ПОСТАНОВА 11 листопада 2021 року, Справа № 8/471-23/1 (917/1564/20), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Васьковський О.В. - головуючий, Пєсков В. Г., Погребняк В.Я., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101360723
Судами розглядалася позовна заява ліквідатора
Державного КЖЕП “Будівельник” до Державного реєстратора КП “Реєстратор”,
Обласної Ради про визнання протиправними дій державного реєстратора при
прийнятті рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, внесення
записів за даними рішеннями до ДРРПНМ та скасування рішення державного
реєстратора про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухоме
майно. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач заперечував правомірність
державної реєстрації, оскільки вважав, що майно не належить до комунальної
форми власності. Місцевий г/с рішенням від 04.02.2021, яке залишено без змін
апеляційним г/с (постанова) від 29.06.2021, в позові відмовив; судові
рішення мотивовані недоведеністю позивачем заявлених вимог та відсутністю
доказів порушення прав позивача. Верховний
Суд: 1)закрив касаційне провадження, відкрите з підстави п.1 ч.2 ст.287 ГПК
України, вказавши, що правовідносини у справі № 8/471-23/1(917/1564/20) не є
подібними до правовідносин у справах, на які посилався скаржник; 2) залишив без задоволення касаційну скаргу в частині підстави
касаційного оскарження, передбаченої п.4 ч.2 ст.287 ГПК України, вказавши, що доводи
касаційної скарги не містять жодних підтверджень посилання скаржника, що докази, з посиланням на які в оскаржуваних
судових рішеннях наведено встановлені обставини, є недопустимими в
розумінні ст.77 ГПК України, а по суті
зводяться до того, що скаржник вважає такі докази неналежними. Між тим,
неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, а встановлені ст.287 та 310 ГПК України підстави та межі касаційного перегляду пов`язують право
касаційного оскарження саме з випадком прийняття судом рішення на підставі
недопустимого доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються
з передбаченими п.4 ч.2 ст.287 ГПК України та
визначеними самим скаржником підставами касаційного оскарження.
Короткі висновки:
8.10….під судовими рішеннями в подібних
правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними,
аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і
встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове
матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності
правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з
урахуванням обставин кожної конкретної справи.
8.11…., подібність правовідносин визначається
за їхніми елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й
обов`язками суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.
8.18. Якщо підстави касаційного оскарження,
передбачені п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК України визнані необґрунтованими, то
у скаржника не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав
порушення судом норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового
рішення у касаційному порядку з цієї підстави є неможливим.
8.19. … у касаційній скарзі підстави
касаційного оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПК України, не
підтвердилися після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим такі
доводи скаржника, як неповне дослідження судами зібраних у справі доказів не
можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
8.25….,встановлені ст.287 та 310
ГПК України підстави та межі касаційного перегляду пов`язують право
касаційного оскарження саме з випадком прийняття судом рішення на підставі
недопустимого доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються
з передбаченими п.4 ч.2 ст.287 ГПК України та визначеними самим скаржником
підставами касаційного оскарження.
8. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо оскарження постанови суду апеляційної
інстанції з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України
8.7.Скаржник (п.5.4 цієї постанови) наголошував на неврахуванні судами правових висновків,
викладених у пункті 7 Роз`яснення Вищого Арбітражного Суду України
від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов`язаних з судовим захистом права державної власності", постановах ВП ВС України від 04.09.2018 у справі №
823/2042/18, від 04.04.2018 у справі № 817/1048/17, від 18.04.2018 у справі №
804/1001/16, постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №
10/05/5026/1138/2012, від 20.05.2020 у справі № 303/6974/16-ц (провадження №
61-39511св18) та постанові ВСУ від 25.02.2015 у справі № 6-14цс15.
8.8.Посилання скаржника на неврахування Роз`яснення ВАСУ від 02.04.1994 № 02-5/225 "Про
деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних з судовим захистом права
державної власності", відхиляється Касаційним
господарським судом як таке, що не узгоджується з вимогами ч.4 ст.236
ГПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні
норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування
норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
8.9.Відносно неврахування висновків Верховного Суду та ВП ВС у
вищевказаних справах, колегія КГС зазначає наступне:
…
8.10.Таким чином, у кожній із зазначених справ судами
досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на
підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні
судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин,
оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти
такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави
позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також
наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної
інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
У питанні визначення подібності
правовідносин Верховний Суд враховує правову позицію, послідовно викладену в
постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у
справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у
справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від
04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від
23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
8.11.Відтак, подібність правовідносин визначається за їхніми
елементами, зокрема суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками
суб`єктів правовідносин) у конкретній справі.
