Банкрутство (юрособи): ПИТАННЯ АУКЦІОНУ З РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА БАНКРУТА: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПРАВО ОСКАРЖЕННЯ, ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ, НАСЛІДКИ

ПИТАННЯ АУКЦІОНУ З РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА БАНКРУТА: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПРАВО ОСКАРЖЕННЯ, ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ, НАСЛІДКИ

ПОСТАНОВА 13 лютого 2024 року, Справа № 910/2592/19, Провадження № 12-41гс23, ВП ВС у складі: головуючого судді-доповідача Уркевича В. Ю., суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Усенко Є. А., Шевцової Н. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/118520069

У справі про банкрутство ПрАТ "Бліц-інформ" (Боржник), провадження у якій було відкрито 13.03.2019, а 19.06.2019 боржника було визнано банкрутом, ліквідатор 18.11.2019 організував аукціон з продажу майна Боржника. Переможцем аукціону стало ТОВ "Палп Мілл Прінт". АТ "Асвіо банк" не було допущене до аукціону через недоплату гарантійного внеску в сумі 65 копійок (сплачено 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн). АТ "Асвіо банк", АТ "Укрексімбанк" та компанія "ЮПіЕм Сейлз Ої" не погодилися з результатами аукціону, стверджуючи, що він був проведений з порушеннями вимог Закону про банкрутство. Зокрема, вони вказували на недопуск потенційного учасника до аукціону, відчуження майна за найнижчою ціною, невиправдано короткий термін подання заявок та неефективний спосіб реалізації майна шляхом його продажу у складі єдиного лота. АТ "Асвіо банк" просило: визнати недійсним рішення Товарної Бірржі щодо недопуску його до участі в аукціоні та визнати недійсними результати аукціону. АТ "Укрексімбанк" просило: визнати недійсними результати аукціону; визнати недійсними договори купівлі-продажу майна банкрута; визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; визнати за ПрАТ "Бліц-інформ" право власності на об'єкти нерухомого майна; зобов'язати ТОВ "Палп Мілл Прінт" повернути майно. Компанія "ЮПіЕм Сейлз Ої" просила: визнати недійсними результати аукціону; визнати недійсними договори купівлі-продажу майна; визнати недійсними свідоцтва про придбання нерухомого майна; скасувати записи про право власності ТОВ "Палп Мілл Прінт"; зобов'язати ліквідатора відновити право власності ПрАТ "Бліц-інформ" на майно. Місцевий господарський суд рішенням від 31.08.2022 відмовив у задоволенні заяв АТ "Укрексімбанк", АТ "Асвіо банк" та компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої", зазначивши, що у потенційних учасників аукціону було достатньо часу для подання заявок, підтвердження сплати гарантійного внеску та ознайомлення з майном. Апеляційний господарський суд постановою від 04.04.2023 скасував рішення місцевого суду в частині позовних вимог АТ "Асвіо банк" та АТ "Укрексімбанк", задовольнивши заяву АТ "Асвіо банк" повністю, а заяву АТ "Укрексімбанк" частково, визнав недійсним рішення про недопуск АТ "Асвіо банк" до аукціону та результати аукціону від 18.11.2019, вказавши, що організатор аукціону, не допустивши до аукціону АТ "Асвіо банк" через недоплату гарантійного внеску у 65 копійок, діяв неправомірно. Недопуск суттєво вплинув на формування ціни продажу майна, яка склала лише 49 588 637,20 грн, що менше ніж 10% від початкової вартості, фактично дорівнюючи сумі гарантійного внеску, що свідчить про відсутність конкуренції. Апеляційний суд також послався на рішення ЄСПЛ у справах "Волчлі проти Франції" та "ТОВ "Фріда" проти України", зазначивши, що відмова допуску до аукціону через недоплату 65 копійок суперечить практиці ЄСПЛ щодо надмірного формалізму. Також апеляційний суд дійшов висновку, що задоволення позовних вимог у частині визнання недійсними результатів аукціону матиме правовий наслідок у вигляді визнання недійсними правочинів, укладених за результатами аукціону, а тому позовні вимоги про визнання недійсними правочинів та повернення майна залишено без задоволення. ВП ВС дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги АТ ″Укрексімбанк″, змінила мотивувальну частину постанови апеляційного суду шляхом її викладення в редакції своєї постанови, скасувала постанови апеляційного суду у частині відмови АТ "Укрексімбанк" у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна боржника, укладених за результатом оспорюваного аукціону та зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення позову. В решті постанову апеляційного суду ВП ВС залишила без змін.

Висновки щодо застосування норм матеріального права

Щодо правової природи торгів з продажу майна боржника, стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство (ст.49, 50 Закону про банкрутство, ст.650, 655, 656 ЦК України)

289. Правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невідємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону). Подібна природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства.

290. Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з:

1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону), 3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів. Тобто процедура проведення аукціону на практиці обєднує в собі, зокрема, етапи: 1) передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2) оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону). Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за ст.55 Закону про банкрутство,що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника (стаття 55 Закону про банкрутство)

291. До осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать, зокрема: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), 2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власником майна, що виставляється на аукціон, 5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, 6) особа, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами ст.61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні) у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні, 7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

Щодо ефективності способу захисту про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника у справі про банкрутство (ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.55 Закону про банкрутство, ст.387, 388 ЦК України)

292. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна боржника у зясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

293. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону;

- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);

− якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України.

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника недійсними (ст.216 ЦК України, ч.3 ст.55 Закону про банкрутство)

294.Тлумачення ст.216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо правової природи торгів з продажу майна боржника стосовно якого здійснюється провадження у справі про банкрутство

70. Згідно із ч.1, 3 ст.3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана ВРУ. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

71. За ч.6 ст.12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

72. Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, на час розгляду справи урегульовані КУзПБ, що набрав чинності 21.04.2019 та був введений у дію 21.10.2019.

73. Згідно з абзацом 1 п.4 розділу ″Прикінцеві та перехідні положення″ КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

74. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу (абзац 2 п.4 розділу ″Прикінцеві та перехідні положення″ КУзПБ).

75. Оспорюваний аукціон з продажу майна боржника, результати якого оскаржуються у цій справі, проведений 18.11.2019 в період дії КУзПБ, тоді як оголошення про проведення цього аукціону було опубліковане 17.10.2019, тобто у період здійснення регулювання умов та порядку провадження у справі про банкрутство боржника нормами Закону про банкрутство (в редакції від 19.01.2013).

76. Оскільки оголошення про проведення оспорюваного аукціону було опубліковано в період дії Закону про банкрутство, оцінка спірних правовідносин здійснюється із застосуванням положень цього Закону.

77. Згідно із ч.1, 5 ст.49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Замовником аукціону є ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом.

78. Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (ч.1 ст.50 Закону про банкрутство).

79. Згідно зі ст.650 ЦК України особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.

80. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

81. Відповідно до ч.4 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

82. Системний аналіз положень наведених норм свідчить, що правова природа реалізації у справі про банкрутство майна боржника на торгах у формі аукціону полягає у продажі цього майна, тобто у забезпеченні переходу прав власності на нього до покупця переможця торгів (аукціону), невідємною і завершальною стадією якого є оформлення результатів продажу (аукціону) договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів (аукціону).

83. Передбачені законодавством особливості процесу щодо проведення аукціону розкриваються у регламентованих Законом про банкрутство діях його учасників, спрямованих на досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон повязує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.

84. Подібна правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі й на підставі норм цивільного законодавства (див., зокрема, постанови ВСУ від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від 14.12.2016 у справі № 904/9284/14, постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012, від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14, від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19), постанови КГС ВС від 28.01.2021 у справі № 922/987/16, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, від 25.11.2021 у справі № 5023/5622/12, від 26.01.2022 у справі № 909/1060/16(909/386/20), від 14.06.2022 у справі № 15/68-10, від 26.07.2023 у справі № 926/767-б/15).

