ПОСТАНОВА 02.09.2021, Справа № 914/1194/16, ВС у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99474176
У справі про банкрутство Боржника,
провадження у якій порушено 25.05.2016, а
19.12.2016 Боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру,
03.07.2020 ГУ ДПС подана заява про визнання грошових вимог до Боржника в сумі
978,9 тис. грн.; у поданій заяві ГУ ДПС вказувало, що заборгованість Боржника
збільшилась перед бюджетом на суму 978,9 тим. грн в результаті нарахування пені
по ПДВ (623,8 тис. грн) та податку на прибуток (355,1 тис. грн). В
обґрунтування заявлених вимог до заяви долучено довідку про податкову
заборгованість та інтегровані картки платника податків по вказаним
платежам. Місцевий г/с ухвалою від
24.11.2020, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від
27.05.2021) грошові вимоги ГУ ДПС відхилив;
суди дійшли висновку, що у справі про банкрутство з моменту визнання боржника
банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових
зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється КУзПБ, а у банкрута не
виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі
нараховані після визнання боржника банкрутом), крім витрат, безпосередньо
пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Долучені до матеріалів справи інтегровані
картки платника податків, які є єдиним доказом заявника, не є первинним бухгалтерським
документом, оскільки картка не містить усіх необхідних відомостей (суми, на яку
нараховано, періоду нарахування, формули нарахування тощо) для перевірки
правильності здійсненого розрахунку пені. Верховний Суд залишив касаційну скаргу
без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, вказавши до нижчі суди
обгрунтовано відхили грошові вимоги ГУ ДПС; з поданих до суду документів
неможливо встановити обґрунтованість нарахування пені, правомірності
розрахунків заявника по заявленим сумам кредиторських вимог
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
19. Згідно з усталеною практикою ВС, наведеною у постановах від 12.03.2019 у
справі № 910/14827/16, від 08.08.2019 у справі № 904/1938/15, від
08.10.2019 у справі № 911/3883/16, від 09.10.2019 у справі № 913/412/16, від
06.02.2020 у справі № 911/1164/13, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, оскільки
у розумінні п.1.3. ст.1 ПК України, вказаний кодекс не регулює питання погашення
податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких
поширюються судові процедури, визначені Законом про
банкрутство, а також беручи до уваги те, що положеннями ст.38
Закону про банкрутство (яка встановлює
наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури,
що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що
з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про
банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів
(обов`язкових платежів), судом касаційної інстанції зроблено висновок, що
приписами ст.38 Закону про банкрутство передбачено
підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано
банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)
термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.
20.Положення ст.59 КУзПБ є
аналогічними нормам ст.38 Закону про банкрутство.
21.Тому з урахуванням перебування банкрута у цій справі у
ліквідаційній процедурі, а також беручи до уваги положення статті 59 КУзПБ, суди
попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили грошові вимоги ГУ ДПС в сумі
978,9 тис. грн до боржника, які нараховані як пеня по ПДВ та податку на
прибуток за період після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури.
Щодо подання органом Державної
податкової служби на підтвердження вимог до боржника інтегрованих карток
платника податків.
22.Так, згідно з висновком судової палати для розгляду справ про
банкрутство КГС у складі ВС завданням г/с у попередньому засіданні є перевірка
заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть
підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками,
актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін
та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням
юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого
спору (постанови ВС від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у
справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у
справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у
справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
23.У цій справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено,
що до заяви про визнання грошових вимог органом ДПС не долучено, крім
інтегрованих карток платника податків, жодних первинних документів (як от
податкові повідомлення-рішення), які свідчать про податковий борг за невчасні
сплати платежів, по яких нараховано пеню по ПДВ на суму 623,8 тис. грн. та
податку на прибуток на суму 355,1 тис. грн.
Окрім цього, заявником не надано
обґрунтованого розрахунку пені, який би містив суми виникнення та погашення
податкових зобов`язань, періоди протягом якого на ці суми нараховувалась пеня.
24.За таких обставин суди вірно зазначили, що вони (суди) позбавлені
можливості за наявними матеріалами перевірити правомірність застосування таких
сум і періодів нарахування пені (в т. ч. унеможливлює визначити категорію
заборгованості (конкурсної/поточної), а також можливості перевірити математичні
розрахунки цієї пені або самостійно їх перерахувати).
25.Крім того, подання лише інтегрованих карток на підтвердження суми
податкового боргу позбавляє також і платника податків заперечувати проти
правильності нарахування цих сум через відсутність можливості перевірити
правильність обрахування таких сум.
26.Тобто, з поданих до суду документів неможливо встановити
обґрунтованість нарахування пені, правомірності розрахунків заявника по
заявленим сумам кредиторських вимог (аналогічна правова позиція викладена у
постановах Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 925/1500/17,
від 09.07.2019 у справі № 909/95/18.
В. Висновки про правильне
застосування норм права.
28.Положеннями статті 38 Закону
про банкрутство, які є аналогічними нормам ст.59 КУзПБ,
(яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття
ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про
банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення
постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати
податків і зборів (обов`язкових платежів).
29.З урахуванням перебування банкрута у цій справі у ліквідаційній
процедурі, а також беручи до уваги положення статті 59 КУзПБ, суди
попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили грошові вимоги ГУ ДПС в сумі 978,9
тис.грн до боржника, які нараховані як пеня по ПДВ та податку на прибуток за
період після визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної
процедури.
30.Крім того, з поданих до суду документів (інтегрованих карток
платника податків) неможливо встановити обґрунтованість нарахування пені,
правомірності розрахунків заявника по заявленим сумам кредиторських
вимог.
Немає коментарів:
Дописати коментар