8.12.Враховуючи, що правовідносини у
справі № 8/471-23/1(917/1564/20) не є подібними до правовідносин у вищезгаданих
справах, на які посилався скаржник, Суд дійшов висновку про те, що наведені
скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у п.1 ч.2 ст.287 ГПК
України, не отримали підтвердження після відкриття
касаційного провадження.
8.13.Згідно з п.5 ч.1 ст.296
ГПК України суд касаційної інстанції закриває
касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі
п.1 ч.2 ст.287 цього Кодексу судом
встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у
постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі,
стосується правовідносин, які не є подібними.
8.14.За таких обставин, касаційне провадження, відкрите … з
підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.287 ГПК України щодо не врахування судом
апеляційної інстанції висновків, викладених у вищезгаданих постановах
Верховного Суду та ВП ВС, підлягає закриттю.
Щодо оскарження рішень судів першої та
апеляційної інстанцій з підстав, передбачених п.4 ч.2 ст.287 ГПК України
8.15.Відповідно до п.4 ч.2 ст.287 ГПК України підставами касаційного
оскарження судових рішень, зазначених у п.1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне
застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального
права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав,
передбачених ст.310 цього Кодексу.
8.16.У
касаційній скарзі ДКЖЕП "Будівельник" підставою для скасування
оскаржуваних рішень зазначено, що судами попередніх інстанцій не досліджені
зібрані у справі докази, зокрема, надані позивачем; встановлено обставини, що
мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; не з`ясовані
обставини, що мають значення для справи та не доведено обставини, що мають
значення для справи (п.1 та 4 ч.3 ст.310 ГПК України).
8.17.Відповідно
до п.1 ч.3 ст.310 ГПК України підставою
для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також
порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній
скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для
правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за
умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав
касаційного оскарження, передбачених п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
8.18.Отже,
якщо підстави касаційного оскарження, передбачені п.1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК
України визнані необґрунтованими, то у скаржника
не виникає права вимагати скасування судового рішення з підстав порушення судом
норм процесуального права, за таких обставин перегляд судового рішення у
касаційному порядку з цієї підстави є неможливим
(аналогічний висновок викладений у постановах КГС ВС від 17.09.2020 у справі №
915/1734/18, від 15.12.2020 у справі № 910/18249/19, від 16.02.2021 у справі №
916/2783/17, від 25.02.2021 у справі № 922/1978/16).
8.19.
Як зазначалося вище, наведені ДК ЖЕП "Будівельник" у касаційній
скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПК України,
не підтвердилися після відкриття касаційного провадження, у зв`язку з чим
такі доводи скаржника, як неповне дослідження судами зібраних у справі доказів
не можуть братися до уваги судом касаційної інстанції.
8.20.Згідно
з п.4 ч.2 ст.287 та п.4 ч.3 ст.310
ГПК України, якими позивач обґрунтовує викладені в
касаційній скарзі вимоги, підставою касаційного оскарження та підставою для
скасування оскаржуваних судових рішень є встановлення судом
обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
8.21.За
змістом ст.77 ГПК України допустимість
доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
8.22.Отже,
недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або
докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів
законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При
цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на
тому, що судом використано недопустимий доказ.
8.23.В
п.8.3 цієї постанови наведено обставини, встановлені судами попередніх
інстанцій, з посиланням на докази, які були враховані судами. Разом з цим,
доводи касаційної скарги не містять жодних підтверджень посилання скаржника на
те, що вказані докази є недопустимими в розумінні ст.77 ГПК
України, а по суті зводяться до того, що скаржник
вважає такі докази неналежними.
8.24.Згідно
зі ст.76 ГПК України належними
є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет
доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета
доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені
вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають
встановленню при ухваленні судового рішення.
8.25.Між
тим, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття, що в
даному касаційному провадженні є суттєвим, адже встановлені ст.287 та 310 ГПК України підстави та межі касаційного перегляду пов`язують право
касаційного оскарження саме з випадком прийняття судом рішення на підставі
недопустимого доказу, тоді як посилання на неналежність доказів не узгоджуються
з передбаченими п.4 ч.2 ст.287 ГПК України та
визначеними самим скаржником підставами касаційного оскарження.
8.26.При
цьому Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються
з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх
інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть
бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами ч.2 ст.300 ГПК
України.
8.27.Встановлення
обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та
апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у
суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів
зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної
інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (подібний
висновок викладений у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц
(провадження № 14-446цс18)).
8.28.Враховуючи
викладене, колегія суддів відхиляє викладені доводи скаржника, які зводяться до
власної оцінки неналежності наявних у справі доказів, адже ними не доведено
того факту, що судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень враховано
недопустимі докази у справі, які стали підставою для відмови у задоволенні
заявлених вимог.
8.29.Зважаючи
на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена
п.4 ч.2 ст.287 ГПК України, не отримала
підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування
оскаржуваних судових рішень.
Немає коментарів:
Дописати коментар