ПОСТАНОВА ВС 22.04.2021, Справа № 926/767-б/15, колегія: Огороднік К.М.- головуючий, Жуков С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96483352
Ухвалою місцевого г/суду від
30.01.2020 було відмовлено засновнику Боржника (ОСОБА_1) у задоволенні заяви
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду 2015 року про відкриття
провадження у справі про банкрутство, визнано зловживанням процесуальними
правами дії з подання вказаної заяви та застосовано до ОСОБА_1 захід
процесуального примусу у вигляді штрафу.
Вказана ухвала була оскаржена до апеляційного г/суду, який провів заміну
кредитора - АТ "Укрсоцбанк" його правонаступником АТ
"Альфа-Банк" по заяві останнього.
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив
ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу на новий
розгляд до суду першої інстанції. У якості підстави касаційного оскарження
судового рішення у цій справі скаржник посилався на те, що апеляційним судом не
було взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від
02.06.2020 у справі № 910/17792/17, від 29.10.2019 у справі № 911/1902/17 та в
ухвалах від 18.11.2019 у справі №5019/2076/12, від 21.11.2019 у справі №
902/1406/15.
Верховний Суд відмовив у задоволенні
касаційної скарги.
Позиція Верховного Суду та висновки
щодо застосування норм права
Ø Відповідно
до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням
особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Ø З
21.10.2019 введено в дію КУзПБ.
З огляду на приписи п. 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, законодавцем за темпоральним принципом (принцип дії закону у часі) визначено пряму дію норм КУзПБ та їх застосування при розгляді справ про банкрутство незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, за винятком справ, які на день введення в дію цього Кодексу 21.10.2019 перебувають на стадії санації.
Ø Поряд
з цим слід зауважити, що із втратою Законом про банкрутство чинності відповідні зміни до ГПК України внесені не були.
Ø Відтак, Верховний Суд вважає, що при застосуванні судом
норм ГПК України, під час розгляду справ про банкрутство, які містять посилання на Закон про банкрутство, який втратив чинність, з урахуванням ч. 3 ст. 3 ГПК України та п. 3 Рішення Конституційного Суду
України від 03.10.1997 № 4-зп (у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення ч. 5 ст. 94 та ст. 160 Конституції України), з
21.10.2019 підлягають застосуванню саме норми КУзПБ (правовий висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладений у пункті 55.26 постанови від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).
Ø
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Ø
Частиною 1 ст. 52 ГПК України закріплені положення стосовно процесуального правонаступництва та визначено у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою,
припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу,
перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках
заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі
правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового
процесу. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його
правонаступником суд постановляє ухвалу (ч. 3 ст. 52 ГПК України).
Ø
Колегія суддів зауважує, що при
реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво.
Ø
Правонаступництво юридичної особи має
місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу,
перетворення (ч. 1 ст. 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне
правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими
словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної
особи (ч. 2 ст. 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так
само як і спадкове правонаступництво (ст. 1216 ЦК України), завжди є
універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за
передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, ст. 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка
припиняється шляхом реорганізації ( пункт 23 постанови Великої Палати
Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, пункти 37-38, 40-43
постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №
910/5953/17).
Ø
Судом апеляційної інстанції
встановлено, що 03.12.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення
АТ "Укрсоцбанк", а його правонаступником зазначено АТ
"Альфа-Банк".
Ø
З наведеного, Верховний Суд вважає
правомірним висновок суду апеляційної інстанції про заміну АТ
"Укрсоцбанк" його правонаступником АТ "Альфа-Банк" на
підставі статті 52 ГПК України.
Ø
Аргументи скаржника про неврахування
апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених в постановах
від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17, від 29.10.2019 у справі № 911/1902/17
та в ухвалах від 18.11.2019 у справі № 5019/2076/12, від 21.11.2019 у справі №
902/1406/15, є неприйнятними з огляду на те, що у вказаних судових рішеннях
взагалі відсутні висновки про застосування статті 52 ГПК України та не вирішувалось питання процесуального правонаступництва.
ØТаким чином, доводи касаційної скарги про неправильне застосування і порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження під час її розгляду.
Немає коментарів:
Дописати коментар