ПОСТАНОВА 11.05.2021, Справа № 14/325"б", ВС у складі колегії суддів КГС: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/97074501
Провадження у
справі про банкрутство боржника було порушено
у 1999 році; у 2013 році припинено
процедуру санації, боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. У 2018 році
ліквідатор боржника звернувся до г/с із заявою до ТБ "Електронні торги України" про визнання проведеного у 2013 році аукціону з продажу
майна боржника та його результатів недійсними. Рішенням місцевого суду, яке
залишене без змін апеляційним судом у
задоволенні заяви ліквідатора відмовлено. Судові рішення обгрунтовані, зокрема,
пропуском строку позовної давності та відсутністю доказів недобросовісної поведінки
переможця аукціону. Верховний Суд скасував судові рішення нижчих судів та
направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що в
оскаржуваних судових рішеннях відсутнє посилання на конкретні докази на
підставі яких судами було встановлено обставини сплати саме ФОП ОСОБА_2
(переможець аукціону) гарантійного внеску - 10% від початкової вартості майна,
який складав 50 100,00 грн. (обґрунтовуючи вказані висновки, суди попередніх
інстанцій обмежились лише посиланням на зміст статті 61 Закону); також ВС не погодився із висновками нижчих судів як
ними вирішено питання позовної давності.
Позиція
Верховного Суду
46.1
Відповідно до ч.4, 5 ст. 267
ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для
відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної
давності, порушене право підлягає захисту.
46.2 За
змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано
обґрунтованими, а стороною у спорі заявлено про сплив позовної давності, суд
зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.
267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. Тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за
наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в
будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК
України (аналогічні позиції викладені у постановах КГС у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №
910/11614/18, від 22.08.2019 у
справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у
справі № 910/16827/17).
46.3 Водночас
позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути
відновлена (поновлена) в разі її спливу, але, враховуючи право позивача згідно
за приписом ч. 5 ст. 267
ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила,
встановленого ст. 74 ГПК України,
про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки,
мусить довести відсутність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення
позивача з вимогою про захист порушеного права (висновки викладені у постановах
ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц та від 21.08.2019 у справі №
911/3681/17).
46.4 Отже,
суд має право надати особі (визнати право на) судовий захист порушеного права
за сукупності умов:
- особа
(позивач) наведе поважні, на її думку, причини пропуску позовної давності при
зверненні до суду за захистом порушеного права, вказавши на конкретні
обставини, які об`єктивно перешкоджали їй звернутися за захистом порушеного
права у межах позовної давності, та надасть суду докази, що підтверджують
існування цих обставин (стаття
74 ГПК України);
- суд за
результатами оцінки доказів, наданих на підтвердження цих обставин, встановить
їх існування та дійде висновку про їх об`єктивний характер, і, відповідно, про
існування поважних причин пропуску позовної давності при зверненні позивача за
захистом порушеного права.
46.5 За
відсутності будь-якої з наведених умов, суд не має права визнавати існування
поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати
у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та
задовольняти відповідні вимоги (аналогічна позиція викладена у постанові КГС у
складі ВС від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16).
46.6 У пункті
10.20 постанови ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012 зроблено висновок, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що вирішується
у справі про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не
суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та
вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися
за захистом порушеного права. Тому, вирішуючи питання щодо поважності причин
пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд, з огляду на
положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом всього періоду з
моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до
моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.
46.7 Крім
того у пункті 10.21 згаданої постанови судом звернуто увагу що закон (норми ЦК України, спеціальні норми Закону про банкрутство тощо) не встановлює переліку поважних причин пропуску позовної давності. А тому, судовою палатою ВС зазначено про виняткову необхідність надати висновок у питанні поважності причин пропуску позовної давності при
вирішенні спорів у справах про банкрутство, здійснивши правову кваліфікацію
обставин порушення провадження у справі про банкрутство та призначення
арбітражного керуючого як самостійних причин пропуску позовної давності при
вирішенні спорів у справах про банкрутство, не вдаючись до оцінки цих обставин
у цій справі. У справах про банкрутство ці обставини мають місце на підставі
рішення суду в силу закону (Закону про банкрутство тощо) та настають з ухваленням рішення про
порушення провадження у справі про банкрутство.
46.8 Відтак
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС
дійшов висновку, що у спорі, що вирішується у справі про банкрутство, обставини
порушення провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного
керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатись судами як виключення, що вказують на їх винятковий характер, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутись за захистом порушеного права у межах позовної
давності, а відповідно і бути поважною причиною (причинами) пропуску цього
строку.
