ПОСТАНОВА 15 лютого 2023 року, cправа
№ 902/1078/16, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного
господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере
В.І., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109395089
У справі про банкрутство ДП "Дитячий
санаторій імені М.М. Коцюбинського" ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів
профспілок України "Укрпрофоздоровниця", 30.11.2021 ліквідатор
Боржника звернулась до г/с зі заявою про покладення субсидіарної
відповідальності за зобов`язаннями Боржника (1,5 млн. грн) на його
власника. Заява була обґрунтована, зокрема, доводами про бездіяльність
засновника в частині вжиття передбачених законом заходів щодо запобігання
банкрутству; наполягання та
сприяння засновника в укладенні завідомо невигідних для Боржника договорів
оренди земельних ділянок, що призвело до істотного збільшення суми зобов`язань, що в подальшому створили умови та підстави для
порушення справи про банкрутство з неможливістю задовольнити ці вимоги у межах
цієї справи за рахунок майна Боржника. Місцевий г/с ухвалою від
10.06.2022, серед іншого, задовольнив заяву ліквідатора, стягнув з власника
на користь Боржника 1,5 млн грн, мотивував тим, що укладення
між Боржником та міською радою договорів оренди земельних ділянок від
04.10.2010 з орендною платою 151,4 тис. грн/рік не несло жодної економічної
вигоди для Боржника, а лише до зростання кредиторської заборгованості.
Відтак, наполягання засновника Боржника на укладенні завідомо невигідного для
Боржника договору є ознакою дій з доведення до банкрутства. Судом також
враховано, що єдиним можливим шляхом для погашення кредиторських вимог є
покладення субсидіарної відповідальності на власника Боржника, оскільки через
відсутність майнових активів проведення реалізації майна банкрута є неможливим.
Апеляційний г/с постановою від 30.09.2022 прийняв нове рішення, яким у
покладенні субсидіарної відповідальності на засновника відмовив, мотивував,
зокрема, тим, що оформлення земельних ділянок було обумовлено вимогами
земельного законодавства, що не може розцінюватися як дії засновника з метою
доведення Боржника до банкрутства та виключають вину; оформлення Боржником земельних
ділянок, які перебували в його фактичному користуванні, у відповідність до
чинного законодавства та спонукання засновником до укладання Боржником відповідних
угод оренди не можуть бути підставами, які призвели до погіршення
фінансового-господарської санаторію та до його банкрутства; основними причинами
збитковості Боржника послугувала відсутність держзакупівель на путівки через наявність
боргів та судовий процес з ФДМУ, застаріла матеріальна база, що в умовах
високої конкуренції зробило санаторій не привабливим для комерційного продажу
путівок. Верховний суд залишив постанову апеляційного г/с без змін,
вказавши, що з огляду на недоведеність вчинення засновником дій/бездіяльності, які вказували б на доведення до банкрутства Боржника, колегія суддів вважає
правомірною відмову апеляційним судом у задоволенні заяви ліквідатора.
Короткі висновки:
Ø оформлення Підприємством земельних
відносин щодо земельних ділянок, які перебували в його фактичному користуванні,
у відповідності до чинного законодавства та спонукання Товариством до укладання
дочірнім підприємством (Боржником) відповідних угод оренди цих земельних
ділянок не можуть бути підставами, які призвели до погіршення
фінансового-господарського стану санаторію та до його банкрутства.
Розгляд касаційної скарги і позиція
Верховного Суду
Ø
Частиною
1 ст.619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути
передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна)
відповідальність іншої особи.
Ø
За
змістом ч.1 ст.215 ГК України у випадках, передбачених законом, за порушення вимог
законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування
банкрутства або умисне доведення до банкрутства передбачена юридична
відповідальність, яка покладається на суб`єкта підприємництва-боржника, його
засновників (учасників), власника майна, а також інших осіб.
Ø
Частиною
3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка
неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями
власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало
істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам
кредиторів, що охороняються законом.
Ø
Субсидіарна
відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником
відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.
Ø
Відповідно
до ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити
вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну
відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до
банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог
кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його
засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини
керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи
мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників,
акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності
майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його
зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть
бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості,
встановленому цим Законом.
