ПОСТАНОВА 07.10.2021, Справа № 911/378/17 (911/3495/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Жукова С.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100214112
Боржник перебував у процедурі банкрутства
і 17.10.2018 уклав з НАК Нафтогаз договір постачання природного газу; за
переданий газ своєчасно та в повному обсязі оплати не було, у зв’язку з чим Нафтогаз
звернувся з до суду з позовом, просив стягнути з Боржника окрім 2 млн грн основного
боргу, також 495,7 тис грн пені, 105,5 тис грн - 3% річних та 77,9 тис грн
інфляційних. Боржник визнавав лише 2 млн грн заборгованості, подав клопотання
про зменшення розміру пені на 90% та просив відмовити у задоволенні позову в
частині стягнення 3% річних та інфляційних. Місцевий г/с рішенням від 24.02.2021
позов задовольнив частково, стягнув з Боржника на користь "НАК "Нафтогаз
України" 2 млн грн основного боргу,
49,5 тис. грн пені, 105,5 тис. грн 3%
річних та 77,6 тис. грн інфляційних. Апеляційний г/с постановою від 02.06.2021
змінив рішення місцевого г/с в частині відмови у стягненні 242,27 грн
інфляційних і задовольнив позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, у
решті рішення місцевого г/с залишив без змін. Судові рішення
мотивовані тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу,
інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення оплати за природний
газ, є обґрунтованими та законними. Разом з тим, суд врахував майновий стан
боржника, співвідношення інтересів сторін та зменшив розмір пені на 90%,
прийнявши до уваги доводи відповідача. Нафтогаз
в касаційній скарзі просив скасувати судові рішення першої та апеляційної
інстанцій в частині відмови у стягненні пені у сумі 446,1тис. грн та ухвалити
нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Верховний Суд залишив касаційну скаргу
без задоволення, вказавши, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку (який був підтриманий і судом апеляційної інстанції) про зменшення
розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.
В. Висновки про правильне
застосування норм права.
49.Зменшення розміру заявленої до стягнення
неустойки є правом суду, а за відсутності у законі (ст.233 ГК України та ст.551
ЦК України) переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши
надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний
розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному
конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
50.Беручи до уваги причини несвоєчасного
виконання зобов`язання, значимість підприємства для населення та держави,
перебування підприємства відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі
доводить факт знаходження підприємства відповідача у скрутному фінансовому
становищі, те, що окрім пені, стягненню з відповідача підлягають суми 3% річних
та інфляційних втрат, та зважаючи на співвідношення інтересів сторін, суд
першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку (який був підтриманий і судом
апеляційної інстанції) про зменшення розміру пені на 90% від заявленої
позивачем суми.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
27.Судова колегія відзначає, що згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України неустойка
є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у
разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або
неналежного виконання господарського зобов`язання.
28.Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом
забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення
виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у
разі порушення зобов`язання боржником.
29.При цьому завданням неустойки як способу забезпечення виконання
зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни
боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання
зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення
зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення
очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення
зобов`язання.
30.Слід відзначити, що застосування неустойки має здійснюватися із
дотриманням принципу розумності та справедливості.
31.Відповідно до ч.1 ст.233 ГК
України у разі якщо належні до сплати штрафні
санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити
розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання
зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні;
не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
32.Частиною 3 ст.551 ЦК України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений
за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності
інших обставин, які мають істотне значення.
33.Положення ч.3 ст.551 ЦК
України дає право суду зменшити розмір неустойки
за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.
34.Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду,
а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський
суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх
сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність
або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення
неустойки.
35.У цій справі судами встановлено, що:
…
36.За таких обставин, беручи до уваги, що окрім пені, стягненню з
відповідача підлягають суми 3% річних та інфляційних втрат; та зважаючи на
співвідношення інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого
висновку (який був підтриманий і судом апеляційної інстанції) про зменшення
розміру пені на 90% від заявленої позивачем суми.
37.Скаржник посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував
норми права (ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у
подібних правовідносинах, викладеного у постановах ВС від 04.05.2018 у справі
№ 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
38.Слід зауважити, що зменшення розміру неустойки є правом суду
і було ним реалізоване у цій справі за наслідками оцінки обставин справи, які
не є подібними з встановленими обставинами у справах № 908/1453/14,
№ 918/116/19. Так, у жодній з перелічених вище справ боржник не
перебував у процедурі банкрутства.
39. Із приводу подібності правовідносин судова
колегія звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях ВП ВС
та об`єднаної палати КГС ВС.
40.Так, об`єднана палата КГС ВС в ухвалі від 27.03.2020 у справі №
910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі
визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст
правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
41.При цьому ВП ВС виходить з того, що подібність правовідносин
означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета
правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу,
місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При
цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається
обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №
910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови
від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в
постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від
13.09.2017 у справі № 923/682/16.
42.Слід зауважити, що під судовими рішеннями в подібних
правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними,
аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і
встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови ВП
ВС від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови ВП ВС від
19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови ВП ВС від 16.05.2018 у
справі № 910/5394/15-г; постанова ВП ВС від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11;
постанова ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
43.Відтак, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на
неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах
Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 04.02.2020 у справі
№ 918/116/19, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що
формують зміст правовідносин, є різними, що виключає подібність спірних
правовідносин у вказаних справах.
44.Також, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної
скарги стосовно того, що справа стосується питання права, яке має
фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а
справа має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника
із рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не
може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок
прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття
судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
45.Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати
суд у необхідності переглянути зміст рішень судів попередніх інстанцій, однак
Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через
те, що такі рішення скаржник вважає незаконним.
46.При цьому використання оціночних чинників, як-от:
"винятковість значення справи для скаржника", "значення для
формування єдиної правозастосовчої практики" тощо не повинні викликати
думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду,
у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має
відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним
судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість
проведення "розгляду заради розгляду".
47.Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах
"Пономарьов проти України" та "Рябих проти РФ", у справі
"Нєлюбін проти РФ") повноваження вищих судових органів стосовно
перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків
судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не
повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо
скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та
підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних
порушень, яких у цьому випадку немає.
Немає коментарів:
Дописати коментар