадження у справі про банкрутство - це система заходів
щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати
засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений
управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству
боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських,
інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до
законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.
38. Відтак результатом проведення заходів досудової санації має бути усунення
ознак неплатоспроможності боржника, що відповідає сутнісній характеристиці
санації - від латинського "sanare", що означає "видужання",
"оздоровлення".
39. Тлумачення наведених вище положень ст.1, 4, 5 КУзПБ із застосуванням граматичного,
системного та телеологічного способів їх інтерпретації приводить до висновку
про те, що об`єктом процедури санації боржника до відкриття
провадження у справі про банкрутство є платоспроможність боржника,
яка за результатами вжиття відповідних заходів має бути відновлена, а
передумовою запровадження такої процедури з поміж іншого, є підтверджені
ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.
40. З огляду на вказане презюмується, що до плану санації підлягають
включенню кредитори, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника що
спричинюють його неплатоспроможність або створюють загрозу неплатоспроможності,
однак визначення конкретного переліку кредиторів та розміру їх вимог
визначається боржником самостійно.
Щодо включення до плану санації орієнтовних заходів без підтвердження їх
доказами
41. Якщо ініціювання досудової санації умовно можна визначити першим етапом
цієї процедури, то формування плану досудової санації та його схвалення
кредиторами є окремим етапом.
42. Особливості змісту плану санації визначені ч.2 ст.5 КУзПБ тлумачення якої
приводить до висновку про те, що у плані санації відображаються за
ступенем обов`язковості 2 групи умов:
- обов`язкові;
- факультативні.
43. До першої групи слід віднести:
1) розміри погашення вимог кредиторів;
2) порядок погашення вимог кредиторів;
3) строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
4) заходи щодо виконання плану санації;
5) заходи щодо нагляду за виконанням плану санації;
6) обсяг повноважень керуючого санацією (у разі його призначення);
7) ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів
виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.
44. Решта умов відносяться до необов`язкових, зокрема:
1) поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від
виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
2) різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій;
3) заходи з отримання позик чи кредитів;
4) умови, передбачені частиною другою статті 51 цього Кодексу;
5) фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови
плану санації.
45. Граматичне (буквальне) тлумачення цих норм приводить до висновку, що
доказів на підтвердження реальності виконання запланованих заходів в якості
обов`язкової чи факультативної умови плану санації не встановлено.
46. Вочевидь, що з`ясування питання реальності заходів щодо виконання плану
санації може мати місце при обговоренні плану санації на зборах кредиторів та
інструментом захисту своїх прав в цій частині для окремо взятого кредитора
є негативне голосування щодо схвалення такого плану санації.
47. Окрім того за приписами абзаців 4-5 ч.10 ст.45 КУзПБ за заявою боржника
або кредитора г/с може припинити процедуру санації у разі порушення
виконання плану санації, за наявності підстав вважати, що такий план
санації не буде виконаний. Ухвала г/с про припинення процедури санації скасовує
заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги
кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині .
48. Запропонований у зазначених нормах механізм є додатковим
процесуальним запобіжником задля недопущення порушення прав боржника чи
кредиторів, які беруть участь в санації, у т.ч. і через недотримання запланованих
заходів плану санації.
Щодо дискримінаційних обмежень в отриманні майна та покладення надмірного
тягаря на кредитора
49. Надаючи оцінку зазначеним у цій частині доводам скаржника (ТзОВ
"ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ"), який їх обґрунтовує з посиланням на ст.1 Першого
протоколу та положення Протоколу 12 до Конвенції слід зазначити, що норми
Конвенції хоча й і є нормами прямої дії, однак перш за все спрямовані на
стимулювання держав-членів до імплементації як "букви" так і
передусім "духу" Конвенції у їх національне право.
50. Зміст прав гарантованих Конвенцією, а також встановленого нею механізму
захисту таких прав полягає насамперед у тому, що ці права є правами людини у її
відносинах з державою як сувереном, носієм та втіленням публічної влади. Тож і
захищаються такі права ЄСПЛ від дій чи бездіяльності держави, як суверена, а не
від порушень та інших посягань з боку приватних осіб.
