ПОСТАНОВА 04 листопада 2021 року, Справа
№ 910/18029/16, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Погребняка
В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101210976
У справі про банкрутство ТОВ
"Іллічівський зерновий порт" (Боржник), провадження у якій відкрито
24.10.2016, у квітні 2018 року до г/с
звернулося Товариство із заявою про визнання недійсними договорів відступлення
права вимоги від 05.02.2015, укладених між ТОВ Боржником та Компанією. Місцевий
г/с рішенням від 24.03.2021, яке залишено без змін апеляційним г/с (постанова
від 23.06.2021 ) заяву задовольнив. В
касаційній скарзі скаржник зазначав,
зокрема, що суди не врахували висновки ВС, на які посилався скаржник у касаційній
скарзі (постанови ВС від 24.04.2018 у справі № 914/868/17, постанови ВС від
18.10.2018 у справі № 910/11965/16, постанови ВС від 19.09.2019 у справі №
924/831/17, постанови ВС від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, постанові ВСУ
від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16). Верховний Суд закрив касаційне
провадження з підстави оскарження передбаченої п.1 ч.2 ст.287 ГПК, вказавши, що
висновки ВС, на які посилався скаржник, не приймаються, оскільки вони
стосується правовідносин, які не є подібними; з інших підстав оскарження у задоволенні скарги відмовив.
Короткі висновки:
29. … судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі
рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог
та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
43. …, право на касаційне оскарження не є безумовним, а
встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не
є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно
особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати
сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду
заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для
забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як
відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням
потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних
правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову,
зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце
однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
29.1. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах ВП
ВС від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі
№922/2383/16, від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі
№2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у
справі №522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.06.2020 у
справі №696/1693/15-ц.
30. Водночас, посилання скаржника на неврахування судами
попередніх інстанцій висновків ВС, викладених у постановах від 24.04.2018 у
справі №914/868/17, від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 19.09.2019 у
справі №924/831/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18, від 21.04.2021 у
справі №640/7102/20, від 02.06.2020 у справі №924/785/19; у постанові ВС у
складі суддів об`єднаної палати КГС від 14.06.2019 у справі №910/6642/18; у
постанові ВСУ від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, колегією суддів не
приймаються з огляду на таке.
31. Зі змісту постанови ВС від 24.04.2018 у справі №
914/868/17 вбачається, що зазначена постанова прийнята за результатами
касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій у справі за позовом … про
визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором оренди,
з підстав невизначених сторонами конкретних вимог, що передаються та
невідповідності положенням статей 512, 514 ЦК України згідно
яких відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги,
що існувала на момент переходу цих прав.
31.1. Вирішуючи спір, Верховний Суд погодився із висновками
судів попередніх інстанцій про те, що чинне законодавство не забороняє
відступлення майбутніх вимог, однак зазначив, що це стосується майбутніх вимог
тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених,
позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі її на майбутнє, тягне за
собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки
його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не
індивідуалізовано належним чином, у результаті чого визнав спірний договір
неукладеним в мотивувальній частині рішення та відмовив у задоволенні вимоги
про визнання такого договору недійсним.
31.2. Відтак, спір не є подібним із цією справою за
суб`єктним складом сторін (не є спором у справі про банкрутство), підставами
позову (серед підстав не зазначено фраудаторність правочину), фактично
встановленими обставинами (в частині встановлення обсягу та дійсності
переданих вимог, оскільки у порівняній справі сторони взагалі не визначили
відповідні вимоги, що відступаються) і матеріально-правовим регулюванням
(предметом договору відступлення були права за договором оренди).
32. Зі змісту постанови ВС від 18.10.2018 у справі №
910/11965/16 вбачається, що вказана постанова прийнята за
результатами касаційного перегляду рішень попередніх інстанцій у спорі за
зустрічним позовом … про визнання недійсним договору відступлення права
вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за ст.625 ЦК України, з підстав
відсутності таких вимог та невідповідності договору положенням статей 512, 514 ЦК України, згідно
яких відступлення права вимоги може здійснюватися лише щодо дійсної вимоги, що
існувала на момент переходу цих прав.
