Постанова ВС від 07 грудня 2020 року, Справа № 1-7/158-09-3124, колегія суддів: Погребняк В.Я. - головуючий, Васьковський О.В., Жуков С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/93962742
Провадження у справі про банкрутство
було порушено у 2009 році за загальною процедурою, передбаченою Законом про
банкрутство. У 2017 році господарським судом серед іншого, частково затверджено
зміни до плану санації боржника, схвалені рішенням зборів кредиторів, та
рішенням комітету кредиторів; відмовлено у затвердженні змін до плану санації в
частині , щодо здійснення оплати додаткової винагороди керуючому санацією
арбітражному керуючому у розмірі 10 % від загальної суми задоволених
кредиторських вимог, внесених до реєстру кредиторів боржника, що становить 2,6
млн грн за рахунок коштів інвестора; продовжено строк процедури санації боржника
та строк повноважень керуючого санацією на 1 рік. Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду 2017
року, ОСОБА_1 у 2020 році суду звернувся з апеляційною скаргою, яку апеляційний суд спочатку
залишив без руху, а потім відмовив у відкритті апеляційного провадження у
зв’язку з тим, що скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку на
апеляційне оскарження ухвали суду не зазначив причин неподання ним апеляційної
скарги протягом більш ніж року, з того часу, коли скаржник, за його
твердженням, дізнався про існування цієї ухвали - з липня 2019 року.
Короткі висновки:
Ø Верховний Суд
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав
для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду відповідно
до апеляційної скарги, оскільки скаржник як заінтересована особа не подавав
відповідну апеляційну скаргу понад рік з моменту, коли скаржнику стало відомо
про наявність оскаржуваної ухвали місцевого суду, що дозволяє дійти висновку
про те, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження були суб`єктивними,
залежали від поведінки скаржника як учасника справи та не пов`язані з наявністю
об`єктивних обставин
Розглянувши справу ВС зазначив
наступне:
ЩОДО СТРОКУ НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
ТА ЙОГО ПРОПУСКУ
Ø Статтею 93 ГПК України в редакції, чинній на момент прийняття місцевим судом ухвали від 04.10.2017 було передбачено, що апеляційна скарга подається на
рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з
дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину
рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого
відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний
господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у
випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею,
і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку,
та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо
апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого
самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового
рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної
скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського
суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень
частини четвертої статті 91 цього Кодексу. Водночас,
частиною першою статті 53 ГПК України в зазначеній редакції було передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї
ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім
випадків, передбачених цим Кодексом.
Ø 15.12.2017
набрала чинності нова редакція ГПК України, тому, з
урахуванням положень частини третьої статті 3 зазначеного
Кодексу, розгляд апеляційної скарги повинен здійснюватися з урахуванням
закону, чинного на момент подання цієї скарги.
Ø Виходячи із
системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин
першої, другої статті 42 ГПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги), до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Крім того, статтею
42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не
лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо
впливає на результат розгляду справи судом.
Ø Отже, учасники
справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники),
повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко
виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно
забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.
Ø Відповідно до
частини першої статті 256 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017, далі - ГПК України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення
питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк
обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ø Як вбачається
з матеріалів справи, скаржник звернувся до Господарського суду Одеської області
засобами поштового зв`язку 20.08.2020, а поштове відправлення №6503907729960,
яким було направлено апеляційну скаргу, відповідно до наявної інформації на
сайті Укрпошта було вручене 21.08.2020.
Ø Отже, з
урахуванням встановлених процесуальним законом строків на апеляційне оскарження
ухвали місцевого суду від 04.10.2017, вбачається обґрунтованим висновок про те,
що апеляційна скарга подана скаржником з порушенням процесуального строку,
встановленого ГПК України в редакції, яка діяла як на момент
прийняття рішення місцевого суду, так і на момент звернення скаржника з
апеляційною скаргою.
ЩОДО ПІДСТАВ ДЛЯ ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА
АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
Ø Частиною
другою статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення,
має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення
суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому
повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом
десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Згідно із частиною
третьою зазначеної статті, строк на апеляційне оскарження може бути також
поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у
частині другій статті 261 цього Кодексу.
Ø Верховний Суд
зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна
містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці
причини поважними. Також, до клопотання чи заяви повинні бути додані докази
того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не
було можливості. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є
об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з
дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами
у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Водночас,
повторні звернення з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження
не є підтвердженням наміру оскаржити судове рішення відповідно до встановлених
процесуальним законом вимог.
Ø Апеляційним
судом встановлено, що в обґрунтування клопотання про поновлення строку на
апеляційне оскарження заявником не зазначено обставин, які можуть бути
віднесені судом до особливих чи непереборних обставин, що зумовили значний
пропуск строку, встановленого на апеляційне оскарження, про що апеляційний суд
зазначив в ухвалі про відмову у відкритті апеляційного провадження. Також,
скаржником не надано в порядку, передбаченому частиною третьою статті 13, статтями 74, 76-77
ГПК України належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, апеляційним судом таких обставин не встановлено.
Ø У рішенні від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з
прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів
передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані
підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений
зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими,
таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що
вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах
дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є
необмеженими, тому від судів вимагається зазначати підстави для поновлення
строку. Крім того, можливість поновлення також не є необмеженою, а сторони в
розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого
їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи
підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у
принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Ø Верховний Суд
погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав
для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду від
04.10.2017 відповідно до апеляційної скарги, оскільки скаржник як
заінтересована особа не подавав відповідну апеляційну скаргу понад рік з
моменту, коли скаржнику стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали
місцевого суду.
Ø Відтак,
зазначене дозволяє дійти висновку про те, що причини пропуску строку на апеляційне
оскарження були суб`єктивними, залежали від поведінки скаржника як учасника
справи та не пов`язані з наявністю об`єктивних обставин.
Немає коментарів:
Дописати коментар