ПОСТАНОВА 14 вересня 2021 року, Справа № 902/1023/19, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Васьковського О.В. - головуючого, Банаська О.О., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99860458
У справі про банкрутство Боржника, провадження у якій відкрито 18.12.2019, а 30.06.2020 Боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, 22.12.2020 Кредитор подав заяву про покладення на керівника Боржника, солідарної відповідальності за вимогами Кредитора у цій справі та про встановлення порушення керівником Боржника строку подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника за наявністю ознак неплатоспроможності боржника. Заява мотивована порушенням директором Боржника встановленої законом вимоги звернутись в місячний строк до суду із заявою відкриття провадження у справі про банкрутство, попри обізнаність керівника Боржника про неплатоспроможність Боржника, оскільки про ці обставини він проінформував в поясненні від 01.10.2019, наданому у межах виконавчого провадження, - щодо неможливості виконання судового рішення щодо стягнення з Боржника на користь Кредитора заборгованості, сума якої була визнана у цій справі як кредиторські вимоги до Боржника. Також Кредитор зазначив, що керівник Боржника не вживав заходів щодо виведення Боржника з кризового стану або щодо припинення його діяльності в установленому законом порядку. Місцевий г/с ухвалою від 25.02.2021 у задоволенні заяви Кредитора відмовив, оскільки як на момент закінчення строку повернення Боржником Кредитору позики (31.12.2015), так і на дату набрання законної сили рішенням про стягнення суми заборгованості (29.05.2019), були чинними норми Закону про банкрутство, що не встановлювали ні строку для виконання боржником обов`язку щодо звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, ні солідарної відповідальності за порушення і строку, і обов`язку, що виключає солідарну відповідальність керівника Боржника за чинними правилами КУзПБ. Також суд виходив з відсутності у керівника Боржника повноважень порушувати та ініціювати питання про ліквідацію Боржника - лише здійснення управління поточною діяльністю, оскільки такі повноваження належать загальним зборам учасників товариства Боржника, які не ухвалювали відповідного рішення. Апеляційний г/с 01.06.2021 прийняв нове рішення - про часткове задоволення заяви Кредитора та покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника через його бездіяльність щодо вжиття передбачених як статутними документами Боржника, так і положеннями різних нормативних актів (що визначають повноваження та відповідальність органів управління ТОВ) заходів з ініціювання скликання загальних зборів учасників товариства Боржника з метою розгляду питання щодо заходів покращення фінансового стану Боржника, його оздоровлення в умовах існуючої заборгованості перед Кредитором, що не погашена і у межах виконавчого провадження, або щодо ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника як за правилами Закону про банкрутство, так і за правилами КУзПБ. Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів та повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що суди не дослідили ознаки загрози неплатоспроможності, що призвело до неправильного застосування судами положень ч.6 ст.34 КУзПБ щодо правил покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство, а тому дійшли передчасних, хоча і протилежних висновків як про відсутність підстав (суд першої інстанції), так і про наявність підстав (апеляційний суд) для покладення на керівника Боржника солідарної відповідальності. Щодо аргументів скаржника про непоширення на спірні правовідносини правил солідарної відповідальності за ч.6 ст. 34 КУзПБ через виникнення передумов для цієї відповідальності до набрання чинності положеннями цього Кодексу, ВС вказав, що вказані аргументи не розглядає оскільки вони є передчасними з огляду на наведений висновок про не дослідження судами ознак загрози неплатоспроможності, як передумови для солідарної відповідальності за ч.6 ст. 34 КУзПБ.
9. Позиція Верховного Суду та
висновки щодо застосування норм права
Щодо передумов для солідарної
відповідальності у справі про банкрутство
9.1. Відповідно до положень абзацу 1.
ч.6 ст. 34 КУзПБ "Заява про відкриття
провадження у справі про банкрутство" законодавець встановлює умови, за
яких у боржника виникає обов`язок звернутися до г/с із заявою про відкриття
провадження у справі, а саме: боржник зобов`язаний у місячний строк
звернутися до г/с із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених
цим Кодексом.
У разі порушення цих вимог, яке допущене
керівником боржника, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог
кредиторів. Питання
порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду г/с під час здійснення
провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в
ухвалі г/с, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до
зазначеної особи.
