ПОСТАНОВА 24 січня 2023 року, cправа № 917/1500/18(917/1932/20), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/108790059
У справі про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" (Боржник),
провадження у якій було відкрито 17.01.2019, а 17.10.2019 Боржника визнано
банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, 01.12.2020 ліквідатор подала заяву
про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на двох
його учасників (ОСОБА2 та ОСОБА1). ОСОБА_2, на відміну від ОСОБА_1, окрім прав
та обов`язків учасника Боржника, був наділений також повноваженнями його
керівника як одноособового виконавчого органу Боржника. Ліквідатор просила стягнути на користь Боржника з ОСОБА_2 як керівника та
власника Боржника та з ОСОБА_1 як власника Боржника солідарно 109,6 млн грн. За першим розглядом справи місцевий
г/с ухвалою від 11.02.2021 , яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
суду від 20.04.2021) заяву ліквідатора задовольнив в частині покладення субсидіарної
відповідальності на керівника/засновника Боржника ОСОБА_2, а в частині вимог до
ОСОБА_1 відмовив. Верховний Суд постановою від 28.07.2021 в частині відмови у
задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на
ОСОБА_1 направив справу на новий розгляд. При новому розгляді справи місцевий
г/с ухвалою від 09.11.2021, яка залишена
без змін апеляційним г/с (постанова від 22.09.2022) у задоволенні заяви до ОСОБА_1
відмовив, мотивував відсутністю підстав для покладення на ОСОБА_1
субсидіарної відповідальності, оскільки відсутні докази на підтвердження
зв`язку між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та фінансовим становищем Боржника,
підставами його виникнення: ні щодо вини, ні щодо дій (бездіяльності); ні щодо
причинно-наслідкового зв`язку. Натомість, суди вказали про підтвердженість цих
складових щодо іншого засновника - керівника ОСОБА_2. Верховний Суд залишив
касаційну скаргу без задоволення, узагальнивши при цьому правила та ознаки
(критерії), за якими особа визначається (відноситься) як суб`єкт цієї
відповідальності у справі про банкрутство.
Короткі висновки:
7.3. …такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із
наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою
для застосування цього виду відповідальності:
…
7.7. … умовами для її покладення …, окрім доведення обов`язкових елементів цього
правопорушення…, є встановлення та доведення такої сукупності критеріїв
(обставин):
- правового зв`язку між відповідним суб`єктом та особою боржника,
що обумовлений статусом засновника (учасника, акціонера), власника майна
боржника (органу, уповноваженого управляти майном), члена ліквідаційної комісії
(ліквідатора) та/або включенням до складу органу управління - виконавчого
органу боржника (призначення керівником);
- у встановлених законом випадках - повноважень відповідного
центрального органу виконавчої влади, органу АРК, органу місцевого
самоврядування стосовно особи боржника;
- тих прав та/або обов`язків суб`єкта, які встановлені законом,
статутом боржника чи випливають з відповідного статусу цього суб`єкта,
згідно з якими відповідний суб`єкт безпосередньо або опосередковано може, має
надавати або надає обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначає
його дії у господарській, фінансовій діяльності тощо;
- реальної можливості особи, визначеної як суб`єкт субсидіарної
відповідальності, давати такі обов`язкові для боржника вказівки чи іншим
чином визначати його дії;
- факту прийняття тих рішень, вчинення дій від імені боржника
(правочинів тощо), бездіяльності стосовно боржника, надання боржнику вказівок
чи визначення дій боржника іншим способом, за яких (внаслідок яких) боржник
став неплатоспроможний, був доведений до банкрутства.
Отже права та обов`язки визначеного законом суб`єкта субсидіарної
відповідальності, які встановлені законом та (або) випливають з відповідного
статусу цього суб`єкта, мають оцінюватись та досліджуватись судом у
співставленні з реальною можливістю їх реалізувати відповідним суб`єктом
та, відповідно, з реальною його можливістю безпосередньо або опосередковано давати
ті обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначати його дії,
наслідком яких є доведення до банкрутства, неплатоспроможність юридичної
особи боржника.
Саме результати дослідження відповідних обставин, доказів та їх оцінки є
підставою для встановлення об`єктивної сторони порушення для покладення на
суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а також для встановлення
вини особи, визначеної як суб`єкт субсидіарної відповідальності ….
