ПОСТАНОВА ВС 17.02.2021, Справа № 23/448-б, колегія суддів: Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95170161
Судами
розглядалося клопотання ФДМУ про припинення провадження у справі, яке обґрунтовано
тим, що ФДМУ щодо боржника, розмір
частки державної власності у статному капіталі якого становить 95,57 %,
прийнято рішення про приватизацію. Правовою підставою клопотання був пункт 4-3 Прикінцевих
та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про
приватизацію державного та комунального майна".
Ухвалою місцевого господарського суду, яка залишена без змін апеляційним судом,
в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі відмовлено. Місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку, що наказ Регіонального відділення ФДМУ 1995 року втратив чинність, з огляду на відсутність боржника у затверджених ФДМУ переліках об`єктів, які підлягають продажу в 2018 році, а
відтак відсутня підстава для припинення провадження у справі про банкрутство. Суди
виходили також з того, що провадження у справі про банкрутство порушено у 2007
році, тому в даному випадку застосуванню підлягає Закон України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013, який не містить положень про закриття
провадження у справі. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги
заступника прокурора та ФДМУ і в скасованій частині передав справу на новий
розгляд до суду першої інстанції зазначивши про передчасність висновків судів
попередніх інстанцій про існування підстав для відмови в задоволенні клопотання
про припинення провадження у справі про банкрутство.
Короткі
висновки:
Ø
Положення пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення"
Закону про банкрутство не є самостійною підставою для припинення/закриття
провадження у справі про банкрутство , оскільки зазначений розділ доповнений
цим пунктом згідно з п. 10 розділу V
"Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про приватизацію
державного і комунального майна" з метою реалізації норми ч. 5 ст. 12 цього закону.
Ø
Норма ч. 5 ст. 12 Закону України "Про
приватизацію державного і комунального майна" самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про банкрутство та є окремою правовою підставою для
припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у розумінні п.12 ч. 1
ст. 83
Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких
прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про
приватизацію.
Ø
Господарські суди повинні застосувати імперативні вимоги ч. 5 ст.
12 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у справах про банкрутство у разі прийняття компетентним
органом рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій
стадії провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура
банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця
справа про банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація). Обставини
здійснення процедури приватизації об`єкта боржника законодавцем до уваги не
беруться.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у
складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного
господарського суду щодо питання щодо наявності чи відсутності підстав для
припинення/закриття провадження у справі про банкрутство у зв`язку з рішенням
про приватизацію боржника, викладених у пунктах 9.4. - 9.7. постанови від
12.11.2019 у справі № 10/110б.
Ø
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України від 18.01.2018 № 2269-VIII
"Про приватизацію державного і комунального майна", який регулює правові, економічні та організаційні основи
приватизації державного і комунального майна та майна, що належить АРК, справи
про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські
товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано
належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не порушуються
до її завершення. Провадження у справах про банкрутство таких
підприємств/господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про
приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням
власника.
Ø Отже,
враховуючи наведений порядок нормотворення, що відбувся у зв`язку з внесенням
змін до Закону про банкрутство, суд дійшов висновку, що положення п. 4-3
розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство
не є самостійною підставою для припинення/закриття провадження у справі про
банкрутство, оскільки зазначений розділ доповнений цим пунктом згідно з
п. 10 розділу V
"Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про
приватизацію державного і комунального майна" з метою реалізації норми ч. 5 ст. 12 цього Закону.
Ø А тому норма
ч. 5 ст. 12 Закону України
"Про приватизацію державного і комунального майна" самостійно застосовується у передбачених нею випадках у справах про
банкрутство та є окремою правовою підставою для припинення/закриття провадження
у справі про банкрутство у розумінні п.12 ч. 1 ст. 83 Закону про банкрутство стосовно боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій
(часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято
рішення про приватизацію.
Ø Підсумовуючи
викладене, суд дійшов висновку, що господарські суди, які здійснюють
провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства
та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких
прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про
приватизацію, повинні враховувати обов`язкову вимогу законодавця та застосувати
імперативні вимоги ч. 5 ст. 12 Закону України
"Про приватизацію державного і комунального майна" (окремо або разом з нормою пункту 4-3 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону про банкрутство) щодо припинення (закриття) провадження у таких справах у разі прийняття компетентним органом
рішення про приватизацію державного підприємства-боржника на будь-якій стадії
провадження у справі, незалежно від того, яка судова процедура банкрутства
застосовується до боржника і на яких стадіях розгляду перебуває ця справа про
банкрутство (розпорядження майном, санація, ліквідація).
Ø Отже, з
урахуванням вищенаведеного, для прийняття рішення про закриття/припинення
провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України
"Про приватизацію державного і комунального майна" необхідним і достатнім є встановлення судом на підставі поданих сторонами доказів у справі обставин належності Державі Україна прямо або опосередковано акцій (часток) цього боржника, що перевищує 50%, та чинності (на
момент ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого стосовно боржника
рішення про приватизацію.
Ø Винятком з
цього правила є боржники, що ліквідуються за рішенням власника.
Ø
Аналогічний правовий висновок підтриманий судовою палатою для
розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі
Верховного Суду в постанові від 20.01.2021 у справі № 5017/2833/2012.
Ø Судами при
вирішенні клопотання Фонду не враховано, що положення ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та
комунального майна" самостійно застосовуються у
передбачених даною статтею випадках у справах про банкрутство, та не
ставлять обов`язковість припинення провадження у справі про банкрутство в
залежність від наявності будь-яких умов, та є достатньою правовою підставою для
припинення/закриття провадження у справі про банкрутство.
