ПОСТАНОВА 04 листопада 2021 року, Справа № 910/2010/19 (925/364/19), Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Жукова С. В., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101634141
У справі про банкрутство ТОВ “Імперія-Агро”,
провадження у якій відкрито 13.03.2019, а 16.04.2020 відкрито ліквідаційну
процедуру, Кредитор (ТОВ "Центр Лойер Компані") подав до суду
позовну заяву від 03.11.2020, у якій просив визнати недійсним правочин щодо
зарахування вимог оформлений актом зарахування зустрічних однорідних вимог від
20.04.2018 між Боржником та ПАТ "Птахокомбінат "Бершадський",
оскільки такий правочин порушує права та інтереси кредиторів боржника. Місцевий
г/с ухвалою від 06.07.2021, яка залишена без змін апеляційним г/с (постанова
від 20.09.2021) заяву та додані до неї документи повернув без розгляду на
підставі п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України з мотивів відсутності доказів на підтвердження повноважень
посадової особи, яка підписала позовну заяву; апеляційний г/с послався при
цьому на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020
у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20. Верховний
Суд скасував судові рішення нижчих судів з переданням матеріалів справи до
місцевого г/с для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі,
вказавши, що при вирішенні питання наявності повноважень у особи, яка
звертається від імені юридичної особи в порядку самопредставництва, суд повинен
дослідити документи, на підставі яких відповідна особа уповноважена діяти від
імені юридичної особи незалежно від порядку її створення в порядку
самопредставництва, а також перевірити наявність відповідних відомостей та
документів в ЄДР; також ВС вказав на безпідставність застосування судом
апеляційної інстанції правових висновків, що викладені у постановах Верховного
Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі №
910/21107/20, оскільки обставини у зазначених справах є відмінними від обставин
у цій справі.
Висновки щодо застосування
норм права
69. Аналіз приписів ч.1,
4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців
та громадських формувань" у взаємозв`язку із ст.86 ГПК України дозволяє
дійти висновку, що якщо до поданої заяви (скарги), клопотання не додано
документів, які б підтверджували повноваження особи представляти юридичну особу
в порядку самопредставництва в суді відповідно до закону, статуту,
положення, трудового договору (контракту) на момент подання заяви (скарги), і
такі документи відсутні в матеріалах справи, то суд не позбавлений права
перевірити прізвище, ім`я, по батькові, дату обрання (призначення) осіб,
які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та уповноважені
представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб,
які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також
дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи,
наведені в ЄДР.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і
висновків судів попередніх інстанцій
19.Відповідно до ст.129
Конституції України суддя, здійснюючи
правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами
судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом
і судом, розумні строки розгляду справи судом.
20. Згідно з ч.3 ст.7 Закону
України "Про судоустрій і статус суддів" доступність
правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції
України та в порядку, встановленому законами
України.
21. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні
заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний
рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і
неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.
22. Згідно з ч.1, 2 ст.2 ГПК
України завданням господарського судочинства є
справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із
здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до
юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених,
невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних
осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися
завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими
міркуваннями в судовому процесі.
23. Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК
України право на звернення до господарського
суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи у г/с, до юрисдикції якого вона
віднесена законом.
24. Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений
у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати
судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або
позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом
засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
25. У матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх
позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про
захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації
права на позов.
26. Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється
шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту
порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми,
змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має
негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені ч.5 ст.174 ГПК
України.
27. За змістом ч.2 ст.162 ГПК
України позовна заява подається до суду в
письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою
особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
28. Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є
процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку
самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання
та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з
представництва.
29. Відповідно до ч.1, 3 та 4 ст.56
ГПК України сторона, третя особа, а також особа,
якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може
брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через
представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у
справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу,
уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення,
трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через
представника. Держава, АРК, територіальна громада беруть участь у справі через
відповідний орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого
самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його
керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення,
трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади,
органу влади АРК, органу місцевого самоврядування), або через представника.
30. Частиною 5 ст.164 ГПК
України передбачено, що до позовної заяви,
підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що
підтверджує повноваження представника позивача.
31. Частиною 1 ст.58 ГПК
України встановлено, що представником у суді
може бути адвокат або законний представник.
32. Відповідно до п.п.11 п.161 Розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України
"Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 та 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або
адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1
січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах
першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади
та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами
здійснюється з 1 січня 2020 року.
33. Таким чином, представництво інтересів позивача у цій справі може
здійснюватися у порядку самопредставництва юридичної особи (через свого
керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені
відповідно до закону, статуту, положення) або 2) адвокатом.
34. За загальним правилом у теорії права самопредставництво
юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи
голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо
діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за
законом, статутом, положенням.