9.2. Водночас, положення Закону про банкрутство який втратив чинність з введенням в
дію з 21.10.2019 КУзПБ, та який також містив умови, за яких боржник був
зобов`язаний звернутися до г/с із заявою про відкриття провадження у справі (ч.5 ст.11 та ст. 95 цього Закону) аналогічно положенням КУзПБ встановлювали
солідарну відповідальність, але за інше порушення - у разі недотримання вимог щодо
особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що
ліквідується власником згідно з ч.1 ст. 95 Закону
про банкрутство (ч.6 ст.95 цього Закону).
Водночас Закон не містив положень про
відповідальність за не звернення боржника до г/с із заявою про відкриття
провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності .
В положеннях КУзПБ законодавець
передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутство, тим самим
відмовившись від здійснення провадження у справі про банкрутство за особливими
процедурами (скороченою, спрощеною тощо), що допускалися згідно із Законом
про банкрутство та були відмінними від загально
визначеного (єдиного) цим Законом.
Отже з введенням в дію з
21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань
банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення
вимоги цього Кодексу щодо обов`язку та строку для звернення до г/с із
заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі
загрози неплатоспроможності) визначивши суб`єктом цієї відповідальності лише
керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником
відповідного обов`язку - один місяць.
9.3. Звідси солідарна відповідальність
керівника боржника - це вид спеціальної цивільно-правової
відповідальності, відповідно до якої при здійсненні провадження у справі про
банкрутство керівник боржника, який не звернувся до г/с у місячний термін у
разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної
відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви
кредитора, після виявлення такого порушення ухвалою г/с.
Будь-яких інших підстав притягнення до
солідарної відповідальності положення КУзПБ не передбачають.
При цьому предметом розгляду є саме
дослідження можливості покладення солідарної відповідальності на керівника
боржника, а не розгляд заяв кредиторів про покладення солідарної
відповідальності з конкретними вимогами до зазначеної особи.
У цих висновках Суд звертається до
правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2021 у
справі № 910/3191/20.
9.4.Суди встановили, що підставою для вимог Кредитора про
солідарну відповідальність керівника Боржника стало порушення, прямо визначене
ч.6 ст. 34 КУзПБ, а саме - недотримання боржником
вимоги щодо обов`язку у місячний строк звернутися до г/с із заявою про
відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності (якщо
задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами).
А тому Суд, визначаючи порядок доведення
заявником, необхідну і достатню сукупність умов для встановлення судом
наведеного порушення як підстави для застосування солідарної відповідальності,
звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від
15.06.2021 у справі № 910/2971/20, відповідно до якої необхідним
є доведення заявником та встановлення судом двох юридичних фактів:
- порушення визначеного абзацом 2 ч.6 ст. 34 КУзПБ місячного
строку
- та наявності у боржника протягом
цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності боржника.
9.5. Щодо правил обчислення визначеного
абзацом 1 ч. 6 ст.34 КУзПБ місячного строку та
щодо порядку доведення учасником і встановлення судом ознак загрози
неплатоспроможності Суд зазначає про таке.
Загроза неплатоспроможності як підстава для звернення боржника із
заявою про відкриття провадження у справі про банкрутства не є новелою КУзПБ, а є успадкуванням окремих положень Закону про банкрутство.
І Закон, і КУзПБ так визначають загрозу
неплатоспроможності -
якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Отже умовами/складовими для
встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного
факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема
протягом місячного періоду, визначеного ч.6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких
юридичних фактів:
(1) існування у боржника,
щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких
настав; цей строк визначається за правилами закону, що регулює відповідні
правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та
податкові тощо);
(2) розмір всіх активів боржника є
меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника,
строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні
правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та
податкові тощо); тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками
(основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань
щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів
Боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання
зобов`язань перед всіма кредиторами (строк виконання яких настав) ні у
добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, з огляду на положення ч.6 ст.39 КУзПБ (згідно з
якими однією із підстав для відмови г/с у відкритті провадження у справі є
наявність за вимогами кредитора спору про право, який підлягає вирішенню у
порядку позовного провадження) для існування загрози неплатоспроможності
боржника, за відсутності між ним і кредитором спору про право, цей Закон
не вимагає безспірності вимог кредиторів до боржника, тобто не вимагає
прийнятого судового рішення та/або виданого виконавчого документа щодо
вимог кредитора до боржника, які (вимоги) стали підставою для звернення із заявою
про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Правильність цього висновку
підтверджується, якщо звернутись до положень ч.2, 3 та 4 ст.34 34 КУзПБ, якими визначені
вимоги до документів/доказів, що додаються як до заяви кредитора, так і до
заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, та за якими
відсутня вимога про додання до відповідної заяви судового рішення та/або видачу
виконавчого документа щодо вимог кредитора до боржника.