51. Судові провадження, які стосуються цивільно-правового спору між
приватними особами, самі по собі не створюють підстав відповідальності держави
відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі
"Гюстафсон проти Швеції"). Лише той факт, що держава, за допомогою
своєї судової системи, передбачає судове вирішення спорів з приватного права не
викликає втручання держави у права власності згідно зі статтею 1 Першого
протоколу, навіть якщо фактичний результат рішення, прийнятого цивільним судом,
викликає втрату певного майна.
52. Тому у спорі між приватними особами сама можливість прямої дії приписів
ст.1 Першого протоколу до Конвенції є доволі сумнівною. Якщо тільки не йдеться
про набуття майна в процесі здійснення публічних процедур органами та/або
представникам публічної влади. Скоріше норми Конвенції у такому випадку будуть
свого роду орієнтиром, тестом справедливості результату застосування норм
національного права.
53. ЄСПЛ лише у виняткових випадках вважав рішення цивільного суду
втручанням, оскільки способи його виконання були настільки негнучкими, що
покладали на сторону надмірний тягар. Отже, передумовою застосування другого
правила статті 1 Першого протоколу є безпосереднє втручання держави -
договірної сторони Конвенції, у мирне володіння особою своїм майном. Дотримання
принципу пропорційності та належного урядування є визначальним лише в тому
випадку, якщо втрата майна відбувається в результаті експропріації або іншого
безпосереднього втручання держави в майнові права громадян.
54. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ст.1 Першого протоколу до Конвенції
закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило,
що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу
- охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними
критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого,
контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила,
які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном,
мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі
(див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited"
проти України).
55. Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном
із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося
таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що
випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід
пропорційним легітимній меті втручання у право:
56. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати
нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для
заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
57. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена
законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної
мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно
до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи
штрафів.
58. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється
згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1
Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс
між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи,
яка зазнає такого втручання. Втручання держави в право особи на мирне володіння
своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу
"пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між
інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами
особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага"
не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній
конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення
(обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та
засобами, які використовуються.
59. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання
відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див.
рішення у справі "Ентріч проти Франції"). Хоча проблему тлумачення
національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи
влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не
суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у
справі "Кушоґлу проти Болгарії").
60. Зміст доводів скаржника в цій частині по суті зводиться до незгоди із
самостійним формуванням боржником плану санації та здійсненого ним поділу
кредиторів на 2 групи (1) вимоги щодо яких наступив строк виконання
зобов`язання; 2) вимоги щодо яких строк виконання зобов`язання не наступив), що
за твердженням скаржника покладає на нього надмірний тягар та свідчить про
дискримінаційне поводження, оскільки порушує гарантії рівності.
61. Разом з тим виходячи із висновків щодо застосування приписів ст.1, 4, 5
КУзПБ, які наведені в цій окремій думці вбачається, що законодавцем не
встановлено імперативної заборони щодо самостійного формування боржником
окремих груп кредиторів, які підлягають включенню до плану санації.
62. До того слід наголосити на тому, що зокрема, передбачення у плані санації
таких заходів як відстрочення чи розстрочення оплати боргу має легітимну мету,
яка визначена законодавцем для досудової санації - відновлення
платоспроможності боржника, а їх затвердження судом безумовно не свідчить про
те, що майно кредитора у вигляді грошової вимоги до боржника є втраченим.
63. Близькі за змістом висновки щодо окреслених вище питань зроблено судами попередніх
інстанцій і Верховним Судом з чим я погоджуюсь.
64. Вважаю, що в решті доводів касаційних скарг Верховний Суд
належно не перевірив обґрунтованість доводів скаржників, а тому і не мотивував
належно залишення без змін оскаржуваних рішень судів першої й апеляційної
інстанцій. Саме у межах означеної проблематики висловлюся у тексті цієї окремої
думки.