85.Такий висновок узгоджується з приписами ст.650, 655, ч.1 ст.656 ЦК України, які відносять купівлю-продаж на публічних торгах (аукціоні) до договору купівлі-продажу.

86.Отже, торги у формі аукціону у справі про банкрутство за своєю суттю є передбаченою законодавством послідовністю дій (процедур), вчинених учасниками аукціону з метою продажу майна боржника. Процедура проведення аукціону у справі про банкрутство складається з: 1) передпідготовки проведення аукціону (призначення ліквідатора, отримання згоди заставного кредитора на реалізацію заставного майна, вибір організатора аукціону, оформлення проєкту договору на проведення аукціону), 2) підготовки до проведення аукціону (укладення договору з організатором аукціону, публікація оголошення, прийняття заяв на участь в аукціоні, внесення гарантійних внесків учасників аукціону), 3) проведення аукціону, 4) оформлення його результатів.

87. Тобто процедура проведення аукціону на практиці обєднує в собі, зокрема, етапи:

1)передпідготовки, підготовки, організації та проведення аукціону з продажу майна боржника; 2)оформлення результатів аукціону, який з-поміж іншого передбачає складання протоколу за результатом проведеного аукціону та укладення договору купівлі-продажу майна боржника з подальшою передачею майна переможцю торгів (аукціону).

88.Порушення встановлених законодавством правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними за ст.55 Закону про банкрутство,що тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах КГС ВС від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16, від 29.06.2022 у справі № 23/334-б (910/3657/21), від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

Щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника

89. За ч.3 ст.55 Закону про банкрутство результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

90. Одним із питань, яке належить зясувати суду під час вирішення спору про визнання результатів аукціону недійсними, є питання наявності порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону.Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

91. Частиною 1 ст.2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

92. Закон про банкрутство не встановлює коло осіб, які вправі вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону.

93. Водночас ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 виснував, що вимагати визнання недійсними результатів аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть: 1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника), 2) кредитори, 3) зареєстровані учасники аукціону, 4) особи, які вважають себе власниками майна, що виставляється на аукціон. Інші особи, які бажали взяти участь в аукціоні, з такими вимогами звертатися не можуть.

94. Тобто Верховний Суд визначив коло субєктів, які мають право на оскарження аукціону, проведеного в межах справи про банкрутство та укладеного за його результатами договору із застосуванням поєднання двох критеріїв, які дозволяють зясувати наявність в особи такого права, а саме: 1) статусу особи, яка оскаржує аукціон; 2) зацікавленості цієї особи у продажі майна за найвищою ціною.

95. Згодом судова палата для розгляду справ про банкрутство КГС ВС в постанові від 20.05.2021 у справі № 910/24368/14 уточнила сформований нею у постанові від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012 правовий висновок щодо кола осіб, які можуть оспорювати результати аукціону з продажу майна банкрута, включивши до кола таких субєктів уповноважену особу засновників (учасників, акціонерів) боржника.

96. Окрім того, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у постанові від 30.11.2021 у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) дійшов висновку, що, окрім наведених вище осіб, правом оскаржувати результати проведеного аукціону з продажу майна банкрута наділено також особу, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами ст.61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні),

у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

97. Також судова палата для розгляду справ про банкрутство у пункті 59, підпунктах 59.1, 59.2 постанови від 30 листопада 2021 року у справі № 910/21182/15 (910/16832/19) врахувала сформований ВС у складі КГС правовий висновок у постанові від 17.06.2021 року у справі № 922/605/15 щодо можливості захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, під час розгляду спору про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника.

98. У зазначеній справі на підставі системного аналізу положень ч.8 ст.44, статей 60, 61 Закону про банкрутство зроблено висновок, що відмова у визнанні заявника учасником торгів може бути оскаржена саме в межах справи про банкрутство, охоплюється поняттям "спорів, які виникають при проведенні аукціонів", які мають розглядатися із застосуванням приписів ст.56 Закону про банкрутство у випадку встановлення порушень з боку організатора аукціону. Враховуючи, що законодавцем нормами Закону про банкрутство визначено спосіб захисту прав та інтересів осіб, які не були допущені до участі в аукціоні, та відповідальність організатора аукціону, питання порушення статті 61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні має встановлюватися саме в рамках розгляду такого спору в межах справи про банкрутство як ″спір, що виникає при проведенні аукціонів″.

99. Визнання недійсними результатів аукціону за наявності неоскарженого та нескасованого в установленому законом порядку рішення організатора аукціону щодо визначення учасників порушує встановлений законом порядок та рівність прав інших учасників, які подали в передбаченому порядку заяви на участь, визнані учасниками оспорюваного аукціону та взяли в ньому участь.

100. Отже, можливість оскарження особою результатів проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника перебуває в залежності від наявності порушеного права чи інтересу такої особи під час продажу майна боржника. До осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника в порядку, визначеному Законом про банкрутство, належать:

1) боржник (зокрема, арбітражний керуючий від імені боржника);

2) кредитори;

3) зареєстровані учасники аукціону;

4) особи, які вважають себе власниками майна, що виставляється на аукціон;

5) уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника;

6) особа, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону" і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами ст.61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні), у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених цим Законом дій щодо набуття статусу ″зареєстрованого учасника аукціону″ та вчинення перешкод з боку організатора аукціону для участі такої особи в аукціоні;

7) особи, які не були допущені до участі в аукціоні (за умови попереднього або одночасного оскарження ними рішення організатора аукціону про визначення учасників аукціону та встановлення судом за результатом оскарження порушення ст.61 Закону про банкрутство в частині допуску до участі в аукціоні).

101. ВП ВС вважає сформований судовою палатою для розгляду справ про банкрутство КГС підхід до визначення кола субєктів, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з реалізації майна боржника, обґрунтованим, таким, що враховує особливості провадження у справі про банкрутство та характер завдань, які переслідує застосована до боржника ліквідаційна процедура, в межах якої здійснюється реалізація майна боржника задля задоволення вимог кредиторів. Тому не вбачає підстав для уточнення чи відступу від наведених висновків Верховного Суду щодо кола осіб, які можуть оскаржити результати аукціону з реалізації майна боржника.

102.Також ВП ВС акцентує увагу, що висновки ВС у цій справі щодо кола осіб, які можуть звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору зроблені в контексті регулювання спірних правовідносин нормами Закону про банкрутство та не є автоматично застосовними до правовідносин, що регулюються КУзПБ, ст.73 якого визначено, що правочин щодо продажу майна, вчинений на аукціоні, проведеному з порушенням встановленого порядку його підготовки або проведення, що перешкодило або могло перешкодити продажу майна за найвищою ціною, може бути визнаний недійсним господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) за заявою: 1) боржника, 2) арбітражного керуючого, 3) кредитора або 4) особи, інтереси якої були при цьому порушені.

103. У справі, яка переглядається, АТ ″Укрексімбанк″ та компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ оспорили результати аукціону як кредитори ПрАТ ″Бліц-інформ″, тоді як АТ ″Асвіо банк″ оскаржило разом з вимогами про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, також рішення організатора аукціону щодо недопуску цього банку до аукціону.

104. З огляду на викладене, АТ ″Укрексімбанк″, компанія ″ЮПіЕм Сейлз Ої″ та АТ ″Асвіо банк″ вправі звернутися до суду з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника.

Щодо ефективності способів захисту прав та інтересів субєктивних цивільних прав (субєктів господарювання) і завдань суду під час розгляду справи

105. Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

106. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту субєктивних цивільних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

107. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ч.2 ст.16 ЦК України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів субєктів господарювання містить ч.2 ст.20 ГК України, положення якої кореспондуються із ч.2 ст.16 ЦК України.

108. Перелік способів захисту порушених прав та інтересів, закріплений у наведених нормах, не є вичерпним. Абзацом дванадцятим ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Подібне нормативне регулювання містить абзац 12 ч.2 ст.20 ГК України, відповідно до якого права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються також іншими способами, передбаченими законом.

109. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22.02.2022 у справах № 209/3085/20, у справі № 910/6939/20, у справі № 761/36873/18 та ін.)

110. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

111. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

112. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову обєднаної палати КГС ВС від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

113. Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

114. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

115. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

116. Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

117. Частиною 2 ст.2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

118. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у звязку із судовим рішенням тощо.

119. Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15, КГС ВС від 16.06.2022 у справі № 905/813/20, від 09.03.2023 у справі № 908/3077/21, від 04.05.2023 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21)).

120. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні.

121. Натомість суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, чи інтереси цієї особи, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (див. постанови ВП ВС від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

122. У цій справі ВП ВС належить вирішити питання щодо ефективності заявлених вимог позивачів про визнання недійсними результатів проведеного в межах справи про банкрутство аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника як способу захисту порушених прав.

123. Суд враховує, що провадження у справі про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження, який характеризується особливим порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань банкрутства, субєктного складу учасників, способів захисту учасників справи про банкрутство, тривалістю судового провадження тощо (див. постанову КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21)).

124. З моменту відкриття (порушення) стосовно боржника провадження у справі про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

125. Закон про банкрутство визначає особливі способи захисту інтересів учасників справи про банкрутство, які з урахуванням принципу щодо переваги застосування спеціальних норм права над загальними мають застосовуватися переважно щодо загальних цивільно-правових способів захисту у процедурах банкрутства.

126. Одним з таких способів захисту є визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу в порядку, визначеному частиною третьою статті 55 Закону про банкрутство.

127. Утім предявлення в межах справи про банкрутство позову з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника не завжди може забезпечувати ефективне поновлення порушених прав особи, яка звернулася з цими вимогами до суду на захист своїх порушених прав.

128. Так, аналіз судової практики щодо оспорення результатів проведеного у справі про банкрутство аукціону з продажу майна банкрута (з визначенням його переможця) та договорів купівлі-продажу майна боржника дозволяє виокремити такі можливі варіативні правові ситуації, за яких з-поміж іншого:

1) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону не укладався, а продавець в особі ліквідатора не передавав йому майно;

2) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, однак продавець в особі ліквідатора майно йому не передав;

3) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, продавець передав йому придбане на аукціоні майно, яке перебуває у власності переможця аукціону на момент виникнення спору;

4) договір купівлі-продажу майна з переможцем аукціону укладений, продавець передав йому придбане на аукціоні майно, яке переможець аукціону на момент виникнення спору відчужив іншій особі тощо.

129. Окрім того, на аукціоні з продажу майна боржника у справі про банкрутство може відбутися відчуження майна, яке належить іншій особі на праві власності.

130. Тож на практиці на момент оспорення результатів проведеного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника останнє може перебувати у власності: 1) боржника; 2) переможця аукціону;

3) іншої особи.

131. Тому важливим під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

132. ВП ВС вже зауважувала, що застосування способу захисту має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто повинне залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. mutatis mutandis постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

133. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

134. Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами спору.

135. У правовідносинах з повернення майна, відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство, для вирішення питання, кому належить право на предявлення позову і з якими саме вимогами (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу чи про витребування майна) необхідно зясовувати, у кого перебуває у власності майно на момент виникнення спору, чи був боржник власником відчуженого на аукціоні майна та відповідно у який спосіб позивач має захистити саме своє право у разі його порушення.

136. З огляду на викладене, з урахуванням субєктного складу учасників спору, змісту доводів та вимог касаційних скарг, підстав, за яких ухвалою від 13.07.2023 ВС у складі КГС передав справу на розгляд ВП ВС, під час перегляду в касаційному порядку ухвалених судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень ВП ВС вирішує питання щодо ефективності способу захисту порушеного права особи, яка не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного за результатами проведеного аукціону у справі про банкрутство, зокрема, кредитора або власника, майно якого відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника, тощо.

Щодо ефективності такого способу захисту прав як визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника із застосуванням наслідків недійсності правочину у випадку перебування майна боржника за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство у власності боржника чи переможця аукціону

137. Відповідно до цивільного законодавства особа, яка вважає, що її речові права порушено, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.215, 235 ЦК України) (зобовязально-правовий спосіб захисту), так і з позовом про витребування майна (ст.330, 387, 388 ЦК України) (речово-правовий спосіб захисту).

138. На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням його майна.

139. За загальним правилом, речово-правові способи захисту прав особи застосовуються, якщо сторони не повязані зобовязально-правовими відносинами або ж такі правовідносини між ними не стосуються вчиненого порушення права власності чи іншого речового права.

140. У разі конкуренції речово-правових (віндикаційного, негаторного) та зобовязально-правових (договірного) способів захисту перевагу має саме зобовязально-правовий.

141. Віндикаційний позов є позовом речовим і як такий належить до речових способів захисту права власності. Його зміст полягає у вимозі неволодіючого власника до володіючого невласника про повернення речі в натурі. При цьому відповідно до статті 396 ЦК України за допомогою віндикаційного позову може захищатися володіння також і носія іншого речового права (титульного володільця), а не тільки права власності. Безпосередня мета віндикації полягає у відновленні володіння власника (титульного володільця), що, у свою чергу, забезпечує можливість використання ним усього комплексу правомочностей, що складають належне йому речове право.

142. Натомість реституція це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною із сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного у разі неможливості його повернення в натурі.

143. Реституція як правовий наслідок недійсності правочину та спосіб захисту субєктивного цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

144. Положення ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення переданого на виконання недійсного правочину майна, яке було відчужене третій особі. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Тобто застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином за положеннями ст.216 ЦК України є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача) (див. постанову ВП ВС від 21.11.2018 у справі № 674/31/15-ц, від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц, постанови КГС ВС від 24.04.2018 у справі № 910/7606/17, від 11.07.2018 року у справі № 910/8955/16, від 06.08.2019 у справі № 910/1922/18, постанови КЦС ВС від 08.07.2020 у справі № 757/57019/17-ц, від 24.06.2021 у справі № 331/4782/18).

145. Отже, якщо власник передав майно за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину має предявлятися в разі, якщо майно залишається в набувача за таким правочином. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним чи застосування наслідків його недійсності, якщо він є нікчемним.

146. Тож якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту (див. постанову ВП ВС від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18(914/608/20).

147. З огляду на викладене у провадженні у справі про банкрутство не може застосовуватися речово-правовий спосіб захисту для повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні, яке перебуває за результатом проведеного аукціону у власності боржника чи переможця аукціону, а предметом спору є саме правочин за участю власника і першого покупця (набувача).

148. Якщо майно боржника за результатом проведеного аукціону у справі про банкрутство перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону. Якщо ж за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є предявлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону).

149. Предявлення вимог подібного змісту узгоджується з положеннями абзацу 2 ч.3 ст.55 Закону про банкрутство, де чітко визначено, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу майна боржника, та ст.216 ЦК України, яка передбачає правовим наслідком недійсності правочину застосування реституції.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права власника майна, яке відчужено на аукціоні у справі про банкрутство боржника

150. За змістом ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

151. Отже, якщо продавець продав товар, який належить іншій особі на праві власності, не маючи права його відчужувати, то покупець не набуває право власності на товар, крім випадків, коли власник не має права вимагати його повернення.

152. У такому разі визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідками договору купівлі-продажу майна не забезпечить відновлення майнових прав власника на це майно, адже застосування у цьому випадку двосторонньої реституції за наслідками визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна є неможливим з огляду на те, що власник майна не є стороною договору купівлі-продажу (ч.1 ст.658 ЦК України), оскільки сторонами спору в такому випадку є склад учасників за участю продавця, переможця аукціону та організатора цього аукціону (див. постанову КГС ВС від 05.03.2020 у справі № 14/325"б"). Зазначене виключає можливість застосування власником майна правових наслідків недійсності правочину, передбачених абзацом другим частини першої статті 216 ЦК України.