9.6. З викладеного випливає висновок, що обчислення
визначеного абзацом 1 ч.6 ст.34 КУзПБ місячного строку для обов`язку боржника
звернутись із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози
неплатоспроможності починається з того моменту, коли за правилами
закону, що регулює відповідні правовідносини між кредитором (кредиторами) та
боржником (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові
тощо), одночасно має місце факт настання строку виконання боржником
зобов`язань щонайменше перед двома його кредиторами (1) разом із фактом
перевищення в той самий момент (звітний період) сумарного розміру цих
зобов`язань над розміром всіх активів Боржника (2), які в сукупності і
свідчать про ознаки загрози неплатоспроможності боржника.
Наведений висновок узгоджується з правовою
позицією ВСУ, викладеною в постанові від 02.03.2016 у справі
№ 6-2491цс15, а також з правовими позиціями, викладеними
в постановах ВС від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, від 11.05.2018 у справі
№ 914/1487/17, від 15.05.2018 у справі
№ 921/412/17-г/7, від 24.10.2018 у справі
№ 308/8645/15цс, від 05.12.2018 у справі
№ 589/2800/15-ц, щодо підстав виникнення зобов`язальних
правовідносин, відповідно до яких:
- за загальним правилом судове
рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що
існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім
випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення
зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду;
- за змістом ст.11 ЦК України зобов`язальні
правовідносини виникають з актів цивільного законодавства, а рішення суду лише
підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та
визначеність.
При цьому зобов`язання боржника перед
кредитором не має містити в своїй суті спору про право між кредитором та
боржником.
9.7. Щодо допустимих та належних доказів, у
розумінні ст.77, 76
ГПК України, які є необхідними та достатніми для підтвердження
та встановлення судом іншої обов`язкової складової ознаки загрози
неплатоспроможності боржника, а саме факту перевищення сумарного розміру
зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких
настав, над розміром всіх активів боржника (п.9.6), Суд, звертаючись
також до правової позиції ВС, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі
№ 910/2971/20 (пункт 7.8) зазначає про необхідність
врахування та дослідження доказів/документів, що перелічені в ч.4 ст.34
КУзПБ, яка визначає документи/докази, що додаються
до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство.
9.8. Відповідно до ч.1, 2 та 6 ст. 39 КУзПБ перевірка
обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для
відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються г/с у підготовчому
засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні г/с розглядає
подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість
заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
Отже суд під час розгляду заяви про
порушення справи про банкрутство, яка подана, у тому числі і з підстав,
передбачених ч.6 ст. 34 КУзПБ про банкрутство, зобов`язаний перевірити додані до
заяви документи на предмет їх відповідності вимогам КУзПБ та іншим нормативно-правовим актам з метою
встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин того, чи
дійсно задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості
виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими
кредиторами (загроза неплатоспроможності).
У цьому висновку Суд звертається до
правової позиції ВС, викладеної у подібних правовідносинах в постановах від
09.08.2018 у справі № 910/22788/15 та від 22.01.2020 у
справі № 910/8992/19, яка сформульована хоча і щодо
застосування ч.5 ст. 11 Закону про
банкрутство, однак яка за своїм змістом також
стосується передумов для звернення боржника із заявою про відкриття провадження
у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності.
9.9.Щодо вимог до окремих документів/докази, що додаються
до заяви боржника про відкриття провадження у справі про банкрутство, в
контексті застосування положень ч.6ст. 34 КУзПБ, то Суд вважає за необхідне звернути увагу
на таке.
Частина 4 ст. 34 КУзПБ встановлює вимогу
щодо додання до заяви боржника про порушення справи про банкрутство бухгалтерського
балансу боржника на останню звітну дату, однак
без урахування законодавчо встановленої вимоги про строк його подання до
відповідних органів, зокрема, контролюючих (ст.1, ч.1 ст. 11 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.3 розділу І, п.1, 7 розділу ІІ Національного положення
(стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової
звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 07.02.2013, № 73 (далі - Положення),
п.1, 2, 5 Порядку подання фінансової звітності, що затверджений ПКМУ від
28.02.2000, № 419 (далі - Порядок)).
