Постанова 12.10.2021, Справа № 910/17324/19, Провадження № 12-12гс21, ВП ВС у складі судді-доповідача Ткача І. В., суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Штелик С. П., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101424481
У 2018 році у Краматорську сталася ДТП за
участю ТЗ «Опель» і «УАЗ»; винним було визнано водія УАЗ. МТСБУ не мало
інформації про наявність у винуватця ДТП полісу ОСЦПВ та виплатило водієві
пошкодженого ТЗ відшкодування в сумі 13849,21 грн. Після того як МТСБУ звернулося
до винуватця з претензією про відшкодування шкоди, останній надав копію
страхового полісу, після чого МТСБУ звернулося до суду з позовом про
стягнення виплаченої суми із Страховика в порядку регресу, вважаючи, що має таке право
на підставі п.п.38.2.3 п.38.2 ст. 38 та п.п.«а» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV, оскільки: 1)здійснило регламентну виплату потерпілому у ДТП замість
відповідача; 2) вважало, що ЦПВ винуватця ДТП не була застрахованою, про те, що винуватець
застрахував свою відповідальність у Страховика дізналося згодом; 3)транспортний засіб винуватця ДТП був відомим до того, як позивач здійснив
регламентну виплату. Місцевий г\с задовольнив позов частково та стягнув
на користь МТСБУ виплачену потерпілому суму за виключенням франшизи. Апеляційний
г/с постановою від 16.06.2020 ухвалив
нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. ВП ВС скасувала
постанову апеляційного г/с, а рішення місцевого г/с від 10.03.2020 змінила у
мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.
Короткі висновки:
28. … Коли МТСБУ виплатило відшкодування
через те, що шкоду заподіяв ТЗ, власник (водій) якого не застрахував свою ЦПВ
(тобто, коли зробило виплату на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV),
воно набуває право на регресний позов на підставі п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст.
38 Закону № 1961-IV до власника чи водія ТЗ,
який спричинив ДТП, бо саме він відповідальний за невиконання обов`язку зі
страхування своєї ЦПВ. Можливість застосування цієї підстави для
регресного позову до страховика у ситуації, коли після виплати
відшкодування з`ясувалося, що ЦПВ винуватця ДТП застрахована, не передбачена.
38.Позивач виплатив відшкодування на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, вважаючи на момент такої виплати, що винуватець ДТП не застрахував свою ЦПВ. Але з моменту, коли позивачеві стало відомо про протилежне, означена юридична підстава для виплати перестала існувати. Позивач зрозумів, що за його рахунок страховик винуватця ДТП зберіг у себе страхове відшкодування, яке був зобов`язаний виплатити. Тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи ст. 1212 ЦК України.
45. Оскільки спірні правовідносини є кондикційними, то за змістом ст. 257 ЦК України для захисту права позивача встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Тому неподання МТСБУ вимоги про відшкодування впродовж одного року з часу ДТП не може бути підставою для відмови у позові.
56.Оскільки визначену у договорі франшизу не можна стягнути зі
страховика винуватця ДТП, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов
частково, зменшивши суму стягнення суму на розмір франшизи. На підставі ст. 1212 ЦК України позивач
може стягнути суму франшизи з винуватця ДТП, який безпідставно зберіг ці кошти
у себе.
62. Укладення договору про співпрацю є умовою
набуття членства страховика в МТСБУ (абзац 3 п. 51.1 ст. 51 Закону № 1961-IV).
Тому такий договір може містити лише умови про співпрацю щодо внутрішніх
договорів страхування, оскільки саме це вимагає Закон № 1961-IV. Умови, за яких страховик повинен відшкодувати МТСБУ його
витрати, якщо такі не передбачені законом, не є умовами співпраці, а спрямовані
на незаконне заволодіння майном страховика. Тому такі умови порушують публічний
порядок і згідно з ч.1 та 2 ст. 228 ЦК України є
нікчемними (див. також постанову ВП ВС від 29.09.2020 у справі №
688/2908/16-ц (пункти 84-85)).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(2.1) Чи є підстави вважати, що МТСБУ
подало до страховика регресний позов через те, що забезпечений транспортний
засіб встановили, а страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове
відшкодування (п.п.38.2.3 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV)?
