ПОСТАНОВА 10 серпня 2023 року, Справа № 911/2581/14 (911/1311/22), Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. -
головуючого, Білоуса В. В., Пєскова В. Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/113357340
08.08.2022 в межах справи про банкрутство ЗАТ "Макарово" ліквідатор звернувся до суду із заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника його акціонерів (ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) шляхом стягнення з них грошових коштів у розмірі 178,6 млн грн. Заява мотивована відсутністю у Боржника будь-якого майна для задоволення вимог кредиторів та доведенням Боржника до банкрутства внаслідок дій акціонерів, а саме укладення за межами трирічного строку до порушення справи про банкрутство (у 2008 та 2009 р.р.), двох угод, що не мали економічної мети, за участю осіб, заінтересованих стосовно боржника. До заяви ліквідатор долучив звіт за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, в якому зазначено про наявність ознак доведення до банкрутства та наявність дій з приховування банкрутства (аналізувався період 2011-1016 р.р.). Місцевий г/с ухвалою від 30.01.2023, з яким погодився апеляційний г/с (постанова від 31.05.2023) у задоволенні заяви відмовив. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши, що погоджується з висновками нижчих судів про відсутність у цій справі підстав покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів боржника, так як: 1)для ініціювання застосування інституту субсидіарної відповідальності ліквідатору перед зверненням до суду , необхідно провести детальний аналіз фінансового стану та господарської діяльності банкрута за три роки до дати відкриття справи про банкрутство та з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки між діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута) і настанням негативних наслідків щодо незадоволення їх кредиторських вимог; 2)ліквідатор не встановив факт наявності (відсутності) майна у Боржника у спірному періоді, яке б підлягало включенню до ліквідаційної маси, відповідно відсутні підстави вважати, що ним вжиті дії на формування відповідної маси, у т. ч. шляхом подання до суду заяв про повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб); 3) за відсутності докладного аналізу і доказів на підтвердження того, що у Боржника не було майна протягом зазначеного періоду, недостатньо підстав стверджувати, що ліквідатором вжиті усі належні дії, спрямовані на виявлення і повернення активів боржника; 4) без належного аналізу ліквідатора залишилося те, що договори, на які він посилався були укладені більше ніж за шість років до відкриття 30.03.2016 справи про банкрутство.
Висновки щодо застосування норм права
127. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення
відповідно до ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), ч.2 ст.61
КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень ст.74, 76, 77 ГПК України
причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта
відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків
(неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення
вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок
чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового
зв`язку належить до об`єктивної сторони цього правопорушення за відсутності
якого покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб унеможливлюється.
128. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі звернення
до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності - створення
легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення дій "про
людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність підстав для
притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної відповідальності, адже
ініціювання притягнення осіб до субсидіарної відповідальності насамперед
передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку між їх діями чи
бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника, доведенням його до
банкрутства.
129. Формально подана ліквідатором заява не може слугувати
підставою для її задоволення та/або для скасування судових рішень про відмову в
покладенні субсидіарної відповідальності, однак, вочевидь, що такі дії
ліквідатора мають підлягати критичній оцінці щодо дотримання ним принципу
безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного
балансу боржника.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо підстав покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями
боржника у зв`язку з доведенням його банкрутства
49. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок
відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його
банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення
платоспроможності фізичної особи.
50. Отже одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство
є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
51. Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових
гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення
використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий
рахунок.
52. Одним із юридичних механізмів досягнення таких гарантій
захисту прав кредиторів та унеможливлення застосовування процедури банкрутства
як інструменту виключно списання боргів є, зокрема, застосування доктрини
"пронизування корпоративної вуалі" (piercing the veil of
incorporation), згідно якої суд може покласти відповідальність за
зобов`язаннями юридичної особи на її органи управління, засновників (учасників,
акціонерів) товариства-боржника.
53. У чинному КУзПБ доктрина "пронизування корпоративної вуалі"
знайшла своє втілення в інститутах солідарної відповідальності керівника
боржника (частина шоста статті 34 КУзПБ) та субсидіарної
відповідальності керівників, засновників (учасників, акціонерів)
боржника, інших осіб відповідно до ч.2 ст.61 КУзПБ від 21.10.2019, ч.5 ст.41
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) до 21.10.2019, які можливо
реалізувати в межах справ про банкрутство юридичних осіб.
54. Відповідно до абзацу 1 ч.2 ст.61 КУзПБ під час здійснення своїх
повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно
до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника
у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
55. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників,
акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають
право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином
визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної
особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена
субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються
до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення
вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци
другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).
56. Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є
самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою
ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб,
у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб
у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану
неплатоспроможності.
57. Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення
для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх
прав і законних інтересів та недопущення використання юридичної особи
як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак
забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.
58. Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання
юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є
притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які
використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення
своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через
зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і
стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі
кредиторських вимог.
59. Визначене ч.2 ст.61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого
засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають
право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином
визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності
поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника,
має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта,
об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).
60. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у
певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх)
вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не
можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну
сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних
фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до
відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення
є особи визначені ч.2 ст.61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення
для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних
нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта
правопорушення).
61.Тлумачення положень ч.2 ст.61 КУзПБ із застосуванням філологічного,
системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що
у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності
за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники,
акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші
особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають
змогу іншим чином визначати його дії.
62. До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за
зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства ч.2 ст.61
КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких
стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові
ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
63. Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають
об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола
обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та,
відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної
відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті
215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на
які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на
набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи
збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення при виведення активів
боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших
зобов`язаннях;
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення
майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів
юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком
настання неплатоспроможності боржника тощо.
64. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік
яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання
застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано
у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16,
від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та
від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15,
від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 у справі 922/1067/17.
65. Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути
особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у
вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності
дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які
отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо
прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та
його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності
та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на
завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої
зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не
відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена
на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його
кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських
операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації
підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за
допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від
здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад,
єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням
на стороні боржника основного боргового навантаження; - використанні і
розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами
кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності
в комерційній (діловій) практиці тощо, адже наведений перелік прикладів
не є вичерпним.
66. Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній
відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має
проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до
субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на
цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність
правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх
бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу
в стадію банкрутства боржника.
67. Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є
доведення відповідно до ч.5 ст.41 Закону про банкрутство (до
21.10.2019), ч.2 ст.61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень ст.74,
76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними
діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для
боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника
активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог
кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора.
Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної
сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах ВС
від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16,
від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).
68. Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної
відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є
недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та
наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
69. Отже, навіть за наявності цієї презумпції, саме на
ліквідатора покладено обов`язок довести обставини за яких вона застосовна у
конкретній справі, в першу чергу недостатність ліквідаційної маси для
задоволення вимог кредиторів і вже за встановлення таких обставин - наявність
ознак доведення до банкрутства боржника, склад такого правопорушення.
70. До того ж слід враховувати, що презумпція субсидіарної
відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною,
оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у
банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу
презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право
довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання
активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються
аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції
приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом,
а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
71. Отже, лише якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази
належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до
субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог
кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар
спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має
довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути
прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо
того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги
77. Як неодноразово зазначав Верховний Суд системний аналіз приписів ч.2 ст.61
КУзПБ свідчить про те, що визначенню розміру субсидіарної відповідальності для
звернення із відповідною заявою передує формування ліквідаційної маси, адже
законодавець передбачив, що розмір таких вимог визначається з різниці між сумою
вимог кредиторів і ліквідаційною масою, а суми, стягнені в порядку субсидіарної
відповідальності за доведення до банкрутства, включаються саме до складу
ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог
кредиторів боржника.
78. Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних
осіб субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства є
частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі (див. постанови
ВС постанови від 04.03.2021 у справі 911/1814/17, 20.04.2021 у справі №
920/799/17, 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від 22.03.2023 у справі №
5/58 ).
79. Тому, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища
банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості
боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору
виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або
інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства
юридичної особи (див. постанови ВС від 07.10.2021 у справі №
914/3812/15; від 20.04.2021 у справі № 920/799/17; від 29.09.2021 у справі №
904/7679/15; від 01.06.2021 у справі № 911/2243/18; від 25.11.2021 у справі №
33/30; від 17.11.2021 у справі № 911/1810/18 (911/3398/20); 17.01.2023 у
справі № 910/1864/18).
80. Суди попередніх інстанцій правильно визначили, що періодом за який
передусім має здійснюватися аналіз фінансового становища ЗАТ
"Макарово" є 2013-2015 роки, тобто три роки до дати порушення справи
про банкрутство 30.03.2016, як це передбачено у п.3.2 Методичних рекомендацій
щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з
приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства,
затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у
редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361; надалі -
Методичні рекомендації).