7.11. …безпосередній вплив на діяльність юридичної особи (товариство з обмеженою
відповідальністю) здійснюють його виконавчі органи, а опосередкований вплив -
учасники, ревізійна комісія (у разі її утворення), як орган, контролюючий за
діяльністю виконавчого органу.
7.13.Досліджуючи питання вини керівника боржника як одноосібного виконавчого
органу боржника, суду слід надати відповідь на ті питання, які ставляться у
контексті можливості неповного покладення субсидіарної відповідальності на
керівника боржника у разі, якщо збитки боржникові завдано за обставин, що не
залежали від волі самого керівника.
…
Балансування ж інтересів керівника боржника з огляду на фундаментальні його
права та загальні інтереси суспільства Суд вбачає у необхідності у кожному
окремому випадку, з урахуванням пояснень та заперечень визначеного у спірних
правовідносинах суб`єкта субсидіарної відповідальності, визначати той розмір
субсидіарної відповідальності, який має бути покладений на цього суб`єкта. При
цьому згідно з загальним підходом практики ЄСПЛ … сама по собі презумпція
національного законодавства щодо відповідальності керівника за всі зобов`язання
очолюваної ним компанії не суперечить принципам, закладеним у Конвенції про
захист прав людини та основоположних свобод, від 04.11.1950 …
7.Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
Щодо розподілу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у
справі про банкрутство між суб`єктами такої відповідальності
7.1. Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство визначені ЦК України, ГК
України та чинним нормативним актом з питань банкрутства - КУзПБ.
Частиною 1 ст.619 ЦК України передбачено, що договором або законом може
бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи.
Згідно з ч.1 ст.215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт
підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші
особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про
банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне
доведення до банкрутства.
Частиною 3 цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством
визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана
цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта
підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави,
суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
7.2.Частиною 2 ст.61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень
ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до
законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у
зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається
з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів)
або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право
давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати
його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи
або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена
субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути
використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості,
встановленому цим Кодексом.
7.3.Визначене нормами ч.2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого
покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має
співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов
(елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності:
- об`єкту, яким є права кредиторів на задоволення вимог до
Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство;
- суб`єкта (суб`єктів) правопорушення, що визначені законом,
якими є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник
боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають
можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у
банкрутстві боржника;
- об`єктивної сторони правопорушення, яку складають обставини,
що вказують на дії/бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень,
надання вказівок на вчинення/вчинення дій або на утримання від них, що призвели
до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або
до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження
активу та його оцінки, тобто які окремо або у своєї сукупності призвели до
неплатоспроможності боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення
конкретними особами боржника до банкрутства;
- суб`єктивної сторони, яку складає ставлення особи до
вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, вини (умислу чи
необережності) суб`єкта правопорушення.
У цих висновках Суд звертається до сталої правової позиції ВС в питанні
складу правопорушення, за яке покладається субсидіарна відповідальність у
справі про банкрутство, що сформульована та викладена у постановах від
30.01.2018 у справі №923/862/15, у справі №902/318/16. 30.01.2018 у
справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у
справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у
справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.03.2020 від
10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у
справі №5023/2837/11 тощо.
7.4.При цьому, щодо суб`єктів субсидіарної відповідальності, Суд уточнює, що КУзПБ
не встановлює заборони для покладення субсидіарної відповідальності на
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі на
керівника боржника, повноваження яких до та на час порушення/здійснення
провадження у справі про банкрутство припинились, оскільки одним із
визначальним для цієї відповідальності є причинно-наслідковий зв`язок між
діями/бездіяльністю цих осіб та наслідками у вигляді доведення боржника до
банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб (суб`єктивна сторона).
При цьому час, що минув з дати припинення повноважень щодо Боржника
суб`єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство Боржника,
не є вирішальним чинником, що впливає на вирішення питання про покладення на
цих осіб субсидіарної відповідальності.
Суд також враховує, що чинне законодавство не пов`язує можливість
покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч.2 ст.61 КУзПБ на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо
цих осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального
правопорушення, оскільки в цьому випадку особи в силу спеціального припису
Закону про банкрутство притягуються до цивільної відповідальності у формі
стягнення.
Суд звертається до правових позицій ВС, що викладені в постановах від
30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 28.08.2018 у справі №1099/13, від
18.10.2018 у справі № 923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від
03.09.2019 у справі № 923/1494/15, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від
14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17, від
24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20).
Дійшовши цих висновків, Суд погоджується з аналогічними аргументами
скаржника (п.5.3).
