ПОСТАНОВА ВС 03.02.2021, Справа № 910/16246/18, колегія суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Жуков С.В., Огороднік К.М, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066777
У 2018 році
ухвалою місцевого господарського суду, яка залишена без змін апеляційним
господарським судом, було відкрито провадження у справі про банкрутство; визнано
безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна. Верховним
судом скасовано судові рішення нижчих судів, справу передано на розгляд до місцевого господарського суду на стадію відкриття провадження. При новому розгляді заяви кредитора, ухвалою місцевого господарського суду, яка залишена без змін
апеляційним судом, у відкритті провадження у справі про банкрутство відмовлено
з підстави, передбаченої ч.6 ст.39 КУзПБ (існування обставин, які свідчать про
відсутність узгодженої суми грошового зобов’язання та наявність спору про
право). Верховний суд не погодився з
судами нижчих інстанцій, скасував їх судові рішення та направив справу на новий
розгляд до суду першої інстанції вказавши при цьому, що законність та
обґрунтованість судових рішень щодо наявності підстав для відкриття провадження
у справі про банкрутство вже була
предметом розгляду Верховного суду; судами неповно з’ясовані обставини справи; не надано належної оцінки
всім наявним у справі доказам та обставинам, які входять до предмету
доказування при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, зокрема,
не надано оцінки чи впливає оскарження (особою, яка не брала участі у справі) в
апеляційному порядку судових рішень у справах на вирішення питання щодо дійсного розміру заборгованості, на підставі якої Кредитор подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника; не виконані вказівки касаційного суду з’ясувати
правовий статус підприємства-боржника, надати правову оцінку Статуту,
встановити розмір частки державної власності, надати аналіз обставинам справи з
врахуванням особливостей банкрутства державних підприємств та підприємств у
статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50%).
Короткі
висновки:
Ø Відхиляючи
будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції
повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті
доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до
уваги судом.
Ø Ненадання
судом належної оцінки всім обставинам справи є таким процесуальним порушенням,
яке виключає справедливість постановленого судового рішення в розумінні статті
6 Конвенції.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство
регламентований ст. 39 КУзПБ.
Ø
Системний аналіз ст. с. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового
зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату
звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про
право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора
(кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Ø
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у
розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка
обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог
поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим
кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин
задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Ø
Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення
ч.6 ст. 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Ø
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства,
полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін
зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання,
суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання
зобов`язання тощо.
Ø
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським
судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або
дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та
загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову
боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище
Ø
Аналогічних правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 23.06.2020 у справі № 910/1067/19,
від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №
922/1174/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.
Ø
Крім того, у постанові від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19
Верховний Суд дійшов висновку, що "у разі відсутності належного виконання
господарського грошового зобов`язання, у кредитора є можливість, окрім
звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження."
Ø
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, дійшовши
висновку про наявність спору про право та, як наслідок, наявність підстав
для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника, встановив
із пояснень боржника, що особою, яка не приймала участі у справі було
оскаржено в апеляційному порядку рішення суду у справі № 910/21451/16 про
стягнення боргу, а також у справі №910/895/17 про визнання недійсним контракту,
на підставі якого у заявника виникло право вимоги до боржника.
Ø
При цьому, місцевий господарський суд встановив, що безспірна
заборгованість була погашена боржником у повному обсязі, а стосовно суми інших
заявлених вимог (3 % річних та інфляційні нарахування на суми боргу), то вони
визнаються спірними як заявником, так і боржником.
Ø
Однак, встановивши наведені вище обставини та дійшовши висновку
про наявність спору про право, суд першої інстанції не перевірив пояснення
боржника, належним чином не дослідив Єдиний реєстр судових рішень на предмет
наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора
з питань, щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави
виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також
строку виконання зобов`язання тощо.
Ø
Судом першої інстанції не було досліджено та не встановлено, що
спір про право (стосовно заявлених вимог ініціюючого кредитора до боржника)
вирішувався у порядку позовного провадження в іншій справі саме на
момент звернення Кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про
банкрутство Боржника, а також не надано оцінки чи впливає оскарження
(особою, яка не брала участі у справі) в апеляційному порядку судових рішень у
справах №910/21451/16 та № 910/895/17 на вирішення питання щодо дійсного розміру заборгованості, на підставі якої Кредитор подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Ø
При цьому, суд апеляційної інстанції припустився аналогічних
порушень, не перевірив наявності спору про право та належним чином не
дослідив всі обставини справи, що є порушенням вимог ст. 269 ГПК України, на яку між тим, апеляційний суд послався в
оскаржуваній постанові.
Ø
За приписами ч. ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК
України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і
додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення
суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд
апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники
справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд
апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги,
якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального
права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне
застосування норм матеріального права.
Ø
Згідно з ч. 1 ст. 282 ГПК
України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в
апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Ø
Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи
подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній
частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні
обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Ø
Згідно зі ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно
до принципу пропорційності.
Ø
Матеріали справи свідчать про те, що в порушення наведених норм
процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції, підтримавши
висновки місцевого суду, не надав жодної правової оцінки викладеним в
апеляційній скарзі аргументам Кредитора.
Ø
Так, апеляційний суд залишив без будь-якої оцінки та дослідження
доводи Кредитора про те, що оскарження особою, яка не брала участі у справах
судових рішень саме по собі не свідчить про погашення боржником в повному
обсязі безспірної заборгованості за укладеним між Кредитором і Боржником
контрактом, будь-яке підтвердження погашення основного боргу за поставлену
продукцію в матеріалах справи відсутнє.
Ø
Крім того, без жодного обґрунтування суд апеляційної інстанції не
взяв до уваги посилання Кредитора в апеляційній скарзі на те, що судові
рішення оскаржено з підстав, які жодним чином не свідчать про відсутність у
боржника заборгованості за Контрактом.
Ø
При цьому, апеляційний суд не надав також і оцінки аргументам
заявника апеляційної скарги про те, що постанова апеляційного господарського
суду в одній із справ, згідно якої стягнуто з Боржника на користь Кредитора 4,
4 млн грн, не оскаржувалась, є чинною та підлягає виконанню, що в будь-якому
разі є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.
Ø
Водночас, на думку колегії суддів, дослідження та надання оцінки
всім обставинам справи та доводам всіх учасників справи в їх сукупності є
обов`язковим при розгляді спору у даній справі.
Ø
У зв`язку з зазначеним, колегія суддів дійшла висновку, що
недоліки у вирішенні спору, яких припустилися місцевий та апеляційний
господарські суди, свідчать про передчасність здійснених висновків у даній
справі про відмову Кредитору у відкритті провадження у справі про банкрутство Боржника.
Немає коментарів:
Дописати коментар