32.1. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд із
посиланням на висновок, викладений у зазначеній вище постанові від 24.04.2018 у
справі № 914/868/17, зазначив, що чинне законодавство не забороняє
відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за
умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених
конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у
вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не
досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано
належним чином. При цьому, Суд погодився із висновком судів попередніх
інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання договору відступлення
недійсним, оскільки умови договору були чітко визначеними та унеможливлювали нерозуміння
або виникнення сумнівів щодо предмету відступлення за яким було відступлено
позивачу дійсне право на нарахування за майбутній період та стягнення з
відповідача за первіснім позовом 3% річних та інфляційних втрат.
32.2. Відтак, вказаний спір не є подібним спору у цій справі
за суб`єктним складом сторін (не є спором у справі про банкрутство), підставами
позову (серед підстав не зазначено фраудаторність правочину), фактично
встановленими обставинами і матеріально-правовим регулюванням (предметом
договору відступлення були грошові права на нарахування за статті 625 ЦК України).
33. Як вбачається зі змісту постанови ВС від 19.09.2019 у
справі № 924/831/17, постанова прийнята за результатами перегляду у
касаційному порядку судових рішень у справі за позовом … про зобов`язання
останнього включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги, а
сам спір стосувався питання виникнення взаємних прав та обов`язків за
укладеним між сторонами договором, який не було посвідчено у
встановленому законом порядку, а посилання суду на необхідність встановлення порушеного права
мало виключно загальний характер в контексті зазначеного спору.
33.1. Постанова ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС
від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 прийнята у спорі за позовом … про
визнання за позивачем права на споживання природного газу. При цьому, об`єднана
палата КГС ВС дійшла висновку, що із змісту ст.16 ЦК України та завдання
господарського судочинства, викладеного у ч.1 ст.2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує,
чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його
порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає
право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за
допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові
вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. При цьому, Верховний Суд
зазначив, що висновки в постанові апеляційного суду про існування підстав для
задоволення позову зроблені з неправильним застосуванням норм ст.16
ЦК України, порушенням ст.2 ГПК України, тому з урахуванням положень п.4 ч.1 ст.308 та ст.
312 ГПК України оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає
скасуванню, а скасоване нею рішення суду першої інстанції - залишенню в силі,
однак з мотивів, викладених в цій постанові.
33.2. Тобто постанови Верховного Суду, прийняті
Верховним Судом у справах №910/6642/18 і № 924/831/17 та які стали
підставами для відкриття касаційного провадження, прийняті у справах із
іншим суб`єктним складом, предметами спору, підставами позову, змістом позовних
вимог, встановленими фактичними обставинами і матеріально-правовим
регулюванням, та не стосувались питань оскарження правочинів боржника у справі
про банкрутство та/або наявності порушеного права у кредитора такого боржника.
34. Зі змісту постанови ВС від
22.01.2019 у справі № 912/1856/16, прийнятої у спорі за позовом … про визнання поновленим Договору
оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3521982500:02:000:9005 та
3521982500:51:000:9006; визнання укладеною додаткової угоди про поновлення
Договору оренди цих земельних ділянок відповідно до вимог ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", а також визнання недійсними рішень відповідача у справі
про відмову в поновленні Договору оренди земельних ділянок. Тобто, зазначена
справа не стосується прав та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд
зазначеної справи здійснено поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.1. Постанова ВС від 26.02.2020 у справі № 210/5659/18
прийнята у цивільному спорі за позовом … про визнання незаконним та скасувати
рішень щодо виключення їх із членів профспілки та поновлення на посадах, а сама
правові висновки Верховного Суду у цій постанові стосуються неможливості
віднесення до трудових, спорів про дострокове звільнення від виборної платної
посади членів громадських та інших об`єднань.
Тобто, зазначена справа не стосується прав
та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено
поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.2. Постанова ВС від 21.04.2021 по справі №
640/7102/20 прийнята у адміністративному спорі за позовом … про визнання
протиправною та скасування постанови про віднесення банку до категорії
проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку, а
сама постанова стосувалась питання відкриття провадження у справі за позовом
особи, яка не наділена правом на оскарження рішення (постанови) НБУ.