18. … ВП ВС вважає, що за такої ситуації на вимогу МТСБУ
до страховика винуватця ДТП положення п.п.38.2.3 п. 38.2 ст.38 та п.п. «а»
п. 41.1 ст.41 Закону № 1961-IV не поширюються.
19.МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють ОСЦПВ
власників наземних ТЗ за шкоду, заподіяну третім особам. Таке бюро є
непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність
відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту (абз.1 і 2 п.39.1 ст.39
цього Закону № 1961-IV).
20.У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної
виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої
події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну
внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац 2 п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV).
…
23.Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право
зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування,
якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст.1191 ЦК України).
24.Стаття
41 Закону № 1961-IV визначає перелік випадків,
за наявності яких МТСБУ зобов`язане відшкодувати шкоду на умовах, визначених
цим Законом. А його ст.38 визначає, у яких випадках і до кого МТСБУ після
виплати відшкодування має право звернутися з регресним позовом.
25.МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду
на умовах, визначених Законом №
1961-IV, у разі її заподіяння:
- ТЗ, власник якого не застрахував
свою ЦПВ, крім шкоди, заподіяної ТЗ, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Закону, та майну,
яке знаходилося в такому ТЗ (п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону №
1961-IV);
- невстановленим ТЗ, крім шкоди, яка
заподіяна майну та навколишньому природному середовищу (п.п. «б» п. 41.1 ст.41 Закону № 1961-IV);
- ТЗ, який вийшов з володіння власника не
з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи (п.п. «в» п.41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV);
- особами, на яких поширюється дія п.13.1 ст.13 цього Закону (п.п.
«г» п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV);
- у разі недостатності коштів та
майна страховика-учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для
виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування ЦПВ (п.п. «ґ»
п.41.1 ст.41 Закону № 1961-IV);
-у разі надання страхувальником або
особою, відповідальність якої застрахована, свого ТЗ поліцейським та медичним
працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством (п.п. «д»
п. 41.1 ст.41 Закону № 1961-IV).
26.МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати
регресний позов:
- до власника, водія ТЗ, який
спричинив ДТП і не застрахував свою ЦПВ, крім осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 цього Закону (п.п.38.2.1
п.38.2 ст.38 Закону № 1961-IV);
-до водія ТЗ, який заволодів ТЗ за
допомогою протиправних дій (п.п.38.2.2 п.38.2 ст.38 Закону № 1961-IV);
-до страховика, якщо забезпечений
транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був
зобов`язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому
цим Законом (п.п.38.2.3 п.38.2 ст.38
Закону № 1961-IV);
-до підприємства, установи, організації,
що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті ДТП шкода виникла з
їх вини (п.п. 38.2.4 п.38.2 ст.38
Закону № 1961-IV);
- до особи, визначеної у п.13.1 ст.13 цього Закону, яка
причетна до ДТП, якщо вона керувала ТЗ у стані алкогольного, наркотичного чи
іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та
швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до
встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого
сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та
швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати,
виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу
аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала ТЗ без права
на керування ТЗ відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди
(п.п.38.2.5 п.38.2 ст.38 Закону № 1961-IV).
27.ВП ВС зауважує, що для цілей регресного позову МТСБУ приписи ст.38 Закону № 1961-IV застосовуються
у поєднанні з відповідними приписами ст.41 цього Закону. Так, припис п.п. 38.2.1 п.38.2 ст.38 Закону №
1961-IV кореспондує припису п.п. «а» п.
41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV, а припис п.п.
38.2.3 п. 38.2 ст. 38 - припису п.п. «б» п. 41.1 ст. 41 цього
Закону.