Щодо погашення вимог кредиторів за межами процедури санації
65. У своїй касаційній скарзі ТзОВ "Метпромбуд Інвест" вказувало на
те, що затверджений судами план санації передбачає введення процедури санації
строком на 2 роки, а виконання грошових зобов`язань буде здійснюватися після
завершення зазначеного 2-річного строку санації протягом 1 року, що на думку
касатора свідчить про порушення судами норм матеріального права.
66. Аналіз статті 5 КУзПБ свідчить про те, що законодавцем на відміну від
нормативного регулювання подібного правового інституту в ст. 6 Закону України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом", якою було передбачено, що строк дії процедури санації боржника
до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не може
перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану
санації не встановлено строкових обмежень для цієї процедури.
67. Із змісту ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від
31.07.2020 у справі № 904/3325/20 слідує, що нею з поміж іншого затверджено
план санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" до відкриття
провадження у справі про банкрутство та введено досудову санацію боржника на
строк, передбачений планом санації ПрАТ "Дніпровський
металургійний завод".
68. Згідно наявного в матеріалах справи плану санації передбачалась
відстрочка виконання зобов`язань строком на 2 роки з моменту затвердження плану
санації, а задоволення вимог кредиторів мало здійснюватися на протязі 1 року
поквартально рівними частинами.
69. За таких обставин план санації боржника розрахований на 3 роки, погашення
вимог кредиторів заплановано здійснити в межах строку досудової санації, а
відтак доводи скаржника у відповідній частині належало визнати безпідставними
та відхилити.
Щодо затвердження плану санації в якому відсутні заходи контролю, які
долучено до справи на стадії апеляційного розгляду після затвердження такого
плану судом першої інстанції
70. Як зазначалось вище, до обов`язкових умов плану санації законодавцем
віднесено заходи щодо нагляду за виконанням плану санації, що слідує із змісту
абзацу 3 ч.2 ст.5 КУзПБ.
71. Невідповідність плану санації вимогам цього Кодексу несе в якості
негативного процесуального наслідку відмову у прийнятті заяви про
затвердження плану санації г/с на протязі п`яти днів з дня
отримання заяви про затвердження плану санації (абзаци 1, 4, 5 ч.6 ст. 5
КУзПБ).
72. Зазначені норми за методом правового регулювання є імперативними.
73. Із змісту оскаржуваної постанови Центрального апеляційного г/с від
18.11.2020 у справі № 904/3325/20 слідує, що планом санації взагалі
не передбачено заходи щодо нагляду за виконанням плану санації, а
наявні в матеріалах справи заходи по нагляду за виконанням плану досудової
санації боржника затверджені наказом т.в.о. генерального директора ПрАТ
"Дніпровський металургійний завод" Баша В.О. від
07.08.2020 за № 302/1 були прийняті судом апеляційної інстанції до
розгляду на підставі приписів п.6 ч.2 ст.258, ч.2, 3 ст.269 ГПК України після постановлення
ухвали Господарським судом Дніпропетровської області від 31.07.2020 у
цій справі.
74. Суд апеляційної інстанції визнав поважними причини не подання зазначеного
доказу до суду першої інстанції з огляду на те, що повноваження на створення та
затвердження заходів по нагляду за виконанням плану досудової санації боржника
були набуті т.в.о. генерального директора ПрАТ "Дніпровський металургійний
завод" Баша В.О. з постановленням Господарським судом Дніпропетровської
області ухвали від 31.07.2020 у справі №904/3325/20 і відповідно вказаний
документ був створений після закінчення розгляду справи в суді першої інстанції.
75. Таким чином судом апеляційної інстанції прийнято до розгляду доказ,
якого не існувало на момент прийняття ухвали від 31.07.2020 судом
першої інстанції.
76. З цього приводу слід зазначити, що така обставина, як відсутність
існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі
виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у
порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких
доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції
матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також
принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та
передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у
діяльності відповідних органів, насамперед судів.
77. Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах КГС ВС від
25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від
26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від
16.12.2020 у справі № 908/1908/19.