Водночас суду, при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта
субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень
суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або
статутом, враховуючи при цьому положення ч.1 і 3 ст.4 Кодексу, що за змістом
аналогічні до положень ч.1 ст.211 ГК України.
7.5.Поряд з викладеним Суд вважає за необхідне конкретизувати наведені
висновки щодо кола суб`єктів субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника у справі про банкрутство, узагальнивши правила та ознаки (критерії),
за якими особа визначається (відноситься) як суб`єкт цієї відповідальності
у справі про банкрутство.
Так, за змістом положень ст.619 ЦК України, ст.211, 215 ГК
України та ч.1 і 3 ст.4, ч.2 ст. 61
КУзПБ (п.7.1-7.4) законодавець умовно визначає три групи суб`єктів, на яких
може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника
- юридичної особи у разі недостатності його майна для задоволення вимог
кредиторів у справі про банкрутство:
- засновники (учасники, акціонери), власник майна (орган,
уповноважений управляти майном);
- у встановлених законом випадках - центральні органи виконавчої
влади, органи АРК, органи місцевого самоврядування в межах своїх
повноважень;
- інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника
вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, якими по суті є орган управління
- виконавчий орган юридичної особи (колегіальний або одноосібний - керівник
боржника).
7.6.Поряд з викладеним, виходячи:
- зі змісту положень ст. 110, 111, 112 ЦК України щодо
прав, обов`язків, повноважень та відповідальності ліквідаційної комісії
(ліквідатора) юридичної особи, призначеної у разі прийняття визначеним законом
органом (особою) рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до ч.1 ст.110
ЦК України;
-з правових наслідків недостатності майна юридичної особи (що ліквідується)
для задоволення вимог кредиторів цієї особи, які полягають в тому, що юридична
особа у такому разі здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про
відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч.3 ст.110 ЦК України);
Суд доходить висновку, що окрему умовну групу суб`єктів, на яких
може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника -
юридичної особи у справі про банкрутство, складають також члени
ліквідаційної комісії (ліквідатор) юридичної особи - боржника, які
призначаються за правилами ст.110 ЦК України.
При цьому законодавець не встановлює заборони на призначення членами
ліквідаційної комісії (ліквідатором) юридичної особи осіб, які не належать до
жодної із наведених категорій суб`єктів, що визначені положеннями ст.619
ЦК України, ст.211, 215 ГК України та ч.1 і 3 ст.4, ч.2 ст.61
КУзПБ.
7.7.У зв`язку із наведеною класифікацією суб`єктів субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство умовами для її покладення на
будь-кого із вказаних суб`єктів, окрім доведення обов`язкових елементів
цього правопорушення (п.7.3), є встановлення та доведення такої сукупності
критеріїв (обставин):
- правового зв`язку між відповідним суб`єктом та особою боржника,
що обумовлений статусом засновника (учасника, акціонера), власника майна
боржника (органу, уповноваженого управляти майном), члена ліквідаційної комісії
(ліквідатора) та/або включенням до складу органу управління - виконавчого
органу боржника (призначення керівником);
- у встановлених законом випадках - повноважень відповідного
центрального органу виконавчої влади, органу АРК, органу місцевого
самоврядування стосовно особи боржника;
- тих прав та/або обов`язків суб`єкта, які встановлені законом,
статутом боржника чи випливають з відповідного статусу цього суб`єкта,
згідно з якими відповідний суб`єкт безпосередньо або опосередковано може, має
надавати або надає обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначає
його дії у господарській, фінансовій діяльності тощо;
- реальної можливості особи, визначеної як суб`єкт субсидіарної
відповідальності, давати такі обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином
визначати його дії;
- факту прийняття тих рішень, вчинення дій від імені боржника
(правочинів тощо), бездіяльності стосовно боржника, надання боржнику вказівок
чи визначення дій боржника іншим способом, за яких (внаслідок яких) боржник
став неплатоспроможний, був доведений до банкрутства.
Отже права та обов`язки визначеного законом суб`єкта субсидіарної
відповідальності, які встановлені законом та (або) випливають з відповідного
статусу цього суб`єкта, мають оцінюватись та досліджуватись судом у
співставленні з реальною можливістю їх реалізувати відповідним суб`єктом та,
відповідно, з реальною його можливістю безпосередньо або опосередковано давати
ті обов`язкові для боржника вказівки чи іншим чином визначати його дії,
наслідком яких є доведення до банкрутства, неплатоспроможність юридичної особи
боржника.