28. Суб`єкт, до якого МТСБУ може заявити
регресний позов на підставі п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV, є
чітко визначеним. Коли МТСБУ виплатило відшкодування через те, що шкоду
заподіяв транспортний засіб, власник (водій) якого не застрахував свою ЦПВ
(тобто, коли зробило виплату на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст.
41 Закону № 1961-IV), воно набуває право на регресний
позов на підставі п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV до власника чи водія ТЗ, який спричинив ДТП,
бо саме він відповідальний за невиконання обов`язку зі страхування своєї ЦПВ.
Можливість застосування цієї підстави для регресного позову до
страховика у ситуації, коли після виплати відшкодування з`ясувалося,
що ЦПВ винуватця ДТП застрахована, не передбачена.
29.До страховика МТСБУ може звернутися з регресним позовом тільки на
підставі п.п. 38.2.3 п. 38.2 ст. 38
Закону № 1961-IV. Таке звернення можливе за декількох
умов: 1) на час виплати МТСБУ відшкодування ТЗ, яким завдана шкода, не був
встановлений (п.п. «б» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV; 2) надалі встановили як такий ТЗ, так і те, що він є
забезпеченим; 3) страховик був зобов`язаний, але не виплатив страхове
відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
30.МТСБУ виплатило потерпілому відшкодування не через те, що ТЗ, який
заподіяв шкоду, до моменту виплати не був встановлений, а через добросовісну
помилку щодо відсутності у власника ТЗ, який заподіяв шкоду, полісу
обов`язкового страхування ЦПВ. Приписи п. 38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV не
передбачають можливість звернення з регресним позовом до страховика тоді, коли
МТСБУ виплатило страхове відшкодування потерпілому, помилково вважаючи, що
власник/водій ТЗ, який заподіяв шкоду, не застрахував ЦПВ, а згодом з`ясувало
протилежне.
(2.2) Чи є юридичні підстави для стягнення
зі страховика суми відшкодування, яке МТСБУ виплатило потерпілому?
31.МТСБУ вважало, що має право на позов до відповідача саме у порядку
регресу. ВП ВС з`ясувала, що приписи п.
38.2 ст. 38 Закону № 1961-IV у спірних правовідносинах незастосовні. Проте позивач
має право на стягнення з відповідача суми відповідного відшкодування відповідно
до ст. 1212 ЦК України.
32.Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»)
неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не
звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні
приписи (див. постанови ВП ВС від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт
44), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 83), від 25.06.2019 у
справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц
(пункт 101), від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 16.06.2020
у справі № 145/2047/16-ц (пункт 8.1)).
33.Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову
не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід
застосувати, вирішуючи спір (див. постанову ВП ВС від 04.12.2019 у справі №
917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або
інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші
нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд
самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення
рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні
правовідносини (див. постанови ВП ВС від 25 червня 2019 року у справі №
924/1473/15 (пункт 7.43) та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (п.85)).
34.Саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин
сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити,
який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування
судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом
регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин,
якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета
позову) (див. постанову ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт
86)).
35.Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої
особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте
майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути
майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст.1212 ЦК України).
36.Положення глави 83 ЦК
України застосовуються, зокрема, до вимог про
відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе
за рахунок іншої особи (п.4 ч.3 ст. 1212 ЦК України).
37.За змістом ст. 1212 ЦК
України передбачений нею вид позадоговірних
зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження
за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони
відпали (див. постанову ВП ВС від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт
43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним
отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами
цивільного права (див. постанову ВП ВС від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17
(пункт 27)).
38.Позивач виплатив відшкодування на підставі п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV,
вважаючи на момент такої виплати, що винуватець ДТП не застрахував свою ЦПВ.
Але з моменту, коли позивачеві стало відомо про протилежне, означена юридична
підстава для виплати перестала існувати. Позивач зрозумів, що за його рахунок
страховик винуватця ДТП зберіг у себе страхове відшкодування, яке був
зобов`язаний виплатити. Тому до спірних правовідносин слід застосувати
приписи ст. 1212 ЦК України.
