ПОСТАНОВА 02.09.2021, Справа № 5/75-05, ВС у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99543966
Провадження у справі про банкрутство Державного
підприємства (далі-ДП) було порушено ухвалою від 19.04.2005; тією ж ухвалою
введено мораторій; також ухвалою від 28.07.2005 затверджено реєстр вимог
кредиторів та визнано, зокрема, вимоги Товариства в розмірі 489,4 тис. грн. З 2005 року справа перебувала на стадії розпорядження майном, і в січні 2020 року ліквідатор Товариства в межах справи про
банкрутство ДП подав позов, яким просив стягнути з ДП 149,7 тис. грн інфляційних
нарахувань, та 42,4 тис. грн 3% річних за період з 01.01.2017 до 30.11.2019. В якості бази для розрахунку позивачем було взято
вищезгадану суму 489,4 тис. грн. Позивач також зазначав, що за період з
01.01.2005 до 31.12.2016 інфляційні
втрати та 3% річних було стягнуто у цій справі раніше та оскільки грошове зобов’язання
відповідачем не виконане до теперішнього часу, позивач нарахував та просив
стягнути також інфляційні та 3% річних за період з 01.01.2017 до 30.11.2019. Місцевий г/с рішенням від 27.01.2021, яке
залишено без змін апеляційним г/с (постанова від 05.05.2021) в позові відмовив
повністю, оскільки ст.41КУзПБ передбачено, що протягом дії мораторію не
застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо; посилання
позивача на застосування положень Закону про банкрутство (у редакції станом на
04.11.2012) були відхилені. Твердження щодо того, що обмеження нарахування
інфляційних та 3% річних можуть бути застосовані лише щодо введеного мораторію
з 21.10.2019, тобто щодо відкритих справ про банкрутство з 21.10.2019; та щодо
того, що інфляційні та 3% річних нараховано позивачем за період з 01.01.2017 до
30.11.2019 коли положення Кодексу не діяли – суди зазначили, що це спростовується
тим, що на момент звернення до суду із позовом (03.01.2020) та розгляду справи
в суді застосуванню підлягають норми КУзПБ,
введеного в дію з 21.10.2019. Верховний Суд залишив судові рішення
нижчих судів без змін, вказавши на їх правомірність та обґрунтованість.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів попередніх інстанцій
41. На час порушення у справі № 5/75-05 про
банкрутство Державного підприємства діяла ст.12 Закону про банкрутство (в редакції до внесення
змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011), яка передбачала, що мораторій на задоволення
вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про
банкрутство, про що зазначається в ухвалі г/с. Протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих
документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються
інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і
зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
42. 19.01.2013 набрала чинності нова
редакція Закону про банкрутство, яка у
ст.19 передбачала, що протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів,
що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення
здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства,
крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих
з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника),
перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про
продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання
рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється
мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із
задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується
індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три
проценти річних від простроченої суми тощо.
43.21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який у
ч.3 ст.41 передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання
зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не
застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового
зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
44.У даному випадку позов спрямований позивачем на стягнення з
відповідача, який перебуває у стадії розпорядження майном з 19.04.2005 суми
інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за період 01.01.2017
до 30.11.2019, при тому, що позов до відповідача було подано 03.01.2020, тобто
під час дії КУзПБ.
45. Перш за все, Суд звертається до
позиції, висловленої у постанові ВП ВС від 04.02.2020 у справі N912/1120/16 (п.
6.27),
згідно з якою нарахування
інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно
до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за
прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту
майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат
кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та
отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні
висновки сформульовані, зокрема, в постановах ВП ВС від 19.06.2019 у справах №
703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
46.Додатково колегія суддів ВС звертається до постанови КГС у складі ВС
від 26.11.2020 у справі № 914/1028/19, провадження у справі про банкрутство відповідача у якій було
порушено також до 19.01.2013, а саме 15.12.2011 (п. 14.1.), при цьому
нарахування згідно зі ст.625 ЦК
України здійснено за період здійснення процедури
розпорядження майном. У зазначеній справі Суд зробив висновок про те, що
якщо додаткова до основної вимога щодо сплати інфляційних та річних в
порядку ст.625 ЦК України виникає,
як акцесорне зобов`язання, у період здійснення процедури розпорядження
майном чи процедури санації боржника, яка здійснюється за нормами Закону
про банкрутство в редакції до 19.01.2013, така
вимога за своєю правовою природою є поточною вимогою і на неї поширюються правила мораторію у справі про
банкрутство, визначені статтею 12 Закону про банкрутство у редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача
у справі.
