ПОСТАНОВА 14 вересня 2021 року, Справа № 908/1671/16, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99889972
У справі про банкрутство, провадження у
якій відкрито 30.06.2016, а 12.07.2016 Боржника
визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута
призначено голову ліквідаційної комісії, 27.12.2019 надійшла заява ГУ ДПС у
Запорізькій області про визнання грошових вимог до боржника на заявлену суму
податкової заборгованості. Місцевий г/с
ухвалою від 12.01.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від
30.03.2021) у визнанні грошових вимог з податкової заборгованості та судового збору відмовив; суд виходив з того,
що з дня ухвалення г/с постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних додаткових
зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів),
крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших
економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Верховний Суд залишив касаційну скаргу
без задоволення, врахувавши те, що заявлені грошові вимоги були нараховані
після визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а також врахував висновки ВС у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС у
постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо застосування
приписів ст. 38 Закону про
банкрутство у поєднанні з положенням ПК
України), згідно яких подання боржником, щодо якого
введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є
підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і
зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після
прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. З цих же підстав, Колегією суддів не були
прийняті до уваги посилання скаржника на постанови ВГСУ від 19.11.2011 у справі
№ 5021/2737/2011, від 03.07.2014 у справі № 908/2164/13, від 12.02.2015 у
справі № 922/1226/13 та від 15.03.2017 у справі № 904/4029/15
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
…,
матеріали справи свідчать про те, що заявлені грошові вимоги були нараховані
після визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Ø
Відповідно
до ч. 4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі г/с розглядає заяви з
вимогами поточних кредиторів, які надійшли до г/с після офіційного оприлюднення
повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних
кредиторів розглядаються г/с у порядку черговості їх надходження. За
результатами розгляду зазначених заяв г/с своєю ухвалою визнає чи відхиляє
(повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів
погашаються в порядку черговості, визначеної ст.64 цього Кодексу.
Ø
Згідно
зі ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також
контролюючий орган, уповноважений відповідно до ПК України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення
податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове
державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні
органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені
кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені
заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до
боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання
яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за
вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про
банкрутство.
Ø
У ч.
1 ст. 59 КУзПБ, яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом,
встановлено, що з дня ухвали г/с постанови про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, у банкрута не виникає жодних
додаткових зобов`язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної
процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та
інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.
Ø
Аналогічні
положення містила ст. 38 Закону про
банкрутство, чинного в період нарахування штрафних санкцій.
Ø
Таким
чином, у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть
виникати виключно у випадках, прямо передбачених у КУзПБ, і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами
цього Кодексу. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і
експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної
процедури.
Ø Водночас, за висновками ВС у складі
Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС наведеними у постанові
від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, які зроблені на підставі аналізу
ч.1 ст. 38 Закону про банкрутство та положень підпункту 1.3 ст. 1, підпункту 14.1.147 ст. 14 ПК України, - подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну
процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у
такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про
визнання боржника банкрутом.
Ø
Звільнення
від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових
платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про
визнання боржника банкрутом, передбачено законом (ч. 1 ст. 38 Закону про банкрутство),
а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після
встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.
Ø Виходячи з телеологічного (цільового),
логічного й системного тлумачення положень ст.ст. 302, 303 ГПК
України і ст. ст. 13, 36 Закону України «Про судоустрій і статус
суддів», можна зробити висновок, що господарським
процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності
судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу
від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених
рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих
процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних
правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної
інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових
рішеннях судової палати КГС, мають перевагу над висновками колегії суддів,
висновки об`єднаної палати КГС - над висновками палати чи колегії суддів цього
суду, а висновки ВП ВС - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії
суддів КГС.
Ø
Враховуючи
наведене вище, а також висновки ВС у складі Судової палати для розгляду справ
про банкрутство КГС у постанові від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16 (щодо
застосування приписів ст. 38 Закону
про банкрутство у поєднанні з положенням ПК
України), Колегія суддів у цій справі дійшла висновку
про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій
щодо відхилення заявлених ГУ ДПС грошових вимог.
Ø З цих же підстав, Колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на постанови ВГСУ від 19.11.2011 у справі № 5021/2737/2011, від 03.07.2014 у справі № 908/2164/13, від 12.02.2015 у справі № 922/1226/13 та від 15.03.2017 у справі № 904/4029/15.
Немає коментарів:
Дописати коментар