39.Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої
правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного
збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке
вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така
підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без
неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від
початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій
особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
40.Якщо тлумачити приписи ст.
1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з
їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна
належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати,
яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з
покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).
41.У справі № 910/17324/19 збагаченням є притримання страховиком
винуватця ДТП без достатніх правових підстав у себе виплати, яку він відповідно
до Закону № 1961-IV мав виплатити потерпілому. Такий підхід до
застосування приписів ст. 1212 ЦК України відповідає
змісту інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави,
адже у наведений спосіб страховик збагачується за рахунок зменшення
його обов`язку (звільнення від виконання обов`язку) з відшкодування шкоди, яку
страхувальник-винуватець ДТП завдав потерпілому. У справі № 910/17324/19 таке
зменшення обов`язку відповідача відбулось за рахунок позивача. Тому помилковим
є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність юридичних підстав для
задоволення позову (близькі за змістом висновки Верховний Суд у складі колегії
суддів Касаційного господарського суду сформулював у постанові від 22 жовтня
2020 року у справі № 910/18279/19).
42.Доводи відповідача про те, що немає підтвердження факту звернення
позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, а тому
відсутні підстави для задоволення позову, є необґрунтованими. У кондикційних
спірних правовідносинах, які врегульовані главою 83 ЦК України, позивач не був
позбавлений можливості звернутися з вимогою про стягнення з відповідача
відшкодування у судовому порядку безвідносно наявності відповідного
(досудового) звернення.
(2.3) Чи може у спірних правовідносинах
неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з часу ДТП бути
підставою для відмови у позові МТСБУ?
43.Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що право кредитора
(потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання
страховиком зобов`язань за договором (полісом) обов`язкового страхування ЦПВ
не є безумовним. Воно пов`язане зі зверненням до страховика із заявою про
здійснення страхової виплати (відшкодування) й обмежене одним роком з моменту
ДТП, якщо шкода заподіяна майну потерпілого. У касаційній скарзі позивач з
такими висновками судів не погодився. Вказав, що зазначений строк не
застосовується до вимог, заявлених до страховика у порядку регресу.
44. З огляду на те, що спірні правовідносини
врегульовані приписами ст. 1212 ЦК
України, ВП ВС вважає помилковими висновки судів
першої й апеляційної інстанцій щодо поширення на ці правовідносини припису п.п.
37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону № 1961-IV,
згідно з яким підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування
(регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж
одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого.
45. Оскільки спірні правовідносини є
кондикційними, то за змістом ст. 257
ЦК України для захисту права позивача
встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Тому неподання
МТСБУ вимоги про відшкодування впродовж одного року з часу ДТП не може бути
підставою для відмови у позові.
(2.4) Чи відповідає страховик перед МТСБУ
за виплачене останнім потерпілому відшкодування збитків, які страховик не мав
обов`язку відшкодовувати (франшиза)?
46. Позивач звернувся з вимогою про стягнення
на його користь 13 849,21 грн, тобто всієї суми відшкодування, яке він виплатив
потерпілому. Суд першої інстанції встановив, що згідно з полісом № АМ/1605532
ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000
грн, а франшиза - 2 000,00 грн. Тому, задовольняючи позов частково, цей суд
вважав, що на користь позивача слід стягнути 11 849,21 грн - суму виплаченого
відшкодування за вирахуванням франшизи. Позивач з таким висновком не погодився.
ВП ВС вважає висновок суду першої інстанції правильним.
47.За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у
разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні
(страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму
(страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі
та виконувати інші умови договору (ст.979
ЦК України).
48.У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових
сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом
порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої
особи (абзац перший п. 22.1 ст. 22 Закону
№ 1961-IV).
49.Страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого ТЗ,
внаслідок якої настає ЦПВ особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду,
заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст.6 Закону № 1961-IV).
