ПОСТАНОВА 25.05.2021, Справа № 910/2526/14, ВС у складі колегії суддів КГС: Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97418216
У червні 2015 році відносно Боржника введена ліквідаційна
процедура; у вересні 2016 року відбувся другий повторний аукціон з продажу ЦМК
Боржника; у квітні 2017 року Енергобанк, а в липні 2017 року ВіЕйБі банк подали
заяви про визнання недійсними проведеного аукціону. На думку заявників, аукціон відбувся з порушеннями, оскільки порушено процедуру визначення організатора аукціону, не погоджено порядок реалізації заставного
майна боржника, заставне майно реалізовано за заниженою вартістю, а
ліквідатором банкрута та організатором аукціону порушено вимоги Закону про банкрутство, що вказує
на зацікавленість переможця аукціону щодо ліквідатора банкрута.
Ø При
повторному розгляді справи постановою місцевого г/с, яка залишена без змін
апеляційним судом, заяву Енергобанку було задоволено, визнано недійсними
результати аукціону з продажу майна Боржника від 19.09.2016 згідно лоту
№1001909161/1, проведеного Торговою біржею. Рішення суду мотивоване наявністю порушень порядку організації проведення аукціону з продажу майна Боржника, що ліквідатором не спростовані. Верховний Суд залишив судові рішення нижчих
судів без змін, вказавши, що з встановлених судами обставин наявні обґрунтовані
підстави вважати організатора аукціону та вказаних у постанові осіб
заінтересованими відносно арбітражного керуючого, який є ліквідатором боржника
та відповідно замовником аукціону. Також ВС дійшов висновку, що формування
ліквідатором лоту шляхом об`єднання для продажу товарів з високою реалізаційною
мобільністю майна та товарів вузького вжитку не є таким, що відповідає
принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не призводять до отримання
найвищої ціни за це майно.
Позиція Верховного Суду
Ø
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх
інстанції, виходячи з такого.
Ø
Правова природа процедури реалізації майна на торгах у формі
аукціону в межах провадження у справі про банкрутство полягає в продажу майна,
тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника до покупця -
переможця торгів (аукціону), невід`ємною і завершальною стадією якої є
оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається
власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.
Ø
Отже, особливості процесу, передбачені законодавством щодо
проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, спрямованих на
досягнення певного результату, тобто є обставиною, з настанням якої закон
пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому є
правочином.
Ø
Таким чином, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає
підстави для визнання (за наявності підстав) результатів таких торгів
(аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, у тому числі
й на підставі норм цивільного законодавства (аналогічна
позиція викладена у постановах ВСУ від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, від
14.12.2016 у справі № 3-1406гс16 та постанові ВС у складі судової палати для
розгляду справ про банкрутство КГС від 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012).
Ø
Згідно усталеної практики ВС при вирішенні спору про визнання
недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало
місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці
порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів
особи, яка оспорює результати аукціону (постанови КГС
у складі ВС від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі №
910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у
справі № 11/19).
Ø
Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з
продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону
про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій
ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність
формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як ЦМК, так і окремих
лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону про
банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, забезпечення балансу інтересів боржника та кредиторів (висновки викладені у постановах КГС у складі ВС у постановах від
26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12,
від 28.11.2019 у справі № 5009/2987/12).
Ø
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами
конкурсного відбору, ліквідатором банкрута організатором аукціону було обрано
Торгову біржу, яка запропонувала найвигідніші умови для реалізації майна
боржника.
Ø
Згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство заінтересовані
особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична
особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою
здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем
третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи,
що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер
(бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття
провадження (проваджень) у справі про банкрутство, а також особи, які
перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою -
боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також
інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими;
для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого
(розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються
особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.
Ø
Приписи ч. 6 ст. 49 Закону про банкрутство визначають, що організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.
Ø
Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону про
банкрутство заява на участь в аукціоні повинна
містити також відомості про наявність або відсутність заінтересованості
заявника стосовно боржника, кредиторів, замовника, організатора аукціону та про
характер цієї заінтересованості у разі її наявності.