Тобто формування та складення боржником
бухгалтерського балансу, що додається ним до заяви про порушення
справи про банкрутство, здійснюється виходячи з останнього звітного періоду,
що передує та завершився на дату звернення боржника із заявою про порушення
справи про банкрутство (I квартал, перше півріччя, дев`ять місяців, або
річна).
А тому при визначенні звітного періоду, за
який формується та складається боржником бухгалтерський баланс для звернення із
заявою про порушення справи про банкрутство, не враховується вимога щодо
дати виникнення у боржника обов`язку подати фінансову звітність (баланс)
відповідним органам (зокрема, контролюючим) відповідно до Порядку та ПК України.
У цьому висновку Суд звертається до
правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах, що викладена в
постанові від 22.01.2020 у справі № 910/8992/19.
9.10. Враховуючи наведені положення Законів (п.9.7
- 9.9) та підсумовуючи висновки у п. (9.6, 9.8, 9.10), Суд зазначає, що особа,
звертаючись із заявою про солідарну відповідальність керівника боржника
через порушення положень абзацу 1 ч.6 ст.34
КУзПБ з підстав, наведених в абзаці 2 ч.1 цієї статті
КУзПБ, має довести перебування боржника у стані
загрози неплатоспроможності, вказавши на відповідні ознаки загрози платоспроможності,
що мають місце, а також пославшись на відповідні докази, зокрема,
опираючись на відомості, які містяться у документах за переліком, що мають
надаватись боржником при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі
про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності (п.9.7, 9.8, 9.9 – ч.4 ст.34
КУзПБ, Закон України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення, Порядок).
9.11.Поряд з цим Суд враховує, що за наведеного в ч.4 ст.34 КУзПБ переліку
документів
повноваження їх складати/оформляти, формувати відповідні відомості
належать боржнику та, відповідно, можливість безпосередньо надати має
боржник, тоді як для кредитора ця можливість, як правило, ускладнена.
А тому Суд, звертаючись до положень ч.10 ст.39 КУзПБ (про
проведення аудиту боржника за ухвалою суду про відкриття провадження у справі)
та положень ч.3 ст.44 КУзПБ (щодо
обов`язку розпорядника майна проводити аналіз фінансово-господарського стану,
інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника;
виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до
банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у
разі банкрутства), зазначає, що з метою дослідження та встановлення обставин
загрози неплатоспроможності боржника, як однієї із умов для солідарної
відповідальності керівника боржника, суд може зобов`язати боржника або
кредитора провести аудит боржника та/або розпорядника майна надати відомості за
результатами аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої
діяльності боржника та перевірки щодо доведення до банкрутства, приховування
стійкої фінансової неспроможності тощо.
У цьому висновку Суд звертається до
правової позиції ВС, викладеної в постанові від 15.06.2021 у справі
№910/2971/20, яка сформульована з посиланням до
подібної правової позиції ВС, викладеної в п.36 постанови від 31.03.2021 у
справі № 910/3191/20 в питанні доказової бази, що
використовується для доведення та дослідження судом з метою встановлення ознак
загрози неплатоспроможності боржника.
9.12. Натомість суди, ухвалюючи
оскаржувані судові рішення, наведеного не врахували та помилково
дослідили у спірних правовідносинах ознаки неплатоспроможності, а
не ознаки загрози неплатоспроможності, як цього вимагають норми
ч.6 ст. 34 КУзПБ та
які у цій справі за наведеними правилами досліджені та встановлені не були (п.2.2,
3.2), що призвело до неправильного застосування судами положень ч.6 ст.34
КУзПБ щодо правил покладення солідарної
відповідальності у справі про банкрутство (п.9.4 - 9.10), а тому дійшли
передчасних, хоча і протилежних висновків як про відсутність підстав (суд
першої інстанції), так і про наявність підстав (апеляційний суд) для покладення
на керівника Боржника солідарної відповідальності Боржника, оскільки суди не
надали оцінки:
- зібраним у справі доказам (зокрема рішенню
у справі № 916/2591/16-п.4.1, 4.2) на предмет
підстав, обставин та дати виникнення у Боржника перед
Кредитором зобов`язання, невиконання якого обумовило звернення із заявою
про відкриття провадження у цій справі;
- доказам, наданим на
підтвердження підстав, обставин та дати виникнення у
Боржника зобов`язань перед іншими кредиторами у справі (пункт 1.1);
- доказам щодо вартості майнових
активів Боржника станом на той звітний період, коли у Боржника виникли та
тривали зобов`язання перед Кредитором та щонайменше одним із кредиторів
Боржника (пункти 9.9, 9.10);
з метою співставлення моментів виникнення у Боржника зобов`язань перед відповідними кредиторами, встановлення, чи мав місце в той самий звітний період факт перевищення сумарного розміру зобов`язань перед його щонайменше двома кредиторами (одним із яких є Кредитор) над розміром всіх активів Боржника, задля встановлення наявності та тривалості існування у Боржника ознак загрози неплатоспроможності Боржника, обчислення перебігу місячного строку, визначеного абз.1 ч.6 ст.34 КУзПБ, відповідно, встановлення, чи мало місце порушення цього строку як підстави для солідарної відповідальності керівника Боржника, а також щодо особи керівника Боржника на момент виникнення у нього обов`язку звернутись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ч.6 ст. 34 КУзПБ.
