ПОСТАНОВА 24 листопада 2021 року, Справа № 910/6495/18, Верховний Суд у складі колегії суддів КГС: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г., https://reyestr.court.gov.ua/Review/101753906
Провадження у справі про банкрутство АТ
"К.Енерго" (далі-Боржик) було відкрито 18.11.2019 і на цей момент у
приватного виконавця перебувало зведене виконавче провадження на стадії розподілу
стягнутих з боржника грошових сум (коштів, що надійшли від реалізації
29.10.2019). Майно, що не було продано на перших торгах, приватний виконавець виставив
на повторні торги (оголошення опубліковані: 19.11.2019, 18.12.2019, 26.12.2019,
09.01.2020, 15.01.2020), у зв’язку з чим виник спір, з метою вирішення якого 23.01.2020
Боржник звернувся до г/с зі скаргою на дії приватного виконавця, просив визнати
дії приватного виконавця щодо примусової реалізації нерухомого майна
протиправними та зобов`язати приватного
виконавця утриматись від вчинення дій, спрямованих на примусову реалізацію
належного Боржнику нерухомого майна. Місцевий
г/с за результатами нового розгляду ухвалою від 24.05.2021 провадження у
справі закрив, вказавши, що скарга має розглядатися за правилами
адміністративного судочинства з огляду на те, що у зведеному виконавчому
провадженні об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами
різних юрисдикцій (господарської та цивільної). Апеляційний г/с постановою
від 10.08.2021 ухвалу місцевого г/с скасував, вказав, що оскаржувані дії
приватного виконавця підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, встановивши,
що одне виконавче провадження з виконання судового рішення, прийнятого в
порядку цивільного судочинства, було відкрите після подання скарги (30.04.2021), тоді як скарга
подана 23.01.2020 і її зміст стосується оскарження виконавчих дій приватного
виконавця щодо примусової реалізації нерухомого майна, які вчинялися на протязі
2019 та 2020 років, а тому за висновком апеляційного виконавче провадження з
виконання виконавчого листа від 06.08.2019, прийнятого в порядку цивільного
судочинства, яке відкрито лише у квітні 2021 року, не має впливати на
юрисдикцію судочинства зведеного виконавчого провадження. Також апеляційний г/с
вказав, що з моменту порушення справи про банкрутство по відношенню до боржника
діє спеціальний режим, визначений положеннями ст.7 КУзПБ, якою передбачено
що г/с, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї
справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Це є спеціальна
норма і вона має перевагу перед загальними нормами. Верховний Суд
залишив касаційну скаргу без задоволення, вказавши на відсутність підстав для розгляду
цієї справи за правилами адміністративного судочинства та що з урахуванням
встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин того, що на час
звернення (23.01.2020) з відповідною скаргою зведене виконавче провадження містило
лише виконавчі провадження з виконання судових рішень, прийнятих у порядку
господарського судочинства, оскаржена постанова ухвалена апеляційним г/с у
відповідності до норм чинного законодавства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Ø
Згідно
зі ст.1 Закону України "Про
виконавче провадження" (тут і далі - у
редакції, чинній на час звернення зі скаргою - 23.01.2020) виконавче
провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання
судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) -сукупність дій
визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання
рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що
визначені Конституцією України, цим
Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно
до цього Закону, а також рішеннями, які
відповідно до цього Закону підлягають
примусовому виконанню.
Ø
Одним
із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні
виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних/господарських справах, який
передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у
виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути
скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших
посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин
щодо примусового виконання судових рішень.
Ø
Відповідно
до ч.1 та 2 ст.74 Закону України
"Про виконавче провадження" рішення,
дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої
служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими
учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку,
передбаченому законом.
Ø
Частиною
1 ст.326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної
сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними
договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за
її межами.
Ø
Виконання
судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який
розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).
Ø
При цьому
гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість
оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Ø
Відповідно
до ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право
звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або
бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної
виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення,
ухваленого відповідно до цього Кодексу,
порушено їхні права.