46.9 Про
наявність вказаної правової позиції було зазначено і в постанові ВС від
05.03.2020 у цій справі, якою справу № 14/325"б" було направлено на новий розгляд до місцевого г/с в частині розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним результатів аукціону
проведеного з 16.10.2013 - 31.10.2013.
46.10 Згідно
ч. 1, 3 ст. 92
ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої
органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих
документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
46.11 Окрім
того, відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління
товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено
законом.
46.12 Згідно
ч. 2 ст. 38
Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються
повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.
46.13
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, установлених цим Законом, з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено
цим Законом.
46.14
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 41 Закону,
ліквідатор - це фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної
процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення вимог
кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує
повноваження керівника (органів управління) банкрута; подає до суду заяви про
визнання недійсними правочинів (договорів) боржника.
46.15
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у
справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а
також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку
як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних
доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного
доказу (групи доказів).
46.16 Суд
акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо
всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки
доказів.
46.17
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих
обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та
ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає
однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого
рішення.
46.18
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв
оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
46.19 Разом з
тим, наведеного судами попередніх інстанцій не враховано, а також не було
застосовано норми матеріального права – ст. 97 ЦК України, ст. 38, 40, 41
Закону, у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій
дійшли передчасного висновку щодо необґрунтованості поважності причин пропуску
заявником строку позовної давності, без належного дослідження обставин щодо
тривалості розгляду судами заяви про усунення арбітражного керуючого ОСОБА_1
від виконання обов`язків ліквідатора боржника та без дослідження обставин
впливу тривалості розгляду такої заяви на поважність причин пропуску строку
позовної давності, з урахуванням наведених норм матеріального права.
46.20 Окрім
того, всупереч вимогам процесуального закону - статті 86 ГПК
України, суди попередніх інстанцій дійшли
передчасного висновку щодо відсутності доказів недобросовісної поведінки
учасника провадження - переможця аукціону ФОП ОСОБА_2 без належного та повного
дослідження змісту протоколів засідання комітету кредиторів боржника № 1 від 01.08.2013
та № 2 від 21.08.2013, зазначивши лише про рішення ухвалені за результатами
проведення вказаних засідань, без встановлення обставин ходу голосування,
кількості голосів учасників засідань та без встановлення конкретних осіб
присутніх на таких засіданнях, у взаємозв`язку із встановленими обставинами
щодо оспорюваного аукціону.
46.21 Окрім
того, як вбачається з ЄДРСР, ухвалою Богунського районного суду міста Житомира
від 05.04.2018 у справі № 296/3819/16-к встановлено, що до суду надійшов
обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 по обвинуваченню за ст.ст. 191 ч. 5, 366 ч. 1, 367 ч. 2 КК
України та ОСОБА_2 по обвинуваченню за ст. 191 ч. 5 КК України.
46.22 Згідно
частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
46.23
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
46.24 Згідно статті
76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення
для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
46.25 Відповідно
до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства
повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватися іншими засобами доказування.
46.26 Згідно статті
79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої
обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання
про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для
справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
46.27 При
цьому, всупереч наведеним нормам процесуального права, суди попередніх
інстанцій дійшли передчасного висновку про відхилення на підставі ч. 6 ст. 75 ГПК України доводів скаржника щодо наявності відкритого кримінального провадження № 12014060320000137 стосовно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України та стосовно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України, оскільки суди попередніх інстанцій не були позбавлені
можливості дослідити, зокрема, матеріали вказаного вище обвинувального акту та
надати належну оцінку обставинам встановленим в ньому, на рівні з іншими
доказами у цій справі.
…
53. З огляду
на зазначене, КГС дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при
розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України,
не застосовано норми матеріального права – ст. 92, 97 ЦК України, статей 38, 40, 41
Закону, невірно застосовано норму матеріального права
- статті 267 ЦК України неповно
досліджено зібрані у справі докази, всі обставини справи в їх сукупності, а
тому рішення суду першої інстанції від 19.10.2020 та постанову суду апеляційної
інстанції від 23.12.2020 слід скасувати, а справу № 14/325"б", в
частині розгляду зазначеної вище заяви ліквідатора про визнання аукціону,
проведеного 16-31.10.2013 ТБ "Електронні торги України" з продажу
майна банкрута та його результатів недійсними слід направити до місцевого г/с
на новий розгляд.
Немає коментарів:
Дописати коментар