Постанова ВС 17.02.2021, Справа № 911/1203/19, колегія суддів: Огороднік К.М.- головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066829
У 2019 році до суду надійшла позовна заява
Товариства до районної державної адміністрації про визнання недійсним
розпорядження 2012 року про передачу у власність громадянам земельних ділянок
для ведення індивідуального садівництва та ведення ОСГ. Після відкриття
провадження у справі третьою особою було подано клопотання про закриття
провадження у справі з огляду на те, що справа має розглядатися в порядку
цивільного судочинства, а не господарського. Місцевий господарський суд
відмовив у задоволення клопотання та направив справу до господарського суду, у
провадженні якого була справа про банкрутство Товариства. Апеляційний г/с
у відкритті апеляційного провадження відмовив з огляду на те, що ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття
провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від
рішення суду. Верховним Судом судове рішення апеляційного суду залишено без
змін. При цьому колегія суддів відмовилася враховувати висновки судової палати
ВС в іншій справі № 911/3070/15, за висновками якої ухвала суду першої
інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство може бути оскаржена окремо; така
позиція колегії суддів обґрунтована нетотожністю справ, а саме: справа, що
розглядалася судовою палатою є справою про банкрутство, а розглядувана - справа
позовного провадження.
Короткі висновки:
Ø
У справі позовного провадження ухвала суду першої інстанції про
відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути
оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Встановлення
такого обмеження апеляційного оскарження є пропорційним та не порушує самої
суті права на судовий захист, оскільки ч.3 ст. 255 ГПК України передбачено
можливість включення заперечення проти такої ухвали до апеляційної скарги на
рішення суду.
Ø Судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття
(відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею
255 ГПК України.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та
касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень
відповідних процесуальних норм.
Ø
Згідно з ч. 1, 2 ст. 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в
апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею
255 цього Кодексу.
Ø
Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею
255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не
допускається.
Ø
Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від
рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, п.13 ч. 1 якої передбачено, що окремо від рішення суду
першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду
першої інстанції про закриття провадження у справі.
Ø
Поряд з цим ухвала місцевого господарського суду про відмову в
задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не охоплюється
переліком, наведеним в ст. 255 ГПК України.
Ø
Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави
для висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні
клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в
апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо
наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до приписів ч. 3
ст. 255 ГПК
України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ø
Аналогічні правові висновки щодо права на оскарження ухвали про
відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі
викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №
522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13.06.2018 у справі
№761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04.11.2018 у справі
№623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), постановах від 23.01.2019 у справі №
524/6352/16-ц (провадження № 14-589цс18), від 13.03.2019 у справі №
522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19), від 29.05.2019 у справі №219/10010/17
(провадження № 14-190цс19), від 03.07.2019 у справі №607/12237/17 (провадження
№ 14-216цс19).
Ø
Встановлене обмеження апеляційного оскарження ухвали суду першої
інстанції про відмову в задоволенні заяви про закриття провадження у справі є
пропорційним та не порушує самої суті права на судовий захист, оскільки ч.3 ст.
255 ГПК
України передбачено можливість включення заперечення проти такої ухвали до
апеляційної скарги на рішення суду.
Ø
До того ж таке обмеження права на апеляційне оскарження окремо від
рішення суду ухвал, не зазначених у ч. 1
ст. ГПК
України, зокрема ухвали про відмову у задоволенні
заяви про закриття провадження у справі, є передбачуваним, оскільки чітко
регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на
ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
Ø
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку,
встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження
щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових
процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між
правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності,
ефективності й оперативності судового процесу (пункт 44 постанови Великої
Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 та пункт 59.1.
постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі
№910/4475/19).
Ø
Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати
у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб
подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення
рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників
процесу щодо наявності підстав для закриття провадження у справі мають
розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору (пункт 26
ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц
(провадження № 14-259цс18). Такий самий висновок викладено у постанові
об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від
12.09.2018 у справі №752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18).
Ø
Водночас, для формування єдиного підходу щодо застосування норм ч.1,
2 ст. 8
Закону про банкрутство та ст. 255 ГПК України стосовно можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі
про банкрутство, на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
у складі ВС передано справу №911/3070/15, до розгляду якої було зупинено
провадження у цій справі №911/1203/19.
Ø
За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство КГС, викладеним у постанові 13.10.2020 у справі №
911/3070/15 щодо застосування норм ч.1 ,2 ст. 8 Закону про банкрутство та ст.
255 ГПК України у контексті можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у
справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть
переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність
"ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та
системне застосування приписів Закону про банкрутство (КУзПБ з 21.10.2019),
не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство (пункт 171 постанови).
Ø
Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі,
якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають
право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду
першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її
перегляду в апеляційному порядку згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.
Ø
Колегія суддів вважає, що вказані правові висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС, викладені у справі про
банкрутство не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі № 911/1203/19 - справі позовного провадження, оскільки вони стосуються реалізації права на апеляційне оскарження судових
рішень у справі про банкрутство, яке відбувається за правилами і в порядку,
передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК
України, з урахуванням особливостей оскарження судових
рішень у справі про банкрутство, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019) та КУзПБ (з 21.10.2019), зважаючи на те, що судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття
(відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею
255 ГПК України.
Ø
Відтак, суд апеляційної інстанції встановивши, що ухвала про
відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у цій справі про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації не охоплюється переліком, наведеним у ст.
255 ГПК України, що право на її оскарження також не
передбачено жодною іншою нормою ГПК України, дійшов вірного висновку, що вказана ухвала не підлягає
оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті
255 ГПК України, а тому керуючись п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК
України відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Ø
При цьому, апеляційним судом враховано практику ЄСПЛ людини щодо
правових висновків про можливість обмеження права доступу до суду,
передбаченого положеннями статті 6 Конвенції.
Ø
Посилання в касаційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012, яким, на думку заявника, зроблено висновок про можливість
оскарження як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того
питання, колегією суддів відхиляються, оскільки вказаним рішенням було
витлумачено статтю 106 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у взаємозв`язку з положеннями
пунктів 2, 8 ч.3 ст. 129 Конституції
України щодо можливості касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Ø
Відтак, доводи наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
Ø
Передбачені процесуальним законом процесуальній обмеження права на
апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття
провадження у справі не нівелюють для учасників справи можливість доступу до
суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоб завдати шкоди самій суті
цього права.
Ø
Учасник справи не позбавляється права доступу до суду з
апеляційною скаргою на такі ухвали місцевого господарського суду, які не можна
оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення щодо суті спору, їх право
лише відтерміновується до винесення судового рішення у справі, яке може бути
оскаржено в апеляційному порядку.
Немає коментарів:
Дописати коментар