Ø
Частиною
1 ст.340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який
розглянув справу як суд першої інстанції.
Ø
Отже,
зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або
стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ
на виконання свого рішення, зокрема, ухваленого в порядку господарського
судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням
судового рішення, ухваленого у відповідній справі.
Ø
Натомість,
згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей
провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної
виконавчої служби, приватного виконавця за ч.1 ст.287 КАС України учасники
виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та
особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися
до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням,
дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу
державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права,
свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового
оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Ø
Відповідно
до ст.30 Закону України "Про
виконавче провадження", якою врегульовано
особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох
виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про
стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який
відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного
виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного
боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого
провадження.
Ø При цьому, законодавство не передбачає порядку
розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного
виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому
об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій.
Ø Верховний Суд наголошує на тому, що саме
в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця
чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного
виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому
об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних
юрисдикцій) згідно з ч.1 ст.287 КАС
України відповідні спори відносяться до
юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами
адміністративного судочинства.
Ø
Подібний
правовий висновок викладено, зокрема, в наведених заявником касаційної скарги
постановах ВП ВС від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц, від 12.09.2018 у
справі № 906/530/17, від 17.10.2018 у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012,
від 05.12.2018 у справі №904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16 та
від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16, від 05.06.2019 у справі № 911/100/18.
Ø
…, за
встановлених апеляційним г/с фактичних обставин цієї справи на час звернення
(23.01.2020) з відповідною скаргою на дії приватного виконавця зведене
виконавче провадження № 59956634 містило лише виконавчі провадження з виконання
судових рішень, прийнятих у порядку господарського судочинства.
Ø
Суд
касаційної інстанції зауважує, що у постанові від 14.03.2018 у вказаній вище
справі № 660/612/16-ц ВП ВС розглянула питання юрисдикційності справ за
скаргами на дії державного виконавця та зробила висновок про те, що вказані
справи мають розглядатися в порядку того судочинства, у якому постановлено
судові рішення, на виконання яких видано виконавчі документи, і це правило діє
і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано судові
рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.
Ø
У
постанові ВП ВС від 14.10.2018 у справі №707/28/17-ц наведено аналогічний висновок, що
оскарження рішення, дії, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової
особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених у
зведеному виконавчому провадженні щодо примусового виконання судових рішень,
ухвалених судами за правилами одного виду судочинства, має відбуватися за
правилами того ж судочинства у суді, який видав виконавчий документ.
Ø
Також,
ВП ВС у постанові від 29.05.2019 у справі № 908/85/16
наголосила, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно
судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця,
вирішальне значення має суть оспорюваних дій.
Ø
Із
встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, як зазначено вище,
вбачається, що предмет скарги АТ "К.Енерго" на дії приватного
виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності продовження
вчинення дій щодо реалізації майна боржника та не зупинення виконавчого
провадження всупереч приписів п.4 ч.1 ст.34
Закону України "Про виконавче провадження" після
того, як 20.11.2019 його (приватного виконавця) було повідомлено розпорядником
майна боржника про відкриття стосовно АК "К.Енерго" справи про
банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. При цьому,
оскаржувані дії приватного виконавця були вчинені у зведеному виконавчому
провадженні № 59956634 на протязі 2019 та 2020 років, коли в склад цього
провадження (зведеного) входили лише виконавчі провадження щодо примусового
виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами господарського
судочинства.
Ø
Ураховуючи
наведені правові висновки ВП ВС та встановлені судом апеляційної інстанції
обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком цього суду, що
оскаржувані дії приватного виконавця щодо примусової реалізації належного АТ
"К.Енерго" (боржнику) Нерухомого майна під час дії мораторію
(введеного за наслідком відкриття провадження у справі про банкрутство)
підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Ø
З
урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи,
колегія суддів зазначає, що оскаржена постанова ухвалена у відповідності до
норм чинного законодавства та наведених правових позицій Верховного Суду,
зокрема й тих, на які посилався приватний виконавець у своїй касаційній скарзі.
Немає коментарів:
Дописати коментар