ПОСТАНОВА 02.03.2021,
Справа № 914/3734/15, Верховний
Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка
В.Я. - головуючий, Васьковського О.В., Пєскова В.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95469419
Ухвала
місцевого господарського суду затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний
баланс банкрута; ухвала мотивована наявністю
рішення комітету кредиторів, а також тим, що у Боржника майнових активів не залишилося, банківські рахунки банкрута закрито, документи,
які підлягають довгостроковому зберіганню передані в архів. Суд апеляційної
інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності
підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, вказав на те, що майно банкрута реалізовувалось на аукціонах в складі ЦМК, а отже було оцінено
ліквідатором за сукупною вартістю вимог кредиторів, а при продажі майна
частинами вартість майна встановлювалась за погодженням комітету кредиторів та
суду. Питання правомірності проведеної ліквідатором інвентаризації та її
відповідність Положенням Про інвентаризацію активів та зобов`язань,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України №
879 від 02.09.2014 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142 вже були предметом
апеляційного перегляду та їм надано належну правову оцінку (постанова Західного
апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у цій справі). Верховний Суд рішення судів попередніх
інстанцій залишив без змін.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським
судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про
банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які
застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку
нерентабельних та неперспективних підприємств.
31. Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього Законом про банкрутство повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.
32. Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, вчинення адекватних дій щодо виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами
розгляду яких суд приймає ухвалу про ліквідацію боржника та закриття провадження
у справі.
33. Приписи Закону
про банкрутство (статті 1, 37, 38, 41, 46) передбачають певну сукупність дій, які необхідно вчинити у ході ліквідаційної процедури, та перелік документів за її
результатами, що подаються ліквідатором до суду та є предметом дослідження в
судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури.
34. Закон про банкрутство не містить вичерпного переліку заходів, які належить вжити ліквідатору для завершення ліквідаційної процедури, проте визначає основні напрямки такої діяльності, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити, за умови виявлення майна (ліквідних активів), вимоги кредиторів, що випливає із визначених Законом повноважень ліквідатора та надає останньому можливість відповідно до власного компетентного розсуду вчиняти дії щодо виявлення та розшуку активів банкрута для формування ліквідаційної маси.
Тобто, подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за результатом проведених дієвих заходів, які передбачені у ліквідаційній процедурі.
35. Разом з тим, Законом
про банкрутство передбачено певний обсяг обов`язкових дій, яку належить вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в
судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за
участю кредиторів (комітету кредиторів). Обов`язком
ліквідатора є здійснення
всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, до того ж ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення
(принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах КГС у складі ВС від
08.05.2018 у справі № 904/5948/16, від 02.07.2019 у справі № 5011-46/1733-2012,
від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15, від 28.11.2019 у справі № 18/1971/12.
36. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили належність проведення ліквідаційної процедури, здійснення дії у ліквідаційній процедурі та вжиті належні заходи з виявлення майна боржника, які визначені статтею 41 Закону про банкрутство.
Судами обох інстанцій не встановлено порушення ліквідатором положень статей 41, 98 Закону про банкрутство. Судами встановлено, що ліквідатором у повній мірі здійснено ліквідаційні заходи та встановлено, що грошові та майнові активи, окрім тих, що були реалізовані під час ліквідаційної процедури у банкрута відсутні.
Врахувавши наявність доказів
відсутності інших активів банкрута, у зв`язку з чим повне погашення
кредиторських вимог є неможливим, зважаючи на підтвердження матеріалами справи
здійснених в ліквідаційній процедурі вичерпних заходів, за відсутності
оскарження в судовому порядку дій чи бездіяльності ліквідатора, суд першої
інстанції, з яким погодився суд другої інстанції, дійшли висновку, що
ліквідаційна процедура банкрута проведена у встановленому Законом
про банкрутство та з 21.10.2019 у встановленому КУзПБ порядку.
37. Крім того, апеляційним судом, у заперечення доводів апеляційної скарги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» на підставі матеріалів справи встановлено:
37.1. ліквідатором проводилася робота з пошуку та виявлення дебіторської заборгованості банкрута,
зокрема здійснювався аналіз бухгалтерської та податкової звітності банкрута,
декларацій з ПДВ, податкових накладних його господарських договорів. За
результатами аналізу в інвентаризаційні відомості було включено дані по
дебіторській заборгованості та відповідно з нею проведено претензійну роботу.
