Постанова ВС від 02.12.2020, справа №916/929/16, колегія суддів КГС: Жукова С.В. - головуючий, Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/93437540
Боржника було визнано банкрутом. 18.01.18 набув
чинності Закон України «Про приватизацію державного та
комунального майна» і відповідно до пункту 5 статті 12 цього Закону провадження у справі про банкрутство
припинено. Кредитор звернувся до господарського суду, який розглядав справу про
банкрутство, і провадження у якій припинено, із заявою про направлення йому
наказів господарського суду про
стягнення з Боржника на користь Стягувача по низці судових справ. Господарський суд повідомив стягувача, що 4
наказів в матеріалах справи немає, в т. ч. і наказу по справі, за дублікатом
якого заявник звернувся до суду. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку
про те, що наявні підстави вважати наказ втраченим і з огляду на те, що строк пред`явлення
наказу до виконання не закінчився, дійшли до висновку, що заява про видачу дубліката
виконавчого документа підлягає задоволенню.
Короткі висновки:
Ø Основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне
пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із
заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого
документа до виконання.
Ø ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу
з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини
втрати наказу.
Ø Умовою для видачі
дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до
підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК
України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Ø У випадку закінчення виконавчого
провадження з підстави визнання боржника банкрутом строк повторного
пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто
з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.
Ø Законодавець збільшив до
трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після
набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів
суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк
пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016
Розглянувши справу Верховний суд зазначив
наступне
Ø Порядок вирішення питання
щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку
функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено
підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК
України.
Ø Відповідно до підпункту
19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК
України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або
державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до
закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до
виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у
десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката
виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру
прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у
видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та
касаційному порядку.
Ø Дублікат виконавчого
документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу
первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише
спеціальною позначкою "Дублікат".
Ø Аналіз змісту підпункту
19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК
України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне
пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із
заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа
до виконання.
Ø Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу
з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини
втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача
дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових
зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений
наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у
стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.
Ø Водночас обов`язковою
умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах
встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його
поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката
виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у
складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у
справі № 5011-58/9614-2012, тощо).
Ø Отже умовою для видачі
дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до
підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК
України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.
Ø Ураховуючи викладене, під
час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого
документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому
з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для
пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Ø Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Закону України
"Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення
та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про
адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі
документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Ø 05.10.2016 набрав
чинності Закон України "Про виконавче
провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII від
02.06.2016).
Ø Згідно з п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних
положень Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються
до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Ø Статтею 12 Закону №
1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення
виконавчого документа до виконання перериваються пред`явлення виконавчого
документа до виконання.
Ø Таким чином, законодавець
збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду,
виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів
суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк
пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (постанова
Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15).
Ø Водночас, положення п. 5
розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних
положень Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на
виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності
зазначеним законодавчим актом (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у
справі №5016/149/2011(17/6).
Ø Відповідно до приписів ч.
4 ст.
236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин
суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах
Верховного Суду.
Ø У пунктах 116, 117
постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про
банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі №
916/922/16 викладено наступні висновки про застосування норм права:
-
Тлумачення
норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче
провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України
"Про виконавче провадження" № 1404-VIII свідчить, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим
повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в
цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї
заборони, зовнішньої обставини.
-
У
випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника
банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення
виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк
повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної
заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про
банкрутство боржника.
Ø З урахуванням того, що у
даній справі строк пред`явлення виконавчого документа до виконання
встановлюється з 15.01.2019 та може бути пред`явлений протягом трьох років, а
також з урахуванням вищенаведених висновків про застосування норм права, які
зазначені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду
справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі
№ 916/922/16, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про
необґрунтованість доводу касаційної скарги про неправильне застосування
приписів ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ø Довід касаційної скарги
щодо того, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування
норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах №
916/215/15-г, № 5023/1702/12 та № 2-3756/09 є необґрунтованим, оскільки:
-
у
справі № 916/215/15-г підставою для звернення з заявою про видачу дубліката
наказу була втрата оригіналу наказу, не пов`язана зі справою про банкрутство
боржника;
-
у
справі № 5023/1702/12 підставою для звернення з заявою про видачу дубліката
наказу була втрата оригіналу наказу під час реорганізації територіальних
органів ДФС у Харківській області;
-
у
справі № 2-3756/09 у справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що строк
пред`явлення наказу до виконання не пропущений, виконавчі дії тривають, бо
скасовано постанову виконавчої служби ВП №19485625 від 29.12.2014 про
повернення виконавчого документа стягувачу.
Немає коментарів:
Дописати коментар