81. Ліквідатор з дня свого призначення зобов`язаний здійснити аналіз
фінансовий стан банкрута - комплекс дій щодо вивчення й аналізу результатів
фінансово-господарської діяльності боржника з метою визначення ступеня
ефективності використання основних фондів і оборотних коштів для реалізації
програм (статутних завдань) організацій, установ, виявлення можливих недоліків,
порушень, невикористаних резервів підвищення результативності діяльності тощо
(ч.1 ст.61 КУзПБ). Обов`язок здійснення такого аналізу був передбачений і
Законом про банкрутство, що діяв на час визнання банкрутом ЗАТ
"Макарово" постановою суду від 29.11.2017.
82. Для з`ясування ознак доведення до банкрутства ліквідатор має
проаналізувати сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під
впливом (вказівкою) керівника, засновників (учасників) боржника, інших осіб, а
також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і
переходу в стадію банкрутства боржника (див. постанови ВС від
02.09.2021 у справі № 910/3438/13, від 07.10.2021 у справі № 914/3812/15, від
14.12.2021 у справі № 914/71/19, від 08.02.2022 у cправі № 916/100/20).
83. Отже, для ініціювання застосування інституту субсидіарної
відповідальності ліквідатору, перед зверненням до суду, необхідно
провести детальний аналіз фінансового стану та господарської
діяльності банкрута за три роки до дати відкриття провадження у справи про
банкрутство та з`ясувати причинно-наслідкові зв`язки між
діями засновника (учасника, акціонера, директора, іншого учасника) банкрута і
настанням негативних для кредиторів наслідків щодо незадоволення їх
кредиторських вимог.
84. Під час здійснення такого аналізу ліквідатор повинен дослідити: відповідні
правочини; дії заявників та керівників боржника, які призвели до негативних для
кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських вимог; фінансову
документацію боржника; заходи, які вжиті ліквідатором з метою пошуку майна
боржника (направлення запитів до державних органів/установ/організацій,
проведення інвентаризації майна боржника тощо). Ураховуючи, що боржник до
відкриття провадження у справі про банкрутство перебував у ліквідації (в
процедурі передбаченої ст.110-112 ЦК України), дослідженню також підлягають дії
посадових осіб під час проведення такої ліквідації, зокрема але не виключно на
підставі джерел, перелік яких наведений у пункті 1 розділу ІІ Методичних
рекомендацій.
85. Разом з тим, обставини відсутності у ліквідатора через неотримання,
ненадання керівником (іншими уповноваженими суб`єктами) необхідної для
відповідного аналізу первинної документації мають бути перевірені судом на
предмет ознак ухилення цих осіб від відповідальності, проте самі по собі без
надання оцінки усієї сукупності обставин справи і причин відсутності первинних
документів, не може виправдовувати посилання ліквідатора лише на відомості у
фінансових звітах, адже зазначене може призвести до порушення приписів щодо
допустимості доказів та їх безпосередньої оцінки судом у господарському
процесі.
86. За таких обставин для отримання необхідних документів ліквідатор
наділений правом звертатися із запитами до податкових чи інших державних
органів, органів місцевого самоврядування, банків, контрагентів і кредиторів
боржника, фізичних осіб та просити господарський суд сприяти у
отриманні/витребуванні необхідних відомостей.
87. У цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що ліквідатор
склав звіт про аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ
"Макарово", де зазначив висновок, що в діях керівництва (посадових
осіб) ЗАТ "Макарово" вбачаються ознаки нераціонального ведення
господарської діяльності, які призвели до збитковості підприємства та наявні
ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану підприємства,
тобто, доведення до банкрутства; наявні дії з приховування банкрутства, а саме
встановлено, що боржником подані недостовірні відомості про його фінансовий та
майновий стан у фінансовій звітності.
89. Так, зокрема без належного аналізу в аспекті притягнення до субсидіарної
відповідальності акціонерів боржника залишено те, що договір
комісії № 07\2008-1 між ОСОБА_1 (комітент) та ЗАТ
"Макарово" укладено 08.07.2008, а договір підряду № 31/03
між ТОВ "Міленум-телеком" в особі ОСОБА_2 (замовник) та ЗАТ
"Макарово" (виконавець) укладено 31.03.2009, тобто більше
ніж за шість років до відкриття 30.03.2016 провадження
у справі про банкрутство боржника.
90. При цьому, існуючі на той час зобов`язання ЗАТ "Макарово"
перед ПАТ КБ "Надра" за кредитними договорами №
51/КЛ/2007-978/980, № 52/КЛ/2007-978 та № 53/КЛ/2007-978 були
забезпечені іпотекою за договором від 17.09.2007 та заставою за
договором від 23.11.2007 майна боржника.
