ПОСТАНОВА 24 березня 2021 року, Справа № 04/5026/803/2012, Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/95976147
Боржником в особі ліквідатора у межах справи про
банкрутство подано заяву з вимогою стягнути з відстороненого ліквідатора на користь Боржника збитки у розмірі 1,5 млн грн. Підставою стало те, що
попереднім ліквідатором був проданий ЦМК Боржника, від продажу якого на ліквідаційний
рахунок надійшли грошові кошти, після проведення розподілу яких утворився
залишок 1,5 млн грн. Результати аукціону оскаржувалися та визнавалися
недійсними, а ліквідатор усувався від виконання обов’язків. Такі рішення
скасовувалися ВГСУ постановою 2016. При новому розгляді справи аукціон визнано
недійсним і ліквідатора усунуто та замінено на іншого. Попередній ліквідатор не
перерахував кошти заставному кредитору, останній відмовився надавати реквізити
у зв’язку із оскарженням аукціону. Поки оскаржувався аукціон, у Банку, в якому
зберігалися кошти була відкликана банківська ліцензія, введена тимчасова
адміністрація, почата процедура ліквідації. Місячний строк для подання кредиторської вимоги до Банку було
пропущено, у зв’язку з чим виникли майнові втрати Боржника у розмірі 1,5 млн
грн, що були на ліквідаційному рахунку. Рішенням місцевого г/суду заяву боржника у особі нового
ліквідатора банкрута задоволено повністю. За
висновком суду першої інстанції пропущення строку заявлення кредиторської
вимоги до Банку є протиправною бездіяльністю попереднього ліквідатора. Постановою
апеляційного г/с від 24.11.2020 рішення
місцевого г/суду скасовано та
ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовної заяви в повному
обсязі у зв`язку з недоведеністю наявності всіх елементів складу
правопорушення, необхідних для стягнення збитків, а саме: відсутній
причинно-наслідковий зв’язок між діями попереднього ліквідатора та негативними
наслідками, які настали. За висновком апеляційного суду, основним чинником,
котрий призвів до неотримання кредитором грошових коштів від боржника,
послужили не бездіяльність відповідача, на яку посилається позивач, а дії
заставного кредитора з ненадання банківських реквізитів, а також відмова суду
першої інстанції у задоволенні клопотання про зобов`язання АТ
"Укрексімбанк" надати ліквідатору реквізити для перерахування
грошових коштів для погашення вимог заставного кредитора. Верховний суд погодився з висновком
апеляційного г/суду про те, що за відсутності в діях відповідача складу цивільного правопорушення відсутні правові підстави для притягнення відстороненого арбітражного керуючого до цивільно-правової відповідальності. Також
Верховний Суд послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 29.08.2018 у справі № 755/17365/15-ц та від
20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц про те, що Закон України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення пропущеного
строку пред’явлення вимог до банку в разі його пропуску з поважних причин.
Верховний Суд вказав, що жоден з ліквідаторів відповідних дій щодо повновлення
строку на заявлення кредиторських вимог до банку не звертався і не оскаржував
відмову Уповноваженої особи ФГВФО
визнати кредиторську вимогу до Банку.
Короткий висновок:
Ø Не вчинення
дій щодо оскарження відмови уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку про
визнання боржника кредитором банку, в т. ч. і в судовому порядку, неподання
кредиторської вимоги з вимогою про поновленням строку, спростовують доводи про
наявність підстав для відшкодування збитків, спричинених діями відстороненого арбітражного керуючого, оскільки невчинення цих дій всіма арбітражними
керуючими (ліквідаторами боржника) не дає підстав для стягнення збитків з
одного арбітражного керуючого за позовом іншого.
Розглянувши справу ВС зазначив наступне:
Ø Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на
юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх
учасників.
Ø Підставою
виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування
кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з
угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено статтею 11 ЦК України.
Ø Згідно з
приписами статті 16 ЦК
України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).
Ø Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Ø Майнова
шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ø Стаття 1166
ЦК України встановлює загальні правила та підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному
обсязі особою, яка її завдала.
Ø Для
застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна
наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної
поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою
боржника та збитками; 4) вини боржника у заподіянні збитків.
Ø Наявність
усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для
відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала
шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Ø Відсутність
хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад цивільного
правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері
господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як
правопорушення.
Ø В деліктних
правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність
шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний
зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен
довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні
шкоди.
Ø Згідно з ч. 1,
2 ст. 41 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон про банкрутство), ліквідатор - фізична
особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує
здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує
задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ø Ліквідатор з
дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання
майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та
розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна
банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника
(органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує
ліквідаційну масу; пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту
сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними
правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук,
виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає
майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у
порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші
повноваження, передбачені цим Законом.
Ø Згідно з ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час
реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий (розпорядник майна,
керуючий санацією, ліквідатор) зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо, з
метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з
урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення
дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Ø Надаючи
оцінку вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків, апеляційний
господарський суд за результатами системного аналізу встановлених обставин
справи у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення збитків у зв`язку з недоведеністю наявності всіх елементів складу правопорушення, необхідних для їх стягнення.
Ø Так, судом
апеляційної інстанції на підставі первинних документів, що відображають роботу
арбітражного керуючого як по перерахуванню коштів, так і вчинених нею дій під
час процедури ліквідації, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що попередній
ліквідатор банкрута листами зверталася до АТ "Укрексімбанк"
(заставного кредитора боржника) про надання банківських реквізитів для
перерахування коштів від продажу заставного майна, у наданні яких Банком було
відмовлено з мотивів оскарження результатів
проведеного 06.10.2015 аукціону, і надання таких реквізитів є передчасним.