35. Відповідно до ст.80 ЦК
України юридичною особою є організація, створена
і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється
цивільною правоздатністю і дієздатністю.
36. Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж
цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім
тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність
юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до
єдиного державного реєстру запису про її припинення.
37. Частина 1 ст.92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної
особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і
здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та
закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими
документами та законом.
38. Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними
діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична
особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до
установчих документів та вимог законодавства.
39. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва,
необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі
(контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи
(суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового
уповноваження (довіреності).
40. Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних
осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що
ЄДР створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого
самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією
про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи,
та фізичних осіб-підприємців з ЄДР.
41. Відповідно до п.13 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань" в ЄДР містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної
особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти
дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати
документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо
представництва юридичної особи.
42. Згідно з ч.1, 4 ст.10 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських
формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до ЄДР, внесені
до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути
використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в ЄДР,
використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого
підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи,
фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними
господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових
установах.
43. Тлумачення зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що якщо до
поданої заяви (скарги), клопотання не додано документів, які б підтверджували
повноваження особи представляти юридичну особу в порядку самопредставництва в
суді відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту)
на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах
справи, то суд не позбавлений права перевірити ПІБ, дату обрання (призначення)
осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи та
уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами,
або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без
довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені
юридичної особи, наведені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних
осіб - підприємців та громадських формувань.
44. Таким чином при вирішенні питання наявності повноважень у особи,
яка звертається від імені юридичної особи, органу державної влади, органу влади
АРК, органу місцевого самоврядування в порядку самопредставництва, суд, з
урахуванням вимог ч.2 ст.86 ГПК України щодо оцінки вірогідності і взаємного зв`язку доказів
у їх сукупності, повинен дослідити документи, на підставі яких відповідна особа
уповноважена діяти від імені органу державної влади, органу влади АРК, органу
місцевого самоврядування, іншої юридичної особи незалежно від порядку її
створення в порядку самопредставництва, а також перевірити наявність
відповідних відомостей та документів в ЄДР.
45.Відповідно до інформації, що міститься в ЄДР щодо ТОВ
"Центр Лойер компані" (ідентифікаційний код - 40882806), керівником
зазначеного товариства станом на дату підписання та подання позовної заяви
(03.11.2020) є Крупа Руслан Анатолійович без зазначення будь-яких обмежень щодо
представництва юридичної особи.
46. Відтак Крупа Р. А. був уповноважений діяти від імені ТОВ
"Центр Лойер компані" без довіреності як керівник зазначеного
товариства в порядку самопредставництва.
47. Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги наведені вище норми
та не врахував і не перевірив відомості з ЄДР, які містяться в мережі Інтернет
та є у вільному доступі щодо повноважень підписанта позовної заяви та дійшов
помилкового висновку про відсутність доказів в підтвердження повноважень
директора ТОВ "Центр Лойер компані" Крупи Р. А. повернувши позовну
заяву на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК
України згідно якої суддя повертає позовну заяву
і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має
процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права
її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
48. Суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду
допущених судом першої інстанції помилок при постановленні оскарженої ухвали не
усунув залишивши останню без змін.
…
58. Крім того колегія суддів погоджується з доводами скаржника про
безпідставність застосування судом апеляційної інстанції правових висновків, що
викладені у постановах Верховного Суду від 13.07.2020 у справі №
905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20, оскільки обставини у
зазначених справах є відмінними від обставин у цій справі, а саме:
- у справі № 905/2203/19 зустрічний
позов було підписано головою загальних зборів акціонерів за відсутності доказів
того, що підписант входить до органу управління юридичної особи чи займає іншу
посаду, що обумовлює обсяг повноважень для здійснення самопредставництва;
- у справі № 910/21107/20 позивачем
за зустрічним позовом була іноземна компанія зареєстрована в Республіці Індія
відомості про керівника якої і його повноваження відсутні в ЄДР.
59. Отже, висновки що викладені у постановах ВС від 13.07.2020 у
справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 були зроблені
виходячи з інших, ніж у цій справі (№ 910/2010/19) обставин, у зв`язку з чим їх
застосування апеляційним судом в якості правової висновку щодо застосування
норми ст.174 ГПК України є хибним та безпідставним.
65. За наведених вище обставин, Верховний Суд у складі колегії
суддів КГС виходячи з повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи
встановлені судом касаційної інстанції обставини порушення судами попередніх
інстанцій норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про
повернення позовної заяви вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та
постанову суду апеляційної інстанції з переданням матеріалів справи до місцевого
г/с для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі з
урахуванням викладеного у цій постанові.
Немає коментарів:
Дописати коментар