ПОСТАНОВА ВС 10.02.2021, Справа № 911/1159/14, колегія суддів: Жуков С.В. -
головуючий, Огороднік К.М., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95066849
У справі про банкрутство заявилися із
заявами про заміну кредитора три компанії. Компанія-1 вказувала, що набула
права вимоги до боржника за зобов`язаннями, що виникли із кредитного договору
та договору іпотеки 2008 року на підставі договору факторингу 2014 року. Компанія-2
та Компанія-3 вказували, що набули теж
саме право на підставі договорів відступлення права вимоги 2020 року. Враховуючи спір, за результатами якого буде
встановлено особу набувача прав вимоги до боржника, а також враховуючи дії
Компанії - 3, які свідчать про намір набуття у власність майна, що є предметом
іпотеки згідно договору іпотеки 2008 року, незважаючи на наявність спору
відносно, зокрема набуття статусу іпотекодержателя за вказаним договором
іпотеки, ухвалою місцевого господарського суду, яку залишено без змін
апеляційним судом з ініціативи суду вжито заходів до забезпечення вимог
кредиторів Боржника шляхом позбавлення боржника права розпорядження нерухомим
майном та накладення арешту на майно, що є, згідно договору іпотеки предметом
забезпечення вимог за кредитним договором.
Компанія-3 звернулася до суду з касаційною скаргою, яка залишена
Верховним Судом без задоволення.
Короткі висновки:
Ø Господарський суд, який розглядає справу
про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи
вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту,
виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись
принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14,
15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі
про банкрутство.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø
Відповідно
до ч.1 ст. 40 КУзПБ, господарський суд має право за клопотанням сторін або
учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення
вимог кредиторів.
Ø
Господарський
суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може
заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також
зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання
третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших
заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника
права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди
розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення
арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Ø
В
силу ст. 136, 137 ГПК України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі
про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який
виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.
Ø
Положення
ст. 136, 137
ГПК України пов`язують вжиття господарським
судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого
забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача
(заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Ø
Системний
аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє
зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі
різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження
у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за
ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування
забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх
незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав
кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та
співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні
забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.
Ø
(Подібні
за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати
для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від
13.02.2020 у справі № 50/790-43/173)
Ø Господарський суд, який розглядає справу
про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи
вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, виходячи із
встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами
законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК
України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про
банкрутство.
Ø Такі процесуальні дії господарського суду
відповідають функції господарського суду, як учасника справи про банкрутство,
щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю
за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній
судовій процедурі банкрутства.
Ø
У
вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити
оцінку обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості й адекватності щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового
процесу; з`ясувати чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання
судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання
або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних
законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ø
Достатньо
обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність
фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення
позову.
Ø
Адекватність
заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом,
визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Ø
Оцінка
такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням
співвідношення прав (інтересу) з вартістю майна, на яке вимагається накладення
арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення
дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими
позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість
інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору,
фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок
ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів
позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та
охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є
учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову
господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним
заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи
спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі
задоволення позову.
Ø
Отже,
необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин,
які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути
перешкоди щодо виконання рішення.
Ø
За
змістом ч. 1 ст. 1 КУзПБ, положення якого застосовуються у процедурі банкрутства Боржника
з 21.10.2019, вбачається, що учасники у справі про банкрутство - сторони,
арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного
майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник
працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів)
боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи
про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторонами у справі
про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів),
забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Ø
Судами
враховано, що на момент прийняття місцевим судом рішення (ухвали 24.06.2020)
про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів Боржника шляхом накладення
арешту на майно боржника, що є предметом іпотеки за договором іпотеки 2008 року,
та під час апеляційного перегляду 04.08.2020 ухвали місцевого суду 24.06.2020,
статусу учасників справи про банкрутство, поряд із сторонами (конкурсними
кредиторами та боржником), набули Компанія-1, Компанія-2 та Компанія-3, які
звернулися до господарського суду в межах цієї справи про банкрутство із заявою
(клопотанням) про заміну кредитора правонаступником.
Ø
Підставою
накладення арешту на майно судом визначено обставину надісланого Компанією-3
повідомлення-вимоги до боржника про виконання взятих на себе зобов`язань за
кредитним договором 2008 року та заміни в державних реєстрах Компанії-3 іпотекодержателем
нерухомого майна.
Ø
У
абз. 2 ч. 8 ст. 41 КУзПБ передбачено можливість задоволення забезпечених вимог
кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, оскільки
дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня
введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом
цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або
ухвалу про введення процедури санації.
Ø Отже, застосований місцевим господарським судом захід забезпечення відповідає критеріям розумності, обґрунтованості й адекватності та обмежує право боржника користуватися та розпоряджатися переданим у іпотеку майном щодо якого існує спір щодо дійсного набувача права вимоги до боржника за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки 2008року, укладених між Боржником і Кредитором (Банк), тобто до встановлення дійсного правонаступника Банку як кредитора у справі про банкрутство, тому може застосуватись у цій справі, в якій спір вирішується про визнання права бути іпотекодержателем належного боржнику майна. При цьому арешт майна стосується майна, що належить до предмета спору.
Немає коментарів:
Дописати коментар