ПОСТАНОВА 12.03.2021, Справа № 15/5009/1800/11, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95642738
У липні 2015
року Банку було відмовлено у задоволенні позову про звернення стягнення на
майно та зобов’язання вчинити певні дії. У листопаді 2018 року Банк подав заяву
про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими обставинами, провадження
по якій суд першої інстанції закрив, так як встановив, що до ЄДР внесено запис
про припинення відповідача як юридичної особи.
Постановою апеляційного г/с 2019 року, яка залишена без змін Верховним Судом апеляційну скаргу Банку було задоволено, ухвалу
місцевого г/с скасовано, залучено до участі у справі правонаступника
припиненого відповідача і справу передано до місцевого г/с для розгляду по
суті. Правонаступник припиненого відповідача у 2020 році звернувся до апеляційного г/с із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови 2019 року, просив її скасувати. В якості нововиявленої обставини
посилався на те, що судом апеляційної інстанції при винесені постанови 2019
року не зазначено доводи і мотиви на підставі яких ґрунтується позиція суду щодо
задоволення апеляційної скарги Банку, у зв`язку з чим не дотримано вимог Конвенції та практики ЄСПЛ , зокрема порушення норми статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки право на справедливий суд, включає також і право на вмотивоване рішення. Нововиявленою обставиною у
даній справі заявник вважав існування судової практики Верховного Суду щодо
вмотивованості судового рішення, оскільки заявнику не було і не могло бути відомо про ці нововиявлені обставини,
водночас, саме на суд апеляційної інстанції покладено повноваження здійснювати
правосуддя та дотримуватися Конвенції та практики ЄСПЛ. Крім того заявник
вказував, що на дату винесення постанови апеляційного господарського суду 2019
року він не був стороною у справі.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
20. Відповідно
до ч. 2 ст. 320
ГПК України, підставами для перегляду судового
рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не
були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається
із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про
закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної
відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного
висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного
перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за
собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового
рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає
перегляду.
22. Верховний
Суд у постанові від 18.02.2020 у даній справі вже висловлював правову позицію
про те, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на
переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі
розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі
висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин
справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на
предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими
обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також
зміна правової позиції суду в інших подібних справах. (Аналогічну правову
позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 909/1056/15).
23. Разом з тим,
суд апеляційної інстанції ознайомившись з матеріалами заяви, дійшов висновку
про повернення заяви заявнику в порядку ч. 3 ст. 43 ГПК України.
27. Відповідно
до статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
28. Під
зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму
господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії
учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення
суб`єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників,
та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і
вирішенню господарської справи.
29. Таким чином,
суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд
застосовує до нього заходи, визначені ГПК України (ч. 4 ст. 43 цього Кодексу).
30. ЄСПЛ неодноразово
наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження
таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення ЄСПЛ у справі
"Шульга проти України", від 02.12.2010) і запобігання неналежній та
такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням
саме державних органів (Рішення ЄСПЛ у справі "Мусієнко проти
України" від 20.01.2011).
31. У свою чергу
згідно з п. 2 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин
справи.
32.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню
головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також
створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для
забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж
коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля
досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування
розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного
змісту свого права, тобто зловживає ним.
33. Аналогічна
позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.08.2019 у справі №
905/945/18 та у постанові від 16.10.2019 у справі № 906/936/18.
34. У контексті
вищенаведеного Верховний Суд критично оцінює доводи касаційної скарги.
35. Так,
заперечуючи висновки суду апеляційної інстанції ТОВ "Галантос"
зазначає, що єдиною можливістю відновлення прав та інтересів останнього є перегляд постанови від 16.01.2019 за нововиявленими обставинами, водночас
скаржник не спростовує обставини про вчинення саме ним перешкод у здійсненні
судочинства.