78. З урахуванням наведеного, з моєї точки зору, у суду першої інстанції за відсутності у
плані санації заходів нагляду за виконанням плану санації були
безумовні підстави для відмови у прийнятті заяви про затвердження плану санації в
той час, як прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду
доказу, якого не існувало на момент прийняття рішення судом першої інстанції не
відповідає чинному процесуальному законодавству.
Щодо набуття ТзОВ "Індорбуд" прав кредитора
79. Як зазначалось вище в розумінні приписів статей 1, 4, 5 КУзПБ до
суб`єктного складу учасників процедури досудової санації віднесено
кредиторів які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника,
а боржником вважається юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична
особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові
зобов`язання, строк виконання яких настав.
80. Із змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що до плану санації
було включено вимоги кредиторів на суму 1,2 млрд грн з настанням кінцевого
строку їх погашення відносно оплати якої боржник заявив про свою неспроможність
провести розрахунки, в т.ч. і вимоги ТзОВ "Індорбуд" на суму 789,5
млн грн, які ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги укладених
04.05.2020 з ПрАТ "Суха Балка" (первісний кредитор) та ПрАТ
"Дніпровський металургійний завод" (боржник), яке виникло за
договорами про фінансову допомогу.
81. Відхиляючи заперечення скаржників щодо відсутності у ТзОВ
"Індорбуд" простроченого грошового зобов`язання до боржника та
відповідно і статусу кредитора суд першої інстанції з посиланням на приписи статті
5 КУзПБ, дійшов висновку про те, що боржник, який ініціює процедуру досудової
санації, не обмежений у включенні до плану санації і тих кредиторів, строк
виконання зобов`язань перед якими ще не настав таким чином не
спростувавши відповідних обставин.
82. Натомість суд апеляційної інстанції здійснивши аналіз пунктів 2.2
Договорів відступлення права вимоги згідно яких згідно яких новий кредитор
(ТзОВ "Індорбуд") набуває права вимагати від боржника реального
виконання зобов`язань, строк виконання яких настав та які виникли за договором
про фінансову допомогу дійшов висновку, що редакція останніх є достатнім та
переконливим свідченням того, що кредиторські вимоги ТзОВ "Індорбуд"
до ПрАТ "Дніпровський металургійний завод", які виникли за Договорами
про фінансову допомогу, є такими, строк виконання яких настав.
83. На мою думку, вказані висновки судів попередніх інстанцій є помилковими
та здійснені без врахування приписів ч.2 ст.530 ЦК України відповідно до якої
якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або
визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його
виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у
семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного
виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
84. Із встановлених судами обставин слідує, що на момент затвердження судом
першої інстанції плану санації до матеріалів справи не було долучено
відповідних письмових вимог про повернення боргу за договорами договором про
фінансову допомогу, що власне і не спростовано судом.
85. Такі письмові вимоги боржник намагався долучити до справи на стадії
апеляційного провадження, однак апеляційний суд не прийняв їх до уваги,
оскільки боржником не надано доказів щодо причин неможливості подання даних
доказів на стадії розгляду судом першої інстанції справи.
86. Таким чином, на моє
переконання, слід погодитися із доводами скаржників стосовно того, що на
момент затвердження плану санації ТзОВ "Індорбуд" не набуло статусу
кредитора, позаяк в матеріалах справи були відсутні докази на
підтвердження прострочення виконання зобов`язань боржником за договорами
фінансової допомоги.
87. За приписами абзаців 4, 5 ч.8 ст.5 КУзПБ г/с постановляє ухвалу про
відмову в затвердженні плану санації, якщо при схваленні плану санації були
допущені порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування
загальних зборів кредиторів.
88. На мій погляд, за
обставин цієї справи висновки судів про набуття ТзОВ "Індорбуд"
статусу кредитора та правомірність його участі та голосуванні в зборах
кредиторів є помилковими, а відтак із врахуванням наведеного вище були наявні
підстави для постановлення ухвали про відмову в затвердженні плану санації.
Щодо розширювального тлумачення критерію заінтересованості особи щодо
боржника, фіктивності договору відступлення права вимоги та способу заперечення
участі в процедурі штучного кредитора
89. Відхиляючи доводи скаржників щодо заінтересованості суди попередніх
інстанцій дійшли висновку, що ТзОВ "Індорбуд" в розумінні ст.1 КУзПб
не є заінтересованою особою щодо боржника, оскільки ТзОВ "Індорбуд"
не створено за участю боржника, про що свідчить витяг з ЄДР, ТзОВ
"Індорбуд" не здійснює контроль над боржником, ПрАТ
"Дніпровський металургійний завод" не здійснює контроль над ТзОВ
"Індорбуд", ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" та ТзОВ
"Індорбуд" не перебувають під контролем третьої особи, яка контролює
боржника або кредитора.
90. Також судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги посилання
апелянтів на те, що ПрАТ "Суха Балка" та ПрАТ "Дніпровський
металургійний завод" мають однакового кінцевого бенефіціарного власника та
директора, оскільки з дати укладення договорів відступлення права вимоги, а
саме 04.05.2020 ПрАТ "Суха Балка" вже не є кредитором боржника.
91. Зазначені висновки здійснені судами через призму визначення
заінтересованих осіб закріплених в статті 1 КУзПБ.
92. Згідно абзацу 6 ч.1 ст.1 КУзПБ - заінтересовані особи стосовно боржника -
юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює
контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює
боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи,
власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять
до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника,
у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі
про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із
зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні
діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні
обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу
заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів
визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно
боржника.
93. Граматичне тлумачення цієї норми свідчить про те, що законодавцем шляхом
застосування сполучника "також" сформовано 3 групи з
ідентифікуючими ознаками щодо кваліфікації осіб як заінтересованих, а саме:
- І група - юридична особа, створена за участю
боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або
фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою
боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери)
боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління
боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з
роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство;
ІІ група - особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами
та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати,
сестри, онуки;
ІІІ група - інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх
заінтересованими.
94. Із змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що відхиляючи доводи скаржників в
цій частині суди зосередились на аналізі кваліфікації заінтересованості з
підстав передбачених І групою повністю залишивши поза увагою ІІ та ІІІ групу
ознак.
95. Вочевидь, що критерій заінтересованості в залежності від доводів та
підстав заперечень учасників справи в цій частині слід тлумачити із урахуванням
оцінки усіх визначених законодавцем груп та підстав для такої кваліфікації.
96. Із обставин встановлених судами слідує, що ТзОВ "Індорбуд" на
підставі укладених 04.05.2020 (за місяць до публікації
оголошення про проведення зборів кредитора боржника) договорів з ПрАТ
"Суха Балка" (первісний кредитор) та ПрАТ "Дніпровський
металургійний завод" набув право вимоги до боржника на загальну суму 789
550 000,00 грн.
97. Таким чином у ТзОВ "Індорбуд" на етапі схвалення плану санації
при проведенні загальних зборів кредиторів у будь-якому випадку була
більшість голосів від загальної суми вимог, включених до плану
санації, а саме 63,36 % (789 550 000,00*100/1 246 094
297,45).
98. Наведене підтверджується результатами голосування - із 235 кредиторів які
включені до плану санації в зборах кредиторів брали участь лише 14 з яких за
схвалення плану санації проголосували тільки 2 кредиторів, в т.ч. і ТзОВ
"Індорбуд".
99. До того ж судами не спростовано того факту, що ПрАТ "Суха
Балка" та ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" мають
однакового кінцевого бенефіціарного власника та директора.
100. Вочевидь, що відступлення права вимоги особою, яка імперативно визначена
заінтересованою стосовно боржника (ПрАТ "Суха Балка") безпосередньо
перед ініціюванням процедури досудової санації іншій юридичній особі (ТзОВ
"Індорбуд") в результаті чого остання фактично отримала більшість голосів
на зборах кредиторів на моє переконання свідчить про наявність обґрунтованих
підстав вважати нового кредитора заінтересованою особою.
