ПОСТАНОВА 23.03.2023, cправа № 910/15232/20 (910/18169/21), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Білоус В.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/109854366
01.04.2013 "Інгосстрах" та "ПриватБанк" уклали договір
страхування кредитів, що покривав кредит, наданий ТОВ "Долма". Через
невиконання "Долма" зобов'язань за кредитом, "ПриватБанк"
18.12.2013 заявив про страхову подію. "Інгосстрах", визнавши це
страховим випадком, виплатив відшкодування та пред'явив "Долма"
регресну вимогу. 26.12.2013 сторони уклали угоду про добровільне погашення
заборгованості, для забезпечення якої 13.03.2017 "Інгосстрах" та ТОВ
"Укртеральянс" уклали договір поруки. У зв'язку з подальшим
невиконанням "Долма" своїх зобов'язань, "Інгосстрах"
звернувся до "Укртеральянс" з вимогою про сплату боргу, але отримав
відмову. 23.11.2020 було відкрито справу про банкрутство ТОВ «Укртеральянс»; кредиторами
19.04.2021 визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора ("ПриватБанк")
у розмірі 684718391,18 грн та ПрАТ "СК "Інгосстрах" в розмірі
752388505,36 грн.. В межах цієї справи 09.11.2021 "ПриватБанк" подав позов, просив визнати
недійсним договору поруки від 13.03.2017, посилаючись на недотримання сторонами
договору положень ст. ст. 3, 13 ЦК України, а
також заподіяння шкоди кредиторам цим договором. Місцевий г/с рішенням від 11.07.2022, яке залишене без змін апеляційним
г/с (постанова від 07.12.2022), позов задовольнив. Судові рішення
мотивовані тим, що оспорюваний договір поруки є фраудаторним. ТОВ
"Укртеральянс" при недостатності коштів для виконання вимог власних
кредиторів і, знаходячись в стані надкритичної неплатоспроможності, було
укладено договір поруки в забезпечення виконання фактично простроченого
зобов`язання, що є противагою меті здійснення підприємницької діяльності. ТОВ
"Укртеральянс" не тільки не отримало прибутку, а навпаки, всупереч
власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання сплатити заборгованість за
третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям розумності, не має на меті
добросовісне виконання зобов`язань. Судами було встановлено, що на
момент укладення договору поруки (13.03.2017) ТОВ "Укртеральянс" мало
незначні чисті активи та непогашені зобов'язання перед АТ КБ
"ПриватБанк" за кредитними договорами. ПрАТ "СК
"Інгосстрах", не реалізувавши право вимоги до основного боржника (ТОВ
"Долма"), нарахувало поручителю ("Укртеральянс") 360%
річних за прострочення виконання зобов'язання, що призвело до збільшення вимог
до поручителя більш ніж в десять разів. Суди вказали, що встановлення процентів
у розмірі 360% є нетиповим та економічно необґрунтованим для договорів поруки,
значно перевищуючи звичайний розмір процентів, передбачений ст. 625 ЦК України. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без
задоволення, вказавши, що нижчі суди цілком обґрунтовано дійшли висновку про
наявність підстав для визнання укладеного між ПрАТ "СК "Інгосстрах"
та ТОВ "Укртеральянс" правочину - договору поруки від 13.03.2017 недійсним,
під час укладення якого відповідачі діяли недобросовісно та зловживали правами
щодо позивача з метою уникнення задоволення вимог позивача як кредитора, відтак
цей правочин є фраудаторним правочином. Доводи касаційної скарги не
спростовують цих висновків суду, оскільки договір визнавався недійсним з
підстав положень ст.ст. 3, 13
ЦК України - досліджувалися ознаки
фраудаторності договору та спрямування його наслідків на завдання шкоди
кредитору боржника.
Короткі висновки:
68. ... діяльність у підприємницькій сфері
має бути, за загальним правилом, спрямована на отримання правомірного прибутку
учасниками господарських відносин. Усі учасники господарських відносин повинні
ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема,
виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке
виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно
нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється
несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом
набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які
є формально самостійними учасниками господарського обороту.
69.Вступаючи у договірні відносини щодо
поруки по боргах третіх осіб, учасники такого договору поруки, з урахуванням
категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі
регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні
мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б
підтверджували реальні ринкові наміри учасників такого правочину щодо отримання
прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
46.Згідно з позицією ВП ВС, викладеною у
постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання
недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно
боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та
недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
47.Отже, договір, який укладений з метою
уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням
правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює
виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
48.ВП ВС наведеній справі зазначила, що
позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним
як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника,
на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та
недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання
правочину недійсним.
49.Оцінюючи правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права при визнанні недійсним спірного
договору поруки, ВС вважає за необхідне
врахувати правову позицію, викладену
в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Суду від
24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19).
50.Так, у постанові від 24.11.2021 у справі
№905/2030/19(905/2445/19) предметом судового розгляду був позов не сторони
правочину в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору
купівлі-продажу нерухомого майна, який обґрунтовано, зокрема, вчиненням
боржником до відкриття провадження у справі про його банкрутство фраудаторного
правочину.
51.Судова палата для
розгляду справ про банкрутство КГС ВС у справі №905/2030/19(905/2445/19) щодо суті позовних вимог дійшла
таких висновків:
52.Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди
боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в
момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або
бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку
виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
53.Слід звернути увагу, що фраудаторним
правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний
договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і
двосторонній чи багатосторонній правочин.
