ПОСТАНОВА 03 лютого 2022 року, Справа № 904/1169/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/103281565
У справі про банкрутство ТзОВ
"ЛАН" (далі-Боржник), провадження у якій було відкрито 15.02.2017, а
12.12.2018 Боржника визнано банкрутом, 06.06.2019 ліквідатор звернувся до суду
із заявою про про спростування майнових дій Боржника та визнання недійсними правочинів,
укладені між Боржником (продавець) та ОСОБА_1 (покупець). Судові рішення за результатами розгляду
вказаної заяви ліквідатора були оскаржені ТзОВ "Міжнародна юридична
компанія "Гапоненко Роман і партнери" (особа, яка не є учасником
спірних правовідносин, а є лише кредитором у справі про банкрутство). Після
перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку
боржник подав до суду касаційної інстанції заяву про ухвалення додаткового
рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з
покладенням таких витрат на кредитора (скаржника), яка судом касаційної
інстанції була залишена без задоволення у зв'язку з тим, що справа була
направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а той в свою чергу під
час нового розгляду справи вимоги заяви задовольнив частково та стягнув з
кредитора на користь боржника понесені ним витрати на професійну правничу
допомог. Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив частково, вказав, що
постанова апеляційного г/с в частині стягнення з Кредитора-скаржника витрат на
професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4 500,00 грн
підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї
постанови, а абзацу 4 резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з
ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЛАН" 4 500,00 грн витрат на професійну
правничу допомогу в суді касаційної інстанції"; в іншій частині постанову
суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Висновки щодо застосування
норм права
67. Системний аналіз положень ст.126, 129 ГПК України свідчить, що витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких у тому числі віднесено витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть бути покладені за результатами вирішення спору лише на сторони такого спору.
68.Понесені стороною спору, який розглядається в відокремленому позовному провадженні в межах справи про банкрутство, витрати на професійну правничу допомогу не можуть покладатися на кредитора - особу, яка оскаржувала прийняті за результатом розгляду цього спору судові рішення та не є стороною такого спору.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Згідно із ч.6 ст.12 ГПК
України г/с розглядають справи про банкрутство у
порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
33. Зазначена норма кореспондується із ч.1 ст.2 КУзПБ (в редакції,
чинній на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), якою передбачено, що
провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України,
іншими законами України.
34. Такі самі положення містила ч.1 ст.2 Закону про банкрутство (в
редакції, чинній на момент звернення ліквідатора боржника із заявою до суду про
спростування майнових дій).
35. За змістом наведеного норми ГПК України є загальними стосовно норм Закону про банкрутство (до
21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019),
які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є
спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
36. Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають
універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і
на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з
урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання,
передбачених Законом про банкрутство (до
21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019).
37. Водночас аналіз положень Закону про банкрутство (до 21.10.2019)
та КУзПБ (з 21.10.2019) свідчить про
відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють
порядок розподілу судових витрат.
38. Тому з урахуванням наведеного для вирішення питання про розподіл
судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні
норми ГПК України.
39. Відповідно до ч.1 ст.123
ГПК України судові витрати складаються з
судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
40. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема,
витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
41. Частинами 1, 2 ст.126 ГПК
України визначено, що витрати, пов`язані з
правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання
правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати
на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом
із іншими судовими витратами.
42. Правила розподілу судових витрат відповідно до ст.129 ГПК України унормовано
таким чином:
- судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на
сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони,
або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій
кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших
підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог (ч.1 цієї статті);
- інші судові витрати,
пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі
часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно
розміру задоволених позовних вимог (ч.4 цієї статті).
43. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної
відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, чи заперечувала чи
підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч.13 ст. 129 ГПК України).
44. Системний аналіз положень ст.126, 129 ГПК України свідчить,
що витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких в тому числі віднесено
витрати на професійну правничу допомогу, за відсутності прямої вказівки в
процесуальному законі щодо покладення таких витрат на іншу особу, можуть
бути покладені за результатами вирішення спору лише на
сторони такого спору (подібний висновок, викладений в додаткових
ухвалах КГС ВС від 25.02.2021 у справі № 911/2902/19, від 02.06.2021 у
справі № 906/977/19, ухвалі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
ВС від 22.09.2021 у справі № 5017/2833/2012, постановах КГС ВС від 17.08.2020 у
справі № 925/1067/19, від 13.10.2020 у справі № 911/2115/19, від 14.07.2021 у
справі № 904/1169/17).
45. Відповідно до ч.1 ст.41
ГПК України у справах позовного провадження
учасниками справи є сторони та треті особи.
46. За ст.45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і
відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст.4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або
в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи
оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є
особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
47. Частиною 5 ст.41 ГПК
України визначено, що у справах про банкрутство
склад учасників справи визначається Законом про банкрутство.