36. Водночас
скаржник зазначає (п. 13.3 постанови), що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що подання
апеляційної та касаційної скарги на судові рішення, якщо це не заборонено
процесуальним законом України, не є зловживанням процесуальними правами, а є
вчиненням дозволених процесуальним законом процесуальних дій, проте не зазначає
ні дати ні номеру постанов Верховного Суду, а лише вказує веб-посилання на судові
рішення, а саме: [http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81722049],[rhttp://www.reyestr.court.gov.ua/Review/820653681].
37. Також, на
підтвердження своєї позиції скаржник наводить (п. 13.4.) постанови Верховного
Суду, без зазначення номерів справ, зазначивши лише дати: від 16.08.2019 та
20.02.2019. Водночас скаржником наведено цитату з постанови Верховного Суду від
20.02.2019, з якого вбачається, що вона стосується справи № 916/1689/18, проте у справі № 916/1689/18, як вбачається з ЄДРСР є дві постанови Верховного Суду від 16.04.2019 та від 23.10.2019, жодна з яких не датована 20.02.2019.
38. Отже, з наведеного колегія суддів не вбачає за можливе з`ясувати які саме постанови Верховного Суду мав на увазі скаржник, та чи прийняті дані постанови за
подібного предмета спору, підстав позову, фактичних обставин справи та
нормативно-правового регулювання спірних правовідносин у наведених скаржником
справах та у справі яка розглядається № 15/5009/1800/11.
39. Водночас,
колегія суддів наголошує, що виходячи з обставин справи, правової позиції
Верховного Суду (див. п. 22 цієї постанови), системного аналізу наведених вище норм права та з урахуванням того, що перелік зловживань процесуальними правами не є
вичерпним, а поведінка та процесуальні дії суб`єктів господарського процесу
оцінюються судами у кожному конкретному випадку, аналіз руху справи №15/5009/1800/11 після винесення Центральним апеляційним господарським судом постанови від 16.01.2019, свідчить про наявність системних дій ТОВ"Галантос" спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи, перешкоджанню суду першої інстанції розглянути справу по суті і прийняти рішення.
40. З огляду на
викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що
адекватним процесуальним наслідком відносно зловживання процесуальними правами
з боку ТОВ "Галантос" є повернення заяви заявнику в порядку ч. 3 ст. 43 ГПК України.
41. З огляду на
те, що ТОВ "Галантос" не враховано попередні рішення та
зауваження апеляційного г/с щодо
наслідків зловживання процесуальними правами, колегія суддів апеляційної
інстанції дійшла правомірного висновку про наявність правових підстав для
застосування до ТОВ"Галантос" заходу для запобігання зловживанню
процесуальними правами у майбутньому у вигляді штрафу.
42. Враховуючи,
що даний захід застосовується до ТОВ "Галантос" вперше, апеляційний г/с
дійшов висновку, що адекватним розміром, що підлягає стягненню з заявника є
мінімальна санкція визначена ч. 2 ст. 135 ГПК України, у
вигляді п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
43. Оскільки
відповідно до статті 7 Закону України № 294-IX від
14.11.2019 "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб з 1 січня 2020 року становить 2102,00 гривень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з ТОВ "Галантос" підлягає стягненню штраф у розмірі 10 510,00 грн.
44. Виходячи з
системного аналізу наведених норм ГПК кодексу України, з метою запобіганню зловживанням відповідачем його
процесуальними правами та перешкоджання розгляду справи, колегія суддів КГС
вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, який оцінивши обставини
справи в їх сукупності, дослідивши зміст усіх поданих апеляційних скарг,
проаналізувавши поведінку ТОВ "Галантос", спосіб та характер вчинення
відповідних процесуальних дій, обґрунтовано повернув заяву ТОВ "Галантос" та реалізував встановлений ч. 4 ст. 43 ГПК України обов`язок та вжив щодо відповідача передбачений ст. 135 цього Кодексу захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. Питання визначення розміру накладеного штрафу знаходиться у межах повноважень відповідного суду і вирішується в залежності від конкретних обставин справи з урахуванням принципів господарського судочинства, які у даному
випадку повністю дотримані апеляційним господарським судом.
Немає коментарів:
Дописати коментар