ПОСТАНОВА 25.05.2021, Справа № 918/424/20, ВС у складі колегії суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97494655
30.06.2020
відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ФО. ПриватБанк подав
заяву, в якій просив визнати грошові вимоги до боржника в загальному розмірі
704,5 тис грн. Вимоги заяви мотивовані тим, що станом на 30.06.2020 (дату, що передує даті відкриття провадження у справі про банкрутство) у боржника існує заборгованість за Кредитною угодою 2007 року. Місцевий г/суд, з яким погодився апеляційний суд,
заявлені вимоги визнав частково, відмовив у визнанні вимог в частині процентів
та пені, які були нараховані Приватбанком за період після звернення ПриватБанку
до суду з позовом про стягнення заборгованості по дату відкриття провадження у
справі про неплатоспроможність ФО-Боржника).
ВС залишив судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що оскаржувані
судові рішення в частині кредиторських вимог ПриватБанку ухвалені відповідно до
фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та процесуального
права.
Короткі
висновки:
8.29. …пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань
за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного
договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до
позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається,
що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
8.30. … Право кредитодавця нараховувати
передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену кредитним
договором неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку
кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
8. Позиція Верховного Суду
8.7. В ч. 1 ст. 526
ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -
відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.8. Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на
підставах, встановлених договором або законом.
8.9. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599
ЦК України).
8.10. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
8.11. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної
шкоди (ст.
611 ЦК України).
8.12. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
8.13. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті
кредитного договору.
8.14. Згідно з ч. 1, 3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же
сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду
та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку
встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування
грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
8.15. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання
процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості
сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
8.16. Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з
розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець
має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та
сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
…
8.29. Суди попередніх інстанцій вірно врахували, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань
за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного
договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до
позичальника в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України вважається,
що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
8.30. Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та постанові від 31.10.2018 №202/4494/16-ц, згідно з якою припис абзацу 2 ч.
1 ст. 1048
ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати
передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену кредитним
договором неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку
кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача
забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка
регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
8.31. Встановивши, що з 09.03.2016 (дата звернення з позовом до міського суду) строк кредитування боржника є таким, що закінчився, як і
його право законно користуватися позиченими коштами, суди попередніх інстанцій
дійшли вірного висновку про те, що вимога Приватбанку про визнання грошових
вимог в частині відсотків за користування кредитними коштами є обґрунтованою
лише у розмірі сум, стягнутих рішенням міського суду від 15.05.2017 у справі
№569/2722/16-ц. Решта заявленої суми відсотків за користування кредитними
коштами у розмірі 59 093,95 грн, нарахованих з 10.03.2016, обґрунтовано
відхилена судами, оскільки зі спливом кредитування припинилося право кредитора
нараховувати проценти за кредитом, що не спростовано скаржником.
8.40. При вирішенні питання про визнання заявлених забезпечених кредиторських вимог та
включення їх окремо до реєстру суди попередніх інстанцій вірно виходили з того,
що у цьому питанні підлягає застосуванню стаття 19 Закону України
"Про заставу" та статтю 7 Закону України "Про
іпотеку" і встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна та розмір цих вимог незалежно від вартості
цього майна за договором (аналогічної правової позиції дотримується ВП ВС у
постанові від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).
8.41.Суди попередніх інстанцій дослідили подані ПриватБанком докази та розрахунок заявлених
вимог, надали їм оцінку в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у
справі доказами і дійшли вірного висновку про те, що вимоги до боржника, як
вимоги забезпечені заставою майна боржника, підлягають визнанню у загальному
розмірі 438 562,34 грн, з яких: 128137,11 грн - тіло кредиту, 111 126,97 грн -
заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 199 298,26 грн - пеня,
нарахована до 09.03.2016. Крім того, підлягають визнанню вимоги АТ КБ
"ПриватБанк" в розмірі 1 816,37 грн (3810,37 грн - 1994,00 грн) -
судовий збір, сплачений за подання до суду позову про стягнення заборгованості
- як вимоги 2 черги.
8.43. Враховуючи викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції
дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення в частині кредиторських
вимог Приватбанку відповідають наведеним вимогам, оскільки ухвалені відповідно
до фактичних обставин справи, з дотриманням вимог матеріального та
процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не
спростовано скаржником.
Немає коментарів:
Дописати коментар