48. Закон України про
банкрутство (до 21.10.2019), як і КУзПБ (від 21.10.2019) розмежовує коло осіб, які є
учасниками та сторонами у справі про банкрутство. Окрім того, Законом про банкрутство та КУзПБ передбачено розгляд в межах провадження у справі про
банкрутство спорів за участю боржника, зокрема, спорів про визнання недійсними
будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником (ч.4 ст.10 Закону
про банкрутство (до 21.10.2019), ч.2 ст.7
КУзПБ (від 21.10.2019))
49. Правовий аналіз положень Закону про банкрутство та КУзПБ свідчить, що поняття сторони спору за участю
боржника, який розглядається судом в межах провадження у справі про банкрутство
не є тотожним поняттю учасника (сторони) у справі про банкрутство, оскільки
обмежується колом учасників яких стосуються спірні правовідносини (див.
подібний висновок, викладений у постанові КГС ВС від 05.03.2020 у
справі № 14/325"б").
50. Тому необхідно розмежовувати, що провадження у справі про банкрутство
передбачає як розгляд основної справи в ході якої вирішуються
специфічні питання, притаманні саме процедурі банкрутства, так і в її
межах справ позовного провадження за участю боржника. Адже
склад учасників справ позовного провадження за участю боржника,
який розглядається в межах справи про банкрутство формується з
урахуванням приписів ГПК України (сторони, треті особи тощо).
51. Слід наголосити на тому, що за змістом ч.2 ст.7 КУзПБ г/с, у
провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує
всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до
боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів
аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених
боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування
його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про
поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог
до боржника.
52.Визначені ч.2 ст.7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у
відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК
України. Судові рішення, ухвалені судами першої
та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань,
поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються
судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно
розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає
конструкції ст.7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про
банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в
межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного
провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (див.
висновок, викладений у постанові КГС ВС від 19.01.2021 у справі №
916/97/20).
53. У справі, що переглядається предметом судового розгляду є подана
в межах справи про банкрутство ТзОВ "ЛАН" заява ліквідатора ТзОВ
"ЛАН" Лукашука В. В. до Іванова Є. О. про спростування майнових дій
боржника та визнання правочинів недійсними.
54. Суди попередніх інстанцій встановили, що оспорювані
договори купівлі-продажу с/г техніки № 1 від 26.11.2018 та №
2 від 10.12.2018 укладені між боржником ТзОВ
"ЛАН" в особі Гапоненка Р. І. (продавець) та ОСОБА_1
(покупець).
55. Водночас, як свідчать встановлені обставини справи, ТзОВ
"Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" (кредитор
у основній справі про банкрутство) не є стороною оспорюваних
договорів та до нього ліквідатором ТзОВ "ЛАН" Лукашуком В. В. у
поданій заяві не пред`явлено жодних вимог.
56. Тобто сторонами спору, що розглядається в межах справи про
банкрутство боржника, в цьому разі фактично є ТзОВ "ЛАН" (позивач) та
ОСОБА_1 (відповідач), тоді як ТзОВ "Міжнародна юридична компанія
"Гапоненко Роман і партнери" не є учасником спірних правовідносин, а
є лише кредитором у справі про банкрутство боржника та особою, якою було
оскаржено в апеляційному та касаційному порядках прийняті судами судові
рішення, за результатом розгляду вимог заяви про спростування майнових дій
боржника та визнання правочинів недійсними.
57. Однак, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував та
поклав понесені ТзОВ "ЛАН" витрати на професійну правничу допомогу на
ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери",
в той час як такі витрати мали бути покладені на сторону спору,
якою в цьому разі є ОСОБА_1 .
58. Тож покладення апеляційним господарським судом понесених
боржником витрат на професійну правничу допомогу на ТзОВ "Міжнародна
юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери", який не є стороною
спору не узгоджується із нормами ст.45, 126, 129
ГПК України.
59. З огляду на наведене, висновок суду апеляційної інстанції щодо
покладення понесених ТзОВ "ЛАН" витрати на професійну правничу допомогу
на ТзОВ "Міжнародна юридична компанія "Гапоненко Роман і
партнери" є помилковим, а доводи скаржника щодо безпідставного стягнення з
нього таких витрат є обґрунтованими.
63. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини,
установлені судами, ВС КГС дійшов висновку, що постанова … апеляційного г/с від
18.11.2020 у справі № 904/1169/17 в частині стягнення з ТзОВ "Міжнародна
юридична компанія "Гапоненко Роман і партнери" витрат на професійну
правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 4 500,00 грн підлягає
зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови, а абзацу
4 резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ
"ЛАН" 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді
касаційної інстанції". В іншій частині постанову суду апеляційної
інстанції слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
…
66. Оскільки касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції
в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу не є об`єктом
справляння судового збору, розподіл судових витрат за наслідками касаційного
перегляду постанови суду апеляційної інстанції в цій частині судом не
здійснюється (аналогічної позиції дотримується КГС ВС в постановах
від 02.11.2021 у справі №922/4198/20, від 09.12.2021 у справі №
910/570/16, від 14.12.2021 у справі № 910/17870/20).
Немає коментарів:
Дописати коментар