Тобто, зазначена справа не стосується прав
та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено
поза межами провадження у справі про банкрутство.
34.3. Постанова Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №
924/785/19 прийнята у спорі … скасування рішень про державну реєстрацію
прав та їх обтяжень. При цьому, правові висновки Верховного Суду, викладені у
зазначеній постанові, стосуються обрання позивачем належного способу захисту
щодо порушеного права власності.
Отже зазначена справа не стосується прав
та обов`язків кредиторів та боржника, а розгляд зазначеної справи здійснено
поза межами провадження у справі про банкрутство.
35. Разом з тим, посилання скаржника на правові висновки
Верховного Суду на зазначені постанови є необґрунтованими з огляду на інший
суб`єктний склад, предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені
фактичні обставинами і матеріально-правове регулювання. Також зазначені
правові висновки у зазначених постановах, на які посилається скаржник у
касаційній скарзі як на підставу обґрунтування касаційної скарги, визначену п.1
ч.2 ст. 287 ГПК України, не стосуються питань оскарження правочинів боржника у
справі про банкрутство та/або наявності порушеного права у кредитора такого
боржника.
36. Посилання скаржника на правові висновки, викладені
у постанові ВСУ від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, є
необґрунтованими, оскільки у постанові від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 ВП
ВС відступила від правової позиції, викладеної у постанові від 04.10.2017
у справі № 914/1128/16.
36.1. У постанові ВП ВС від 11.09.2018 у справі
№905/1926/16 зазначено, що оцінюючи належність обраного позивачем способу
захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його
ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має
відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити
поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення -
гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відтак
підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення
здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за
захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого
позову.
37. Верховний Суд погоджується з твердженням представника про
те, що відповідно до ч.4 ст. 300 ГПК
України, КГС не обмежений доводами та вимогами
касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм
процесуального права, передбачені п.1, 3, 4, 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст. 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо
застосування норм права, викладеного у постанові ВС після подання касаційної
скарги.
37.1. Колегія суддів звертає увагу, що висновки, викладені
у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі №923/447/15 (923/116/20),
були враховані Судом під час розгляду заяви про передання справи на розгляд ВП
ВС у цій справі.
37.2. При цьому, як вбачається із прохальної частини
касаційної скарги Компанії предметом касаційного оскарження є рішення місцевого
г/с від 24.03.2021 та постанова апеляційного г/с від 23.06.2021 у справі №
910/18029/16, якими задоволено заяву ТОВ "Транскоммодитиз" про
визнання недійсними договорів відступлення права вимоги № АА1 та № АА2 від
05.02.2015, укладених між Боржником та Компанією.
37.3. Надаючи оцінку оскаржуваним правочинам та обставинам
відкриття провадження у справі про банкрутство щодо Боржника, судами
встановлено зв`язок між укладенням такого правочину та збільшенням розміру
кредиторської заборгованості за зобов`язаннями боржника.
37.4. Разом з тим, судами попередніх інстанцій не встановлено
виконання резервних акредитивів … , належних та допустимих доказів в порядку,
передбаченому положеннями ст.74, 76-77
ГПК України, скаржником з метою спростування
зазначених висновків судам попередніх інстанцій не надано.
37.5. Відтак, здійснюючи оцінку позовних вимог та доводів
учасників справи, суди встановили наслідки укладення оспорюваного правочину
(призвели до збільшення зобов`язань боржника), їх вплив на права та інтереси
боржника та позивача (враховано наявність порушення провадження про
банкрутство, встановлено неможливість боржника виконати власні зобов`язання
перед іншими кредиторами).
Тобто, судами у цій справі було з`ясовано
та обґрунтована яким чином укладення спірних договорів впливає (порушує) на
права ТОВ "Транскоммодитиз", відтак, оскаржувані у цій справі рішення
не суперечать правовій позиції щодо обґрунтування порушеного права
заінтересованої особи судами, викладеній у постанові ВС від 19.10.2021 у
справі № 923/447/15 (923/116/20).
38. Відповідно до п.5 ч.1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції
закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на
підставі п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу судом
встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у
постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі,
стосується правовідносин, які не є подібними.
39. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу
правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а
отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед
судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати
свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент
вчинення дії.
40. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти
Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який ст.6 Конвенції
застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від
особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми
внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від
02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія
A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v.
Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).
41. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд
зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом"
передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд
стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане
право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві
правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають
сталість правозастосування, належить і судова практика.
42. Також, ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження
повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм
процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya
97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню
таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників
цивільного обороту в Україні.
43. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а
встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не
є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно
особливим статусом ВC, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність
судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради
розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для
забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як
відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням
потреб держави, суспільства чи окремих осіб.
44. Разом з тим, колегія суддів касаційного суду зазначає, що
суди обґрунтовано не врахували висновки ВС, викладені у постановах від
19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, у
постанові ВСУ від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, у постанові ВП ВС від
26.02.2020 у справі № 210/5659/18 та у постанові об`єднаної палати КГС ВС від
14.06.2019 у справі № 910/6642/18, а також у постанові від 21.04.2021
№640/7102/20, оскільки доводи Компанії CFSIT,Inc. про наявність протилежних
висновків ВС у зазначених справах не знайшли свого підтвердження, а в ході
касаційного перегляду встановлено, що вони мають інший суб`єктний склад, інші
обставини та стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами,
наявними у справі № 910/18029/16.
45. З огляду на зазначене, ВС дійшов висновку про наявність
підстав для часткового задоволення клопотання … про закриття касаційного
провадження за касаційною скаргою Компанії CFSIT,Inc. в частині підстав,
визначених п.5 ч.1 ст.296 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо п.4 ч.2 ст. 287 ГПК України
46. Відповідно до п.4 ч.2 ст.287
ГПК України, однією з підстав касаційного оскарження
судових рішень, зазначених у п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування
судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку,
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.1,3 ст.310
цього Кодексу.
47. Підставою для скасування судового рішення та направлення
справи на новий розгляд, відповідно до ч.3 ст.310 ГПК України, є порушення норм
процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що
унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для
правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі
докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі
підстав касаційного оскарження, передбачених п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного
позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального
позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання
про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву)
учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного
вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають
суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
48. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначив, що
судом апеляційної інстанції відхилено клопотання щодо залучення працівника
Компанією CFSIT,Inc. з метою встановлення обставин, які мають значення для
правильного вирішення справи. Також скаржник звернув увагу на недослідження
судами належним чином наявних в матеріалах справи доказів.
…
53. …, ВС вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної
інстанції щодо неможливості застосування у цьому випадку положень спеціальних
для визнання правочинів недійсними, передбачених ст.20 Закону про банкрутство та ст.42
КУзПБ.
Правові позиції щодо застосування зазначених
спеціальних та загальних положень законодавства України неодноразово
викладалась ВС у постановах від 19.10.2021 у справі № 910/2920/20
(910/14218/20), від 12.10.2021 у справі № 905/2382/18, від 21.09.2021 у справі
№ 910/2920/20 (910/14219/20), від 31.08.2021 у справі № 914/2252/20, від
05.08.2021 у справі № 904/5682/19, від 27.07.2021, у справі № 910/9177/20, від
22.07.2021 у справі № 924/241/20 (924/1155/18) в цьому випадку колегія суддів
не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених у зазначених
постановах.
54. ВС звертає увагу, що місцевим судом досліджено умови
контрактів купівлі-продажу від 23.11.2011…, а також встановлено, що окрім інших
умов, сторонами узгоджено дати набуття чинності і строк дії таких акредитивів.
Такі строки і дати описано місцевим судом у оскаржуваному рішенні з наданням їм
оцінки, що вбачається зі змісту оскаржуваного рішення.
55. Відтак, доводи скаржника щодо неналежного дослідження
наявних в матеріалах справи доказів та невстановлення строків набуття чинності
та дії акредитивів судами попередніх інстанцій зводяться до намагання схилити
суд касаційної інстанції вийти за межі розгляду справи, а саме переоцінити
докази, досліджені судами попередніх інстанцій, що суперечить положенням статті 300 ГПК України, тому
такі доводи відповідно до ч.3 ст.300 ГПК України Верховним Судом не приймаються.
Немає коментарів:
Дописати коментар