153. Натомість якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від такого набувача лише у випадках, встановлених ч.1 ст.388 ЦК України (з урахуванням винятків, визначених у частині другій цієї статті), тоді як у недобросовісного набувача чи у добросовісного, який набув майно безоплатно, власник має право його витребувати у всіх випадках (ст.387, ч.3 ст.388 ЦК України).

154. Тому, якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах (аукціоні), і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним та не набув право власності на придбане майно, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння не потребує оскарження результатів аукціону (торгів) чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу майна (див. близькі за змістом висновки у постановах ВП ВС від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 05.10.2021 у справі № 910/18647/19, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

155. Ураховуючи наведене, у разі відчуження на аукціоні у справі про банкрутство майна, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом предявлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.387, 388 ЦК України. Для витребування майна від набувача не потрібно визнавати недійсним аукціон з продажу майна боржника в процедурі банкрутства, у тому числі в разі якщо перший з договорів, предметом яких було відчуження спірного майна до набуття боржником відповідного права власності на нього, визнано недійсним (див. постанову ВП ВС від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

156. ВП ВС нагадує, що, вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування ст.388 ЦК України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови ВП ВС від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09. 2022 року у справі № 908/976/19).

157. Питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на аукціоні (торгах), слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо.

158. Окрім того, ВП ВС принагідно зауважує, що під час розгляду таких спорів (про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника) суд вправі за заявою сторони спору вжити заходи забезпечення позову в порядку, визначеному главою 10 ″Забезпечення позову″ розділу ІІ ГПК України.

Щодо кола осіб, які можуть заявляти вимогу про витребування майна у справі про банкрутство

159. ВП ВС раніше виснувала, що право на витребування майна з незаконного володіння може мати як власник, так і законний користувач майна (див. постанови ВП ВС від 14.12.2022 у справі № 461/12525/15-ц та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).

160. У справі про банкрутство право звернення в інтересах боржника з віндикаційним позовом до третіх осіб, у тому числі з підстав визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, належить виключно ліквідатору боржника (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-19).

161. Натомість учасники справи про банкрутство вправі оскаржити до суду дії (бездіяльність) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі з повернення майна у ліквідаційну масу боржника (ч.11 ст.41 Закону про банкрутство), а комітет кредиторів за поданим клопотанням − усунути ліквідатора від виконання ним своїх обовязків у разі їх невиконання або неналежного виконання (ч.3 ст.114 Закону про банкрутство).

Щодо правових наслідків визнання результатів аукціону з реалізації майна та договору купівлі продажу майна боржника недійсними

162. За ч.3 ст.55 Закону про банкрутство визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

163. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, − відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

164. Тлумачення змісту ч.1 ст.216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю.

165. Такими наслідками є відновлення становища сторін, яке існувало до порушення (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином та відшкодування збитків, якщо їх завдано.

166. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнання судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами.

167. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

168. Вимога про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності в порядку, передбаченому ст.216 ЦК України, не може розглядатися як санкція (покарання) лише для однієї з сторін правочину за допущене іншою стороною порушення (див. постанову КГС ВС від 26.01.2022 у справі № 924/637/20, від 12.04.2023 у справі № 16/89).

169. Реституція спрямована на відновлення status quo ante у фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобовязана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац 2 ч.1 ст. 216 ЦК України).

170. За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обовязком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається у його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію у натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобовязані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац 2 ч.1 ст.216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у звязку із вчиненням недійсного правочину (ч.2 ст.216 ЦК України).

171. Отже, ЦК України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1)основний двостороння реституція повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац 2 ч.1 ст.216 ЦК України);

2) додатковий відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у звязку із вчиненням такого правочину (ч.2 ст.216 цього Кодексу). Правові наслідки, передбачені ч.1та 2 ст.216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.3 ст.216 ЦК України) (див. П. 66-70 постанови ВП ВС від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

172. Закон про банкрутство не містить порядку повернення майна боржника до ліквідаційної маси боржника за результатом визнання судом недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

173. Так само в Законі про банкрутство відсутні положення, які визначали б особливості виконання сторонами договору купівлі-продажу обов'язку щодо повернення отриманого ними за недійсним правочином під час провадження у справі про банкрутство у співставленні із загальними нормами цивільного законодавства.

174. Водночас суд ураховує, що провадження у справі про банкрутство як самостійний вид судового провадження, що характеризується специфічністю цілей та завдань, які переслідує таке провадження, одним із своїх завдань визначає, зокрема, задоволення вимог не окремо визначеного кредитора, а сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. При цьому обов'язковим є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об'єктивно формується на засадах конкурсу.

175. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

176. Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (див. висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18, від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

177. Тобто головним завданням конкурсного процесу є забезпечення виключно колективної форми задоволення вимог усієї сукупності кредиторів за рахунок рівномірного розподілу поміж ними майна (конкурсної маси) боржника в порядку черговості та унеможливлення індивідуального задоволення вимог окремого визначеного кредитора поза межами конкурсної процедури. На виконання цього завдання направлені всі механізми процедури банкрутства.

178. Одним із проявів цих механізмів є звернення кредитора, який позбавлений можливості задовольнити наявні в нього грошові вимоги до боржника інакше, як в межах провадження у справі про банкрутство, до суду із позовом з вимогами про визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника.

179. Такий позов кредитора фактично направлений на наповнення ліквідаційної маси боржника, а інтерес кредитора як особи, яка оскаржує результати аукціону, полягає у відчуженні повернутого в ліквідаційну масу майна боржника за максимально високою ціною та задоволенні за рахунок цього майна наявних грошових вимог до боржника.

180. Тож хоча положення Закону про банкрутство не визначають правовим наслідком необхідність повернення відчуженого майна боржнику у разі визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника, однак з урахуванням цілей та завдань провадження у справі про банкрутство очевидним є те, що предявлення подібних вимог своєю метою має повернення майна боржника, відчуженого на аукціоні з порушенням вимог закону, до ліквідаційної маси для його подальшої справедливої реалізації на новому аукціоні за якомога найвищою ціною та задоволення за рахунок нього вимог кредиторів.

181. Схожі за своїм змістом правові наслідки закріплені законодавцем у ст.20 Закону про банкрутство, положення якої передбачають наслідком визнання недійсним правочину боржника повернення майна у ліквідаційну масу боржника. Подібна норма наразі закріплена у ст.42 КУзПБ.

182. Подібного характеру інтерес мають також зареєстровані учасники аукціону та особи, які не є "зареєстрованим учасником аукціону" (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), особи, які не були допущені до участі в аукціоні (при умові наявності права на оскарження результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника), які зацікавлені у поверненні в ліквідаційну масу боржника його майна відчуженого з порушенням закону задля можливості подальшого придбання такого майна при дотриманні прозорих і конкурентних процедур його продажу на аукціоні.

183. Так само наявний інтерес у поверненні майна боржника в ліквідаційну масу в уповноваженої особи засновників (учасників, акціонерів) боржника, яка зацікавлена у продажі майна боржника за найвищою ціною, оскільки порушення встановленого порядку підготовки чи проведення аукціону може перешкодити продажу майна банкрута за найвищою ціною, що матиме наслідком недостатність отриманих коштів для покриття всіх вимог кредиторів, а отже, унеможливить відновлення підприємницької діяльності боржника або отримання власниками корпоративних прав залишку активів після його ліквідації. До того ж, за частиною пятою ст.41 Закону про банкрутство на засновників (учасників, акціонерів) боржника у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобовязаннями, а розмір таких вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою абзац 1 ч.5 ст. 41 Закону про банкрутство.

184. Отже, у разі предявлення вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу майна боржника правовим наслідком їх задоволення судом є повернення відчуженого з порушенням вимог Закону про банкрутство майна до ліквідаційної маси боржника, навіть у випадку заявлення такої вимоги позивачем, який не є стороною договору.