Непогашену усю зазначену вище дебіторську заборгованість було реалізовано на
аукціонах;
37.2. матеріали справи містять звіт щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до
банкрутства, який був проведений і складений арбітражним керуючим 10.07.2018 з
урахуванням вимог наказу Міністерства економіки України від
26.10.2010 №1361 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо виявлення
ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства,
фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства».
В результаті проведення такого аналізу, фактів ознак приховування чи доведення
до банкрутства та ознак фіктивного банкрутства не встановлено;
37.3. вказаний звіт розглядався на засіданні комітету кредиторів боржника, яке відбулося 09.08.2018. За результатами
обговорення звіту члени комітету кредиторів прийшли до висновку про
недоцільність продовження процедури розпорядження майном у зв`язку із тим, що
боржник із наявними активами не зможе відновити платоспроможність, що б
дозволило в розумні строки погасити вимоги конкурсних кредиторів. Зауваження
щодо звіту з аналізом про фінансовий стан боржника від членів комітету
кредиторів, а також інших кредиторів чи учасників провадження у справі, на
адресу ліквідатора та господарського суду першої інстанції не надходили;
37.3. ліквідатором проведено аналіз
договорів (правочинів), руху коштів по рахунках боржника;
37.4. відсутність фактів доведення до банкрутства, не надають підстав покладати субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника на винних осіб, як це передбачено частиною 2 статті 61 КУзПБ, оскільки саме аналіз ліквідатором фінансового становища
банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості
боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє ліквідатору
банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників,
акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до
банкрутства юридичної особи;
37.5. інформація про корпоративні права юридичних осіб, відомості про наявність чи
відсутність філій у юридичної особи є публічною і міститься у Витязі з Єдиного
державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань, а також обліковуються в бухгалтерських документах юридичної особи.
При проведенні інвентаризації було встановлено, що ПрАТ «Галичина» є
співзасновником ТзОВ «Сокальський маслозавод», якого розмір внеску до
статутного фонду складає 5000,00 грн. В подальшому вказані корпоративні права
були реалізовані на аукціоні від 19.07.2019;
37.6. майно банкрута реалізовувалось на аукціонах в складі цілісного майнового
комплексу, а отже було оцінено ліквідатором за сукупною вартістю вимог
кредиторів, а при продажі майна частинами вартість майна встановлювалась за
погодженням комітету кредиторів та суду;
37.7. питання правомірності проведеної ліквідатором інвентаризації та її відповідність Положенням Про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства
фінансів України № 879 від 02.09.2014 та зареєстрованого в МЮУ 30.10.2014 за № 1365/26142
вже були предметом апеляційного перегляду та їм надано належну правову оцінку
(постанова Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у цій
справі). У вказаному судовому рішення також зазначено, що Положенням
регулюється питання проведення дій щодо співставлення наявних активів їх
бухгалтерському чи іншому обліку, а не як у даному разі, щодо інвентаризації у
ліквідаційній процедурі у спосіб формування переліку таких активів, які
залишилися наявними у боржника станом на дату проведення для подальшої їх
оцінки та реалізації в межах процедури банкрутства. Щодо виявленої різниці у
фактичній наявності активів та переліку у договорах застави чи додатках до
таких, ліквідатором вжито правомірні заходи шляхом подання до правоохоронного
органу заяви про кримінальне правопорушення.
38. Відповідно до ч. 1 ст. 65 КУзПБ після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс.
39. Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід
ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що
мають значення для даної справи. Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський
суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної
процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів,
відповідності законодавству про банкрутство всіх обов`язкових додатків до звіту
ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута,
для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку,
виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати
оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з`ясувати чи
здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської
заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові
наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Розглядаючи
ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський
суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а
також, достовірність змісту ліквідаційного балансу (постанови КГС у складі ВС
від 08.08.2019 у справі № 922/2817/18, від 12.09.2019 у справі № 914/3812/15).
40. Згідно з частини 2 статті
65 КУзПБ, якщо за результатами ліквідаційної
процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський
суд постановляє ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
41. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ,
суд закриває провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено звіт
ліквідатора в порядку, передбаченому цим Кодексом.
42. Якщо за даними ліквідаційного балансу, після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.
43. Приймаючи
оскаржені судові рішення, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не
задоволені у повному обсязі, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено
достатньо майнових активів, окрім тих що реалізовані під час ліквідаційної
процедури, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.
При цьому, суди вказали, що
ліквідатором в повному обсязі використано засоби для виявлення майна банкрута;
рішенням комітету кредиторів боржника від 05.05.2020 погоджено звіт ліквідатора
та ліквідаційний баланс банкрута, зобов`язано ліквідатора звернутись до суду з
клопотанням про їх затвердження; заперечень від кредиторів відносно звіту за
результатами ліквідаційної процедури боржника суду не надходили, станом на
04.05.2020 у боржника майнових активів
не залишилося, банківські рахунки банкрута закрито, документи, які підлягають
довгостроковому зберіганню передані в архів.
44. Надавши оцінку здійснення ліквідатором банкрута ліквідаційної процедури відповідно до вимог КУзПБ, оцінивши повноту
дій ліквідатора по здійсненню ліквідаційної процедури, суди попередніх
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для
затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, як таких, що
відповідають вимогам КУзПБ, ліквідацію юридичної особи - боржника і закриття
провадження у справі.
Щодо суті
касаційної скарги
45. Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора встановлює, зокрема, критерій обґрунтованості сумнівів щодо повноти дій ліквідатора, таким чином покладає на особу, яка оспорює
дотримання цієї домінанти, обов`язок обґрунтовувати, що саме не вчинив
ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси
(висновки викладені у постановах КГС у складі ВС від 06.06.2018 у справі №
904/4863/13, від 28.11.2019 у справі № 904/6144/16).
46. Враховуючи положення статті 74 ГПК України, на кредитора або іншу особу, що відповідно до закону має
право заперечувати звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та вказує на
неналежне виконання ліквідатором відсутнього боржника своїх обов`язків у
ліквідаційній процедурі та неповноту виконаних ним дій у цій процедурі,
покладений тягар доведення цих обставин, доведення того, що ці порушення з боку
ліквідатора мали місце і призвели до порушення порядку проведення дій у
ліквідаційній процедурі, а саме вплинули на показники в ліквідаційному балансі
боржника (змінили ці показники тощо), вплинули на формування ліквідаційної маси
і на задоволення вимог кредиторів, і як результат - вплинули на результати
проведеної ліквідаційної процедури боржника, а відповідно і на прийняття
рішення за результатами розгляду та затвердження звіту та ліквідаційного
балансу боржника (аналогічна правова позиція наведена у постанові КГС у складі
ВС від 23.07.2019 у справі №904/4029/15).
47. Доводи касаційної скарги про те, що ліквідатором не в повному
обсязі вжито заходів щодо виявлення майна чи інших активів банкрута, заходів,
спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, відхиляються
колегією суддів, оскільки такі доводи спрямовані на переоцінку доказів у справі
та спонуканню до встановлення судом касаційної інстанції нових обставин справи,
що виходить за межі компетенції останнього. Крім того, подібні доводи були
предметом розгляду у суді апеляційної інстанції їм надано відповідну правову
оцінку та обґрунтовано відхилено судом під час розгляду справи за апеляційною
скаргою на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу
банкрута.
49. Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду (пункт 22 цієї Постанови), то
Верховний Суд зазначає таке.
49.1. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових
рішень, зазначених у п.1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом
норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд
апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права
без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних
правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку
наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
49.2. Отже відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких
складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування
висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного
Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
49.3. Вирішуючи питання визначення
подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків,
викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної
палати КГС у складі ВС.
49.4. Так, об`єднана палата КГС у складі ВС в ухвалі від
27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в
іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад
сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт
(предмет).
49.5. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення
та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою
з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи
(пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018
№910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови
від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах
Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у
справі №923/682/16.
49.6. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід
розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст
позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови
Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5
постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16;
пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі
№910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у
справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у
справі №757/31606/15-ц).
49.7. Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1
частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо
застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для
касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в
якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з
правовідносинами у справі, яка переглядається.
49.8. Таким чином, Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що оскаржені судові рішення у цій справі прийняті без урахування висновків
щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у
зазначених постановах Верховного Суду, оскільки зміст правовідносин, їх
предмет, підстави та правове регулювання, а також встановлені судами фактичні
обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка
переглядається, є різними; у кожній із зазначених справ суди виходили з обставин
та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, з урахуванням
наданих сторонами доказів, що виключає подібність спірних правовідносин у
вказаних справах.
Немає коментарів:
Дописати коментар