Ø Крім того, попередній
ліквідатор зверталася до суду з відповідним клопотанням про зобов`язання АТ
"Укрексімбанк" надати ліквідатору реквізити для перерахування
грошових коштів для погашення вимог заставного кредитора, у задоволенні якого
суд відмовив, зазначивши, що чинними актами підстави для зобов`язання ПАТ
"Укрексімбанк" надати ліквідатору банкрута реквізити для
перерахування грошових коштів не передбачені і такі акти ліквідатором банкрута
не вказані.
Ø Відтак, за
висновком апеляційного суду, дії заставного кредитора з ненадання банківських
реквізитів, а також відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про
зобов`язання АТ "Укрексімбанк" надати ліквідатору реквізити для
перерахування грошових коштів для погашення вимог заставного кредитора,
призвели до неотримання кредитором грошових коштів від боржника.
Ø Відповідно до інформації уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" попередній арбітражний керуючий у період після 16.05.2016 не мала юридичної та технічної можливості вчиняти будь-які дії щодо управління коштами, які знаходились на ліквідаційному рахунку Боржника,
тому не може нести відповідальність за вчинення чи не вчинення дій щодо
збереження цих коштів у вказаний період.
Ø Апеляційним
господарським судом встановлено, що в період з 06.07.2016 по 26.09.2016 (тобто
до моменту винесення ухвали місцевим г/судом про повторне усунення відповідача
від виконання обов`язків ліквідатора та призначення ліквідатором іншого арбітражного
керуючого ) відповідач до обов`язків ліквідатора не приступала за станом
здоров`я, що підтверджується випискою медичного центру з медичної
картки амбулаторного хворого (форма №027/о), яка з урахуванням положень
Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 025/о
"Медична карта амбулаторного хворого №", що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України №
110 від 14.02.2012 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №669/20982, апеляційним судом визнана належним
доказом неможливості здійснення обов`язків ліквідатора банкрута у період з
06.07.2016 по 26.09.2016. Згідно довідки ЄДРПОУ керівником у цей період визначена новий ліквідатор.
Ø Крім того, за
висновком Верховного Суду у справі № 810/1134/17, наказ Міністерства юстиції
України від 15.02.2017 за №412/5 про анулювання свідоцтва № 1367 про право на
здійснення діяльності усуненого арбітражного керуючого, виданого за скаргою АТ
"Укрексімбанк" на дії відповідача, визнаний протиправним та
скасований, оскільки позаплановою невиїзною перевіркою посадовими особами ГТУЮ
у області підтверджено правомірність дій усуненого арбітражного керуючого в
частині розподілу коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.
Ø Встановивши
вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність
причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та негативними наслідками,
які настали для Боржника зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних
та допустимих доказів того, що саме через бездіяльність арбітражного керуючого Левченко О.А. Боржнику завдана шкода у заявленій в позові сумі, оскільки просте посилання на неправомірність дій
відповідача не може вважатись достатнім.
Ø В зв`язку з
чим, суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого г/суду від 22.07.2020 у цій справі як таке, що не відповідає вимогам статті 236
ГПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, позиції відповідача визнав такими, що забезпечені вичерпним обґрунтуванням по всім істотним питанням, що виникли як у матеріально-правовому так і у процесуальному сенсах, та спростовують висновки
місцевого господарського суду, викладені в оскарженому рішенні.
Ø Крім того,
апеляційним судом зазначено, що відповідно до встановлених місцевим господарським судом обставин, на час введення тимчасової адміністрації у ПУАТ "Фідобанк" (20.05.2016) ліквідатором Боржника була новий
арбітражний керуючий. Натомість, як
вбачається з матеріалів справи, жодних дій щодо переведення залишку коштів на інший рахунок в іншому банку для їх збереження, а також задля перерахунку цих коштів заставному кредитору, нею вчинено не
було.
Ø Колегія
суддів критично ставиться до твердження представників Боржника про
недоцільність звернення з кредиторськими вимогами до Банку у зв`язку з пропуском 30-ти денного строку для
пред`явлення вимоги, встановленого статтею 45
Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",
оскільки вони суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Ø За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 29.08.2018 у
справі № 755/17365/15-ц та від 20.03.2019 у справі № 456/450/16-ц, Закон України "Про систему гарантування
вкладів фізичних осіб" не передбачає заборони щодо поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин. Вказане узгоджується з п. 3 ч. 1 ст. 48 Закону
України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з
яким Фонд та його уповноважена особа наділені повноваженнями вносити зміни до
реєстру акцептованих вимог кредиторів. Обмеження кредиторів надзвичайно
коротким строком на звернення з вимогами про включення до реєстру акцептованих
вимог кредиторів без можливості поновлення такого строку, якщо його пропущено з
причин, що є поважними, було б непропорційним, а таке втручання у права
кредиторів на мирне володіння їх майном - неправомірним.
Ø Не вчинення
представниками Боржника дій щодо оскарження відмови Уповноваженої особи ФГВФО
на ліквідацію ПУАТ "Фідобанк" про визнання Боржника кредитором Банку
на суму 1,5 млн грн, в т. ч. і в судовому порядку, неподання кредиторської
вимоги з вимогою про поновленням строку, спростовують доводи про наявність
підстав для відшкодування збитків, спричинених діями відстороненого арбітражного керуючого, оскільки невчинення цих дій всіма арбітражними
керуючими (ліквідаторами боржника) не дає підстав для стягнення збитків з
одного арбітражного керуючого за позовом іншого.
Ø Враховуючи
наведене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком
апеляційного господарського суду про те, що за відсутності в діях відповідача всіх складників цивільного правопорушення відсутні правові підстави для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Немає коментарів:
Дописати коментар