101. До того ж щодо пов`язаності ТзОВ "Індорбуд" та ПрАТ
"Дніпровський металургійний завод", на мою думку, слушним є посилання
касатора (ТзОВ "ГІР-ІНТЕРНЕШНЛ") на приписи статті 14.1.159.
Податкового кодексу України (далі - ПК України).
102. Заперечення боржника викладені у відзиві на касаційну скаргу в
спростування зазначеного аргументу з вказівкою зокрема на те, що сума вимог
ТзОВ "Індорбуд" становить 789 550 000,00 грн, що є меншим ніж 3 337
117 000,00 грн (3,5 розміри власного капіталу ПрАТ "Дніпровський
металургійний завод"), з моєї точки зору слід оцінювати критично виходячи
з такого.
103. Згідно статті 14.1.159. ПК України пов`язані особи -
юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи,
відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх
діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких
критеріїв для юридичних осіб, з поміж іншого, сума всіх кредитів
(позик), поворотної фінансової допомоги від однієї юридичної особи (крім
банків та міжнародних фінансових організацій, які відповідно до міжнародних
договорів України наділені привілеями та імунітетами, та суб`єктів
господарювання, власником істотної участі у розмірі 75 і більше відсотків у
яких є такі міжнародні фінансові організації) та/або кредитів (позик),
поворотної фінансової допомоги від інших юридичних осіб, гарантованих однією
юридичною особою (крім банків та міжнародних фінансових організацій,
які відповідно до міжнародних договорів України наділені привілеями та
імунітетами, та суб`єктів господарювання, власником істотної участі у розмірі
75 і більше відсотків у яких є такі міжнародні фінансові організації), стосовно
іншої юридичної особи, перевищує суму власного капіталу
більше ніж у 3,5 раза (для фінансових установ та компаній, що
провадять виключно лізингову діяльність, - більше ніж у 10 разів). При цьому
сума таких кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного
капіталу визначається як середнє арифметичне значення (на початок та кінець
звітного періоду).
104. Тлумачення цієї норми приводить до висновку про те, що для кваліфікації
пов`язаності осіб визначення співвідношення суми кредитів (позик), поворотної
фінансової допомоги та власного капіталу слід здійснювати як для
особи, яка отримала кредити (позики), поворотну фінансову допомогу,
так і для особи, яка їх видала. У випадку перевищення суми
кредитів (позик), поворотної фінансової допомоги та власного капіталу над сумою
власного капіталу в однієї із сторін обидві особи визнаються
пов`язаними. Близький за змістом висновок викладено в постанові
КАС ВС від 11.11.2019 у справі № 560/2/19.
105. За приписами абзацу п`ятого ч.4 ст.5 КУзПБ вимоги незабезпечених
кредиторів, які є заінтересованими особами стосовно боржника, не
враховуються для цілей голосування при схваленні плану санації.
106. Наведені вище висновки, на моє переконання, є достатніми
підставами для відмови в затвердженні плану санації на
підставі абзаців четвертого, п`ятого частини восьмої статті 5 КУзПБ у зв`язку
із допущеними порушеннями законодавства, що могли вплинути на результат
голосування загальних зборів кредиторів.
107. Щодо доводів касатора (ТзОВ "Метпромбуд Інвест") стосовно
фіктивності договорів відступлення права вимоги, які були відхилені судами
попередніх інстанцій з посиланням на те, що договори відступлення права вимоги,
які були укладені 04.05.2020 між боржником, ПрАТ "Суха Балка" та ТзОВ
"Індорбуд" не визнані в судовому порядку недійсними, тому в силу
презумпції правомірності правочину за статтею 204 ЦК України вважаються
правомірними вважаю за необхідне зазначити таке.
108. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який
вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим
правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
109. Оскільки фіктивний правочин є оспорюваним висновки
судів попередніх інстанцій про презумпцію правомірності такого договору
визначеною статтею 204 ЦК України є цілком обґрунтованими.
