ПОСТАНОВА ВС 11.05.2021, Справа № 907/491/17 (907/440/20), колегія: головуючий - Пєсков В. Г., суддів: Банасько О. О., Погребняк В. Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/96822368
У справі про
банкрутство ФОП ліквідатором було подано заяву про витребування з незаконного володіння Фінансової компанії на користь Боржника земельної ділянки та
квартири та зобов’язання державного реєстратора зареєструвати майно за боржником.
Ліквідатор також подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову
шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони відповідачу та державному
реєстратору вчиняти дії щодо такого майна, посилався, зокрема, на те, що
постановлення рішення місцевим судом від 03.08.2020 у справі за позовом
Фінансової компанії до Боржника, яким знято обтяження зі спірної земельної
ділянки, дає обґрунтовані підстави припускати, що відповідач здійснює
підготовчі дії до реалізації спірного нерухомого майна на користь третіх осіб,
що в свою чергу, зможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та
поновлення порушених прав та законних інтересів, за захистом яких звернувся позивач.
Ухвалою місцевого г/суду, яка залишена без змін апеляційним г/судом клопотання
ліквідатора про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії
було задоволено повністю. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без
задоволення, вказавши, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди
попередніх інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача,
встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову
та предметом позову, і правильно застосували до спірних правовідносин положення
статей 136, 137
ГПК України
Б. Висновки
щодо застосування норми права
49. У кожному
конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить
встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких
заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі
задоволення позову.
ПОЗИЦІЯ
ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Предметом
касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції та
постанова суду апеляційної інстанції про задоволення заяви позивача про вжиття
заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та
заборони вчиняти дії щодо такого майна.
27. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.
28. Процесуальні
підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст.136
ГПК України, згідно з приписами якої господарський
суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею
137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до
пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття
таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду
або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
29. Відповідно до
п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137
ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і
знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
30. Інститут
вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення
ефективного юридичного захисту.
31. Тобто
забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням
майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи,
метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних
законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду
та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
32. Аналогічні
правові висновки щодо застосування ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №
910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №
916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №
910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №
909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №
925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
33. У вирішенні
питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість
доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників
судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову
і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити
фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності
утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі
невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких
заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного
судового процесу.
34. Адекватність
заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається
його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
35. Співмірність
передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття
заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в
результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного
інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони
відповідачу здійснювати певні дії.
36. Обранням
належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду
заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються:
збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час
вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову
та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав
або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому
прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
37. Під час
вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно
дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи
щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову
та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під
час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід
враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є
учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.
38. Звертаючись
до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини
звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з
якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
39. Отже, у
кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду
належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття
таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі
задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин
покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема,
у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у
справі № 910/14149/19.
40. Касаційний
господарський суд звертає увагу на те, що, у постанові Великої Палати
Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію
про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних
обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування
цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в
разі задоволення позову.
…
43. Верховний Суд
вважає, що у даній справі забезпечення позову шляхом накладення арешту на
спірне майно є співмірним із заявленими позовними вимогами про витребування
майна з чужого незаконного володіння та випливає з фактичних обставин справи,
оскільки через ризик відчуження майна на користь третіх осіб невжиття заходів
забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна може істотно ускладнити
ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призведе
до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
44. У даній
справі № 907/491/17(907/440/20)
Верховний Суд дійшов висновку, що вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості
інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову
і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення
виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких
заходів, а тому відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень і
задоволення касаційної скарги.
45. Також,
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що під час вирішення питання щодо
забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання
обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час
розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про
забезпечення позову.
46. З цих підстав
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Фінансової компанії щодо
правової природи спірного майна як такого, що забезпечує споживчий кредит
позивача та доводи щодо належного способу захисту Фінансовою компанією своїх
прав шляхом позасудового звернення стягнення на спірне майно, а також щодо наявності волевиявлення власника майна, оскільки такі обставини будуть встановлені судом під час вирішення спірних правовідносин по суті, а не під час вирішення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
47. Верховний Суд
дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх
інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши
безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом
позову, і правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.
Немає коментарів:
Дописати коментар