185. Водночас ВП ВС зазначає, що задоволення судом вимоги про повернення відчуженого на аукціоні майна до ліквідаційної маси боржника передбачає також стягнення з боржника на користь переможця аукціону одержаних за правочином коштів. Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції, хоч і сформульованої позивачем в усіченому вигляді, який охоплює тільки ту частину, яка стосується повернення відчуженого боржником майна. Протилежне застосування ст.216 ЦК України порушуватиме засади пропорційності та покладатиме на відповідача (покупця, переможця аукціону) непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

186. До того ж інший підхід до застосування ст.216 ЦК України зумовлює необхідність звернення переможця аукціону до суду із зустрічним позовом або окремим позовом з вимогою про стягнення з боржника сплачених коштів за майно, придбане на аукціоні, який був визнаний недійсним.

187. Розгляд вимоги відповідача у наступному окремому позові також невиправдано поставить його у становище, коли він вже зобовязаний за судовим рішенням повернути майно, однак позивачем у первинній справі, який хоча і має в силу закону обовязок так само здійснити повернення одержаного ним за правочином, такий обовязок може бути не виконаний без окремого судового рішення через те, що він не забезпечений примусом держави.

188. Окрім того, цей підхід не враховує принципу процесуальної економії, оскільки орієнтує відповідачів у такій категорії справ на те, що їм належить ініціювати окреме провадження для розгляду їх вимоги, яка ґрунтуватиметься на обставинах, уже встановлених у розглянутій справі.

189. Ураховуючи наведене, тлумачення ст.216 ЦК України дозволяє стверджувати, що позивач особа, якій належить право на оскарження результатів аукціону у справі про банкрутство, заявляючи за наслідком визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договору купівлі-продажу вимогу про повернення боржнику переданого за недійсним правочином майна або відшкодування вартості майна, фактично заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію навіть у тому випадку, коли буквально позивач вимагає лише повернення йому майна, відчуженого за недійсним правочином, оминаючи мовчанням питання повернення відповідачу отриманого за таким правочином самим позивачем. У цьому випадку переможець аукціону є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування його вартості.

190. У цьому випадку на обовязок боржника щодо повернення отриманого за недійсним правочином не поширюються норми Закону про банкрутство, які регулюють черговість (порядок) задоволення вимог кредиторів, а його виконання має здійснюватися боржником у позачерговому порядку (див. mutatis mutandis постанову судової палати для розгляду справ по банкрутство КГС ВС від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, в якій хоча висновки сформульовані на підставі тлумачення норм КУзПБ, однак нормативне регулювання в цій частині є подібним із тим, яке містить Закон про банкрутство).

Щодо суті заявлених вимог та доводів касаційної скарги

193. ВП ВС погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно наявності підстав для визнання недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результатів оспорюваного аукціону з продажу майна боржника. Водночас суд вважає помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог позову АТ ″Укрексімбанк″ у частині визнання недійсними договорів

купівлі-продажу майна боржника на відкритих торгах (аукціоні) та зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні.

Щодо обраного способу захисту позивачами у цій справі

194. У справі, яка переглядається, на момент звернення позивачів із заявами про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та укладених за його наслідком договорів купівлі-продажу майна боржника спірне майно належить на праві власності ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ (переможець аукціону), з яким ПрАТ ″Бліц-інформ″ (боржник) укладено договори купівлі-продажу майна боржника.

195. З огляду на викладене обраний спосіб захисту у вигляді вимог про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону й договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права позивачів.

Щодо вимог про визнання недійсними результатів оспорюваного аукціону та договорів купівлі-продажу майна боржника

196. Розглядаючи заяву про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, суду належить перевірити обставини його організації та проведення відповідно до положень розділів III, IV Закону про банкрутство.

197. Підставами для визнання результатів аукціону недійсними є недодержання ліквідатором або організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема, порядку визначення початкової вартості майна, яке підлягає реалізації в ліквідаційній процедурі, проведення конкурсу та визначення організатора аукціону, оприлюднення оголошення про проведення аукціону та вимог до його змісту, порядку допуску до участі в аукціоні, дотримання строків та часу проведення аукціону, порядку проведення аукціону (повторного, другого повторного аукціону).

198. Отже, до предмета доказування у разі оскарження результатів аукціону входить з'ясування обставин дотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог Закону про банкрутство щодо його проведення, зокрема: порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (ст.42); особливостей укладення договору на аукціоні (ст.50); порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (ст.58, 59); допуску до участі в аукціоні (ст.61); допуску до місця проведення аукціону (стаття 63); порядку проведення аукціону, повторного, другого повторного аукціонів (ст.64 68).

199. Порушення порядку організації будь-якого з наведених елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (див. подібні за змістом висновки, викладені у постановах КГС ВС від 02.07.2020 у справі № 904/3388/15, від 11.08.2020 у справі № 924/1708/14, від 13.08.2020 у справі № 922/600/17, від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, від 07.10.2021 у справі № 922/3059/16).

200. Тому при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення: чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (див. висновки, викладені в постановах КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 5027/398-б/2012, від 27.04.2021 у справі № 5023/5836/12, від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).

201. 20.10.2021 КГС ВС прийняв постанову у справі № 910/2592/19, якою направив її на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних доказів у справі та не встановили обставин щодо:

1) наявності чи відсутності достатнього часу на подання заявок на участь в оскаржуваному аукціоні з урахуванням необхідності підтвердити надходження гарантійного внеску на рахунки, зазначені в повідомленні про проведення аукціону;

2) наявності чи відсутності інших підстав для недопуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в аукціоні, окрім посиланням на недоплату ним 65 копійок гарантійного внеску.

Щодо наданого часу на подання заявок на участь в оспорюваному аукціоні

202. Відповідно до ч.1 ст.49 Закону про банкрутство продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів.

203. Метою аукціону як способу реалізації майна боржника є передусім відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.

204. Така мета може бути досягнута у разі забезпечення участі в аукціоні з продажу майна боржника якомога широкого кола осіб (потенційних покупців майна).

205. Законодавством передбачено певні гарантії публічності проведення аукціонів з продажу майна боржника, зокрема, шляхом обов'язкової публікації оголошень про проведення аукціону на визначених Законом про банкрутство вебсайтах у мережі ″Інтернет″ та шляхом зазначення в імперативних приписах ст.59 цього Закону докладного змісту таких оголошень задля розширення кола потенційних покупців та сприяння більшій конкуренції під час проведення аукціону, що спрямовано на забезпечення задоволення вимог кредиторів банкрута в максимально можливому розмірі за наслідками реалізації майна банкрута за найвищою ціною.

206. Згідно із ч.1 ст.59 Закону про банкрутство оголошення про проведення аукціону на вебсайті повинно містити відомості, зокрема, про порядок, місце, строк і час представлення заявок на участь в торгах.

207. Положеннями ч.1 ст.58 Закону про банкрутство урегульовано порядок оголошення та повідомлення про проведення аукціону, зокрема, що організатор аукціону не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону оприлюднює на вебсайті державного органу з питань банкрутства та ВГСУ (при проведенні електронних торгів також на своєму вебсайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

208. Тлумачення ч.1 ст.58, ч.1 ст.59 Закону про банкрутство свідчить, що законодавцем не визначено строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, а в імперативному порядку визначено близький до цього строк 15 робочих днів з моменту публікації оголошення про проведення аукціону на вебсайті державного органу з питань банкрутства та ВГСУ до дня початку аукціону (див. постанову КГС ВС від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).

209. За ст.60, 61 Закону про банкрутство для набуття статусу учасника аукціону з продажу майна банкрута, особа (фізична чи юридична), яка виявила бажання взяти участь в аукціоні, повинна пройти процедуру реєстрації виконавцем аукціону (ліквідатором або залученим ним організатором аукціону) відповідно до вимог цього Закону та сплатити гарантійний внесок в розмірі десяти відсотків від початкової вартості майна, що є предметом продажу на аукціоні.

210. Тому строк на подання заявок на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заявок та сплати гарантійних внесків.