91. З урахуванням наведеного колегія суддів касаційного суду погоджується
з висновком судів попередніх інстанцій про те, що цей звіт складено без
детального дослідження фінансового становища ЗАТ "Макарово" у період,
що підлягає оцінці, дій/бездіяльності відповідальних осіб, які за твердженням
ліквідатора сприяли виникненню кризової ситуації на підприємстві, та
причинно-наслідкового зв`язку між діями засновників ЗАТ "Макарово" і
настанням негативних для кредиторів наслідків щодо непогашення їх кредиторських
вимог.
92. До того ж, ліквідатор боржника у поданому ним до суду звіті не
відобразив на підтвердження повноти вчинених дій у ліквідаційній процедурі всіх
заходів, які він здійснив для пошуку майна банкрута.
93. Як визначено у ч.2 ст.61 КУзПБ розмір субсидіарної відповідальності
за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства
визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
94. Отже, спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за
наведені дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності окрім вини є наслідки у
вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що
підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів,
різниця між вартісними показниками яких визначає обсяг субсидіарної
відповідальності винних у доведені до банкрутства осіб.
95. Неповнота з`ясування ліквідатором обставин з якими пов`язана
можливість покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника
на третіх осіб свідчить про нездійснення ліквідатором всієї повноти заходів
спрямованих на виявлення активів для задоволення вимог кредиторів (див.
постанови ВС від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20, від 08.12.2022 у
справі № 904/4387/19, від 07.03.2023 у справі № 911/101/21 (911/3174/21)).
96. Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників
(учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для
забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у
ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної
відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації
об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення
такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності
повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція
викладена у постановах ВС від 12.02.2020 у справі № 922/2391/16,
від 02.09.2020 у справі № 923/1494/15, від 24.02.2021 у справі №
902/1129/15 (902/579/20), від 23.06.2022 у справі № 904/3551/20).
97. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання приписів ч.1
ст.61, ст. 62 КУзПБ ліквідатором здійснено ряд запитів та отримано на них
відповіді відповідних державних органів щодо майнового стану боржника, проте з
їх аналізу вбачається, що інформація запитувалася станом на певну дату, отже
свідчить про відсутність у боржника майна саме у певний момент, відтак сама по
собі не дає уявлення про динаміку змін у майновому стані боржника, що не було
належним чином з`ясовано і проаналізовано ліквідатором.
99. Оскільки ліквідатор не встановив факт
наявності (відсутності) майна у ЗАТ "Макарово" у спірний період,
яке б підлягало включенню до ліквідаційної маси, то підстави вважати, що ним
вжиті дії на формування відповідної маси (у тому числі шляхом подання до суду
заяв про повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб)
відсутні.
100. До того ж, суди встановили, що матеріали справи
не містять доказів виконання арбітражним керуючим вимог ч.1 ст.61 КУзПБ щодо
проведення інвентаризації майна боржника.
101. Тому суди попередніх інстанцій дійшли
правильного висновку про те, що на час розгляду заяви про покладення
субсидіарної відповідальності у ліквідаційній процедурі ЗАТ
"Макарово" ліквідатором не вжито всіх заходів спрямованих на
виявлення активів боржника для задоволення вимог кредиторів, що є обов`язковою
передумовою для звернення із такою заявою.
102. Звернення ліквідатора із відповідною заявою до моменту здійснення
всіх дій щодо розшуку майна банкрута, реалізації майна банкрута та проведення
розрахунків із кредиторами не відповідає вимогам законодавства, адже
унеможливлює визначення розміру субсидіарної відповідальності (див. постанови
ВС від 13.04.2021 у справі № 4/44-Б (906/811/20), від 22.03.2023 у
справі № 5/58).
103. Як правильно зауважили суди попередніх інстанцій за недоведення
ліквідатором розміру вимог, заявлених в порядку субсидіарної відповідальності
акціонерів ЗАТ "Макарово", інші зазначені ним у заяві обставини не
можуть вважатися такими, що повною мірою підтверджують наявність підстав для
притягнення відповідачів до субсидіарної відповідальності у заявленому до
стягнення розмірі.
105. Тому касаційна скарга ліквідатора ЗАТ
"Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д. М. не підлягає
задоволенню і правові підстави для скасування оскаржуваних судових рішень
відсутні.
106. Водночас суд звертає увагу, що положення ч.2 ст.61 КУзПБ закріплюють та
гарантують ліквідатору боржника, щодо якого здійснюється провадження у справі
про банкрутство, право на звернення до господарського суду із заявою про
покладення на винних осіб за доведення боржника до банкрутства субсидіарної відповідальності,
що є реалізацією принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі.