Дійшовши наведених висновків, Суд частково
погоджується з аналогічними аргументами скаржника (п.6.4).
9.13. Водночас, Суд не розглядає аргументи
скаржника (п.6.1) про непоширення на спірні правовідносини правил солідарної
відповідальності за ч.6 ст. 34 КУзПБ через виникнення передумов для цієї відповідальності
до набрання чинності положеннями цього Кодексу, оскільки ці аргументи є передчасними з огляду на
наведений висновок (п.9.12) про не дослідження судами ознак загрози неплатоспроможності,
як передумови для солідарної відповідальності за ч.6 ст. 34 КУзПБ.
9.14.Поряд з цим Суд відхиляє аргументи скаржника (п.5.3) щодо
неправильної оцінки апеляційним судом статутних документів та компетенції
керівника Боржника у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим вважає за
необхідне звернутись до визначених Законом повноважень керівника боржника та
правил його взаємодії із засновниками у разі наявності у боржника ознак загрози
неплатоспроможності.
9.15. За змістом положень ч.1, 2, 3 ст.4 КУзПБ, статей 92, 97, ч.2 ст.98, ч.1, 2, 3 ст.99 ЦК
України, ст. 29, 30, 31 Закону України "Про товариства з
обмеженою та додатковою відповідальність", на
виконавчі органи (керівника) боржника покладений обов`язок повідомляти
засновникам (учасникам, акціонерам), власнику майна (органу, уповноваженому
управляти майном) про наявність ознак банкрутства боржника. При цьому цими
нормами визначені суб`єкт, компетенція та регламентовано процедуру ініціювання
питання та прийняття рішення щодо припинення (ліквідації) товариства, а
відповідно і щодо відкриття провадження у справі про банкрутство товариства.
Між тим, встановлена наведеними нормами ЦК України та Закону
України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність" процедура узгодження виконавчим органом боржника з
його засновниками, учасниками, акціонерами (загальними зборами) рішення з
ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство товариства з підстав
загрози неплатоспроможності не може обумовлювати та перешкоджати встановленому
імперативною нормою Закон обов`язку боржника звернутись до суду із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози його
неплатоспроможності.
Отже, визначений ч.6 ст.34 КУзПБ обов`язок
боржника звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі
про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника, від імені якого
відповідно до положень ст.92, 97, ч.2 ст.98, ч.1, 2, 3 ст. 99 ЦК
України діє його виконавчий орган (керівник), є
імперативним та презюмується в силу наведеної норми КУзПБ та за визначеними Законом правилами (п.9.4-9.10).
Дійшовши цього висновку, Суд зазначає, про
помилковість висновку і суду першої, і суду апеляційної інстанції про
істотність та необхідність дослідження визначеної і Законом України "Про товариства з обмеженою та
додатковою відповідальність", і статутними
документами процедури та обставин узгодження керівником Боржника із загальними
зборами Боржника (його учасниками тощо) питання звернення із заявою про
відкриття провадження у справі про банкрутство.
9.16.Крім цього Суд відхиляє аргументи скаржника (п.6.5),
оскільки за висновками, зокрема в п.9.4, 9.10, аргументи скаржника про неврахування
апеляційним судом вини Кредитора у доведені Боржника до банкрутства,
обставини, за яких у Боржника перед Кредитором виник борг, ненадання
Кредитором Боржнику можливості реструктуризувати борг тощо не належать до
передумов для покладення солідарної відповідальності у справі про
банкрутство або для звільнення від неї.
Немає коментарів:
Дописати коментар