Ø
Для прийняття рішення про закриття/припинення провадження у справі
про банкрутство боржника на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію
державного і комунального майна" на будь-якій стадії провадження у справі, незалежно від того,
яка судова процедура банкрутства застосовується до боржника і на яких стадіях
розгляду перебуває ця справа про банкрутство (розпорядження майном, санація,
ліквідація), необхідним і достатнім є лише встановлення судом, на підставі
поданих сторонами доказів у справі, обставин належності Державі Україна прямо
або опосередковано більше ніж 50% акцій (часток) цього боржника, та чинності
(на час ухвалення відповідного судового рішення) прийнятого компетентним
органом рішення про приватизацію боржника.
Ø При цьому, обставини
здійснення процедури приватизації об`єкта боржника законодавцем до уваги не
беруться.
Ø
07.03.2018 набув чинності Закон України "Про
приватизацію державного і комунального майна".
Ø
Нормами цього Закону врегульовано правовідносини за актами КМУ і ФДМУ з питань приватизації, прийнятих до набрання чинності цим Законом.
Ø
Частиною 2 Розділу
V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього
Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна,
припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення
процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент
прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з
класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про
приватизацію державного майна", та щодо яких є
дійсною оцінка, або КМУ визначено радника для надання послуг з підготовки до
приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення
конкурсу.
Ø Частиною 3 Розділу
V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
приватизацію державного та комунального майна" установлено, що акти Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють до затвердження
Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України відповідних
актів, передбачених цим Законом.
Ø
В ч. 5 Розділу V Прикінцеві
та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та
комунального майна" унормовано, що Фонд державного майна України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечує оприлюднення переліків об`єктів, що підлягають приватизації у році набрання чинності цим Законом, в офіційних друкованих виданнях державних органів
приватизації, на офіційному веб - сайті Фонду державного майна України.
Ø
Отже вказаними законодавчими нормами реалізовані умови, визначені
ч. 3 Розділу
V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про
приватизацію державного та комунального майна",
а ч. 2 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
України "Про приватизацію державного і комунального майна" визначено порядок застосування загальних норм цього закону саме щодо приватизації (продажу)
об`єктів, а не щодо вирішення процесуальних питань у справах про банкрутство.
Ø
Однак, мотивуючи втрату чинності наказу Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву від 19.01.1995 №29-ПР, місцевий та апеляційний господарський суди обмежившись лише посиланням на положення
пункту (частини) 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону
України "Про приватизацію державного та комунального майна", не здійснивши при цьому аналізу вищенаведених положень щодо наявності законодавчо закріплених в них безпосередніх
підстав для визнання такими, що втратили чинність, актів Кабінету Міністрів
України і Фонду державного майна України з питань приватизації, в даному
випадку рішенням РВ ФДМ України по місту Києву про приватизацію боржника.
Ø
При цьому, судами не було встановлено обставин визнання незаконним
рішення про приватизацію в судовому порядку або його зміни чи скасування самим
органом приватизації.
Ø
Зазначивши про втрату чинності наказу РВ ФДМ України по місту
Києву від 19.01.1995 №29-ПР, суди у своїх рішеннях вказують про надання Фондом
державного майна України доказів фактичного здійснення приватизації Боржника до
набрання чинності Законом України "Про приватизацію
державного і комунального майна", зокрема, про
перебування Боржника в період з 23.04.2018 по 16.08.2018 в процесі
приватизації, що свідчить про суперечливі висновки судів попередніх інстанцій
та обумовлену цим невизначеність щодо наявності/відсутності чинного рішення про
приватизацію Боржника на підставі положень ст. 12 Закону України
"Про приватизацію державного майна" та ст. 10, 12 ч. 3 розділу V Прикінцеві
та перехідні положення Закону України "Про приватизацію державного та
комунального майна".
Ø
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію
державного та комунального майна" приватизація об`єкта вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом
розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.
Ø
Разом з тим, судами не досліджено обставини щодо завершення
приватизації Боржника та прийняття про це відповідного рішення органом
приватизації.
Ø
Поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися надані керуючим санацією Боржника пояснення щодо втрати чинності наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 19.01.1995 № 29-ПР у зв`язку з його виконанням з посиланням на наказ
Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №1698
від 27.08.1996, уточнений план розміщення акцій акціонерного товариства,
сертифікат іменних акцій, надані до господарському суду першої інстанції Фондом
держаного майна України.
Ø
Вказане свідчить про передчасність висновків судів попередніх
інстанцій про існування підстав для відмови в задоволенні клопотання про
припинення провадження у цій справі про банкрутство господарського
товариства, 95,57 відсотків акцій якого перебуває у державній власності, з огляду на неналежним чином дослідження зібраних у справі доказів - змісту рішень та інших доказів про приватизацію боржника, та неврахування судами особливостей проведення приватизації об`єктів державної власності за рішеннями, ухваленими до
набрання чинності з 07.03.2018 Законом України "Про
приватизацію державного і комунального майна".
Ø
Не дослідження судами попередніх інстанцій вказаних обставин,
суперечливі висновки судів попередніх інстанцій щодо втрати чинності наказу
регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від
19.01.1995 № 29-П, перебування Боржника в період з 23.04.2018 по 16.08.2018 в
процесі приватизації а підставі вказаного наказу, залишені поза увагою доводи
керуючого санацією про втрату чинності (вичерпав свою дію) вказаного наказу у
зв`язку з його виконанням, свідчать про порушення судами попередніх інстанцій принципу повноти оцінки доказів та їх відображення у судовому рішенні, яким вирішувався спір по суті, а Верховний
Суд, діючи в межах повноважень, встановлених статтею 300 ГПК України, не може встановлювати обставини, збирати й перевіряти
докази та надавати їм оцінку.
Немає коментарів:
Дописати коментар