47.Водночас Суд звертає увагу, що позов у справі № 914/1028/19
було подано ще 18.05.2019, тобто до набрання сили КУзПБ, що визначає різницю між зазначеною у цьому пункті справою та нинішньою
справою № 5/75-05.
48.Верховний Суд зауважує, що з огляду на концепцію кваліфікації
нарахувань згідно зі ст.625 ЦК
України як міри відповідальності, з прийняттям КУзПБ законодавцем було
зроблено крок до послаблення тягаря, що накладається на боржника у справі про
банкрутство шляхом вилучення з бази нарахування вимог згідно зі ст.625 ЦК України вимог,
які нараховані на визнані у межах провадження у справі про банкрутство
конкурсні вимоги до боржника. Водночас така позиція до певної міри створювала ситуацію, коли
боржник міг знаходиться у стадії розпорядження майном тривалий час задля
звільнення його від відповідальності за вимогами конкурсних кредиторів,
продовжуючи виробничу діяльність у межах стадії розпорядження майном і
сподіваючись на аналогічне звільнення від відповідальності по поточних вимогах.
49.Подібна позиція була компенсована підходом, закріпленим у
постанові ВП ВС від 16.09.2020 у справі №826/3106/18, у якій було
розглянуто питання нарахування санкцій за невиконання зобов`язань щодо сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли як поточні зобов`язання
боржника і щодо яких, згідно із зазначеною постановою постанові ВП ВС мораторій
не поширюється.
50. Вирішуючи питання долі нарахувань згідно
зі ст.625 ЦК України у цей період, суди попередніх інстанцій у
даній справі виходили з того, що за загальновизнаним принципом права закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
51. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за
якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона
починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним
чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення
КСУ від 09.02.1999р. №1-рп/99 (справа про
зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).
52.Отже, у даному випадку, не має місце зворотня дія норм КУзПБ у часі, оскільки судом застосовуються ці норми
виключно до окремої процесуальної дії - звернення з позовними вимогами до
боржника в межах справи про банкрутство.
53. Тож оскільки позов було подано під час
дії КУзПБ 03.01.2020, а спірним періодом є
період з 01.01.2017 до 30.11.2019, тобто період до набрання сили Кодексом,
при цьому Кодексом встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів, серед іншого, не застосовується індекс інфляції за весь час
прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від
простроченої суми тощо, суди, керуючись засадами справедливості,
добросовісності й розумності та дійшли висновку про відсутність підстав для
стягнення.
54. Верховний Суд зауважує, що у п.2 рішення КСУ від 09.02.1999 № 1-рп/99 (Рішення КСУ у справі за конституційним зверненням НБУ
щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших
нормативно-правових актів) зазначається, що в регулюванні суспільних
відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів.
Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може
здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного
періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
55. При цьому КУзПБ не містить у собі
застережень щодо застосування у часі ст.41 КУзПБ у розрізі звільнення від нарахування неустойки
(штрафу, пені), інших фінансових санкцій за невиконання чи неналежне виконання
зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій щодо
боржників, провадження у справі про банкрутство відносно яких здійснюється
за Законом про банкрутство у
редакції до 19.01.2013.
56.Водночас, з огляду на системний підхід законодавця, який
вбачається у необхідності врегулювати питання нарахування вимог згідно зі ст.625 ЦК
України, збалансованого підходом ВП ВС щодо застосування тих же вимог до поточних
зобов`язань боржника, провадження у справі про банкрутство яких було
порушено до 19.01.2013, закріпленим у постанові ВП ВС від 16.09.2020 у справі №826/3106/18, колегія
суддів ВС дійшла висновку, що прийняті судові рішення у даній справі про
відмову в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з ДП суми
інфляційних нарахувань та 3% річних відповідають чинному законодавству.
Немає коментарів:
Дописати коментар