ПОСТАНОВА
23 березня 2023
року, cправа № 911/1609/21, Верховний Суд у складі колегії суддів
Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О.,
Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109854361
У справі
про банкрутство "ГНС Транзит", провадження у якій було відкрито 29.06.2021
та визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора - ФОП Чіріча В.З. в сумі
2851800,00 грн., місцевий г/с постановою від 28.06.2022 визнав Боржника
банкрутом та відкрив щодо нього ліквідаційну процедуру, мотивував наявністю
ознак, які свідчать про стійку фінансову неплатоспроможність Боржника, зокрема,
наявність значної кредиторської заборгованості, нездійснення Боржником
господарської діяльності, відсутність заяв інвесторів про бажання взяти участь
у відновленні платоспроможності Боржника, сплив строків процедури розпорядження
майном, відсутність у Боржника рухомого та нерухомого майна згідно з довідками
державних реєстраційних і контролюючих органів, відомостями відповідного
реєстру. Апеляційний г/с 09.11.2022 постанову суду першої інстанції скасував, справу направив суду
першої інстанції на стадію розпорядження майном боржника. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши,
що вважає слушним висновок апеляційного суду про те, що при вирішенні
питання про визнання Боржника банкрутом суд першої інстанції належним
чином не перевірив майновий та фінансовий стан Боржника, зробив висновок про повну і
остаточну втрату Боржником платоспроможності попри те, що в ході процедури
розпорядження майном Боржника не було проведено ані інвентаризації активів
Боржника, ані аналізу фінансово-господарського становища Боржника.
Короткі висновки:
45.Завдання
підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у
з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної
судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи,
зокрема, з клопотання комітету кредиторів; … виходячи з того, чи є можливим
відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної
процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури
комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів - членів комітету
кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника
через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні
ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої
фінансової неспроможності тощо.
46. …,
визнаючи боржника банкрутом, суд має
встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна
для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених
розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном,
та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази
на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном,
зокрема, передбаченої у ч.3 ст.44
КУзПБ.
47. …
суд має з`ясувати актив і пасив
боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника
підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку ст.47 КУзПБ реєстру
вимог кредиторів. Відомості про актив
боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан
боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів
(комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про
перехід до наступної судової процедури.
48. …
рішення суду не може ґрунтуватися лише на клопотанні комітету кредиторів,
відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом
розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство.
49.Якщо
встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то
остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому
засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі
розпорядження майном боржника.
50.На
вирішення питання переходу до ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три
чинники: закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження
майном; наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо
переходу до ліквідаційної процедури та відсутність пропозицій щодо санації
боржника.
Позиція
Верховного Суду
35.Загальні передумови для визнання
боржника банкрутом визначені в ГК
України, згідно з ч.4 ст.205 якого у разі
неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна
задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду
банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб`єктів господарювання
банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Наведені
передумови конкретизовані в КУзПБ, який
визначає порядок та процедуру визнання банкрутом юридичної особи за загальною
процедурою банкрутства.
36.Згідно з визначенням, наведеним
у ст.1 КУзПБ, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність
боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та
реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом,
грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної
процедури.
37.Ліквідація банкрута є однією із
судових процедур, які застосовуються щодо боржника (ст.6 КУзПБ). За своєю суттю
ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності,
визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі
IV КУзПБ.
38.Перехід до зазначеної процедури,
за наявності ознак банкрутства, відбувається у підсумковому засіданні суду в
процедурі розпорядження майном боржника шляхом ухвалення господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури
(ч.ч. 1, 3, 4 ст. 49 КУзПБ).
39.Постанова господарського суду про
визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю
правовою природою судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій
відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними
обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто
з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом, належних і допустимих доказів у
конкретній справі.
40.Ухваленню вказаної постанови
передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої
врегульований у розділі IІ
КУзПБ.
41.Під розпорядженням майном згідно з
ч.1 ст.44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю
за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення
збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення
аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації
чи ліквідації).
42.Задля досягнення наведеної мети
розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз
фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та
становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного
банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності,
незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету
кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам
інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не
пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство
провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).
43.Зокрема, інвентаризація
проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та
фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань
перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність
критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної
наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів
цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або
нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності за даними
бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість
та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних
активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення
активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.
44.До закінчення процедури
розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень:
схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення
процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду
клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури
(ч. 2 ст. 49 КУзПБ).
45.Завдання підсумкового засідання
суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак
банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової
процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи,
зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених
обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про
банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності
боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення
про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості
кредиторів - членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність
боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора,
чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування
стійкої фінансової неспроможності тощо.
46.Верховний Суд неодноразово
наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його
неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог
кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна
заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані
розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти
проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч.3 ст.44 КУзПБ.
47.При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості
щодо обох величин. Розмір пасиву
боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку ст.47 КУзПБ реєстру
вимог кредиторів. Відомості про актив
боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан
боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів
(комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про
перехід до наступної судової процедури.