50.Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється
страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і
страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ч.16 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
51.Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком
згідно з договором страхування (ч.18 ст.
9 Закону України «Про страхування»).
52.Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну
потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування ЦПВ
і не може перевищувати 2 % від страхової суми, в межах якого відшкодовується
збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується
на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (п.12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV).
53.Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має
бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором
страхування (пункт 36.6 ст.36 Закону
№ 1961-IV).
54.З огляду на зміст цих приписів у разі настання страхового випадку
страховик зобов`язаний виплатити суму страхового відшкодування за вирахуванням
франшизи, якщо сторони її передбачили у відповідному договорі. Суму франшизи
потерпілому має компенсувати страхувальник або інша особа, відповідальна за
завдані збитки.
55.МТСБУ замість відповідача у повному обсязі виконало обов`язок з
виплати потерпілому відшкодування, оскільки на час виплати не мало інформації
про наявність полісу № АМ/1605532, а відповідно і про передбачену ним франшизу.
56.Оскільки визначену у договорі франшизу не можна стягнути зі
страховика винуватця ДТП, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов
частково, зменшивши суму стягнення суму на розмір франшизи. На підставі ст. 1212 ЦК України позивач
може стягнути суму франшизи з винуватця ДТП, який безпідставно зберіг ці кошти
у себе.
(2.5) Чи має значення у спірних
правовідносинах договір про співпрацю МТСБУ зі страховиком щодо внутрішніх
договорів страхування?
57.В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції позивач
вказав про наявність у нього договору про співпрацю з відповідачем. Копію цього
договору позивач долучив до апеляційної скарги (т. 1, а. с. 140-149). Суд
апеляційної інстанції не взяв цей доказ до уваги. У касаційній скарзі позивач
знову вказав на умови зазначеного договору, які гарантують можливість
стягнення зі страховика всієї суми виплаченого відшкодування разом із сумою
франшизи. Велика Палата Верховного Суду з таким висновком позивача не
погоджується.
58. Обов`язкове страхування ЦПВ має право
здійснювати страховик, який має ліцензію на здійснення даного виду страхування
та є членом МТСБУ (п. 49.1 ст. 49
Закону № 1961-IV). Однією з умов прийняття страховика
у члени МТСБУ є укладення ними договору про співпрацю щодо внутрішніх договорів
страхування (абзац 3 п. 51.1 ст. 51 Закону № 1961-IV).
59.Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються
апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази
неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали
від нього (ч.3 ст.269 ГПК України).
60.Подаючи апеляційну скаргу, позивач долучив до неї копію договору
про співпрацю з відповідачем, але не обґрунтував неможливість подання цього
доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Інформації про те, що суд апеляційної інстанції прийняв такий доказ, у
матеріалах справи немає. Тому ВП ВС вважає неприйнятним аргумент касаційної
скарги щодо наявності у позивача згідно з договором про його співпрацю із
відповідачем права на стягнення з останнього всієї суми виплаченого потерпілому
відшкодування.
61.Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він
був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,
знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК,
територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує
публічний порядок, є нікчемним (ч.1 та 2 ст.
228 ЦК України).
62. Укладення договору про співпрацю є умовою
набуття членства страховика в МТСБУ (абзац 3 п. 51.1 ст. 51 Закону № 1961-IV).
Тому такий договір може містити лише умови про співпрацю щодо внутрішніх
договорів страхування, оскільки саме це вимагає Закон № 1961-IV. Умови, за яких страховик повинен відшкодувати МТСБУ його
витрати, якщо такі не передбачені законом, не є умовами співпраці, а спрямовані
на незаконне заволодіння майном страховика. Тому такі умови порушують публічний
порядок і згідно з ч.1 та 2 ст. 228 ЦК України є
нікчемними (див. також постанову ВП ВС від 29.09.2020 у справі №
688/2908/16-ц (пункти 84-85)).
Немає коментарів:
Дописати коментар