ПОСТАНОВА 26.05.2021, Справа № 912/2007/18, ВС у складі колегії суддів КГС: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97494753
У справі про
банкрутство ухвалою місцевого г/с від 19.11.2020 було відмовлено у задоволенні
заяви ліквідатора Боржника про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до
банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника. Суд першої інстанції виходив з того, що заява ліквідатора подана передчасно (ліквідатором не здійснено заходів щодо продажу
майна банкрута, включеного до ліквідаційної маси, крім цього, г/с в межах
справи про банкрутство не завершено розгляд спорів про визнання недійсними
договорів). Водночас, відмовивши у задоволенні заяви ліквідатора, місцевий г/с
зазначив, що не вважає за необхідне та доцільне надавати правову оцінку
аргументам, викладеним в такій заяві та її запереченням. Апеляційний г/с скасував
ухвалу місцевого г/с та направив справу для розгляду до місцевого г/с, дійшовши
висновку про відсутність правових підстав у місцевого г/с для прийняття рішення
про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, як такої, що подана передчасно та дійшовши
висновку щодо незаконності проведення судового засідання 19.11.2020, оскільки
право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за
зобов`язаннями боржника в зв`язку із доведенням його до банкрутства згідно з ч.
2 ст. 61 КУзПБ має лише ліквідатор, а судом було встановлено, що на час ухвалення оскаржуваної
ухвали, діяльність арбітражного керуючого, який виконував повноваження
ліквідатора боржника, була тимчасово зупинена,
і відповідно арбітражний керуючий не приймав і не міг прийняти участь у
судовому засіданні; за змістом оскаржуваної ухвали заява ліквідатора фактично була залишена судом
першої інстанції без розгляду, так як за встановленими обставинами справи,
місцевим г/с не було з`ясовано: суму вимог кредиторів заявлених у справі про
банкрутство; факт наявності майнових активів у боржника на час винесення
постанови про визнання Боржником банкрутом; обсяг ліквідаційної маси,
сформованої ліквідатором в процесі здійснення ліквідаційної процедури;
наявність доказів, які свідчать про виявлення ознак фіктивного банкрутства,
доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності,
незаконних дій керівників та засновників (учасників) підприємства; наявність підстав
для покладення субсидіарної відповідальності на вказаних у заяві осіб.
Верховний Суд
погодився з висновкам апеляційного г/с та залишив касаційну скаргу без
задоволення.
Короткі
висновки:
42. …, не
надання судом оцінки аргументам, викладеним в поданій до суду та прийнятій до
розгляду заяві ліквідатора, водночас з прийняттям рішення про відмову у
задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівників та
засновників (учасників) боржника, не узгоджується з нормами господарського
процесуального законодавства, закріпленими в ГПК України та КУзПБ.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. … ,
матеріали справи та зміст ухвали місцевого г/с свідчить, що під час розгляду
цієї справи місцевим г/с не дотримано принципу рівності сторін з огляду на
таке.
28. Згідно з
ч. 1 ст. 61 КУзПБ з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.
29.
Апеляційним г/с було встановлено та не спростовано скаржником під час розгляду справи, що на час проведення судового засідання для розгляду заяви ліквідатора право арбітражного керуючого на
здійснення діяльності арбітражного керуючого було тимчасово зупинено.
30. Згідно з
ч. 4 ст. 29 КУзПБ у разі
тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на
строк понад 30 днів господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про
банкрутство, призначає іншого арбітражного керуючого в порядку, встановленому
цим Кодексом. До призначення у справі про банкрутство іншого арбітражного
керуючого арбітражний керуючий, право на здійснення діяльності якого тимчасово
зупинено, не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені
законодавством, крім вжиття заходів до забезпечення захисту та збереження майна
боржника (банкрута), за винятком випадків, коли вжиття таких заходів неможливе
з поважних причин, та передачі документів іншому арбітражному керуючому.
Господарський
суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість має сприяти учасникам судового
процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4 ч. 5 ст.
13 ГПК України).
31. Як
встановлено судом другої інстанції, арбітражний керуючий не приймав участі в
судовому засіданні 19.11.2020, оскільки тимчасове зупинення права на здійснення
повноважень арбітражного керуючого позбавляло останнього можливості виконувати
визначені законодавством повноваження ліквідатора, зокрема, представляти
інтереси боржника в господарському суді.
32. Водночас,
місцевий г/с залишив поза увагою, що ліквідатор, звертаючись до суду із
відповідною заявою діє в інтересах боржника та його кредиторів, а заява
ліквідатора про порушення субсидіарної відповідальності на третіх осіб
подається ліквідатором з метою стягнення з винних осіб грошових коштів та
включення їх до ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів.
33.
Апеляційний господарський суд встановив, що питання щодо призначення у справі
іншого ліквідатора господарським судом не вирішувалось, відтак, з`ясувавши ці
обставини, дійшов обґрунтованого висновку щодо незаконності проведення судового
засідання 19.11.2020р, оскільки право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть
субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника в зв`язку із доведенням
його до банкрутства згідно з ч. 2 ст. 61 КУзПБ має лише ліквідатор.
34. Слід
погодитись, також, із висновками апеляційного господарського суду щодо
відсутності у місцевого господарського суду правових підстав для прийняття
рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора Боржника про
покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку
із доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника,
у цьому випадку, як таку, що подана передчасно.
35. Обґрунтовуючи
прийняте рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора, господарський суд
вказав на те, що заява про покладення субсидіарної відповідальності за
зобов`язаннями боржника на керівників та засновників (учасників) боржника
подана до суду передчасно.
36. Водночас,
господарський суд першої інстанції, зробивши процесуальний висновок про відмову
у задоволенні заяви ліквідатора, зазначив, що не вважає за необхідне та
доцільне надавати правову оцінку аргументам, викладеним в такій заяві та її
запереченням.
37.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість,
достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок
доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в
цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі,
мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
38. Слід
відзначити, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо
всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки
доказів.
39.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих
обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та
ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає
однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й
обґрунтованого рішення.
40.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв
оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки
кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
41. За
змістом ухвали місцевого господарського суду, подана ліквідатором заява фактично залишена судом першої інстанції без
розгляду, позаяк судом не було з`ясовано: суму вимог кредиторів заявлених у
справі про банкрутство; факт наявності майнових активів у боржника на час
винесення постанови про визнання Боржника банкрутом; обсяг ліквідаційної маси,
сформованої ліквідатором в процесі здійснення ліквідаційної процедури;
наявність доказів, які свідчать про виявлення ознак фіктивного банкрутства,
доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності,
незаконних дій керівників та засновників (учасників) підприємства; наявність
підстав для покладення субсидіарної відповідальності на вказаних у заяві осіб.
43. Не
знайшли свого підтвердження посилання скаржника про те, що суд апеляційної
інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови вийшов за межі своїх
повноважень. Також, підлягають відхиленню аргументи касаційної скарги щодо
безумовної обставини передчасності подання заяви ліквідатором про покладення
субсидіарної відповідальності, з огляду на п. п. 37-42 цієї постанови.
56. Доводи
наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду
справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування рішень судів
попередніх інстанцій.
Немає коментарів:
Дописати коментар