ПОСТАНОВА ВС від 28 січня 2021 року, колегія: гоовуючий – Пєсков В.Г., судді: Банасько О.О., Погребняк В.Я., Справа № 906/1318/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/94591478
У справі про
банкрутство Боржника Приватбанк подав заяву з кредиторськими вимогами, і, зокрема,
просив визнати та включити до реєстру кредиторів вимоги пені за період за період 10.03.2016 по 06.03.2020 в сумі 1,1 млн грн, які мотивовані порушенням боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 2015 року, який був укладений шляхом
підписання Боржником заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських
послуг та заяви про відкриття рахунка. Рішенням
суду першої інстанції, яке залишено без змін апеляційним судом вимоги по пені визнано на суму 192,9 тис. грн
(по 10.06.2016 – дату пред’явлення Приватбанком вимоги про дострокове
повернення кредиту), в іншій частині на
суму 979,7 тис. грн (по 06.03.2020 – дату відкриття провадження у справі про
банкрутство) відхилено. Верховний Суд залишив рішення нижчих судів
без змін, вказавши, що обставини щодо укладення кредитного договору 2015 року,
а також неналежного виконання боржником своїх зобов`язань за кредитом
встановлені судовими рішеннями в інших справах, що набрали законної сили та не потребують доказуванню у даній справі і що
Верховний Суд вважає вірним застосування судами першої та апеляційної інстанції
положень ч.4 ст.75 ГПК України та вважає
вірним врахування під час розгляду грошових вимог кредитора в частині пені за
неналежне виконання боржником кредитного договору правового висновку Великої
Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.10.2018 у справі №
202/4494/16-ц.
Короткі висновки:
Ø
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим
судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим
судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо
досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у
мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від
оцінки іншим судом обставин справи.
Ø
З урахуванням того, що встановлено пред`явлення кредитором вимоги до боржника про дострокове повернення кредиту, правомірним
є нарахування пені лише за період по дату пред’явлення вказаної вимоги про
дострокове повернення кредиту.
Розглядаючи справу ВС зазначив наступне:
Ø
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК
України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються
при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа,
стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ø
Крім того, Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 911/4638/15, від 07.06.2018 у справі № 922/2632/17, вже неодноразово зауважував на
необхідності врахування під час розгляду справ того, що обставини, встановлені
рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що
набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть
участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо
інше не встановлено законом.
Ø
При цьому, з урахуванням правового висновку Великої Палати
Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне
значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не
правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють
виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались
судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Ø
Таким чином, обставини щодо укладення між Приватбанком та Боржником
кредитного договору 2015 року на підставі заяви про приєднання до Умов та
правил надання банківських послуг, а також неналежного виконання боржником
своїх зобов`язань за кредитом встановлені судовими рішеннями у справах №
904/9888/16 та № 906/379/18, що набрали законної сили та не потребують доказуванню у даній справі.
Ø
Також, судами
першої та апеляційної інстанції встановлено, що судовими рішеннями у справах №
904/9888/16 та № 906/379/18 було встановлено, що 06.10.2016 АТ КБ "Приватбанк" було пред`явлено Боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту. В той же час, звертаючись із заявою про визнання кредиторських вимог Банком розраховано розмір пені за період з 10.03.2016 по 06.03.2020.
Ø
Положеннями ч.1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Ø
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на
вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2
ст. 625 ЦК України).
Ø
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020
у справі № 916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про
дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює
порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з
такою достроковою вимогою до позичальника в порядку ч. 2 ст.
1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При
цьому у разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку ч. 2 ст.1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну
повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу
боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови
виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків за
користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше
кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін
повернення кредиту.
Ø
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата
Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені
договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором
строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.
2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача
забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення
виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена також в постанові
Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.
Ø
Таким чином, з урахуванням того, що судовими рішенням у
справах № 904/9888/16 та № 906/379/18 встановлено пред`явлення кредитором 06.10.2016 вимоги до боржника про дострокове повернення кредиту, суди першої та апеляційної інстанції у даній справі № 906/1318/19,
здійснивши відповідний розрахунок сум,
дійшли правомірних та обґрунтованих висновків про те, що правомірним є
нарахування пені лише за період з 10.03.2016 по 06.10.2016 в сумі 192 990,02 грн.
Ø
У даному випадку Верховний Суд вважає вірним застосування судами
першої та апеляційної інстанції положень частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України та врахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду,
викладеного у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц під час
розгляду грошових вимог кредитора в частині пені за неналежне виконання
боржником кредитного договору.
ØКрім того, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 75 ГПК України, викладених в постановах від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 04.10.2018 у справі № 911/2509/16, від 01.08.2019 у справі № 922/1899/16, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18 (преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ) та вважає, що під час розгляду грошових вимог АТ КБ "ПриватБанк" у даній справі судами було вірно застосовано зазначену норму процесуального права та враховано факти, встановлені у судових справах № 904/9888/16 та № 906/379/18.
Немає коментарів:
Дописати коментар