ПОСТАНОВА ВС 15.06.2021, Справа № 910/16249/19, колегія суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97770885
У листопаді 2019 року ФО (боржник) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність, яке було відкрито ухвалою г/с від 09.12.2019; 13.01.2020 Банк звернувся до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у загальному розмірі 596,8 млн грн, які виникли на підставі кредитного договору 2007 року та договору поруки 2008 року. Місцевий г/с визнав Банк кредитором ФО на заявлену суму вимог, а апеляційний г/с у задоволенні заяви відмовив, вказавши, що порука за Договором є припиненою, у зв`язку з чим підстави для визнання кредиторських вимог Банку до ФО, як поручителя, відсутні. Місцевий г/с визнаючи Банк кредитором виходив з того, що за умовами Договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін і що такі зміни не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін. Крім того, місцевий г/с врахував викладене у постанові ВС у складі Об`єднаної палати КЦС від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц за участю тих самих сторін про стягнення заборгованості за Кредитним договором, кредиторські вимоги по якому заявлені Банком до ФО-боржника у справі про неплатоспроможність щодо того, що поручитель підтвердив, що він ознайомлений та згоден зі всіма умовами Кредитного договору та цим надав згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, з моменту їх внесення в кредитний договір, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами і що у Договорі поруки міститься умова про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з`ясування іншим чином згоди на це поручителя. Суд апеляційної інстанції дійшовши протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, вказав про припинення поруки у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя згідно з додатковими угодами до Кредитного договору за відсутності згоди ОСОБА_1 на зміну умов кредитного зобов`язання у частині зміни строку виконання кредитних зобов`язань та збільшення розміру процентної ставки, яка застосовується у зв`язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни; в основу свого рішення апеляційний суд поклав правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №910/13109/18. Верховний Суд скасував постанову апеляційного г/с та залишив в силі ухвалу місцевого г/с, вказавши, що аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що апеляційний суд не знайшов спростування висновкам місцевого г/с; врахувавши подібність суб`єктного складу та предмети спору у справах №910/13109/18 та №910/16249/19, поза увагою суду апеляційного г/с залишено те, що названі справи є різними за встановленими судами обставинами (у справі №910/13109/18 суди встановили наявність у договорі поруки умови про те, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін; у розглядуваній справі Договором поруки передбачено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін; сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін).
10. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
10.12. Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою, як одним із видів забезпечення виконання зобов`язання (ч.1 ст. 546 ЦК України). За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 553 ЦК України).
10.13. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1 і 2 ст. 554 ЦК України).
10.14. Разом з цим, відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення Договору поруки та додаткової угоди до нього) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто зміна обсягу зобов`язань боржника за відсутності погодження з поручителем таких змін може бути підставою для припинення поруки.
10.16. Визнаючи заявлені Банком кредиторські вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за умовами п.2.1 Договору поруки у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
10.17. Крім того, місцевий г/с врахував викладене у постанові ВС у складі Об`єднаної палати КЦС від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц за участю тих самих сторін про стягнення заборгованості за Кредитним договором, кредиторські вимоги по якому заявлені Банком до ОСОБА_1 у справі №910/16249/19, а саме:
- у пункті 2.1 Договору поруки передбачено, що поручитель підтвердив, що він ознайомлений та згоден зі всіма умовами Кредитного договору та цим надав згоду на запровадження будь-яких інших нових умов кредитного договору, з моменту їх внесення в кредитний договір, та на збільшення обсягу відповідальності поручителя у зв`язку з такими змінами. Зазначена умова договору поруки є результатом досягнення домовленості між сторонами, які є вільними у визначенні змісту зобов`язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України;
- якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку, визначеному кредитним договором, в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені частиною першою статті 559 ЦК України, відсутні;
- у Договорі поруки міститься умова про згоду поручителя на збільшення його відповідальності без необхідності укладення додаткового договору чи з`ясування іншим чином згоди на це поручителя, а тому зміна зобов`язання за Кредитним договором, яка призвела до збільшення обсягу відповідальності поручителя, відбулася за згодою ОСОБА_1 , яку він надав під час укладення Договору поруки.
10.18. Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку, ніж суд першої інстанції, вказавши про припинення поруки ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, у зв`язку зі збільшенням обсягу відповідальності поручителя згідно з додатковими угодами №5 від 04.12.2008 та №6 від 28.01.2009 до Кредитного договору за відсутності згоди ОСОБА_1 на зміну умов кредитного зобов`язання у частині зміни строку виконання кредитних зобов`язань та збільшення розміру процентної ставки, яка застосовується у зв`язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни.
10.19. При цьому, в основу оскарженого рішення в частині кредиторських вимог Банку апеляційним г/с покладено правовий висновок, викладений у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №910/13109/18, згідно з яким обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.1, 2 ст. 553 ЦК України). За змістом статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов`язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, частиною першою цієї статті в редакції, чинній на дату укладення договору поруки, було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За загальним правилом, установленим ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом ч.3 ст. 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину. Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов`язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства. Так, за правилами, передбаченими абзацом 3 ч.3 ст.202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов`язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб. Приписи ч.1 ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов`язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя. Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов`язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 ч.3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов`язання із поручителем у належній формі. За змістом ч.1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
10.20. Відповідно до ч.4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
10.21. У визначенні подібності правовідносин ВС звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях ВП ВС та об`єднаної палати КГС у складі Верховного Суду.
10.22. ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
10.23. ВП ВС виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п.32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; п.38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, п.40 постанов від 25.04.2018 №910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах ВС України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
10.24. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
10.25. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19), пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі №910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г.
10.26. Врахувавши подібність суб`єктного складу та предмети спору у справах №910/13109/18 та №910/16249/19, поза увагою апеляційного г/с залишено те, що названі справи є різними за встановленими судами обставинами, що підтверджується наступним.
10.27. Так у справі №910/13109/18 суди встановили наявність у договорі поруки умови про те, що зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, у письмовому вигляді, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін. За встановленими судами обставинами справи, сторони не заперечують, що поручитель письмової згоди на збільшення кредитного ліміту позичальника, а відповідно на збільшення обсягу своєї відповідальності не надавав і про такі зміни повідомлений не був.
10.28. Натомість у справі №910/16249/19 в пункті 2.1 Договору поруки передбачено, що у випадку зміни умов основного договору поручитель, підписанням цього договору, підтверджує свою згоду на здійснення таких змін. Сторони погодили, що зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту договору, не потребують додаткового укладення сторонами угод щодо внесення змін.
10.29. Наведене узгоджується зі ст.654 ЦК України, згідно з якою зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
10.30. Крім того, з встановлених у справі № 910/16249/19 обставин слідує, що поручитель підписав додаткову угоду до Договору поруки, в якій надав свою згоду на зміну основного зобов`язання, розміру процентної ставки за користування кредитними коштами та продовження кінцевого терміну виконання основного зобов`язання. Тобто, підписавши додаткову угоду, поручитель підтвердив свою обізнаність та надання згоди на відповідні зміни.
10.31. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі № 910/16249/19 та у справі № 910/13109/18 є подібними, у зв`язку з чим правовий висновок у справі № 910/13109/18 не підлягав врахуванню апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/16249/19 в частині кредиторських вимог АТ "УкрСиббанк".
10.32. На відміну від місцевого г/с, з`ясовуючи питання щодо того, чи припинена порука ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не врахував викладеного у постанові Об`єднаної палати КЦС у складі ВС від 17.02.2020 у справі №757/4111/13-ц.
Немає коментарів:
Дописати коментар