Ø
Визначене
нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид
цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із
наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є
підставою для застосування цього виду відповідальності.
Ø
Об`єктом вказаного правопорушення та
захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на
задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про
банкрутство.
Ø
Суб`єктами
правопорушення
(субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про
банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші
особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для
боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови
існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом
(суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до
банкрутства боржника.
Ø
Дослідження
обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в
причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч.2 ст.61 КУзПБ, а також
встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про
банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну
відповідальність у справі про банкрутство.
Ø
Водночас
при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної
відповідальності, необхідно виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів
відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом,
враховуючи при цьому положення ч.1 і 3 ст.4
КУзПБ.
Ø
Щодо об`єктивної
сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної
відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч.2
ст.61 КУзПБ і
містять диспозицію (зміст) правопорушення- "доведення до
банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді
субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність
суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.
Ø
При
цьому, виходячи з положень ст.73 та ч.1 ст.74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про
банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або
відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони
цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії,
бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо),
мають бути доведені у встановленому законом порядку.
Ø
Відсутність
(ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної
сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта)
відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства,
спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства
(банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів
відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти
субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.
Ø
Зазначена
правова позиція викладена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 16.06.2020
у справі № 910/21232/16 та від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, врахованих
судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Ø
У цій
справі судами попередніх інстанцій встановлено, що обґрунтовуючи свої доводи
про наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності у зв`язку з
доведенням до банкрутства Підприємства на його єдиного засновника та власника
(Товариство), ліквідатор зазначав про наполягання та сприяння Товариством на
укладення Боржником завідомо невигідних для нього договорів оренди земельних
ділянок, а також про бездіяльність в частині вжиття передбачених законом
заходів щодо запобігання банкрутству.
Ø
Такі
ж висновки покладені в основу ухвали суду першої інстанції, якою зазначена
заява ліквідатора Боржника була задоволена та покладено субсидіарну
відповідальність за зобов`язаннями Підприємства на його власника та засновника
- Товариство шляхом стягнення з останнього коштів у розмірі різниці між сумою
вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Ø
Скасовуючи
вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції на підставі встановлених обставин
керувався відсутністю вини Товариства, як засновника Підприємства, у
банкрутстві останнього.
Ø
Так, досліджуючи
питання причинно-наслідкового зв`язку між укладенням відповідних договорів та
банкрутством Підприємства, апеляційним господарським судом встановлено, що: (1)
земельні ділянки по вул. Маяковського, 243, що були предметом договорів
оренди земельної ділянки від 10.06.2022, використовувалась боржником задовго до
укладення цих договорів (рішення Виконкому від 26.03.1998 № 367 та від
28.01.2001 №2467); (2) укладення зазначених договорів оренди відбулось
внаслідок приведення у відповідність до чинного законодавства України
правовідносин, які регулюють використання землі, адже Підприємство
використовувало відповідні земельні ділянки, надані для обслуговування будівель
і функціонування підприємства, в своїй господарській діяльності; (3)
Товариство та Підприємство є окремими юридичними особами, які мають самостійні
баланси та самостійно здійснюють господарську діяльність; (4) основними
причинами збитковості Підприємства послугувала відсутність державних закупівель
на путівки, застаріла матеріальна база, що в умовах високої конкуренції зробило
санаторій не привабливим для комерційного продажу путівок; наявність боргів,
судовий процес з ФДМУ робили неможливим його участі
у державних закупівлях.
Ø
На
підставі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
оформлення Підприємством земельних відносин щодо земельних ділянок, які
перебували в його фактичному користуванні, у відповідності до чинного
законодавства та спонукання Товариством до укладання дочірнім підприємством
(Боржником) відповідних угод оренди цих земельних ділянок не можуть бути
підставами, які призвели до погіршення фінансового-господарського стану
санаторію та до його банкрутства.
Ø
З
урахуванням зазначених мотивів та з огляду на недоведеність вчинення
Товариством дій/бездіяльності, що вказують на доведення до банкрутства
Підприємства, колегія суддів вважає правомірною відмову апеляційним судом у
задоволенні заяви ліквідатора Підприємства про покладення на Товариство
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника у зв`язку з доведенням
його до банкрутства.
Немає коментарів:
Дописати коментар