110. Водночас в аспекті порушуваного питання вважаю за необхідне звернути
увагу на те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють
такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не
буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті,
що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин,
якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені
законом для цього виду правочину (така правова позиція викладена, зокрема, в
постанові ВП ВС від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та постанові
об`єднаної палати КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
111. Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в
момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або
дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору;
приховування справжніх намірів учасників правочину.
112. Таким чином, суд з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як
укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін,
тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту
договору.
113. Слід звернути увагу, що однією із основоположних засад цивільного
законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) і дії учасників
цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному
стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою
інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
114. Відтак будь-яка господарська операція, дія суб`єкта господарювання повинна
мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, а тому суд при
вирішенні питання щодо фіктивності договору має з`ясувати дійсні мотиви, і
чи є такі мотиви добросовісними, які мають відповідати інтересам
цієї юридичної особи.
115. В аспекті порушуваного питання виходячи із встановлених обставин справи
слідує таке:
- договори про відступлення права вимоги були вчинені за 1 місяць до
ініціації досудової процедури санації;
- у межах трьохсторонньої угоди двоє із сторін (первісний кредитора та
боржник) є юридичними особами з одним кінцевим бенефіціарним власником;
- правочини про відступлення права вимоги не мали жодної економічної
вигоди, оскільки передача права вимоги з підконтрольної боржнику юридичної
особи-кредитора на іншу особу вочевидь не відповідає усталеній діловій
практиці;
- цілком очевидною є мета вчинення таких правочинів - отримання більшості
голосів при голосуванні схвалення проекту плану санації тощо.
116. З конструкції ч.3 ст.13 ЦК України слідує, що дії особи, які полягають у
реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди
іншій особі, є формою зловживання правом.
117. Укладення договорів відступлення права вимоги, з урахуванням наведеного
вище, вочевидь призвело до можливості "контрольованої процедури
досудової санації" зі сторони боржника результатом чого стало
схвалення плану санації метою якого, на мою думку, є лише відстрочення та
наступне розстрочення зобов`язань, а не відновлення платоспроможності боржника,
що не відповідає легітимній меті цієї процедури та є зловживанням правом на
шкоду кредиторам ПрАТ "Дніпровський металургійний завод".
118. В даному контексті слід акцентувати увагу на тому, що правовідносини з
досудової санації розраховані лише на сумлінних боржників та кредиторів, а
застосування інституту досудової санації не може бути інструментом зловживань
для боржника, який за його допомогою ухиляється від належного виконання
зобов`язань перед кредиторами.
119. На мою думку, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які
хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно
недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення
(уникнення) задоволення вимог кредиторів. а відтак такий правочин (в даному
випадку - договори відступлення права вимоги) має ставитися під сумнів у
частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину,
що вчинений боржником на шкоду кредиторам), що може бути
підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.
Щодо надання судом аналізу фінансово-економічного стану боржника при
затвердженні плану санації
120. До принципів права, які характерні для правового інституту неспроможності
можна віднести процесуальний плюралізм; оптимальне дотримання приватно-правових
та публічно-правових інтересів; принцип загального, пропорційного та
співрозмірного до черговості задоволення вимог кредиторів; принцип єдиного
правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства; принцип
належності та повноти дій ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної
процедури; принцип судового контролю у процедурах банкрутства
щодо повноти на належності дій учасників провадження у справі про банкрутство,
що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини
правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах
банкрутства.
121. Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди
відповідно до ч.1 ст.3 ГПК України також використовувати відображені у нормах
цього законодавства особливі принципи інституту неплатоспроможності для
забезпечення мети законодавства про банкрутство - якнайповнішого задоволення
вимог кредиторів боржника.
122. Застосування судами принципів судового контролю у процедурах банкрутства
щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного
правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та
пропорційності надає суду у процедурі банкрутства правові важелі, які можуть
забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з
етапів процедур банкрутства, у т.ч. і процедури досудової санації.