107. Однак таке звернення ліквідатора боржника має бути
аргументованим, містити виклад обставин з наданням підтверджуючих доказів,
які свідчать про наявність стверджуваного правопорушення зі сторони особи
(осіб) винних за твердженням ліквідатора у доведенні боржника до банкрутства.
Доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має
відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах
банкрутства.
108. Саме на ліквідатора як заявника відповідно до
приписів частини другої статті 61 КУзПБ, статей 74, 76, 77 ГПК України
покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між винними
діями чи бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних
наслідків для боржника у вигляді неплатоспроможності, відсутності у нього
активів для задоволення вимог визнаних судом кредиторів.
109. Формальне виконання ліквідатором визначеного КУзПБ обов`язку зі
звернення до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності
- створення легітимного вигляду дотримання/виконання вимог закону (вчинення
дій "про людське око") за своєю суттю не свідчить про наявність
підстав для притягнення визначених ним в заяві осіб до субсидіарної
відповідальності, адже ініціювання притягнення осіб до субсидіарної
відповідальності насамперед передбачає доведення причинно-наслідкового зв`язку
між їх діями чи бездіяльністю таких осіб та неплатоспроможністю боржника,
доведенням його до банкрутства.
110. Вочевидь, такі дії ліквідатора мають підлягати
критичній оцінці як під час розгляду заяви ліквідатора про притягнення
до субсидіарної відповідальності в порядку частини другої статті 61 КУзПБ, так
і щодо дотримання ним принципу безсумнівної повноти дій при затвердженні звіту
ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника.
111. Як свідчать установлені судами попередніх інстанцій обставини справи,
ліквідатором ЗАТ "Макарово" Цвітненком Д. М. не доведено належними та
допустимими доказами стверджуваного ним розміру вимог, заявлених до акціонерів
боржника в порядку притягнення їх до субсидіарної відповідальності, а заява
ліквідатора не містить змістовного аналізу дій/бездіяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
, які є одночасно акціонерами та іншими особами стосовно ЗАТ
"Макарово" у правовідносинах, якими ліквідатор обґрунтував покладення
субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.
112. За наведеного вище сам по собі опис складного фінансово-господарського
становища ЗАТ "Макарово" та окремих правочинів товариства, вчинених
поза межами періоду, що підлягає обов`язковому аналізу у зв`язку з банкрутством
боржника, не може бути достатнім обґрунтуванням підстав для застосування
інституту субсидіарної відповідальності акціонерів у цій справі.
113. Відсутність (ненадання) належного обґрунтування (у т.ч. доказів) на
підтвердження хоча б одного з елементів/складових порушення, що вказують на
доведення до банкрутства або банкрутства позбавляє суд підстав для визначення
суб`єктів відповідальності, встановлення вини у діях/бездіяльності цих осіб та
покладення субсидіарної відповідальності на цих суб`єктів (близькі за змістом
висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020у справі
№ 910/21323/16, від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 15.02.2023 №
902/1078/16, від 07.03.2023 № 911/101/21 (911/3174/21)).
114. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій
не спростовують, оскільки в цілому зводяться до суб`єктивного тлумачення
визначених КУзПБ умов для покладення субсидіарної відповідальності у справі про
банкрутство без урахування умов та підстав за яких саме такий вид
відповідальності може бути застосований до осіб винних у доведенні боржника до
банкрутства та обставин наведених ліквідатором боржника в обґрунтування вимог
поданої ним до суду заяви про покладення субсидіарної відповідальності.
115. Крім того неаргументованими є доводи скаржника про неврахування судом
апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у
подібних правовідносинах, оскільки у справах наведених скаржником у касаційній
скарзі та справі, яка переглядається, є різними встановлені фактичні
обставини, що формують зміст правовідносин; у кожній із зазначених справ суди
виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази,
з урахуванням наданих сторонами доказів.
116. Решта аргументів скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами
обставин справи, що знаходиться поза межею повноважень суду касаційної
інстанції.
117. Разом з тим суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку
обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду
касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм
матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних
обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний
висновок викладено у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі №
925/698/16).
118. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є
прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку
надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не
встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної
інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в
оцінку доказів (див. висновок ВП ВС у постанові від 16.01.2019 у справі
№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом
у складі об`єднаної палати КГС у постанові від 17.09.2020 у справі №
908/1795/19).
119. За наведеного, суд не надає юридичний аналіз доводам скаржника щодо наданої судами попередніх інстанцій оцінки доказів у справі.
Немає коментарів:
Дописати коментар