ПОСТАНОВА 12 жовтня 2021 року, Справа № 908/1487/21 (908/1624/21), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/100544458
В межах справи про Банкрутство Боржник подав
до г/с заяву, в якій зазначив, що має намір звернутися з позовом про витребування
майна (спірних земельних ділянок) з чужого незаконного володіння і просив до
пред’явлення позову забезпечити його шляхом накладення арешту та забороною
відчуження, розпорядження і вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельних
ділянок за вказаними у заяві кадастровими номерами. Заява мотивована тим, що
вжиття заявлених позивачем заходів забезпечення позову сприятиме захисту та
поновленню порушених прав та виконанню рішення г/с у даній справі в разі
задоволення позову, в той час як невжиття таких заходів може істотно ускладнити
чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі; виконання рішення
суду у разі задоволення позову може бути ускладнено чи взагалі неможливе,
оскільки внаслідок вчинення послідовних протиправних дій, переоформлено належні
товариству спірні земельні ділянки на дві підконтрольні юридичні особи; в
подальшому спірні земельні ділянки відчужені за договорами купівлі-продажу
одинадцяти фізичним особам, які в свою чергу з метою ускладнення повернення цих
земель позивачу, вчиняють дії щодо реєстрації права забудови цих земельних
ділянок, тобто вчиняють дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду
у разі задоволення позову. Місцевий г/с ухвалою від 08.06.2021, яка
залишена без змін апеляційним г/с (постанова від 11.08.2021 ) заяву про
забезпечення позову до його пред’явлення
задовольнив, наклав арешт на 26 земельних ділянок, заборонив їх відчужувати
та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі продавати, міняти,
дарувати, розділяти (виділяти) передавати в іпотеку, позичку, до статутного
капіталу юридичних осіб; заборонив державним реєстраторам, іншим особам та
органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно
відповідно до ЗУ «Про державну
реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в т. ч., але не
обмежуючись щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної
реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування речових прав на
нерухоме майно та їх обтяжень, а також внесення до Державного реєстру речових
прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх
обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх
обтяжень, змін до таких записів за зверненнями вищевказаних фізичних осіб та
інших третіх осіб в т. ч. але не виключно ТОВ «Перша ІБК» щодо заборони на
проведення підготовчих чи будівельних робіт. Верховний суд залишив
судові рішення нижчих судів без змін, вказавши, що погоджується з їх висновками
про те, що встановлені обставини справи свідчать про наявність
обґрунтованих припущень, що відповідачами за майбутнім позовом можуть вчинятися
дії щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які можуть призвести до
ускладнення чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення
позову; крім того, також цілком обґрунтованими є заходи щодо заборони органам
державної реєстрації провадити реєстраційні дії, що стосуються будівельних та
інших робіт на спірних земельних ділянках, оскільки невжиття таких заходів в
подальшому може призвести до значного утруднення виконання рішення суду, у
зв`язку з забудовою земельних ділянок.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів попередніх інстанцій
Ø
Згідно
з ч. ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України, г/с за заявою учасника справи має право вжити
передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення
позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів
може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний
захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом
яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ø
За
змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу
вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або
здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо
нього інші зобов`язання.
Ø
Інститут
вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення
ефективного юридичного захисту.
Ø
Тобто,
забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим
порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або
фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав
та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального
виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку
задоволення позову.
Ø
Близькі
за змістом висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК
України викладені у постановах ВС від 10.04.2018
у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018
у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у
справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у
справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі
№ 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Ø
У
вирішенні питання про забезпечення позову г/с оцінює обґрунтованість доводів
заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення
позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників
судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення
позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід
забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в
разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких
заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного
судового процесу.
Ø
Адекватність
заходу забезпечення позову,
що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю
вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Ø
Заходи
до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем
вимогами.
Ø
Співмірність
передбачає співвідношення
господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову
з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих
заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом
яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати
певні дії.
Ø
З
урахуванням загальних вимог, передбачених ст. ст. 73, 74 ГПК
України, обов`язковим є подання доказів наявності
фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до
забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових
рішеннях висновків здійсненої оцінки.
Ø
Отже,
у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову,
суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі
невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу
призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі
задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких
обставин покладається на заявника. Близьких за змістом висновків дійшов
Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від
28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від
13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Ø
Водночас,
вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність
сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і
подання доказів), г/с також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів
протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності
вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема,
того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього
учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів
сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний
відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову
у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий
висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №
904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Ø
Предметом
спору у цій справі є об`єкти нерухомого майна - спірні земельні ділянки, з
позовом про витребування яких, має намір звернутися заявник, який вважає
порушеним своє право власності на це майно.
Ø
Судами
попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи
наказів МЮУ від 23.12.2020 та від 09.03.2021 визнані протиправними і скасовані
реєстраційні дії по зміні складу учасників ТОВ « Прозріння » і подальші
реєстраційні дії щодо передачі ТОВ « Прозріння » до статутних капіталів ТОВ «
Нова Хвиля » та « Перша Хвиля ».
Ø
Міністерство
юстиції України встановило, що реєстраційні дії щодо переходу права власності
на спірні земельні ділянки від ТОВ « Прозріння » до ТОВ « Нова Хвиля » та ТОВ «
Перша Хвиля », є протиправними і підлягають скасуванню.
Ø
Водночас,
судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент розгляду заяви про
забезпечення позову у даній справі право власності на спірні земельні ділянки
зареєстровано за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на підставі договорів
купівлі-продажу.
Ø
Приватним
нотаріусом зареєстровано право забудови земельної ділянки (суперфіцій) на
частину спірних земельних ділянок, а саме на землі з наступними кадастровими
номерами (16 земельних ділянок)…
Ø
Міністерство
юстиції України відмовило у задоволенні вимог ОСОБА_16 і ОСОБА_17 , які мали
статус учасників ТОВ « Прозріння » до їх протиправної зміни, що встановлено
висновком колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення або
бездіяльність державного реєстратора, про скасування реєстраційних дій
відповідно до яких право власності на спірні земельні ділянки перейшло до
вищезазначених фізичних осіб, мотивуючи відмову тим, що рішення нотаріусів в
цій частині приймалися на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок,
договору оренди земельної ділянки, договорів про право забудови земельних
ділянок (договорів суперфіцію), щодо яких відсутні відомості стосовно визнання
їх недійсними в судовому порядку чи скасування цих нотаріальних дій.
Ø
Колегія
суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те,
що встановлені обставини справи свідчать про наявність обґрунтованих
припущень, що відповідачами за майбутнім позовом можуть вчинятися дії щодо
розпорядження спірними земельними ділянками, які можуть призвести до
ускладнення чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення
позову.
Ø
Крім
того, також цілком обґрунтованими є заходи щодо заборони органам державної
реєстрації провадити реєстраційні дії, що стосуються будівельних та інших робіт
на спірних земельних ділянках, оскільки невжиття таких заходів в подальшому
може призвести до значного утруднення виконання рішення суду, у зв`язку з
забудовою земельних ділянок.
Немає коментарів:
Дописати коментар