123. Системний аналіз ст.5 КУзПБ приводить до висновку про те, що процедура
досудової санації проводиться під судовим контролем, який можна
умовно розмежувати на 3 етапи:
І етап – ч.6 ст.5 КУзПБ - суд здійснює формальну перевірку заяви
про затвердження плану санації на предмет дотримання відповідності вимогам
законодавства щодо форми, змісту, наявності всіх необхідних додатків;
ІІ етап – ч.7, 8 ст.5 КУзПБ - суд здійснює розгляд заяви та
заперечення кредиторів щодо заяви про затвердження плану санації по
суті в судовому засіданні;
ІІІ етап – ч.9, 10, 11 ст.5 КУзПБ - суд здійснює функції нагляду за процедурою
досудової санації, що проявляється у його повноваженнях щодо відсторонення
керуючого санацією, внесенні змін до план санації, розгляду заяв боржника або
кредитора про припинення процедури санації у разі порушення виконання плану
санації та заяв про затвердження звіту про виконання плану санації тощо.
124. У контексті порушеного питання вважаю необхідним привернути увагу на те,
що строк досудової санації, як вказувалось вище, за чинним законодавством не
обмежений строковими рамками і в судовій практиці вже наявні випадки
запровадження такої процедури на тривалі строки, наприклад ухвалою
Господарського суду Київської області від 10.06.2020 у справі №
911/482/20 затверджено строк санації на 15 років.
125. До того ж за приписами пункту 8 частини першої статті 34, частини першої
статті 35 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче
провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у
разі затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про
банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану
санації до закінчення строку дії зазначених обставин.
126. Відтак видається очевидним, що з метою дотримання балансу інтересів
кредиторів та боржника суд повинен займати активну процесуальну позицію при
затвердженні плану санації, яка має полягати в повному, всебічному та
об`єктивному з`ясуванні обставин, які підлягають доведенню у цій процедурі.
127. Як вказувалось вище, передумовою запровадження процедури досудової
санації з поміж іншого, є підтверджені ознаки неплатоспроможності боржника або
її загрози обов`язок доведення яких покладається на боржника.
128. Виходячи із системного аналізу ч.5 ст.4, абзацу 10 ч.2 ст.5 КУзПБ метою
санації боржника до відкриття провадження у справі про
банкрутство є відновлення платоспроможності боржника, а ліквідаційний
аналіз, як один із обов`язкових документів, який має бути долучено до план
санації має свідчити про вигідність для кредиторів
виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника.
129. Відтак під час розгляду плану санації до кола обставин, які мають
обов`язково бути доведені боржником та достеменно встановлені судом входять:
- наявність ознак неплатоспроможності боржника або її загрози;
- вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією
боржника.
130. Так, за поясненнями представників боржника станом на
31.12.2019 ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" отримано
чистий фінансовий результат у вигляді прибутку в розмірі 2 946 457
000,00 грн.
131. Цілком очевидно, що надання оцінки судом фінансово-економічного стану
боржника в динаміці задля встановлення ознак неплатоспроможності, економічної
ефективності та доцільності заходів відновлення платоспроможності боржника, з
метою з`ясування доведеності ключової ознаки, що передбачена планом санації
(вигідність плану санації) є правомірним та обґрунтованим.
132. На мій погляд, ВС у цій частині сформулював суперечливі висновки щодо меж
судового контролю у процедурі досудової санації, з якими я не погоджуюсь з
наведених у цьому розділі мотивів.
ІІІ. Висновки
133. Оцінивши встановлені під час вирішення спору обставини, висновки судів
попередніх інстанцій, доводи скаржників викладені в їх касаційних скаргах на
мою думку колегії суддів необхідно було касаційні скарги ТзОВ "Метпромбуд
Інвест" та ТзОВ "Гір-Інтернешнл" задовольнити повністю,
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та
ухвалу Г/с Дніпропетровської області від 31.07.2020 у справі № 904/3325/20
скасувати повністю, прийняти нове рішення про відмову затвердженні плану
санації ПрАТ "Дніпровський металургійний завод".
Немає коментарів:
Дописати коментар