Ø
Як вбачається з матеріалів справи, "Енергобанк" вказував
на наявність ознак заінтересованості осіб стосовно ліквідатора боржника -
ОСОБА_2 та організатора аукціону. Зокрема, заявник зазначав, що ліквідатором
боржника є ОСОБА_2 . Водночас, ліквідатор боржника ОСОБА_2 є директором ТОВ
"Реєстраційне бюро", засновником якого виступає ОСОБА_3. Одночасно
ОСОБА_3 був одним із засновників на момент створення ТОВ "Маяк інвест
холдинг", яке визнано переможцем аукціону та з яким укладено договір
купівлі-продажу майна, виставленого на аукціон. При цьому, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є
засновниками Громадської організації "Захист інтересів АЙТІ ЗІПІ",
ОСОБА_3 є її керівником, а ОСОБА_2 має право діяти від імені цієї організації
без довіреності. За твердженням заявника, ОСОБА_3 є засновником і керівником
"Адвокатського бюро Володимира Капустіна", в якому працювали ОСОБА_2
(ліквідатор боржника) та ОСОБА_4 (на час проведення аукціону президент Торгової
біржі "Універсальний "Торговий Двір" - організатора аукціону).
Також, ОСОБА_3 є головою Харківського осередку "Асоціації антикризового
менеджменту", а ОСОБА_2 її членом.
Ø
Суд першої інстанції відхилив вказані доводи заявника, вказавши,
що матеріали справи не містять належних доказів заінтересованості організатора аукціону стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.
Ø
Натомість, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на
підтвердження вказаних обставин, заявником додано витяги з ЄДР щодо ТОВ
"Реєстраційне бюро" та Громадської організації "Захист інтересів
АЙТІ ЗІПІ", витяг з мережі Інтернет щодо членів Харківського територіального
осередку Громадської організації "Всеукраїнська самоврядна організація
фахівців конкурсного процесу", Всеукраїнської саморегулівної організації
арбітражних керуючих Всеукраїнської громадської організації "Асоціація
антикризового менеджменту".
Ø
Виходячи з наведених ПАТ "Енергобанк" обставин та
доказів, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на те, що наявні
обґрунтовані підстави вважати вказаних осіб заінтересованими відносно
арбітражного керуючого, який є ліквідатором боржника та відповідно замовником
аукціону.
Ø
За змістом ст. 44 Закону про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна
банкрута у вигляді ЦМК. У разі якщо продати майно боржника у вигляді ЦМК не
вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Ø
Закон
про банкрутство не містить визначення поняття ЦМК, однак,
за змістом ст. 33 цього Закону можна дійти висновку, що під час продажу майна
боржника як ЦМК в установленому Законом порядку як в процедурі санації, так і у
ліквідаційній процедурі, відчужуються всі види майна, призначеного для
здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення,
споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на
знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи,
послуги (фірмове найменування, знаки для товарів та послуг), інші права, які
належать боржнику, за винятком прав і обов`язків, які не можуть бути передані
іншим особам (аналогічна
правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №
924/1708/14).
Ø
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги,
борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Ø
Виходячи з системного аналізу положень ст. 43, ч. ч. 1 та 5 ст. 44 та ст. ст. 64-66
Закону про банкрутство, законодавець, з одного боку,
надає ліквідатору право вибору способів продажу активів боржника, зазначаючи
про те, що такий вибір повинен здійснюватися з метою забезпечення їх відчуження
за найвищими цінами (ч. 1 ст. 44 Закону про
банкрутство). У цій же нормі (ч. 5 ст.
44 Закону про банкрутство), законодавець визначає
обов`язок ліквідатора застосувати, як переважний, продаж майна боржника ЦМК і
тільки після того, якщо продати майно боржника у складі ЦМК не вдалося,
ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.
Ø
Таким чином, продаж майна боржника ЦМК за сукупною вартістю
визнаних вимог кредиторів (ч. 1 ст. 43 Закону про
банкрутство) є обов`язковою умовою початку продажу
майна боржника. Але законодавцем не визначено в обов`язковому порядку
проведення трьох аукціонів з продажу майна ЦМК.
Ø
Отже, на розсуд ліквідатора відноситься обрання подальших способів
продажу майна (проводити повторний, другий повторний продаж майна у складі ЦМК,
а далі перейти до продажу майна з першого, повторного та другого аукціонів з
продажу майна окремими лотами, чи одразу перейти до продажу майна окремими
лотами). Відтак ліквідатор може продовжити продаж майна ЦМК із застосуванням
продажу з першого та другого повторного аукціонів відповідно до ст.
