ПОСТАНОВА ВС 22.02.2021, Справа № 910/6495/18, колегія суддів: Банасько О. О. - головуючий, Білоус В. В., Васьковський О. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066800
В провадженні приватного виконавця було виконавче провадження про стягнення коштів з Боржника на користь Кредитора, відкрите постановою та приєднане до зведеного виконавчого провадження про стягнення боргів з Боржника, в межах якого у період з жовтня 2019 року по березень 2020 року реалізовано з прилюдних торгів через ДП "Сетам" ряд об`єктів нерухомого майна, належних боржнику. Судами розглядалося питання правомірності дій/бездіяльності приватного виконавця щодо реалізації майна Боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство цього товариства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції; вказав при новому розгляді надати юридичну оцінку характеру спірних правовідносин та поширенню на спірні правовідносини приписів ч. 3 ст. 41 КУзПБ, встановити склад та структуру зведеного виконавчого провадження звернувши увагу на те, судами яких юрисдикцій ухвалено судові рішення на виконання яких видано виконавчі документи, які включено до складу цього виконавчого провадження з урахуванням чого визначитись із наявністю підстав для закриття провадження у справі.
Короткі
висновки:
Ø
Законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження
рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи
органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання
зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень,
ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Саме в таких випадках згідно з
ч. 1 ст. 287
КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Розглянувши
справу ВС зазначив наступне:
Ø
Відповідно до ч.1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на
всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами,
згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Ø
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу,
виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).
Ø
При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому
провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Ø
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання
судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Ø
Частиною 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Ø
Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження
боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав
виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку
господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за
виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Ø
Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей
провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної
виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця,
приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій,
мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо
вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця
порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено
інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Ø
Відповідно до ст. 30 Закону України
"Про виконавче провадження", якою
врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на
виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох
рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним
виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у
рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про
стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках
зведеного виконавчого провадження.
Ø
При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на
оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової
особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час
виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання
судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Ø
Верховний Суд наголошує на тому, що саме в таких випадках
(оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої
посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під
час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання
судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ø
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18),
від 12.09.2018 у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17.10.2018 у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05.12.2018 у
справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13.02.2019 у справі №
808/2265/16 (провадження №11-1334апп18) та від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16
(провадження №12-30гс19), від 05.06.2019 у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19).
Ø
Із встановлених судами обставин справи вбачається, що оцінка дій
приватного виконавця щодо реалізації майна, яка є предметом оцінки цього
судового розгляду, мала місце в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з АТ "К.ЕНЕРГО".
Ø
Утім судами попередніх інстанцій наведене залишено поза увагою та
не досліджено склад та структуру зведеного виконавчого провадження, а також не
надано оцінку в порядку якого судочинства (юрисдикції) має здійснюватися
розгляд поданої до суду скарги у цій справі.
Ø
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру
або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального
обвинувачення.
Ø
Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Ø
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів,
встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом
перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Ø
Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин
ухвалені у справі рішення не можна вважати правомірними та обґрунтованим.
Немає коментарів:
Дописати коментар