54.Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який
правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх
вимог.
55.Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент
вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в
підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про
банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні
позову і до першого судового засіданні у справі);
-
контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника,
пов`язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо
оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова,
неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
56.Вчинення власником майна правочину з
розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої
особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як
зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність
розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати КГС ВС від
07.12.2018 у справі №910/7547/17).
57.Особа, яка є боржником перед своїми
контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно
зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних
відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно
неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське
око", таким критеріям відповідати не може.
58.Слід звернути увагу, у контексті цього
спору, на правову позицію, викладену в
постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який
відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його
платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно
недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не
може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних
імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання
правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого
кредитора".
59.Отже, будь-який правочин, вчинений
боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості
перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має
ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак
фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див.
висновки, викладені у постановах КГС ВС від
28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від
03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від
26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі
№04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021
у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі
№902/1023/19(902/1243/20)).
60.Слід зауважити, що цивільні й господарські
відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в
майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі
учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості
захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через
суд.
61.Судова палата для
розгляду справ про банкрутство КГС ВС у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним
може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських
правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може
бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про
банкрутство відповідно до ст.
7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3
ЦК України як такий, що вчинений всупереч
принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на
відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст.
234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання
недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного
законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту,
який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав
кредиторів та боржника.
62.Водночас, категорія фраудаторності у галузі
банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з
метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч.
2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми
зобов`язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне
виконання свого обов`язку перед кредитором. У зв`язку з цим можна розмежувати
також критерії фраудаторності: об`єктивний
- коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку
за наявності існуючої вже заборгованості; суб`єктивний - усвідомлення
боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно
аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та
добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а
не навпаки, на неможливість виконання зобов`язання.
63.Судами першої та апеляційної інстанцій
було встановлено, що
…
65.Тобто, ТОВ "Укртеральянс" при
недостатності коштів для виконання вимог власних кредиторів і, знаходячись в
стані надкритичної неплатоспроможності, уклало договір поруки в забезпечення
виконання фактично простроченого зобов`язання, що є противагою меті здійснення
підприємницької діяльності. ТОВ "Укртеральянс" не тільки не отримало
прибутку, а навпаки, всупереч власним фінансовим інтересам, набуло зобов`язання
сплатити заборгованість за третю особу. Такий правочин не відповідає критеріям
розумності, не має на меті добросовісне виконання зобов`язань.
66.Беручи до уваги наведене, суди першої та
апеляційної інстанцій цілком обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав
для визнання укладеного між ПрАТ "СК "Інгосстрах" та ТОВ
"Укртеральянс" правочину - договору поруки від 13.03.2017
№20/02-2017-3 недійсним, під час укладення якого відповідачі діяли
недобросовісно та зловживали правами щодо позивача з метою уникнення
задоволення вимог позивача як кредитора, відтак цей правочин є фраудаторним
правочином.
67. Доводи касаційної скарги не
спростовують цих висновків суду, оскільки договір визнавався недійсним з
підстав положень ст.ст. 3, 13 ЦК України -
досліджувалися ознаки фраудаторності договору та спрямування його наслідків на
завдання шкоди кредитору боржника.
68.Із цього приводу слід зауважити, що
добросовісність та розумність як принципи цивільного обороту (ст. 3 ЦК України)
мають лежати в основі дій/бездіяльності всіх учасників обороту. При цьому
діяльність у підприємницькій сфері має бути, за загальним правилом, спрямована на
отримання правомірного прибутку учасниками господарських відносин. Усі учасники
господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно
спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного
учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися
шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи,
при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи
господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору
поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками
господарського обороту.
69.Вступаючи у договірні відносини щодо
поруки по боргах третіх осіб, учасники такого договору поруки, з урахуванням
категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі
регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні
мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б
підтверджували реальні ринкові наміри учасників такого правочину щодо отримання
прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності.
70.Мотиви скаржника щодо регулювання
нормативів ліквідності як підстави для відмови у позові про визнання спірного
правочину недійсним не мають суттєвого значення для кваліфікації спірних
відносин, оскільки лежать у площині специфічного статусу скаржника як
страховика, тобто відносяться до суб`єктивних факторів, що не впливають на
сутнісну природу спірного правочину як фраудаторного саме за своїм змістом.
…
84…., доводи скаржника про відсутність висновку
Верховного Суду щодо питання застосування ст.ст. 203, 215 ЦК
України у правовідносинах, в яких позивач є
пов`язаною особою з одним із учасників правовідносин та необхідність формування
такого висновку у цій справі, є безпідставними та не свідчать про наявність
підстав для формування висновку Верховного Суду із зазначеного скаржником
питання, оскільки такі обставини не були підставою заявлених позовних вимог у
справі, яка розглядається, і, відповідно, такі доводи не були предметом оцінки
судів попередніх інстанцій.
85.У контексті вказаної практики Верховний
Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.
86.З огляду на викладене, доводи касаційної
скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржених судових
рішень, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо
застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного
перегляду справи.
89.Зважаючи
на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без
задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої
інстанції, - без змін.
Немає коментарів:
Дописати коментар