ПОСТАНОВА 03.03.2021, Справа № 914/285/19, ВС у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О, Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95573566
Товариство
звернулося до господарського суду у межах справи про банкрутство з позовом до
БТІ (відповідач 1) та до Боржника (відповідач 2) про скасування рішення БТІ 2012 року про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю). Позивач
посилався на порушенням вимог чинного законодавства під час державної
реєстрації прав власності на фактично зруйновану будівлю, яка відсутня на
земельній ділянці в натурі. У такий спосіб, на думку позивача, відповідач-2 (Боржник) намагається заволодіти частиною земельної ділянки під неіснуючим об`єктом нерухомості з можливим втручанням у господарську діяльність позивача, який є власником реальних споруд та
будівель, розташованих на даній земельній ділянці. Позивач зазначав, що спір
обумовлений загрозою порушення майнових прав позивача. Рішенням місцевого господарського
суду, яке залишено без змін апеляційним господарським судом, у задоволенні
позову, відмовлено через недоведеність позивачем порушеного права чи інтересу, чи загрозу порушення прав, з посиланням на ненадання позивачем доказів порушення порядку реєстрації прав на нерухоме майно та неналежний спосіб захисту з посиланням на висловлену
в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2019 у справі №
367/2022/15ц правову позицію про те, що рішення державного реєстратора про
державну реєстрацію прав (яке оспорюється у цій справі) із внесенням
відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
вичерпує свою дію, тому після внесення такого запису скасування рішення
державного реєстратора не може бути належним способом захисту права чи інтересу
позивача. За певних умов таким належним способом захисту права могло б бути
скасування запису про проведену державну реєстрацію права (ч. 2 ст.
26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень" у редакції, чинній до 16.01.2020).
Верховний Суд скасував
рішення судів попередніх інстанцій та
повернув справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що поза увагою судів залишилися доводи і докази позивача про реєстрацію права власності на фактично відсутній спірний об`єкт нерухомості, не
перевірили дотримання відповідачем 1 (БТІ) вимог законодавства, зокрема, щодо
інвентаризації об’єкта нерухомості та вказав, що суди помилково зазначили про
необхідність застосування позивачем способу судового захисту про скасування
запису про проведену державну реєстрацію прав, який у практичному аспекті не
зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а
значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.
Короткі
висновки:
Ø
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і
охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути
визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач
звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення,
оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного
права, якщо воно мало місце.
Ø З 16.01.2020,
чинне законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену
державну реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають
скасуванню або вилученню.
Ø
На відміну від ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію
речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції до 16.01.2020, яка передбачала такі способи судового
захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію
прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію
прав, чинна редакція (з 16.01.2020) встановлює такі способи судового захисту
порушених прав та інтересів особи:
§
судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про
державну реєстрацію прав;
§
судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів,
на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
§
судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
При цьому з метою ефективного захисту
порушених прав ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має
супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням
речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства
(за наявності таких прав).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме
майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Ø
За змістом ст. 2 Закону України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна
реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів
виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких
прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі -
Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить
відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та
суб`єктів цих прав.
Ø
Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у
діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій
забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Ø
Статтею 13 Закону передбачено, що реєстрація заяв про державну
реєстрацію прав та/або їх обтяжень, заяв про зупинення державної реєстрації
прав, а також реєстрація запитів стосовно надання витягів з Державного реєстру
прав проводиться в базі даних про реєстрацію заяв і запитів. Заява і запит
реєструються у базі даних Державного реєстру прав, якщо заявником додержані
вимоги, встановлені цією статтею та статтями 16 і 17 цього Закону.
Ø
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону державна реєстрація прав та їх
обтяжень проводиться в такому порядку:
§
прийняття і перевірка документів, що подаються для державної
реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
§
встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній
реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну
реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
§
прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
§
внесення записів до Державного реєстру прав;
§
видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках,
встановлених ст.18 цього Закону;
§
надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права
та/або їх обтяження.
Ø
Станом на час проведення державної реєстрації права власності порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні серед іншого регулювався Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно,
затвердженим наказом МЮУ від 07.02.2002 № 7/5.
Ø
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди не перевірили
дотримання відповідачем-1 вимог Закону України "Про
державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та вищенаведеного Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно при здійсненні державної реєстрації права власності на спірний об`єкт, зокрема щодо технічної інвентаризації спірного
об`єкта нерухомості.
