ПОСТАНОВА 30 вересня 2021 року, Справа № 903/718/20, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В.Г.,суддів: Банаська О.О., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100108774
У справі про банкрутство Боржника,
провадження у якій відкрито 19.10.2020, а 21.01.2021 Боржника визнано банкрутом
та відкрито ліквідаційну процедуру, 29.04.2021 місцевий г/с затвердив звіт
ліквідатора та ліквідаційний баланс та закрив провадження у справі. ГУ ДПС з
таким судовим рішенням не погодилося та подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовувало
наявною інформацією щодо ймовірних порушень Боржником податкового законодавства
та не завершенням відносно Боржника як
платника податків контрольних заходів. На думку скаржника судом постановлено
передчасне судове рішення про ліквідацію Боржника, вважає, що оскаржуваною
ухвалою знехтувано інтересами держави. Апеляційний г/с провадження за
апеляційною скаргою відкрив 14.06.2021, а 25.06.2021 від Кредитора надійшло
клопотання про закриття апеляційного провадження у зв`язку із тим, що ГУ ДПС не набуло процесуального права оскаржувати
судові рішення у даній справі, і апеляційний г/с його задовольнив. Встановивши,
що апелянт не набув статусу кредитора, іншого учасника провадження у даній
справі, апеляційний г/с дійшов висновку, що ГУ ДПС у Волинській області не
наділене процесуальним правом на оскарження судових рішень у даній справі про
банкрутство, в тому числі в порядку статті
254 ГПК України як особи, яка не брала участі у
справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки. Посилання скаржника на неможливість
проведення документальної позапланової перевірки боржника суд апеляційної
інстанції визнав необґрунтованим та зазначив, що апелянт жодного разу, протягом
всього розгляду справи судом першої інстанції, не звертався з будь-яким
клопотанням до суду про сприяння йому у здійсненні вказаної документальної
перевірки, а самі лише накази на проведення документальної позапланової виїзної,
усні та письмові вимоги до ліквідатора щодо надання документів
фінансово-господарської діяльності платника не є, на думку колегії суддів,
достатніми доказами вчинення з боку контролюючого органу всіх залежних від
нього заходів направлених на здійснення належної перевірки. Питання
неможливості проведення податкової перевірки, причин та наслідків, не було
предметом дослідження в суді першої інстанції, в той же час контролюючим
органом це питання не було поставленим на розгляд суду першої інстанції, а тому
не може бути предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, оскільки
апеляційна інстанція не може надавати оцінку обставинам справи, які не були
предметом дослідження в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції також
вказав, що представник апелянта не зміг довести наявність недоїмок по податках
та обов`язкових платежах до відкриття провадження у справі про банкрутство. Верховний Суд здійснивши перевірку
правильності застосування апеляційним г/с норм матеріального та процесуального
права при прийнятті оскаржуваної ухвали, оцінивши доводи касаційної скарги, дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО
СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів попередніх інстанцій
32.Відповідно до статті 55
Конституції України кожному гарантується право
на судовий захист.
33.При цьому "право на суд" та право на "доступ до
суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий
спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece
(Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти
Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).
34. Стаття 129 Конституції України встановлює
основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний
перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження
судового рішення.
35. Зазначена конституційна норма
конкретизована законодавцем у ст.14
Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи
мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
36. Реалізацією права особи на судовий захист
є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної
інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку
гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і
громадянина (абзац 3 п.п.3.1 п.3 рішення
КСУ від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
37. Отже, конституційний принцип забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до
суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути
реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
38.Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне
оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних
процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм ГПК України та КУзПБ.
39.Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній
інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де
врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у
господарському судочинстві.
40.Частина 1 ст. 254 ГПК
України визначає коло осіб, які наділені
процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються
на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але
судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
41.Частиною 5 ст.41 ГПК України передбачено, що у справах про банкрутство склад
учасників справи визначається Законом України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
42. У справі про банкрутство коло осіб, які
мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля
попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи,
у хід процедури банкрутства.
43. Відповідна правова позиція не має
законодавчого відтворення ані в ГПК
України, ані в Законі про банкрутство або КУзПБ,
однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями
судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, зокрема, у постановах
від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі
№ 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від
19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі №
904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі
№911/5186/14.
44.Так, відповідно до статті
1 КУзПБ учасники у справі про банкрутство -
сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд
державного майна України, представник органу місцевого самоврядування,
представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників,
акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші
учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір.
Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету
кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
45.Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого
відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у
справі про банкрутство визначається статтею
45 КУзПБ.
46. Нормами даної статті встановлено, що
конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у
справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові
заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом
30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у
справі про банкрутство.
47. Забезпечені кредитори зобов`язані подати
заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про
банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від
забезпечення.
48. Забезпечені кредитори можуть повністю або
частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для
покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в
частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
49. Кредитори за вимогами щодо виплати
заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо
відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових
внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування
мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про
відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
50.У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника
провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових
висновків ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС,
викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, та зазначає
наступне.
51. Законодавством про банкрутство для
конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими
учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про
банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної
дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії
боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про
визнання недійсними угод боржника тощо.
52. Набуття такого статусу остаточно
формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція
викладена у постанові КГС ВС від 23.01.2020 у справі №913/444/18).
53.За приписами ч.2 ст.47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає
всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч.1 ст.45
цього Кодексу, у тому числі щодо яких були
заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено,
що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу,
тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника
провадження у справі про банкрутство.
54.Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу
учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та
однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного
його трактування.
55.Отже, лише після вчинення всіх передбачених КУзПБ (ст.45) дій,
прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (ч.6 ст.45, ст.47 КУзПБ) визнання
його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про
банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати
процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, ст.44 ГПК
України) (п.56.16 постанови ВС від 16.07.2020 у
справі №910/4475/19).
