ПОСТАНОВА 09 вересня 2021 року, Справа № 5015/7368/11, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99818478
У справі про банкрутство Боржника, яка
була порушена 15.12.2011, процедуру санації введено 04.09.2018, ухвалою
від 24.09.2019 було затверджено звіт керуючого санацією Боржника та процедуру
санації і повноваження керуючого санацією достроково припинені у зв`язку з тим,
що Боржник відновив платоспроможність. Закриваючи справу місцевий г/с також розглянув клопотання ОСОБА_1
про затвердження та стягнення з Боржника судових витрат на правову допомогу (заявлений розмір витрат на правову
допомогу складав 1,2 млн. грн, з яких 897,6 тис. грн
-послуги, на пітвердження яких надано акт приймання передачі послуг від 24.07.2019, а 278,8 тис. грн – «гонорар успіху (10% від фактично стягнутих у справі про банкрутство на користь ОСОБА_1
грошових коштів у розмірі 2788,7 тис. грн,
що передбачено угодою про надання
правової допомоги. Місцевий г/с ухвалою від 24.09.2019 затвердив та
стягнув з Боржника 298 тис. грн., які були підтверджені виписками з картки ОСОБА_1 та квитанціями банку про перерахування коштів на
рахунок Адвокатського об`єднання. В
частині стягненні 878,4 тис. грн місцевий г/с відмовив у зв’язку з тим, що суду не надані підтверджуючі документи витрат на вказану суму. Апеляційний
г/с рішення суду першої інстанції частково скасував і в скасованій частині
прийняв нове рішення про стягнення 278,8 тис. грн «гонорару успіху» із суми
плати за надання правової допомоги; в решті частини ухвала місцевого г/с була залишена
без змін. Стягуючи «гонорар успіху» апеляційний
г/с свою постанову мотивував тим, що розгляд справи про банкрутство Боржника триває
з 2011 року, обсяг справи складає 18 томів, розмір стягнутих кредиторських
вимог ОСОБА_1 на підставі правової допомоги склав 2,8 млн грн, то заявлена сума
до стягнення у розмірі 10% від вказаної суми є співмірною, а
тому підлягає задоволенню. Щодо стягнення суми коштів у розмірі 599,6 тис. грн,
які зазначені в акті приймання-передачі послуг, то суд апеляційної інстанції
погодився з місцевим г/с, що в цій частині заявлені вимоги не підлягають
задоволенню, оскільки вони не підтверджені належним чином, та з наданого суду акту
неможливо встановити їх правомірність та фактичність надання. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення та залишив ухвалу місцевого
г\с від 24.09.2019 (в частині залишеній без змін постановою апеляційного г/с
від 22.04.2021 та постанову апеляційного г/с від 22.04.2021 без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Згідно
із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та
витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Ø
До
витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на
професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Ø
За
змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 126 ГПК
України витрати, пов`язані з правничою допомогою
адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок
держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу
допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими
витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну
правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в
суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи
підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника
адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги
та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт
та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою
особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат
адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з
умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних
доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ø
Відповідно
до ст. 6 Закону України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом
може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною
мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала
кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим
Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на
заняття адвокатською діяльністю.
Ø
Згідно
із ч.3 ст. 4 Закону України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат
може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в
організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання
(організаційні форми адвокатської діяльності).
Ø
За
змістом ч. ч. 1, 5 ст. 14, ч. ч. 1, 5 ст. 15 Закону України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське
бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту.
Стороною у договорі є адвокатське бюро. Адвокатське об`єднання є юридичною
особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і
діє на підставі статуту. Стороною договору про надання правової допомоги є
адвокатське об`єднання.
Ø
Ч.
6 ст. 15 Закону України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено,
що адвокатське об`єднання може залучати до виконання укладених об`єднанням
договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах.
Адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав
адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Ø
Згідно
зі ст. 30 Закону України «Про
адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є
формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання
інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований
розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його
сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової
допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи,
кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні
обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ø
Для
визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу
судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),
виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої
допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Ø
Ч. ч.
4, 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг
адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом
робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних
робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом
вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі
недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої
сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які
підлягають розподілу між сторонами.
Ø
У
разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони,
зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають
розподілу між сторонами (ч. 5 ст.
126 ГПК України).
Ø
Обов`язок
доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання
про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають
розподілу між сторонами (ч. 6 ст.
126 ГПК України).
Ø
Критерії
оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній
справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з
урахуванням практики ЄСПЛ, що суди застосовують як джерело права згідно
зі ст.17 Закону України «Про
виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ».
Ø
Відповідно
до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні
наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь
встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного
доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу
(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або
врахування кожного доказу (групи доказів).
Ø Щодо включення до витрат на правову допомогу гонорару у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату, судом апеляційної інстанції було враховано правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, відповідно до якої при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ø
ЄСПЛ,
присуджуючи судові витрати на підставі ст.
41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує,
що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були
фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis
рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від
23.01.2014)
Ø
У
рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти
Греції» ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної
заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з
«гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно
до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток
суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично
дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити
відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду,
зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть
зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише
через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони
розумними.
Ø ВП ВС вказала на те, що за наявності
угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище
критеріями при присудженні судових та інших витрат.
Ø Щодо стягнення суми коштів у розмірі 599,6 тис. грн, які зазначені в акті приймання-передачі послуг, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з позицією суду першої інстанції, що в цій частині заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на те, що вони не підтверджені належним чином, та з вказаного акту неможливо встановити їх правомірність та фактичність надання.
Ø
Таким
чином, при визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд
апеляційної інстанції виходив з критеріїв реальності понесення адвокатських
витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та
доведеності того, що такі витрати були фактичними, а їхній розмір відповідає
цим критеріям, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ.
Ø
Посилання
скаржників на висновки ВС, викладені у постанові від 13.02.2019 у справі №911/739/15, постановах Об`єднаної Палати КГС у складі ВС від 03.10.2019 у
справі №922/445/19, постанові від 22.11.2019 у справі №902/347/18, постанові
від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, додатковій ухвалі від 21.07.2020 у справі
№ 915/1654/19, додатковій постанові від 18.11.2020 у справі № 9223706/19,
додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц є
необґрунтованими, оскільки зазначені судові рішення прийняті за іншої, ніж у
даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового
регулювання, але за інших обставин, встановлених попередніми судовими
інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у
залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
Немає коментарів:
Дописати коментар