211. Тож навіть якщо законодавцем не визначено імперативно строк для подання заявок потенційними покупцями на участь в аукціоні, такий строк очевидно повинен бути розумним та достатньо тривалим для забезпечення можливості широкого кола учасників прийняти участь в аукціоні.

212. Тому при визначенні в оголошенні про проведення аукціону строку вчинення потенційними учасниками дій з подачі заявок на участь в аукціоні необхідно зважати на приписи частини першої статті 58 Закону про банкрутство та встановлювати строк, який гарантує можливість залучення до участі в аукціоні якомога більшого кола потенційних покупців і не викликає жодних розумних сумнівів у будь-кого у протилежному (див. постанову КГС ВС від 06.10.2022 у справі № 911/1902/17).

213. Частиною 8 ст.49 Закону про банкрутство передбачено заборону замовнику та організатору встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

214. Обмежені строки для подання заявок учасниками аукціону за наявності встановлення законодавцем обов'язкового 15-денного строку робочих днів для підготовки до проведення аукціону організатором торгів є дискримінаційною умовою, передбаченою організатором аукціону та ліквідатором з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону щодо їх волевиявлення на участь в аукціоні та надання переваг "заздалегідь повідомленим та підготовленим" учасникам аукціону, які пов'язані з особами, що організовують та проводять такий аукціон. Така умова організації аукціону підтверджує порушення організатором аукціону та ліквідатором вимог ч.8 ст.49 Закону про банкрутство (див. подібний висновок, викладений у постановах КГС ВС від 11.06.2019 у справі № 903/455/16, від 01.10.2020 у справі № 915/4/16).

215. У справі, яка переглядається, оголошення про проведення оспорюваного аукціону з продажу майна боржника, який призначено на 18.11.2019, було опубліковано на вебсайті ВГСУ 17.10.2019 о 14:45, а на вебсайті Мінюсту 17.10.2019 о 15:11. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано до 13:00 24 жовтня 2019 року.

216. Тобто на подачу заявки на участь в аукціоні та сплату гарантійного внеску було встановлено 5 робочих днів (час прийому заявок у робочі дні з 09:00 до 13:00).

217. Отже, у потенційних учасників аукціону було лише 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) на подачу до організатора аукціону заявок на участь в оспорюваному аукціоні.

218. Суд звертає увагу, що закріплена у частині першій статті 58 Закону про банкрутство вимога щодо строку (не пізніше як за 15 робочих днів до дня початку аукціону) оприлюднення оголошення про проведення аукціону насамперед має на меті надати потенційним учасникам аукціону достатньо часу для ознайомлення з об'єктом продажу, збору документів, необхідних для подання заявки на участь в аукціоні, сплати гарантійного внеску за участь в аукціоні. Іншими словами має за мету залучення до участі в майбутньому аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців.

219. Надмірно стислі (обмежені) строки подачі заявок на участь в аукціоні порівняно з тими, які закріплені у частині першій статті 58 Закону про банкрутство, дотриманню наведених гарантій не сприяють, адже не дозволяють стверджувати про можливість обізнаності у такий строк широкого кола осіб щодо наявної пропозиції з продажу майна боржника.

220. За цих умов встановлені організатором оспорюваного аукціону в цій справі строки для пред'явлення учасниками заявок 5 робочих днів на участь в аукціоні, за наявності встановлення законодавцем обов'язкового 15-денного строку, є такими, що об'єктивно не можуть бути розцінені як розумні

та спрямовані на досягнення основної мети проведення аукціону, а саме реалізації майна боржника за найвищою ціною (див. постанови КГС ВС від 04 жовтня 2018 року у справі № 910/3638/15-г, від 23 січня 2020 року у справі № 910/18250/16, від 06 жовтня 2022 року у справі № 911/1902/17).

221. Таке порушення не може залишатися поза увагою, адже в цілому має безпосередній вплив на реалізацію майна боржника за максимальною ціною, яка може бути отримана у разі участі в аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців та існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, чому обмежені строки подачі заявок на участь в аукціоні не сприяють.

222. Суд першої інстанції допущене організатором оспорюваного аукціону під час підготовки його проведення порушення щодо визначених ним строків для пред'явлення учасниками заявок на участь в аукціоні та його вплив на результати проведеного аукціону залишив поза належною увагою, зауваживши, що майно боржника виставлялося на аукціон не вперше, а оголошення про проведення аукціону, повторного аукціону та другого повторного аукціону (оспорюваний аукціон) були опубліковані не пізніше як за 15 робочих днів до початку аукціону.

223. Утім, зазначивши, що оголошення про проведення аукціонів, у тому числі другого повторного (оспорюваного), були опубліковані не пізніше як за 15 робочих днів до початку аукціону, місцевий господарський суд не звернув увагу на встановлений в оголошенні строк на подачу заявки на участь в аукціоні та сплату гарантійного внеску, який, зокрема, для оспорюваного аукціону було встановлено в 5 робочих днів із часом прийому заявок на протязі чотирьох годин протягом дня.

224. Водночас апеляційний господарський суд взагалі не надав оцінки доводам заяви в цій частині.

225. Слід звернути увагу на те, що встановлений організатором аукціону в оголошенні строк у 5 робочих днів (із часом прийому заявок з 09:00 до 13:00) не сприяє можливості залучення до участі в аукціоні якомога широкого кола потенційних покупців та забезпеченню гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону.

226. З урахуванням наведеного суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що у потенційних учасників було достатньо часу для подання заявок на участь в аукціоні, який зроблений, у тому числі, із посиланням на відсутність у справі відомостей щодо потенційних учасників, які не змогли взяти участь в оскарженому аукціоні, адже наведене жодним чином не спростовує факту обмеженості встановленого організатором аукціону строку на подання потенційними покупцями (учасниками) заявок на участь в аукціоні та можливості його впливу на: 1) обізнаність широкого кола осіб стосовно наявної пропозиції з продажу майна боржника, 2) їх участь в аукціоні, 3) реалізацію майна боржника за максимально високою ціною.

Щодо наявності / відсутності підстав для недопуску АТ ″Асвіо банк″ до участі в оспорюваному аукціоні з огляду на недоплату ним 65 коп. гарантійного внеску

227. За ч.3 ст.60, ч.2 ст.61 Закону про банкрутство до заяви на участь в аукціоні, зокрема, повинна додаватися копія документа про сплату гарантійного внеску. Розмір гарантійних внесків становить десять відсотків початкової вартості.

228. Замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію. Усім учасникам аукціону гарантується рівний доступ до будь-якої інформації про майно, виставлене для продажу, а також про хід підготовки та проведення аукціону (ч.8 ст.49 Закону про банкрутство).

229. Відповідно до ч.2 ст.98 Закону про банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.

230. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (ч.3 ст.98 Закону про банкрутство).

231. Тобто реалізація арбітражним керуючим своїх прав та вжиті ним заходи під час виконання повноважень у справі про банкрутство мають відповідати меті, з якою йому надаються відповідні права та обов'язки у справі про банкрутство.

232. Як зазначалося вище, 17.10.2019 організатор аукціону на вебсайтах ВГСУ (о 14:45) та Мінюсту (о 15:11) опублікував оголошення про проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного аукціону з продажу майна боржника основних засобів (нерухомості, незавершеного будівництва, транспортних засобів, будівельних матеріалів тощо), у якому визначена загальна вартість відчужуваного майна боржника в розмірі 495 886 376,50 грн. Термін прийому заявок на участь в аукціоні вказано до 13:00 24 жовтня 2019 року.

233. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до інформації, яка була викладена в оголошенні про проведення аукціону, розмір гарантійного внеску становив десять відсотків початкової вартості лоту і складав 49 588 637,65 грн.

234. Із установлених обставин справи вбачається, що АТ "Асвіо банк" як гарантійний внесок сплатило 49 588 637,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку, яка наявна в матеріалах справи.

235. 22 жовтня 2019 року АТ "Асвіо банк" подало заяву на участь в аукціоні, за наслідком розгляду якої 12 листопада 2019 року організатором аукціону було прийнято рішення про недопуск його до участі в оспорюваному аукціоні через недоплату ним гарантійного внеску в розмірі 65 коп.