48.Однак рішення суду не може
ґрунтуватися лише на клопотанні комітету кредиторів, відомості про
фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в
судовому засіданні у справі про банкрутство.
49.Якщо встановлення пасиву боржника
відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу
і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на
перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника.
50.На вирішення питання переходу до
ліквідаційної процедури впливають, за загальним правилом, три чинники:
закінчення 170-денного строку, відведеного для стадії розпорядження майном;
наявність ознак банкрутства; наявність рішення зборів кредиторів щодо переходу
до ліквідаційної процедури та відсутність пропозицій щодо санації боржника.
51.Подібні за змістом висновки
викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі
№910/15831/16, від 09.11.2022 у справі №910/3943/21, на які посилається
Скаржник у касаційній скарзі.
52.Зі змісту оскарженої в
апеляційному порядку постанови про визнання Боржника банкрутом вбачається, що
суд першої інстанції під час підсумкового засідання на стадії розпорядження
майном не здійснив належного з`ясування ознак банкрутства з перевіркою
співвідношення активу та пасиву Боржника, а також повноти дій розпорядника
майна.
53.Так, місцевий господарський суд у
вказаній постанові дійшов висновку про наявність ознак стійкої фінансової
неплатоспроможності Боржника з огляду лише на наявність значної кредиторської
заборгованості, нездійснення Боржником господарської діяльності, а також
відсутності у Боржника рухомого та нерухомого майна згідно з довідками
державних реєстраційних і контролюючих органів, відомостями відповідного
реєстру.
54.При цьому суд зробив висновок про
повну і остаточну втрату Боржником платоспроможності попри те, що в ході
процедури розпорядження майном Боржника не було проведено ані інвентаризації
активів Боржника, ані аналізу фінансово-господарського становища Боржника.
55.Тобто ухвалюючи постанову про
визнання Боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої
інстанції безпосередньо не дослідив відповідно до вимог процесуального
законодавства докази, які підтверджують розмір і співвідношення активу та
пасиву Боржника, зокрема, згідно з відомостями бухгалтерського обліку та
фінансової звітності, з наданням оцінки обставинам повноти відображення
зобов`язань, їх документального підтвердження тощо. Обмежившись посиланням на
відсутність у Боржника майна, суд залишив поза увагою відсутність відомостей
щодо розміру дебіторської заборгованості Боржника.
56.Доводи розпорядника майна Боржника
(який зокрема заявив клопотання про відсторонення керівника Боржника від
посади) щодо вчинення перешкод у виконанні ним своїх повноважень з боку
керівника Боржника, не отримали належної правової оцінки суду.
57.Також місцевий господарський суд
не здійснив належну перевірку відсутності ознак фіктивного банкрутства
Боржника, доведення його до банкрутства, приховування стійкої фінансової
неспроможності тощо з огляду на детальний аналіз фінансового стану Боржника,
підстав виникнення у нього такої заборгованості перед кредиторами, що критично
перевищує розмір його активів, зокрема внаслідок навмисних дій певних осіб, що
сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію
банкрутства, пов`язаних із заволодінням коштами або майном Боржника, виведенням
активів чи збільшенням кредиторської заборгованості без наміру її погашення,
нездійсненням ними стягнення дебіторської заборгованості тощо.
58.Без належного дослідження
викладених обставин, виявлення яких є обов`язком розпорядника майна згідно з ч.3 ст.44 КУзПБ, не
можна визнати повним виконання функцій судового контролю у даній справі про
банкрутство, зокрема щодо перевірки повноти здійснення розпорядника майна
аналізу фінансово-господарського стану Боржника тощо.
59.Зважаючи на викладене, Верховний
Суд вважає слушним висновок суду апеляційної інстанції про те, що при вирішенні
питання про визнання Боржника банкрутом місцевий господарський суд належним
чином не перевірив майновий та фінансовий стан Боржника.
60.Водночас Верховний Суд відхиляє
доводи Скаржника про неправильне застосування апеляційним господарським судом
положень ст.49 КУзПБ та порушення ним норм процесуального права, зважаючи
на безпідставність твердження про повне та всебічне встановлення судом першої
інстанції всіх фактичних обставин справи, необхідних для застосування вказаної
статті.
61.Крім того, Верховний Суд приймає
до уваги, що постановою Північного апеляційного господарського суду від
09.11.2022 змінено ухвалу Господарського суду Київської області від 01.02.2022
щодо розміру визнаних грошових вимог Компанії з обмеженою відповідальністю
"Aliance Associates LTD", Компанії з обмеженою відповідальністю
"Halworth Limited", Компанії з обмеженою відповідальністю
"Macroy Trading Limited" до Боржника, а постановою Верховного Суду
від 23.03.2023 передано справу в частині розгляду кредиторських вимог Компанії
з обмеженою відповідальністю "Macroy Trading Limited" на новий
розгляд до суду апеляційної інстанції (зі скасуванням відповідних судових
рішень в цій частині).
6.2. З огляду на таке передчасним є також висновок судупершої інстанції про повноваженість повторних перших зборів кредиторів Боржника, проведених 29.06.2022, на яких прийнято рішення клопотати перед судом про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, адже вказаний висновок грунтується на тому, що у вказаних зборах взяли участь кредитори, які в сукупності володіють 50,4% голосів кредиторів Боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар