Посилання

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ ПРО ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМ РІШЕННЯ БАНКУ ПРО ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА ПРЕДМЕТ ІПОТЕКИ, ВИЗНАННЯ ПРОТИПРАВНИМ І СКАСУВАННЯ РІШЕННЯ ПРИВАТНОГО НОТАРІУСА ПРО РЕЄСТРАЦІЮ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ ЗА БАНКОМ

Постанова ВС від 23.12.2020, справа №914/608/20, колегія суддів: Банасько О.О.-головуючий, Білоус В.В., Васьківський О.В.    https://reyestr.court.gov.ua/Review/93783503


Боржник звернувся в межах справи про банкрутство з позовом про визнання протиправним рішення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору та визнання протиправним і скасування рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на об’єкти нерухомості за банком і разом з позовом подав позов про забезпечення позову, просив накласти арешт на нерухоме майно та заборонити органам держреєстрації прав  вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього (окрім дій, спрямованих на виконання цієї ухвали) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ухвалою місцевого суду заяву про забезпечення позову задоволено. Апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції та прийняв постанову, якою відмовив боржнику у задоволенні заяви про забезпечення позову, зазначивши, що боржник не обґрунтував існування обставин, які б унеможливили ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи утруднили або зробили неможливим виконання рішення у цій справі, а відтак і наявність зв`язку між визначеними заходами забезпечення і предметом позовних вимог.  Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.


Короткі висновки:

Ø  Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача

Ø  Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.


Розглянувши справу ВС зазначив наступне:

Ø  Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ø  Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Ø  У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Ø  Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Ø  Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ø  Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20, від 25.09.2020   921/40/20).

Ø  Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі   916/1572/19, від 28.10.2019 у справі 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі № 922/3502/19).

Ø  Оскільки боржник звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 904/2285/19, від 16.03.2020 у справі № 916/3245/19).

Ø  Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 у справі  909/835/18)

Ø  Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Ø  Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі та скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про вжиття заходів забезпечення позову, судом апеляційної інстанції в межах наданих йому статтею 269 ГПК України повноважень встановлено, що позивачем при зверненні з заявою про забезпечення позову не підтверджено та не доведено існування обставин, які б унеможливили ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, чи утруднили або зробили неможливим виконання рішення у цій справі.

Ø  Так апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження вимог наведених в заяві про забезпечення позову позивач посилається на повідомлення (вимогу), аналіз змісту якого свідчить, що згідно цього повідомлення банк вимагає від боржника сплатити заборгованість за кредитним договором і попереджує про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, передбаченим іпотечним договором відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Ø  Крім того судом апеляційної інстанції з`ясовано, що позивачем на підтвердження обґрунтувань щодо наявності підстав для забезпечення позову у справі надано копію витягу з протоколу № 58 чергового засідання правління  банку, де було прийнято рішення з метою погашення кредитної заборгованості боржника прийняти у власність з подальшою реалізацією нерухоме майно боржника, що є предметом іпотеки за іпотечним договором з подальшою реалізацією.

Ø  Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, наведені докази та доводи позивача про ймовірність реалізації банком майна своєю сукупністю не доводять необхідності застосування заходів забезпечення позову в цій справі.

Ø  Будь-яких інших доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу до забезпечення позову, боржником не надано. Протилежного під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не встановлено.

Ø  Зважаючи на наведене вище висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для забезпечення позову у цій є правомірним та обґрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи.

Ø  У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі   373/2054/16-ц (провадження 14-446цс18) зроблено висновок відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

ØЗ огляду на викладене Верховний Суд вважає правомірним скасування судом апеляційної інстанції ухвали місцевого господарського суду щодо задоволення заяви позивача про забезпечення позову у справі та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні такої заяви.

Немає коментарів:

Дописати коментар