236. 18 листопада 2019 року відбувся оспорюваний аукціон, за наслідком якого переможцем аукціону визнано ТОВ ″Палп Мілл Прінт″, якому відчужено майно боржника за ціною 49 588 637,20 грн.

237. Суд вчергове акцентує увагу, що відчуження майна банкрута за найвищою ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, можливе за умови залучення до участі в аукціоні якомога більшої кількості потенційних покупців.

238. Ліквідатор боржника з урахуванням положень статті 98 Закону про банкрутство зобов'язаний використати всі свої повноваження при реалізації майна боржника таким чином та у спосіб, який унеможливлює обмеження потенційної кількості учасників аукціону та забезпечує його відчуження за найвищою ціною (див. постанову КГС ВС від 22 грудня 2022 року у справі № Б8/078-12 (911/3091/21)).

239. Положення статті 49 Закону про банкрутство не встановлюють обовязку організатора аукціону чи замовника аукціону, яким є ліквідатор, повідомляти потенційних учасників про недоліки поданих заяв на участь в аукціоні, а за статтею 61 Закону про банкрутство до участі в аукціоні допускаються заявники, що подали заяви на участь в аукціоні і документи, що додавалися до них, які відповідають вимогам, встановленим цим Законом і вказаним у повідомленні про проведення торгів.

240. Утім, діючи добросовісно та розсудливо, ліквідатор задля відчуження майна боржника за найвищою ціною має сприяти можливості залучення до участі в аукціоні якомога ширшого кола потенційних покупців і, як наслідок, реалізувати майно боржника за максимальною ціною.

241. Проте, як свідчать установлені обставини справи, ліквідатор боржника Куліченко М. В. під час проведення оспорюваного аукціону наведене не врахував та, незважаючи на: 1) звернення АТ "Асвіо банк" із заявою про участь в аукціоні 22 жовтня 2019 року, тоді як в опублікованому 17 жовтня 2019 року на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту оголошенні граничний строк для подачі заявок був визначений до 13:00 24 жовтня 2019 року, 2) недоплату гарантійного внеску в сумі 65 коп. при сплачених 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн, 3) відсутність інших недоліків, окрім недоплати 65 коп. суми гарантійного внеску, які могли бути підставою для відмови в допуску до участі в аукціоні, 4) наявність у АТ "Асвіо банк", зважаючи на виконання ним всіх вимог Закону про банкрутство, за винятком недоплати 65 коп. гарантійного внеску, наміру взяти участь в аукціоні, 5) обовязок ліквідатора сприяти залученню максимальної кількості учасників аукціону, не створювати перешкод потенційним учасникам в участі аукціоні не повідомив АТ "Асвіо банк" (не вжив заходів щодо повідомлення), за наявності часу на усунення недоліків (заява подана за два дні до спливу граничного строку подачі), про наявні недоліки поданої ним заяви про участь в аукціоні з продажу майна боржника, внаслідок чого йому організатором аукціону відмовлено в допуску до участі в аукціоні.

242. За цих умов з урахуванням 1) встановлення організатором аукціону досить незначного строку для подачі потенційними учасниками заявок на участь в аукціоні пять робочих днів із часом прийому заявок протягом 4 год у день (з 09:00 до 13:00), 2) недобросовісності поведінки організатора аукціону та ліквідатора боржника, які попри відсутність встановленої Законом про банкрутство заборони на повідомлення потенційного учасника про недоліки поданої заяви, задля забезпечення можливості участі в аукціоні більшої кількості учасників та реалізації майна за максимальною ціною не повідомили АТ "Асвіо банк" про їх наявність − недопуск банку як потенційного учасника, який недоплатив 65 коп. гарантійного внеску (сплатив 49 588 637,00 грн замість 49 588 637,65 грн),до участі в оспорюваному аукціоні не може вважатися розумним, таким, що унеможливлював обмеження залучення до участі у справі якомога більшої кількості потенційних покупців та мав на меті відчуження майна боржника за максимально високою ціною.

243. До того ж за наслідком проведення оспорюваного аукціону майно боржника було реалізоване практично в сумі визначеного в оголошенні про проведення аукціону розміру гарантійного внеску 49 588 637,20 грн (на 45 коп. менше суми гарантійного внеску), тоді як початкова вартість майна боржника була визначена в сумі 495 886 376,50 грн, що опосередковано додатково підтверджує відсутність у діях ліквідатора будь-якого сприяння можливості залучення до участі в аукціоні більш широкого кола потенційних покупців, що мало своїм результатом негативний вплив на ціну реалізації майна відчуження майна за мінімальною ціною.

Щодо порушення засад рівності та дискримінації учасників аукціону, інших порушень порядку проведення аукціону

244. Згідно із ч.8 ст.49 Закону про банкрутство замовнику та організатору забороняється встановлювати вимоги, вчиняти дії чи виявляти бездіяльність, що будь-яким чином порушують рівність учасників аукціону або допускають їх дискримінацію.

245. За положеннями частин першої, другої статті 61 Закону про банкрутство рішення організатора аукціону про допуск заявників до участі в торгах / про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні приймаються за наслідками розгляду представлених заяв на участь в аукціоні.

246. Організатор аукціону протягом пяти днів з дня підписання протоколу про визначення учасників аукціонів повідомляє всіх заявників про результати розгляду представлених заяв на участь в аукціоні шляхом відправлення заявникам у письмовій чи електронній формі копій цього протоколу (частина четверта статті 61 Закону про банкрутство).

247. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що 17 жовтня 2019 року організатор аукціону на вебсайтах ВГСУ та Мінюсту опублікував оголошення про проведення 18 листопада 2019 року оспорюваного аукціону з терміном подачі заявок на участь в аукціоні до 13:00 24 жовтня 2019 року.

248. 12 листопада 2019 року організатор аукціону розглянув подані потенційними учасниками заяви на участь в аукціоні за наслідком чого, як установив суд першої інстанції під час первинного розгляду справи, 15 листопада 2019 року направив заявникам (потенційним покупцям) на електронні адреси повідомлення про прийняте рішення за наслідком розгляду представлених ними заяв на участь в аукціоні.

249. Розгляд організатором аукціону представлених заяв потенційних учасників аукціону через 18 днів після закінчення строку подання заяви та надіслання потенційним учасникам рішення за наслідком розгляду їх заяв за три календарних дні (15 листопада 2019 року пятниця) напередодні вихідних днів до проведення оспорюваного аукціону (18 листопада 2019 року понеділок) є дискримінаційними діями, вчиненими організатором аукціону з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону.

250. Такі дії за своїм наслідком на практиці унеможливлюють реалізацію механізму скасування аукціону організатором, адже згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону про банкрутство організатор аукціону має право відмовитися від проведення аукціону не пізніше ніж за десять днів до його початку. Подібне свідчить про недотримання організатором аукціону вимог ч.8 ст.49 Закону про банкрутство.

251. Окрім того, з установлених обставин справи та предмета вимог заявників убачається, що сформований ліквідатором лот продажу поєднував у собі різної природи (призначення) та територіального розміщення майно (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо), що не сприяло залученню до участі в аукціоні більш широкого кола учасників та формуванню високої ціни продажу майна.

252. Однак ліквідатор боржника, незважаючи на те, що сформоване ним у складі одного лота майно не було відчужено за результатом призначеного аукціону на 31.10.2019, який не відбувся через відсутність учасників, продовжив реалізацію майна боржника, поєднаного у складі цього ж лота, шляхом виставлення його на продаж на повторному аукціоні, призначеному на 11.11.2019 (не відбувся через відсутність учасників), та другому повторному аукціоні (оспорюваний аукціон).