Саме результати дослідження відповідних обставин, доказів та їх оцінки є
підставою для встановлення об`єктивної сторони порушення для покладення на
суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а також для встановлення
вини особи, визначеної як суб`єкт субсидіарної відповідальності (пункт 7.3,
7.5, 7.6).
7.8.Щодо кола суб`єктів субсидіарної відповідальності у цій справі, то Суд
звертається до нормативного визначення меж прав, повноважень та обов`язків
суб`єктів, що мають право впливати та впливають на діяльність
товариства з обмеженою відповідальністю (яким є Боржник), а також до
нормативного регулювання розподілу цього впливу між відповідними суб`єктами.
7.9.За загальним правилом, визначеним ч.1-3 ст.92 ЦК України, юридична
особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які
діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів
юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках,
встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків
і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до
установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені,
зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не
перевищувати своїх повноважень.
7.10.В свою чергу, Закон України "Про господарські товариства" (до
втрати ним чинності стосовно товариства з обмеженою відповідальністю на
підставі Закону України № 2275-VIII від 06.02.2018) конкретизував органи, через
які діє та набуває цивільних прав та обов`язків товариство з обмеженою
відповідальністю, а також органи, що мають вплив на діяльність товариства,
зокрема, шляхом контролю за діяльністю його виконавчого органу, а саме:
-органи управління (посадовими особами якого є фізичні особи - голова та
члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також
голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління
товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами
товариства, стаття 23);
-загальні збори учасників, як вищий орган товариства з обмеженою
відповідальністю (ст.58).
При цьому цей закон виконавчий орган визначає як колегіальний орган
(дирекцію) або одноособовий орган (директора): дирекцію очолює генеральний
директор, а членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є
учасниками товариства) (ст.62). Ревізійна комісія (у разі її утворення
загальними зборами учасників товариства з їх числа) утворюється загальними
зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими
документами, але не менше 3 осіб, члени дирекції (директор) не можуть бути
членами ревізійної комісії, а до її функцій належить контроль за діяльністю
дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю (ст.63).
7.11.За змістом наведених норм Суд доходить висновку, що безпосередній вплив
на діяльність юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю)
здійснюють його виконавчі органи, а опосередкований вплив - учасники, ревізійна
комісія (у разі її утворення), як орган, контролюючий за діяльністю
виконавчого органу.
7.12.У цій справі ліквідатор Боржника у своїй заяві визначив суб`єктами
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника двох його учасників:
ОСОБА2 та ОСОБА1, з долею кожного у статутному капіталі Боржника, яка
відповідає 50 % голосів (п.3.5).
Також суди, з посиланням на відомості з ЄДР, встановили, що ОСОБА_2 , на
відміну від ОСОБА_1 , окрім статусу учасника, є керівником та представником
товариства Боржника з 01.11.2012, а також є його кінцевим бенефіціарним
власником (контролером). Тобто ОСОБА_2, окрім прав та обов`язків учасника товариства
Боржника, наділений також повноваженнями його керівника як одноособового
виконавчого органу Боржника з організаційною формою товариства з обмеженою
відповідальністю, а тому безпосередньо своїми діями та рішеннями впливає на
діяльність товариства Боржника, на відміну від іншого учасника ( ОСОБА_1 ),
який не належить до органів управління/виконавчого органу товариства Боржника,
та має лише опосередкований вплив на діяльність, права та обов`язки Боржника,
шляхом застосування повноважень з контролю.
7.13.Досліджуючи питання вини керівника боржника як одноосібного
виконавчого органу боржника, суду слід надати відповідь на ті питання, які
ставляться у контексті можливості неповного покладення субсидіарної
відповідальності на керівника боржника у разі, якщо збитки боржникові завдано
за обставин, що не залежали від волі самого керівника.
Відносно законності втручання зі сторони держави у майнові права керівника
боржника як фізичної особи чинне національне галузеве законодавство у сфері
банкрутства з 01.01.2000 містить у собі інститут субсидіарної відповідальності
керівника та інших осіб за боргами боржника, що виключає посилання на
необізнаність щодо наслідків можливості покладення на нього субсидіарної
відповідальності. При цьому загальне спрямування такого інституту вбачається у
спонуканні суб`єктів господарювання до добросовісної поведінки щодо погашення
боргів перед кредиторами-особами приватного права, та має публічно-правову
сферу застосування, яка зводиться до неприпустимості доведення боржника до
банкрутства, фіктивного банкрутства та ухилення від сплати податків із
використанням доведення боржника до банкрутства та фіктивного банкрутства як
інструментів досягнення такої мети (ухилення від сплати податків).
Балансування ж інтересів керівника боржника з огляду на фундаментальні його
права та загальні інтереси суспільства Суд вбачає у необхідності у кожному
окремому випадку, з урахуванням пояснень та заперечень визначеного у спірних
правовідносинах суб`єкта субсидіарної відповідальності, визначати той розмір
субсидіарної відповідальності, який має бути покладений на цього суб`єкта. При
цьому згідно з загальним підходом практики ЄСПЛ (рішення у справах "Лекіч
проти Словенії" від 11.12.2018, "Буссутіл проти Мальти" від
03.06.2021) сама по собі презумпція національного законодавства щодо
відповідальності керівника за всі зобов`язання очолюваної ним компанії не
суперечить принципам, закладеним у Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод, від 04.11.1950 (далі - Конвенція). При цьому справа
"Лекіч проти Словенії" стосувалася сплати комерційної заборгованості,
а справа "Буссутіл проти Мальти" - сплати податків, однак загальний
підхід щодо можливості притягнення керівника до субсидіарної відповідальності
перед третіми особами залишається незмінним.
У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції ВС щодо
відповідальності керівника за всі зобов`язання очолюваної ним компанії, яка
сформульована та неодноразово викладена в постанові від 10.06.2021 у справі
№ 5023/2837/11.
7.14.Саме зважуючи на викладене та встановлені судами обставини порушень,
допущених у фінансовій, податковій та господарській діяльності Боржника,
ухвалою від 11.02.2021 (залишеною без змін постановою Східного апеляційного г/с
від 20.04.2021) з урахуванням постанови ВС від 28.07.2021, субсидіарна
відповідальність за зобов`язаннями Боржника у цій справі була покладена лише на
ОСОБА_2 .
7.15. Що ж до відповідальності ОСОБА_1 як учасника товариства з обмеженою відповідальністю
з такою ж долею голосів, як і у іншого учасника товариства Боржника - ОСОБА_2 ,
то Суд зазначає про таке.
Обов`язки та правомочності учасника товариства з обмеженою
відповідальністю, що покладені на нього та випливають з цієї участі в силу
положень ЦК України, ГК України (ст.211 тощо), Закону України "Про
товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (ст.5 тощо), ст.10
Закону України "Про господарські товариства" (до втрати
ним чинності стосовно товариства з обмеженою відповідальністю на підставі
Закону України №2275-VIII від 06.02.2018) узагальнено передбачають лише
контролюючу функцію учасника стосовно товариства з обмеженою відповідальністю,
яка реалізується, зокрема через право брати участь в управлінні товариством
боржника відповідно до статуту та закону, вчиняти дії, направлені на отримання
інформації стосовно товариства боржника, його діяльності, витребувати річні
баланси звіти товариства про його діяльність, протоколів зборів, вживати
своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству тощо, що, в свою чергу,
обумовлює, що учасник товариства має бути обізнаним стосовно господарської
діяльності та фінансового стану товариства.
Отже перелічена сукупність правомочностей вказує на обов`язок учасника
товариства здійснювати контроль за його діяльністю.
Наведене також узгоджується зі змістом Статуту Боржника (пункт 3.6).
7.16.У зв`язку із викладеним та враховуючи встановлені у цій справі обставини:
-вчинення ОСОБА_1 дій щодо отримання інформації стосовно господарської
діяльності та фінансового стану товариства Боржника (пункт 3.8);
-виходу ОСОБА_1 зі складу учасників Боржника у 2015 році (пункт 3.8);
-нездійснення ОСОБА_1 в період своєї участі у товаристві Боржника
безпосереднього керівництва цим товариством (пункт 3.5);
-неотримання ОСОБА_1 в період своєї участі у товаристві Боржника грошових
коштів від нього та/або будь-яких доходів від діяльності Боржника (пункт 3.7);
-встановлених причин порушень, допущених у фінансовій, податковій та
господарській діяльності Боржника, саме неналежного управління (здійснення
керівництва) товариством Боржника, що призвели до його неплатоспроможності та
охоплюються періодом 2016-2019 років, тобто періодом, коли ОСОБА_1 вже не був
учасником Боржника та не міг як формально (юридично), так і реально впливати на
відповідні процеси у діяльності Боржника та контролювати їх за правилами
чинного законодавства (пункти 3.3, 7.9.-7.11, 7.13, 7.15);
-відчуження Боржником власних активів, попри заборгованість перед
кредиторами, зокрема, на користь юридичної особи, бенефіціарним власником якого
був ОСОБА_2 , однак не ОСОБА_1 (пункт 3.3);
Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не допускав та не міг допустити
бездіяльність в управлінні товариством Боржника, в контролі його діяльності,
яка призвела до неплатоспроможності цієї юридичної особи, доведення до
банкрутства тощо. А тому Суд погоджується з правильними висновками судів в
оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для покладення субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями Боржника у цій справі на ОСОБА_1 .