Ø
Натомість місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський
суд, відмовив у задоволенні позову через недоведеність позивачем порушеного права чи інтересу, чи загрозу порушення прав, з посиланням на ненадання позивачем доказів порушення порядку реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому, поза увагою судів залишилися доводи позивача про реєстрацію права власності на фактично відсутній спірний об`єкт нерухомості з посиланням на докази, як на підтвердження своїх вимог, а саме: копії витягу з технічного
звіту з проведення геодезичної зйомки земельної ділянки; копії плану земельної
ділянки та копію кадастрового плану земельної ділянки номер
4610136300:05:010:0029; експертному висновку № 27 від 17.09.2020 судової
будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, виконаної за заявою
заінтересованої особи - ТОВ "Мєгал", яким не надано правової оцінки.
Ø
Встановивши, що відповідно до Витягів з Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №№ 178573286, 178576511,
178571093 від 23.08.2019 власником зазначеного нерухомого майна є ТОВ
"Мєгал", код ЄДРПОУ 43163872, суди не залучили останнього до участі у
справі.
Ø
Приймаючи оскаржувані рішення та постанову, суди попередніх
інстанцій послалися на висловлену в постанові Великої Палати Верховного Суду
від 25.05.2019 у справі № 367/2022/15ц правову позицію про те, що рішення
державного реєстратора про державну реєстрацію прав (яке оспорюється у цій
справі) із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на
нерухоме майно вичерпує свою дію, тому після внесення такого запису скасування
рішення державного реєстратора не може бути належним способом захисту права чи
інтересу позивача. За певних умов таким належним способом захисту права могло б
бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (ч. 2 ст.
26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень" у редакції, чинній до 16.01.2020).
Ø
Проте колегія суддів вважає наведені посилання та висновки судів
помилковими, такими, що не відповідають чинному законодавству в сфері
реєстрації речових прав і не можуть призвести до відновлення порушеного права,
з огляду на таке.
Ø
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений
законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення,
запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація
витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо
втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне
припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Ø
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної
норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її
практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного
права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Ø
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці,
так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти
Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб"
передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само
встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином,
обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Ø
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не
будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6
постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №
925/1265/16).
Ø
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що
застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від
змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від
характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають
бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає
змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або
оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки
сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від
05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від
30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.
Ø
Законом
України від 05.12.2019 № 340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо протидії рейдерству", який
набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" викладено у новій
редакції.
Ø
Так, відповідно до п. 1, 2,
3 ч. 3астини третьої ст. 26 Закону України "Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові
права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не
підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного
реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у
випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч.6 ст. 37 цього
Закону, а також у разі визнання на підставі судового
рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено
державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної
реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції
України (у випадку, передбаченому п.п. "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього
Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни
чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного
реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування
документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також
скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним
визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових
прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Ø
Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що,
на відміну від ч. 2 ст 26
Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та
їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених
прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування
документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція
встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:
§
судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про
державну реєстрацію прав;
§
судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів,
на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
§
судове рішення про скасування державної реєстрації прав.
Ø
При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що
ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним
визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових
прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Ø
Таким чином, колегія суддів вважає, що з 16.01.2020, тобто на час
ухвалення оскаржуваної постанови, законодавець вже виключив такий спосіб
захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну
реєстрацію права, а відтак місцевий та апеляційний господарські суди помилково
зазначили про необхідність застосування позивачем способу судового захисту,
який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу
відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний
захист її прав.
Ø
За таких обставин касаційна інстанція погоджується з доводами
скаржника про те, що у зв`язку із викладенням ст. 26 Закону України
"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх
обтяжень" у новій редакції згідно із Законом України "Про внесення змін до
деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, наразі чинне
законодавство взагалі не передбачає скасування записів про проведену державну
реєстрацію прав, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню
або вилученню.
Ø
Таким чином, зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення
оскаржуваних рішення та постанови матеріально-правове регулювання спірних
реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернули уваги суди першої
та апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений
можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, запропонований в
оскаржуваних рішенні та постанові, а саме шляхом ухвалення судового рішення про
скасування запису про проведену державну реєстрацію речових прав на спірне
нерухоме майно.
Ø
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду
від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.
Ø
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення
та постанову, не врахував вищенаведену правову позицію Верховного Суду та
дійшли до передчасних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
Ø
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на
які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім
аргументам учасників справи.
Ø
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку
правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Ø
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони
зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений
можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ØНадаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Немає коментарів:
Дописати коментар