ПОСТАНОВА 15.09.2021, Справа № 20/906/43-Б/13-Г (906/1549/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Васьковського О.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/99679612
19.10.2019 у межах справи про банкрутство
Боржника, ліквідаційна процедура якого була відкрита 08.08.2013,
ОСОБА_1 , будучи кредитором банкрута з сумою грошових вимог у розмірі 42,6
тис. грн, звернувся до г/с із заявою до Боржника, Переможця аукціону, Товарної біржі, просив визнати недійсними
результати аукціонів та договори купівлі-продажу від 18.11.2016, від
28.09.2016, 10.03.2017. Окрім цього, 22.03.2021 ОСОБА_1 подав заяву про вжиття
заходів забезпечення його заяви, в якій просив до набрання законної сили
судовим рішенням за результатами розгляду його заяви накласти арешт на спірне нерухоме
майно (земельні ділянки та цех по розливу безалкогольних напоїв) та заборонити
суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно,
уповноваженим здійснювати реєстраційні дії у відповідності до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які
реєстраційні дії щодо нього. Заява мотивована тим, що Переможець аукціону, як
власник спірного майна, не обмежений у праві його відчуження та має реальну
можливість реалізувати це майно на користь третіх осіб до ухвалення рішення у
цій справі; у випадку, якщо спірне майно буде відчужено, то це потребуватиме
пред`явлення нового позову до набувача такого майна про його витребування з
чужого незаконного володіння, що істотно ускладнить та зробить неможливим
ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів заявника, який буде
змушений застосовувати додаткові засоби захисту свої прав, що також
потребуватиме значних витрат часу та коштів. Місцевий г/с ухвалою від 24.01.2021,
яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 19.05.2021), заяву про
вжиття заходів забезпечення позову було задоволено. Судові рішення мотивовані
тим, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом
яких він звернувся. Верховний Суд
з рішеннями нижчих судів погодився та залишив касаційну скаргу без задоволення
з огляду на встановлені справі обставини
та врахувавши припущення позивача, що існує реальна загроза реалізації спірного
майна на користь третіх осіб до ухвалення рішення у цій справі та що обрані заходи
забезпечення позову не призведуть до невиправданого обмеження майнових прав
відповідачів та перешкоджання здійсненню ними господарської діяльності,
оскільки арештоване майно фактично продовжує перебувати у володінні власника, а
обмежуються лише можливість розпоряджатися цим майном до дати набрання законної
сили рішенням у справі.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
26.Згідно з ч.1, 2 ст. 136 ГПК
України г/с за заявою учасника справи має право
вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення
позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів
може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний
захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за
захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
27. Під забезпеченням позову необхідно
розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів
позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його
позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій
відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити
(аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 12.02.2020 у справі
№ 381/4019/18).
28. Вжиття заходів забезпечення
позову відповідно
до ст.136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних
виняткових обставин, г/с, оцінивши надані сторонами докази та обставини
справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або
відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
29.Позов відповідно до положень ст.137 ГПК України забезпечується, серед
іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або
підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших
осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
30.Заходи забезпечення позову мають бути
співмірними із заявленими
позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК
України).
31.Співмірність передбачає співвідношення г/с негативних наслідків
від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які
можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності
права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та
майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
32.Адекватність заходу до забезпечення
позову, що застосовується г/с, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він
вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється г/с, зокрема, з урахуванням
співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю
майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони
відповідачеві вчиняти певні дії.
33. У вирішенні питання про забезпечення
позову г/с має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо
необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності,
обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового
процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і
предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити
фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності
утруднення виконання або невиконання рішення г/с в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних
законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
34.Слід наголосити, що якщо особа звертається до суду з немайновою
позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме
примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та
досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо
обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися
така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване
припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
особи, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду
(аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати КГС ВС від
16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
35. Саме таку правову позицію було застосовано
судом апеляційної інстанції, про що вказано в постанові від 19.05.2021. А
відтак, є безпідставними твердження скаржника, що судом апеляційної інстанції
не враховано висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати КГС,
щодо застосування норми статті 137
ГПК України до позовних вимог немайнового
характеру, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18,
37.Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного
предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу
співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами,
що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників
судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового
рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист
або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без
порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів
інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього
судового процесу.
38.При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення
позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у
доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення
позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 ГПК України, обов`язковим
є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується
застосування певного заходу до забезпечення позову.
39.Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних
доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з позовом про
забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні
оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
40.Оскільки у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновою
позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме
примусового виконання, враховуючи вимоги ст.136 ГПК України, то в цьому випадку
судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів
забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких
заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або
поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом
яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
41.З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням
встановлених обставин справи, враховуючи, що за припущенням позивача існує
реальна загроза реалізації спірного майна на користь третіх осіб до ухвалення
рішення у цій справі, суди дійшли обґрунтованого висновку, що невжиття заходів
забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони іншим
особам вчиняти дії щодо предмета спору може істотно ускладнити чи унеможливити
ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення
позову), за захистом яких він звернувся до суду.
42.Адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі ТОВ
"---" здійснить реалізацію майна, яке було предметом спірних
аукціонів, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного
цього судового провадження за його заявою без нових звернень до суду, що
істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних
прав або інтересів ОСОБА_1 .
43.При цьому обрані позивачем заходи забезпечення позову не
призведуть до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів та
перешкоджання здійсненню ними господарської діяльності, оскільки арештоване
майно фактично продовжує перебувати у володінні власника, а обмежуються лише
можливість розпоряджатися цим майном до дати набрання законної сили рішенням у
справі.
44.Безпідставними є доводи скаржника щодо відсутності порушеного
права ОСОБА_1 проведенням спірних аукціонів та укладанням на підставі них договорів
купівлі-продажу майна банкрута, оскільки ОСОБА_1 є кредитором боржника, а
заявлені ним вимоги спрямовані на ефективне поновлення його прав та інтересів
як кредитора у справі, котрий має законні очікування на погашення кредиторських
вимог за рахунок ліквідаційної маси банкрута.
45.Водночас Суд відхиляє аргументи скаржника про необхідність
викладення заявником пропозицій про зустрічне забезпечення з огляду на те, що ч.1
ст.141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка
звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування
можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне
забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка
не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням наведених
норм законодавства та не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
46.Аналогічна правова позиція наведена у постановах ВС від 03.12.2018
у справі № 903/246/18, від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, 20.08.2020 у
справі № 910/6503/19, від 28.05.2021 у справі
№ 10/5026/290/2011(925/1502/20).
47.Тому, у цьому випадку КГС ВС погоджується з висновками
господарських судів про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом
накладення арешту на спірне майно та заборони іншим особам вчиняти дії щодо
предмета спору, є адекватним та ефективним способом забезпечення заяви про
визнання недійсними результатів аукціонів з продажу майна Боржника, визнання
недійсними договорів купівлі-продажу.
48.При прийнятті цієї постанови колегія суддів враховує висновки
Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові об`єднаної
палати КГС у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у
постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/790/18,
від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19 та від 15.01.2021 у справі №
914/1939/20.
Немає коментарів:
Дописати коментар