66 Закону про банкрутство, якщо дійде висновку, що
такий продаж дозволить йому отримати найвищу ціну, або перейти до продажу майна
частинами (лотами), якщо така реалізація буде обґрунтована можливістю отримання
сумарно вищої ціни за ліквідаційні активи боржника, допоможе прискорити хід
ліквідаційної процедури, строки якої обмежено законодавцем до 1 року та буде
більш ефективною на предмет відновлення бізнесу майбутніми власниками (висновок про застосування норм права викладений у постанові
Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
від 21.06.2018 у справі № 914/701/17).
Ø
Разом з тим в аспекті наведеного, необхідно враховувати основну мету
(цілі) аукціону як способу реалізації майна боржника, якою виходячи з аналізу
положень Закону про банкрутство передусім є відчуження цього майна за максимальною ціною, що визначає ринок за умови прозорості та
вільної конкуренції (участі в аукціоні з продажу майна боржника якомога
широкого кола осіб) задля задоволення вимог кредиторів банкрута у якнайбільшому
розмірі.
Ø
На підтвердження вказаного свідчать безпосередньо приписи ч. 1 ст.
44 Закону про банкрутство, якою передбачено, що вибір
способів продажу активів здійснюється ліквідатором саме з метою забезпечення
його відчуження за найвищою ціною.
Ø
А тому, визначальним критерієм для обрання способів продажу майна
банкрута є отримання найвищої ціни за це майно (аналогічної позиції
дотримується ВС у постановах від 02.10.2018 у справі № 904/9958/15, від
13.06.2019 у справі № 910/2526/14).
Ø
Відповідно до ч. 2 ст. 98 Закону про
банкрутство арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися вимог законодавства.
Ø
Під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий
(розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти
добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов`язки надано
(покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення
для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що
передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство (ч. 3 ст.
98 Закону про банкрутство).
Ø
Системний аналіз норм Закону про банкрутство, якими урегульовано порядок продажу майна банкрута та
права й обов`язки арбітражного керуючого свідчить, що ліквідатор боржника,
обираючи спосіб реалізації його активів у ліквідаційній процедурі, зобов`язаний
використати усі свої повноваження при реалізації майна та обирати таку
процедуру його реалізації, яка унеможливить обмеження потенційної кількості
учасників аукціону, виходячи з місця знаходження майна та особливостей попиту
на предмет продажу, що визначаються ринком продажу майна боржника, відтак
забезпечить його відчуження за найвищою ціною.
Ø
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до складу ЦМК по лоту
№ 100190916/1, яке було предметом продажу на аукціоні, увійшли нежитлова
будівля, обладнання для виробництва пакувальних виробів для харчової
промисловості та права вимоги дебіторської заборгованості до ТОВ "Елко
пак" в сумі 99439,65 грн. Майно було
реалізовано за ціною 708 791,22 грн.
Ø
Суди попередніх інстанцій вказали на те, що ринок нерухомості є
досить розвинутим і загальнодоступним, а об`єкти нерухомого майна користуються
попитом серед покупців. Водночас, обладнання для виробництва пакувальних
виробів для харчової промисловості є вузькоспеціалізованим товаром, а ринок цих
товарів не є поширеним.
Ø
Виходячи з викладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано
вказали на те, що формування ліквідатором лоту шляхом об`єднання для продажу
товарів з високою реалізаційною мобільністю майна та товарів вузького вжитку не
є таким, що відповідає принципам розсудливості дій ліквідатора, оскільки не
призводять до отримання найвищої ціни за це майно.
Ø
(Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у
постановах від 13.06.2019 у справі № 910/2526/14, від 13.02.2020 у справі №
4/86-Б-10).
Ø
Крім того, в даній справі встановлено порушення ліквідатором
приписів ст. ст. 58, 59
Закону про банкрутство через неповноту даних про місце проведення другого повторного
аукціону.
Ø
За таких обставин, Колегія суддів погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заяви ПАТ "Енергобанк" про
визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута.
Немає коментарів:
Дописати коментар