56. У даній справі, судом апеляційної
інстанції встановлено, що ГУ ДПС із заявою про визнання грошових вимог до
боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника
не включались та не визнавались, отже скаржник не має статусу конкурсного
кредитора у даній справі про банкрутство.
57.Верховний Суд відзначає, що другою групою осіб, які наділені
процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення
стаття 254 ГПК України визначає осіб, які не брали участі у справі, але
судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
58.Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції ВС
у складі колегії суддів об`єднаної палати КГС, викладеної в постанові від
15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове
рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно
безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із
сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод
положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його
цивільних прав і обов`язків.
59. Судове рішення, оскаржуване незалученою
особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто
судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах,
учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник,
або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних
правовідносинах.
60. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може
вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає
(констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси,
то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою
та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.
61. Особа повинна довести, що оскаржуване
судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий
зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник
в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення
(в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та
(або) обов`язки, та про які саме.
62. Рішення є таким, що прийнято про права та
обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній
частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у
резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї
особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не
залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із
сформульованого в п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і
основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд.
Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не
приймається до уваги.
63.Пунктом 3 ч.1 ст.264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває
апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за
апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її
права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання
про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
64.Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при
розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді
справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом
вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції,
перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності
статтям 258, 259
ГПК України, та за відсутності підстав для
залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для
відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває
апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином
дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про
права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.
65.Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що
права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не
порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом
першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не
позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
66.Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати КГС ВС
від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати КГС ВС від
16.01.2020 у справі № 925/1600/16.
67.Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з
матеріалів справи, ухвалою місцевого г/с від 29.04.2021 про затвердження звіту
ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття
провадження у справі про банкрутство питання про права, інтереси
та(або) обов`язки ГУ ДПС не вирішувалося, як і відсутні в мотивувальній та
резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про права та
обов`язки скаржника.
68. ГУ ДПС посилається на те, що у зв`язку зі
зміною статусу боржника як платника податків, щодо якого було порушено
провадження у справі про банкрутство, податковим органом було ініційовано
проведення позапланової перевірки Боржника та стверджує, що ліквідація платника
податків унеможливлює реалізацію податковим органом повноважень щодо проведення
перевірки.
69.За змістом норм ст.19-1, 41, 78
ПК України контролюючим органам державою
делеговано повноваження контролю і справляння податків із суб`єктів
підприємницької діяльності; функції контролю здійснюються шляхом проведення
документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру
припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання
банкрутом платника податків. Перехід боржника до ліквідаційної процедури не
перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності
боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати
податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається
стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.07.2020
у справі № 904/4681/19, від 01.06.2021 у справі № 910/7888/20 зокрема, що норми
чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять
заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання
останнього банкрутом.
70.Суд зауважує, що провадження у даній справі про банкрутство було
відкрито ухвалою суду першої інстанції 19.10.2020 та в цей же день здійснено
оприлюднення відповідного оголошення (повідомлення) на веб-сайті ВГСУ.
21.01.2021 постановою суду першої інстанції божника було визнано банкрутом, а
29.04.2021 ухвалою місцевого господарського суду затверджено звіт ліквідатора,
ліквідовано юридичну особу та закрито провадження у справі.
71.Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з
висновками суду апеляційної інстанції, що у ГУ ДПС було достатньо часу для
реалізації своїх повноважень щодо податкової перевірки платника податків - Боржника
та заявлення своїх грошових вимог у випадку їх наявності, в тому числі й після
визнання боржника банкрутом. Водночас нездійснення чи перешкоди у здійсненні
такої перевірки податковим органом не надає йому безумовного права на
оскарження прийнятих у справі про банкрутство судових рішень.
72.Доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції закрито
апеляційне провадження з огляду на клопотання одного з кредиторів, з яким ГУ
ДПС не було ознайомлено, чим порушено принцип пропорційності та змагальності
сторін, колегія суддів відхиляє, оскільки основним мотивом оскаржуваної ухвали
суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження є відсутність
у скаржника статусу кредитора чи іншого учасника у цій справі про банкрутство,
а також відсутність вирішення ухвалою суду першої інстанції питання про права
чи обов`язки скаржника, що в свою чергу не надає скаржнику права на апеляційне
оскарження судового акту суду першої інстанції.
73.Враховуючи наведене, колегія суддів ВС погоджується із висновками
апеляційного г/с про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ГУ ДПС на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК
України, оскільки скаржник не має статусу сторони чи
учасника у справі № 903/718/20 про банкрутство Боржника, а оскаржуваною ухвалою
про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута
та закриття провадження у справі про банкрутство не вирішувались питання про
права та інтереси та(або) обов`язки скаржника, отже ГУ ДПС не наділено правом
на апеляційне оскарження у даній справі зазначеної ухвали суду першої
інстанції.
74.Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправомірності
закриття апеляційним господарським судом апеляційного провадження за
апеляційною скаргою ГУ ДПС на підставі п.3 ч.1 ст.264 ГПК України не
знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про
відмову в задоволенні касаційної скарги та залишенні в силі законної та
обґрунтованої ухвали суду апеляційної інстанції.
75.При цьому, оскільки предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної
інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС ,
яка була обґрунтована порушенням судовим актом місцевого господарського суду
прав скаржника та з огляду на здійснення апеляційного перегляду справи саме за
апеляційною скаргою ГУ ДПС, колегія суддів вважає помилковими аргументи
(клопотання) Кредитора щодо необхідності закриття касаційного провадження за
касаційною скаргою ГУ ДПС на підставі п.3 ч.1 ст. 296 ГПК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар