ПОСТАНОВА ВС 23.02.2021, Справа № 904/6275/15, колегія суддів: Білоус В.В. - головуючий, Васьковський О.В., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95343922
Судами розглядалися
грошові вимоги ГУ ДФС, при розгляді яких
суд першої інстанції застосував наслідки строку позовної давності,
передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та відмовив у грошових вимогах
повністю, а апеляційний господарський суд частково. Верховний суд скасував
рішення нижчих судів і направив справу на новий розгляд до суду першої
інстанції вказавши, що суди дійшли помилкового висновку та неправомірно
застосували до спірних правовідносин п. 1 ч. 2 ст.
258 ЦК України; розгляд та визнання грошових вимог
податкових органів у процедурах банкрутства має здійснюватися судами з
врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань
боржника згідно з вимогами Податкового кодексу
України, які є спеціальним нормами права, що
регулюють спірні правовідносини, що не враховано судами попередніх інстанцій та
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Короткі
висновки:
Ø Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати
1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових
зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового
боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів
до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи
позасудовому)
Ø При розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як
платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень,
прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника,
господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом
спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового
боргу, який у п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є
імперативним.
Позиція
Верховного Суду
Ø
Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками
судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Ø
Згідно частини другої статті 1 ЦК України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або
іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до
податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо
інше не встановлено законом.
Ø
Розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах
банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення
(припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового
кодексу України, які є спеціальними нормами права, що
регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення
справи про банкрутство.
Ø
Так, пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу
України надано право контролюючому органу, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї
статті, самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у
випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у
разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті
39 цього Кодексу), що настає за останнім днем
граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів
(прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4
статті 133 цього Кодексу, та/або
граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим
органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її
фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не
визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від
такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або
податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому
порядку.
Ø
У пункті 102.4 ст.102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою
у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий
протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до
повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Ø
Пункт 101.1 статті 101 Податкового кодексу
України передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий
борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний
податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків,
стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Ø
Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те,
що Податковим
кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття
відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по
закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової
заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки
за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається
безнадійним в силу ст. 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей
строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до
платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується
імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є
податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів,
здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої
інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
Ø
Аналогічного правового висновку дійшли касаційні суди як
господарської, так адміністративної юрисдикції, зокрема у постановах від
06.02.2018 у справі К/9901/99/17 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі №
813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі
№925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19.
Ø
Таким чином, при
розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків,
заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками
проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить
перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності
заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. Аналогічний
правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у
справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17.
Ø
38. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій розглядаючи грошові
вимоги ГУ ДФС України у Дніпропетровській області дійшли помилкового висновку
та неправомірно застосували до спірних правовідносин п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, тоді як розгляд та визнання грошових вимог податкових
органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей
виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового
кодексу України, які є спеціальним нормами права, що
регулюють спірні правовідносини, що не враховано судами попередніх інстанцій та
призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Немає коментарів:
Дописати коментар