253. Такі дії ліквідатора спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута, а отже, реалізації основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута відчуження майна за максимально високою ціною, яка в цьому разі не була досягнута навіть наближено, оскільки майно боржника було відчужено за ціною на 45 коп. менше розміру гарантійного внеску 49 588 637,20 грн при оціночній вартості 774 822 463,31 грн, тобто в 14 разів менше оціночної вартості. А тому формування ліквідатором лоту шляхом поєднання в ньому майна з високою реалізаційною мобільністю майна та майна вужчого вжитку не може бути визнане таким, що відповідає принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не призводить до отримання найвищої ціни за це майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах КГС ВС від 13.06.2019 у справі N 910/2526/14, від 13.02.2020 у справі № 4/86-Б-10).

254. Отже, наведене свідчить про допущення під час підготовки, організації оспорюваного аукціону з реалізації майна ПрАТ "Білц-інформ″ низки порушень, які у своїй сукупності спричинили негативні наслідки у вигляді звуження кола потенційних учасників аукціону з продажу майна банкрута і, як наслідок, недосягнення основної мети проведення аукціону з продажу майна банкрута його відчуження за найвищою ціною.

255. З огляду на викладене апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення суду першої інстанції про відмову в частині вимог заяв АТ "Асвіо банк", АТ ″Укрексімбанк″ та обґрунтовано визнав недійсними рішення організатора аукціону щодо недопуску АТ ″Асвіо банк″ до аукціону та результати оспорюваного аукціону з продажу майна боржника.

256. Водночас, ВП ВС вважає помилковою відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″ у частині визнання недійсними укладених з переможцем аукціону договорів купівлі-продажу за результатом оспорюваного аукціону з продажу майна боржника.

257. Суд звертає увагу, що ч.3 ст.55 Закону про банкрутство прямо передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними, а тому визнання результатів аукціону недійсними тягне визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу, тобто відновлення прав боржника на реалізоване з торгів майно та в подальшому організацію нового аукціону, за результатами якого майно буде продане за найвищою ціною (див. постанову КГС ВС від 08.02.2023 у справі № 909/548/16 (909/31/22)).

258. За наведеного, у разі встановлення наявності підстав для визнання недійсними результатів аукціону суд не може обмежуватися лише констатацією недійсності результатів аукціону та з урахуванням абзацу 2 ч.3 ст.55 Закону про банкрутство за наслідком визнання результатів аукціону з продажу майна боржника недійсними має задовольняти вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного з переможцем аукціону.

Щодо застосування двосторонньої реституції

259. Також, із урахуванням наведених вище висновків у цій постанові, підлягає задоволенню судом вимога АТ ″Укрексімбанк″ про зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, яка фактично є реституційною вимогою, заявленою за наслідками визнання судом недійсними укладених за результатом оспорюваного аукціону договорів купівлі-продажу майна боржника.

260. Водночас, оскільки зі змісту встановлених судами попередніх інстанцій обставини справи вбачається виконання сторонами оспорюваних договорів купівлі-продажу майна та відсутність обставин, які б унеможливлювали двосторонню реституцію, а сторони про них не стверджували, ВП ВС дійшла висновку про те, що, задовольняючи позовну вимогу про зобовязання ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ передати (повернути) ПрАТ ″Бліц-інформ″ нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на оспорюваному аукціоні, суд має також стягнути з ПрАТ ″Бліц-інформ″ на користь ТОВ ″Палп Мілл Прінт″ (переможець аукціону) сплачені переможцем аукціону кошти в сумі 49 588 637,20 грн за договорам купівлі-продажу майна боржника, які визнані судом недійсним. Тобто застосувати двосторонню реституцію як необхідний наслідок визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна боржника та задоволення реституційної вимоги заяви АТ ″Укрексімбанк″.

Щодо решти вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″

Щодо визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні

261. ВП ВС погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви АТ ″Укрексімбанк″ в частині вимог про визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні.

262. Видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України ″Про нотаріат″ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Видача свідоцтва не тягне переходу права власності на нерухоме майно від боржника до покупця. Свідоцтво є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем (переможцем аукціону), але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію із здійсненням такої реєстрації.

263. За п.п.4.1, 4.2 п.4 глави 12 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 № 296/5 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) придбання нерухомого майна на аукціоні при його продажі в провадженні у справі про банкрутство оформлюється нотаріусом відповідно до ст.75 Закону про банкрутство за місцезнаходженням такого майна шляхом видачі набувачу відповідного свідоцтва за умови надання договору купівлі-продажу, оформленого відповідно до ст.50 Закону про банкрутство. Свідоцтво про придбання майна на аукціоні видається нотаріусом на підставі акта про передання права власності на придбане майно, що підписується сторонами, та протоколу про проведення аукціону, складеного організатором аукціону.

264. Тобто нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна на аукціоні, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення аукціону (див. близькі за змістом висновки, викладені у постанові ВП ВС від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

265. З огляду на викладене, визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту (див. постанови ВП ВС від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19,постанову КГС ВС від 12.04.2023 у справі № 16/89).

Щодо визнання за боржником права власності на обєкти нерухомого майна

266. Так само відсутні підстави для задоволення заяви АТ ″Укрексімбанк″ в частині визнання за боржником права власності на обєкти нерухомого майна, оскільки визнання недійсними результатів аукціону й укладених за його наслідком договорів купівлі-продажу майна боржника та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом зобовязання переможця аукціону повернути боржнику відчужене на оспорюваному аукціоні майно, в повній мірі приводить до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, зокрема визнання права власності на майно.

Щодо скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону

267. Відсутні також підстави для задоволення вимог заяви АТ ″Укрексімбанк″ у частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятих за результатами проведеного аукціону, виходячи з таких міркувань.

268. Згідно із частиною третьою статті 26 Закону України ″Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень″ (у редакції, чинній на момент нового розгляду справи судами) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому п.1 ч.7 ст.37 цього Закону, на підставі рішення МЮУ, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком:

− державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, − відповідні права чи обтяження припиняються (абзац 2);

− державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, − відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав (абзац 3).

269. Звідси, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними результатів аукціону та укладених з переможцем аукціону договорів купівлі-продажу майна боржника, права та обтяження, а саме право власності боржника та обтяження іпотекою майна боржника, повертаються у попередній стан.

270. За наведеного, визнання недійсними у судовому порядку результатів оспорюваного аукціону та укладеного за його наслідком договору купівлі-продажу майна боржника є достатнім способом захисту порушених прав боржника та правовою підставою для внесення відповідних змін до ДРРПНМ (див. подібний висновок, викладений у постанові КЦС ВС від 22.03.2023 у справі № 712/4755/21).

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

271. Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

272. ВП ВС зауважує, що у законодавстві України відсутній принцип, згідно з яким пізніший висновок Верховного Суду відміняє його попередній висновок. Єдиний механізм узгодження правозастосування, який передбачає процесуальний закон, це механізм відступу від висновку щодо застосування норм права, зокрема на користь висновку ВП ВС у разі, якщо йому суперечить висновок касаційного суду.

273. Задля гарантування юридичної визначеності ВП ВС має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання (див. подібний правовий висновок, викладений у постановах ВП ВС від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).

274. З огляду на викладені вище висновки ВП ВС, з урахуванням особливостей процедури банкрутства та способів захисту учасників справи про банкрутство, вважає за необхідне відступити від висновків, сформульованих у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (провадження № 12-25гс21), щодо неефективності вимог про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу як способу захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, зазначивши таке.

275. Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у зясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.

276. У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема:

277. ВП ВС нагадує, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній з яких щодо застосування норм права ВП ВС відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанови ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц, від 14.06.2023 у справі № 448/362/22).

278. Незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила ВП ВС, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок ВП ВС (схожий за змістом правовий висновок міститься у її постановах від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, від 10.11.2021 у справі № 825/997/17, від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04.10.2023 у справі № 906/1026/22).

Посилання

ПИТАННЯ АУКЦІОНУ З РЕАЛІЗАЦІЇ МАЙНА БАНКРУТА: ПРАВОВА ПРИРОДА, ПРАВО ОСКАРЖЕННЯ, ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ, НАСЛІДКИ

Немає коментарів:

Дописати коментар