Дійшовши цього висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (п.5.1,
5.3).
7.17.Суд також відхиляє аргументи скаржника (пункт 5.2) про спростування
обставин виходу ОСОБА_1 зі складу засновників Боржника, з посиланням скаржника
на відсутність в ЄДР інформації щодо вибуття вказаної особи зі складу власників
Боржника та на фальсифікацію наданих представником ОСОБА_1 доказів, з огляду на
таке.
7.15.За змістом положень ст.83, 88, 116 , 143, 148 ЦК України (у
редакції, чинній до 17.06.2018), ст.88, 167 ГК України, ст.10 Закону України
від 19.09.1991 № 1576-XII Про господарські товариства» (у редакції,
чинній до 17.06.2018, далі - Закон № 1576-XII), тобто законодавства, що було
чинним станом, коли ОСОБА_1 вчиняв дії щодо виходу зі складу учасників Боржника
та відбулись збори учасників Боржника з ухваленням відповідного рішення (пункт
3.8):
-учасник товариства (безвідносно до розміру належної йому частки в
статутному капіталі товариства) мав право вийти з товариства у будь-який строк
незалежно від згоди інших учасників та самого товариства; підставою
припинення участі в господарському товаристві міг бути юридичний факт подання
учасником заяви про вихід з товариства;
-тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника,
вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної
учасником;
-відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на
припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника
товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства
заяви в письмовій формі, підписаної учасником;
-у зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата
подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або
вручення заяви цим особам органами зв`язку.
У цих висновках Суд звертається до правової позиції ВП ВС, сформульованої в
постанові від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 (Провадження №
12-112гс19).
Не змінюючи наведену правову позицію, ВП ВС в подальшому, в постанові від
08.06.2021 у справі № 906/1336/19 (Провадження № 12-2гс21),
уточнила власні висновки (п.7.1.13, 7.1.14), вказавши, зокрема, що:
-за законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом
України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю",
дії учасника та особи, якій передається частка у статутному капіталі
товариства, полягали в доведенні ними до відома товариства їх волевиявлення про
передання частки: таке волевиявлення могло міститися, зокрема, в заяві учасника
товариства та особи, якій передається частка (набувача), або могло бути
доведено до відома товариства іншим чином;
-унаслідок доведення до відома товариства волевиявлення учасника товариства
та набувача про передання частки відбувалася зміна у складі учасників;
-на підставі такого волевиявлення товариство в особі загальних зборів було
зобов`язано прийняти рішення про внесення змін до статуту товариства та
здійснити державну реєстрацію таких змін і зміни складу учасників;
-загальні збори мали прийняти рішення про внесення змін до статуту за
участі набувача частки, а не за участі колишнього учасника, який передав частку
набувачу;
-при цьому загальні збори не повинні були приймати рішення про виключення
учасника зі складу учасників, про вступ або надання згоди на вступ набувача до
складу учасників, про прийняття набувача до складу учасників товариства тощо.
В п.7.1.15. цієї постанови ВП ВС також дійшла висновку, що подальша
державна реєстрація зміни складу учасників товариства та відображення нового
складу учасників в ЄДР має значення для третіх осіб, оскільки ст.10 Закону
України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців та громадських формувань" установлено спростовану презумпцію
відомостей, внесених до ЄДР такий висновок сформульований, зокрема, в
постановах ВП ВС від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 (провадження №
11-576апп18), від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17 (провадження №
11-1272апп18), від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17 (провадження
№11-290апп19), від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 (провадження №
11-771апп19).
Немає коментарів:
Дописати коментар